Одеський національний університет ім. І.І.Мечнікова.
Інститут соціальніх наук
Кафедра політології
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
Сучасні Теорії демократії
на тему:
В«Елітарна теорія демократіїВ».
*******************,
студент Y курсу
********** навчання
відділення політології
викладач: *********
Одеса-2007
План
Вступ.
I. Суперечність Між демократією та елітізмом Як основна проблема елітарної Теорії демократії. II. Становлення, сучасний стан та перспективи розвітку Теорії елітарної демократії.
Висновки и Предложения.
Вступ.
З моменту свого Виникнення елітізм БУВ альтернативою демократії. Аджея суперечності Між елітізмом и демократизмом очевідні: елітізм виходе Із нерівності людей, тоді Як класична теорія демократії проголошує їх рівність; елітізм візнає реально суб'єктом політічної влади еліту, в тій годину Як для демократії таким суб'єктом є народ [1].
За констітуціямі демократичних країн (в тому чіслі и за Констітуцією України), верховна влада належить народові. Наприклад стаття 5 Констітуції України зазначає: В«Носієм суверенітету и єдінім джерелом влади в Україні є народ В»[2]. Проти Ні для кого не є секретом ті, Що політична дійсність навіть найдемократічнішіх країн часто Дуже далека від проголошеного Народовладдя. Пересічний громадянин розуміє, Що важліві для Його життя Рішення пріймаються поза Його волею. ВІН НЕ рідко НЕ Тільки НЕ Може реально вплінуті на Прийняття Рішення, а й часто про прійняті Рішення взагалі дізнається постфактум Із ЗМІ [3]. Таким чином громадянин часто Виступає НЕ Як суб'єкт соціально-політічного Управління, а Як об'єкт. Сучасні Політичні системи далеко не в повній мірі забезпечуються вірішальну доля громадян у процесі Прийняття рішень [4]. Демократія, Як вважає Чимало дослідніків, Може буті в кращє випадка Ліше формою правління еліті, схваленої народом. Не випадково СЬОГОДНІ Дуже Поширення є думка про В«історичне примиренняВ» елітізму та демократії.
Суперечність Між демократією та елітізмом Як основна проблема елітарної Теорії демократії.
демократичність державне правління має довготрівалу Історію и грунтується на Вагом теоретичних засадах. Шкірному історічному типові держави, Кожній суспільно-Економічній формації відповідала своя форма демократії.
Весь спектр з багатовікового теоретичного і практичного досвіду розбудови демократії, можна дати таке її визначення, В«демократія - політична організація влади народу, при якій забезпечується: Рівна доля усіх и шкірного в управлінні державними и суспільнімі справами; віборність основних органів держави и законність у функціонуванні Всіх суб'єктів політічної системи суспільства; забезпечення прав и свобод Людина і громадянина відповідно до міжнародніх стандартів В»[5]. Демократія характерізується такими ознайо:
В· Визнання народові віщім джерелом влади;
В· віборністю основних органів держави;
В· рівноправністю громадян и насамперед рівністю їх ВИБОРЧИЙ прав;
В· підкоренням меншості більшості (дерло останнім) при прійнятті рішень.
В· ДОДЕРЖАННЯМ прав людини, їх Пріоритет над правами держави;
В· Конституційне обмеження влади більшості над меншістю;
В· повага до прав меншості на ВЛАСНА мнение и її вільне вираженість;
В· верховенство законом;
В· Поділ влади та ін.
Головна суперечність демократії - ції суперечність Між ідеєю демократії Як повновладдя народу и неможлівістю її практичного здійснення. Багато вчених вважають демократію НЕ Тільки Неможливо, альо ї недоцільною. Дійсно, демократія у прямому її розумінні - Як безпосередню влада народу - Неможливо Вже в суто технічному відношенні, оскількі Немає таких механізмів, які б забезпечувалі прямого народоправства з будь-якого державного питання на Всіх рівнях. Більше того, таке народоправство недоцільне и з точки зору ефектівності державної влади, оскількі абсолютна більшість народу некомпетентна у вірішенні конкретних справ Управління державою и суспільством. До того ж правляча більшість, Як и народ в цілому, за Певної умів Може буті таким же тираном, Як и одноосібній деспот.
Різне теоретичне Вирішення суперечності Між ідеалом демократії та її реальністю спріяє існуванню багатоманітніх концепцій демократії. Одна з дере (і в тій же година достатності ПОВНЕ), класіфікацій концепцій демократії, булав запропонована Канадський політологом К. Макферсоном (Згідно вон Була доповнено Д. Хелд). Вона включає Такі Теорії демократії:
- В«класична демократія, тобто демократія антична, демократія в Стародавній Греції, головним чином афінська демократія;
- республіканізм, тобто республіканська форма правління в Стародавньому Римі, а також середньовічні міські республіки;
- протективная демократія;
- розвиваючись демократія;
- теорія відмирання держави (К. Маркс);
- змагальний елітизм;
- плюралістична демократія;
- теорія партиципаторной демократії;
- модель легальної демократії В»[6].
Демократія НЕ Може буті "правлінням народу" в буквальному розумінні. Реальна демократія передбачає, насамперед, свободу Вибори народом компетентних керівніків, а кож можлівість для народу впліваті на них и в разі споживи змінюваті їх більш гідними и компетентності. За годину свого існування демократія модіфікувала, доповнено Свої принципи настількі, Що Вже НЕ містіть в собі відвертої суперечності елітізмові. Головним харчування для демократії стало питання "що правити" в державі, тобто чі правити в ній закон, а питання "хто правитиме" відсунуто на другий план.
Еволюція елітізму демонструє послідовне послаблення негативного відношення до демократії. Постановка Проблеми політічної еліті має давню Історію. Обгрунтування її знаходимо галі у працях Конфуція, Платона, Н.Макіавеллі, Ф.Ніцше. Теорія еліт у сучасности вігляді Була розроблено В.Парето, Г.Моска, Р.Міхельсом [7]. Суть її полягає в тому, Що Людський суспільство Завжди поділялось на прівілейованій відносно НЕ чисельного клас тихий, хто управляє, та на переважну більшість - клас тих, ким управляють. Основу належності до еліті становляит особливі індівідуальні, насамперед організаторські, здібності, а кож матеріальна та інтелектуальна Переваги, які віділяють людину в коло Вибране, Найкращий. До загально рис Теорії еліт належать: підхід до Історії Як до сукупності соціальніх ціклів, Що характеризують пануванням відповідніх їм тіпів політічніх еліт; критика Ідеї народного суверенітету Як утопічного міфу; твердження, Що нерівність є основою соціального життя; абсолютізація політічніх відносін, визнання політічної влади однією з первісніх причин соціального панування. У демократічній Теорії все навпаки. Це Дає підставу назіваті класичний елітізм заперечення демократії.
У сучасній західній політології мают Місце два основних підході до визначення політічної еліті та її ролі в суспільстві - функціональний и ціннісній. Прібічнікі функціонального підходу Головною Ознакою політічної еліті візнають соціальний статус людини, її Місце і роль у сістемі владніх управлінськіх структур. Еліта - ції меншість населення, Яка пріймає важліві в суспільстві Рішення и керує більшістю (П.Шарон), здійснює найбільш важліві функції в суспільстві, має найбільшу Вагу и Вплив (С.Келер). Ці та Інші автори підходять до визначення еліті з функціональніх позіцій, вбачають у ній відносно вузьких, спеціфічну владно-політічну групу правлячого класу, Яка офіційно репрезентує и реалізує на практіці законодавчо и Судову владу. Прихильники ціннісного підходу візначальною В«Ознакою еліті вважають духовний аристократизм, заслуги, Особисті Переваги (культура, освіта, мораль, ...
