Федеральне агентство з освіти
Державне освітня установа
вищого професійної освіти
Тульський державний університет
Кафедра соціології та політології
Контрольно-курсова робота з дисципліни
В«ПолітологіяВ»
ДИКТАТУРА І ДЕМОКРАТІЯ ЯК ФОРМИ ВЛАДИ:
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ
Студент гр. 820492
Шиляєва Д. Г.
Науковий керівник:
канд. політ. наук,
доц. Твірова Ю.А.
Тула 2009
ПЛАН
1. Види політичних режимів. Сутність та історичні типи демократії.
2 . Тоталітаризм - феномен XX століття. Ідейні витоки і соціальні передумови.
3. Характерні риси тоталітарних режимів. Особливості авторитарних політичних систем. Авторитаризм і демократія.
ВСТУП
Метою даної контрольно-курсової роботи є порівняння двох абсолютно різних політичних режимів: демократії і диктатури. Завданнями є:
1. Здійснити підбір літератури на дану тему;
2. З'ясувати витоки та передумови появи диктатури, як форми влади;
3. Розібрати історичні типи та сутність демократії;
4. Зробити порівняльний аналіз диктатури і демократії на основі отриманих даних.
Демократія є системою влади, діаметрально протилежною авторитарною і тоталітарною. Традиційно демократія розглядається як система народовладдя. Один з найбільш відомих американських президентів Авраам Лінкольн назвав демократію такої системою, при якій влада здійснюється не тільки від імені народу, але й самим народом. Диктатура (лат. dictatura) - Форма правління, при якій вся повнота державної влади належить одній особі - диктатору. В даний час диктатурою, як правило, іменують режим особистої влади, не обмежений нормами законодавства, не стримуваний-якими громадськими чи політичними інститутами. Незважаючи на те, що нерідко в умовах диктатури зберігаються окремі демократичні інститути, їх реальний вплив на політику зводиться до мінімуму. Як правило, функціонування диктаторського режиму супроводжується репресивними заходами проти політичних опонентів і жорстким обмеженням особистих свобод.
Далі розглянемо докладніше ці два види політичних режимів і зробимо порівняння.
1. ВИДИ ПОЛІТИЧНИХ РЕЖИМІВ. СУТНІСТЬ І ІСТОРИЧНІ ТИПИ ДЕМОКРАТІЇ
В навчальній і науковій літературі немає єдиного розкриття поняття В«політичний режим В». Деякі автори ототожнюють його з формою держави, управління і пристрою політичної системи в цілому - в цьому трактуванні дане поняття давалося в суспільних науках кінця XIX - початку XX в.
Політичний режим - спосіб функціонування державної влади. Політичний режим характеризується методами здійснення політичної влади, ступенем політичної свободи в суспільстві, відкритістю або закритістю еліт з точки зору соціальної мобільності, фактичним станом правового статусу особистості.
В політичному режимі проявляються функції державної влади та інших інститутів політичної системи. Саме через політичний режим держава впливає на суспільство. Політичний режим кожної країни не тільки впливає на політичний розвиток суспільства, на його соціально-класову ситуацію, але й сам призначається розкрити, перш за все, соціальну сутність відповідної держави. У рабовласницькому суспільстві політичний режим будь-якої держави так чи інакше був пов'язаний з розподілом людей на вільних і рабів, що визначало їхній статус у політичній системі та ставлення до них з боку державної влади; при феодалізмі той же статус випливав із кріпосницьких, зовнішньоекономічних відносин; в умовах демократії політичний режим обумовлюється фактом визнання рівності всіх людей перед законом при одночасному визнанні з нерівності по відношенню до власності; в соціалістичному суспільстві конституювалася формальна рівність усіх його членів не тільки в політичній, але й соціально-економічній і духовній сферах.
Історичні типи держав, як правило, не збігалися з типами політичних режимів. В рамках одного і того ж типу держави й однієї і тієї ж форми правління могли існувати різні політичні режими. Афінська і Римська держави в Стародавньому світі були рабовласницькими республіками, але за характером політичних режимів істотно відрізнялися один від одного: якщо в Афінах активну участь у політичному житті приймали усі вільні громадяни, то в Римській республіці фактична влада була зосереджена в руках рабовласницької верхівки.
У сучасному світі можна говорити про 140-160 режими, які трохи відрізняються один від одного.
Античний філософ Арістотель дає два критерії, по яких можна провести класифікацію:
В· по тому, в чиїх руках влада
В· по тому, як ця влада використовується
Типи політичних режимів встановлюються не тільки соціальними факторами даної держави, але і моральними, світоглядними традиціями суспільства. Так, більш широка і різноманітна моральна природа демократичного режиму припускає визнання таких загальгуманістичних цінностей, як свобода совісті, переконань, слова, політичний плюралізм і т.д.
Аналіз різними школами політологів більш ранніх і нинішніх політичних режимів свідчить, що жоден з них не існував у чистому вигляді. Існують і численні В«проміжніВ» політичні режими. У світі відбувається постійна еволюція політичних режимів. Істотне оновлення або корінна зміна політичних режимів дозволяється або масами за допомогою революційних заходів, або правлячими політичними елітами через проведення реформ і військових переворотів.
Одна з досить простих, широко поширених, класифікацій політичних режимів - розподіл їх на тоталітарні, авторитарні і демократичні.
Демократія не зводиться до якогось єдино можливого набору інститутів. Конкретна форма демократії в конкретній країні залежить від соціально-економічних умов, від традиційної структури держави та прийнятої політичної практики.
Сучасна політична демократія є система управління, при якій влада відповідає перед громадянами за свої дії в суспільній сфері, а громадяни реалізують свої інтереси через конкуренцію і взаємодію своїх виборних представників.
Як і будь-яка інша система, демократія залежить від носіїв влади - людей, які грають особливу роль в управлінні і наділених за законом розпорядчої функцією. Норми, визначають легітимні способи приходу до влади і відповідальність керуючих за свої рішення, відрізняють демократичну систему від недемократичної.
В громадській сфері діють колективні норми і колективний вибір, що стає обов'язковим для суспільства і підкріплений силою держави. При різних формах демократії сфера ця може бути більше або менше, залежно від передувала системи відносин між приватним і громадським, державою і суспільством, правовою примусом і волюнтаризмом, потребами колективів та індивідуальними вподобаннями. Ліберальна концепція демократії максимально обмежує суспільну сферу, в той час як соціалістичний або соціал-демократичний підходи розширюють її шляхом державного регулювання, субсидій, а в ряді випадків - колективного володіння власністю. Жодна з цих різновидів не є більш демократичною, ніж інша, - вони попросту демократичні по-різному. Але в крайньому своєму вираженні обидві можуть підірвати демократію: перша - неможливістю задоволення колективних потреб та виконання рішень законної влади, друга - відсутністю індивідуального вибору й контролю за незаконними діями уряду.
Ключовий елемент демократії - повноправність громадян. Історії відомі жорсткі обмеження в правах, введені більшістю ранніх (або часткових) демократій за ознаками віку, статі, суспільного статусу, раси, грамотності, володіння власністю, сплати податків і т. д. Право обирати і бути обраним поширювалося на невелику частину населення. Лише деякі соціальні групи могли об'єднуватися в громадські організації. Тривала боротьба, доходившая часом до цивільних або ...
