знань та умінь дітей в соціальне оточення.
Мета дослідження: розробка групового рольової-ігрового проекту з ознайомлення старших дошкільників з навичками культурного спілкування.
Відповідно до об'єктом, предметом і метою дослідження були поставлені наступні завдання:
1. проаналізувати педагогічну літературу з проблеми морального виховання дошкільників;
2. виявити педагогічні умови, що сприяють формуванню у старших дошкільників навичок культурного спілкування;
3. виявити рівень уявлень про культуру спілкування у старших дошкільників;
4. розробити проект ознайомлення старших дошкільників з навичками культурного спілкування;
5. визначити ефективність методу проекту в формуванні навичок культурного спілкування.
Значимість дослідження. У ході роботи були вивчені поза, міміка, жести, інтонація, а також ввічливі слова, правила поведінки старших дошкільників і довела можливість ознайомлення з навичками культурного спілкування. Розроблено проект ознайомлення з навичками культурного спілкування, які можуть бути використані в практиці дитячого саду.
Глава 1. Теоретичні основи вивчення проблеми морального розвитку дошкільників
В§ 1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми морального розвитку дошкільнят
У зарубіжній психології проблема морального розвитку давно привертає до себе увагу дослідників. Характерною рисою зарубіжних концепцій (психоаналітичної, біхевіорістской, когнітивно - генетичної теорії Ж. Піаже та ін) є розуміння морального розвитку як однієї зі сторін процесу адаптації дитини до соціального світу. При цьому, моральний розвиток, як правило, розглядається в якості особливого випадку соціального розвитку дитини, який не відрізняється від нього принципово. У сучасній психології у відповідності сее методологічними принципами моральний розвиток дитини розглядається як процес засвоєння заданих суспільством зразків поведінки, в результаті якого ці зразки стають регуляторами (мотивами) поведінки дитини.
Моральна регуляція поведінки включає вимоги до людини самому оцінити свої дії і відповідним чином направляти свою поведінку. Це означає, що оцінка, якій піддається моральний вчинок, повинна стати внутрішнім регулятором, тобто самооцінкою. Експериментально роль оцінки та самооцінки в моральному розвитку дитини показана в дослідженні С.Г. Якобсон та В.Г. Щур на матеріалі норми справедливості. Результати роботи показали, що рушійною силою в подоланні поведінки, який відповідає моральній нормі, є суперечність між уявленнями дитини про себе як про хороше і кваліфікацією свого вчинку як погано.
Визначальним моментом у розвитку психіки, в тому числі в моральному розвитку дитини, є його власна, зовнішня і внутрішня діяльність по засвоєнню представлених соціальних зразків, опосередкована його відносинами з дорослими. При цьому, генетично вихідною формою людської діяльності є діяльність зовнішня., чуттєво-практична. Оскільки моральний розвиток припускає засвоєння моральних відносин, т.е засвоєння мотивів і способів морального поведінки, то практичне виконання тієї чи іншої норми стає необхідним. Однак поведінка дитини у відповідності з нормою недостатньо для того, щоб моральне вимога стало мотивом поведінки. Воно увійде в структуру особистості тільки тоді, коли стане значуще для людини. Це можливо лише в тому випадку, якщо моральне вимога буде відповідати власним устремлінням дитини, тобто в кінцевому рахунку, буде відповідати тій реальній позиції, з якою перед ним розкривається світ людських відносин, позиція, яка обумовлена ​​об'єктивним місцем, займаним їм у цих відносинах. Це положення важливо як у плані дослідження, так і в плані побудови конкретних експериментальних методик і, в кінцевому рахунку, методів виховання.
У роботах М.І. Боришевський і С.Г. Якобсон дитини, що порушує правила поведінки, ставлять в позицію В«правілоносітеляВ», В«інструктораВ», В«провідника і захисника нормВ». Дана позиція дуже значуща для дитини, оскільки задовольняє його основний потреби - В«діяти як дорослийВ». Але, пред'являючи іншим дітям вимога вести себе відповідно певним нормам, дитина тим самим виступає лише в якості суб'єкта моральної норми. У цьому випадку не дотримується одна з основних вимог етики те, що людина має бути об'єктом і суб'єктом моральних відносин. Порівняльна ефективність формування деяких норм в умовах, коли дитина поставала лише об'єктом, тільки суб'єктом і об'єктом - суб'єктом одночасно, показана в дослідженнях С.Г. Якобсон, В.П. Лавренко, Т.М. Федорової, які вивчали особливості засвоєння дошкільнятами правила дотримання чистоти під час їжі. Виявилося, що це правило засвоюється краще, якщо дитина одночасно є об'єктом і суб'єктом вимоги. Така ситуація здійснювалася шляхом організації парного чергування. Дитина, контролюючи поведінку дітей, в той же час знаходився під пильною увагою свого партнера.
Перехід мотиву з розуміється в реально діючий здійснюється також, як показали дослідження М.І. Тимошенко, Я.З. Неверович, і внаслідок випереджального відображення соціальних наслідків дії. У дошкільнят це відбувається в формі афективно забарвлених образів, які дозволяють заздалегідь пережити сенс виконуваних дій для оточуючих, наприклад, заздалегідь відчути майбутню радість від особистої участі в корисній і важливій справі, що й спонукає дитину активно прагнути до досягнення поставленої мети.
На перших етапах морального розвитку дошкільника моральні уявлення та оцінки дітей злиті з безпосереднім емоційним ставленням до людей, від яких ці відносини і оцінки виходять. Ця злитість проявляється, відзначає Д.П. Ельконін, і в сприйнятті дошкільниками літературних творів. (54, стр. 327). Така недифференцированность емоційного ставлення і сприйняття морального аспекту вчинків була підтверджена в експериментах С.Г. Якобсон, В.Г. Щур. Виявилося, що якщо необхідно познайомити дитину з, яким або, способом відносин між людьми треба, щоб зразок містив цей спосіб у формі, притягальною для дитини.
Але якщо таке знайомство дітей з моральними зразками - достатня умова, то для засвоєння морального сенсу тільки емоційного ставлення до носія цих зразків, недостатньо. Таке припущення випливає з розуміння сенсу моральних відносин. Виражається в обліку тих наслідків, які спричинять за собою чинені дитиною дії для іншого, в обліку переживань і бажань іншої людини. Багато дослідників вказують на надзвичайно велике значення емпатії для розкриття морального сенсу вчинків.
У психології та педагогіці велике значення в розкритті морального сенсу вчинків зазвичай надається дорослому, який повинен привертати увагу дитини до наслідків його вчинків і вчинків інших людей для тих, на кого вони спрямовані. (49, стр. 123).
Характерною рисою початкових етапів становлення моральності у дошкільнят є злитість моральних почуттів і знань. Це проявляється не тільки по відношенню до моральним оцінками і уявленнями, але й по відношенню до реально виконуваним нормам, до моральним вчинкам дошкільнят. У ряді досліджень відзначалося, що характер поведінки дітей раннього віку та дошкільнят залежить від того, як відносяться діти до однолітка: з симпатією, антипатією або нейтрально. Так, в роботах Р.І. Ібрагімової та Н.П. Лисенко показано, що спочатку (в кінці раннього віку і в молодшому дошкільному віці) вчинки дітей, об'єктивно укладають в собі виконання елементарних етичних норм, виникають на основі почуття симпатії. У середніх дошкільнят виконання моральної норми також під чому залежить від того, як діти ставляться до однолітка. Тільки в старшому дошкільному віці моральне поведінка дітей починає поширюватися на більш широке коло людей, які не мають з ними безпосереднього зв'язку. При цьому зазначалося, що виконуючи моральну норму по відношенню до несимпатичним дітям, 6-7 річні дошкільнята не відчували почуття задоволення...
