в зла, а Хоча справді добра і скоїв оне (да) отримає відплату своєму справі - нагороду в Царстві Небесному (яке є всередині нас самих: В«Царство Боже всередині вас є В», - відповів Христос на питання: коли прийде Царство Боже) В».   
 Щоб легше було працювати над собою, щоб ми добровільно, з радістю віддавали нужденним не тільки надлишки матеріальних благ, але навчилися робити добро навіть від упокоренні своєї, як євангельська вдова, яка в церковну скарбницю поклала дві лепти - все, що мала, для цього треба завжди пам'ятати, що матеріальне багатство - це не справжнє багатство.  Таке багатство Христос називає неправедним і чужим.  
  Преподобний Варсонофій пише: В«Все, що має християнин, є Боже і загальне всіх християн, і ніхто не має власного свого В».  Тому сильно грішить той чоловік, який має чим поділитися з іншими, але не ділиться, не втішає їх.  
  Таким жорстоким, недбайливим і грошолюбні Господь говорить: В«Якщо ви в неправедному багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить?  І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? В»(Лк. 16, 11-12).  
  Наше щире багатство - це християнські чесноти; любов до Бога і ближніх, віра, надія, смиренність, лагідність, стриманість, мудрість, розважливість, світ душевний та інші чесноти.  Таке багатство робить нас спадкоємцями Царства Небесного, воно перейде з нами у вічне життя.  
  Значить, справжнє багатство посилає нам Господь за діла милосердя, коли ми вірно і правильно визначаємо (розподіляємо, вживаємо) наше неправедне (Матеріальне) багатство.  Це відноситься до зовнішнього милосердю.  
  Про серцевому милосерді преподобний Ісаак Сиріянина пише так: В«Що є серце милує?  Це возгореніе серця у людини про усьому творінні: про чоловіках, про птахів і про всяку тварюки.  При згадці про них і при погляді на них очі людини випромінюють сльози.  Від великої і сильної жалості, яка охоплює серце, і від великого терпіння розчулюється серце його, і не може він винести й чути або бачити якогось шкоди або малої печалі, зазнає тварюкою В».  
  І тому, коли милосердний християнин бачить грішить, тоді він переймається до нього жалістю, але не презирством і байдужістю і всіляко намагається допомогти йому виправитися, позбавитися від гріха.  
  Найвища милостиня для ближнього - це втамувати духовну спрагу пізнання вічної Істини, наситити духовно жадаючого.  
  Найкращі плоди приносять справи серцевого милосердя в поєднанні зі справами зовнішнього милосердя.  Хто мало жертвує, той мало і набуває духовно.  Якщо ми діємо за приказкою: В«Охоче ​​ми лише те даруємо, що нам не треба самимВ», то як же ми можемо сподіватися на великі справи милосердя Божого по у відношенню до нам?  Адже недарма кажуть: В«Що посієш, те й пожнешВ».  В земному житті ми сіємо справи милосердя в ближніх своїх, а плоди діл своїх пожинаємо в житті вічному.  А з худого, неповного зерна ...  який урожай?  
  Коли ми проявляємо милосердя, жорстокість і нещадність до людей, тоді ми свідомо ставимо непрохідне перешкоду, як би стіну, між нами і Богом, а потім самі ж дивуємося: чому Господь не чує нас?  Чому не допомагає нам?  - Та тому що закон життя такий: В«Як гукнеш, так і відгукнетьсяВ».  Якщо будемо багато добра робити іншим, то Господь нам дарує багато дарів і талантів, багато чеснот, які введуть нас в Царство Небесне, а якщо ми своє добро залишимо для себе, зачинивши своє серце від інших, то Господь відвернеться від нас і в Свій час скаже: В«Викиньте цього немилосердного раба в пітьму кромішню ... В»Яке буде нам? ..  Чи не краще зараз нам міцно задуматися над цим?  
  Кожне мить наближає нас до вічності.  Кожен день, в який ми не зробили доброї справи, втрачений для нас у вічності, бо він не виправдає нас на Страшному Суді, але осудить за гріхи малі і великі, вільні і невільні.  Ось чому великий праведник, доктор Феодор Петрович Гааз, квапився багато робити добра і всім говорив: В«Поспішайте робити добро, поки не пізно, поки ще живіВ».  
  Інок пише в своєму щоденнику: В«Яку зворушливу, безкорисливу любов до ближнього показує багатий у пеклі, коли клопоче перед Авраамом за своїх братів, боячись, як б і вони не прийшли розділити його жахливої вЂ‹вЂ‹долі!  І, проте, це безперечно добре рух його серця приречене на повну невдачу і марність: ні йому не допомогла його старанна прохання, ні братам: так робиться зрозумілим і підтверджується, що за труною вже неможливо ніяке добре діло і що всякий пожне там те, що сам посіяв тут ... В»
  Христос велить нам бути милосердними.  Він говорить: В«Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний В»(Лк. 6, 36).  Блажен, хто виконує повеління Його!  
  Справи милосердя 
  Преподобний Ісаак Сиріянина про милосердя так пише: В«Милосердя протилежно правосуддю. Правосуддя є зрівняння точної міри: тому що кожному дає, чого він досяг, і при відплату не допускає відмінювання на одну сторону або небезсторонності. А милосердя є печаль, порушувана благодаттю, і до всіх сострадательно схиляється: хто гідний зла, тому не відплачує (злом) і хто гідний добра, того сповнювала з надлишком В».  
  За вченням св. Петра Могили існують справи милосердя двоякого роду: одні з них відносяться до тілу - 7 справ людинолюбства, інші до душі - 7 справ людинолюбства.  
  Справи милосердя, що відносяться до тіла: 
  - дати шматує їжу, як сказав Христос: взалкахся бо, і даєте Мі ясті (Мф. 25, 35), тобто  бідним і немічним, які не можуть просочити себе власними працями. Таку милостиню повинно приділяти з тих благ, які придбані чесним чином, власним і праведною працею, за словами Писання: Шануй Господа із праведних твоїх праць і початки давай Йому від твоїх плодів правди (Прип. 3,9). Притому повинно подавати милостиню не тільки тим бідним, які у великій безлічі відкрито просять, або які знаходяться в богодільнях; але також і тим, які по своїй сором'язливості не можуть просити милостині.  Втім, треба остерігатися, щоб справа милосердя не зробилося відомо іншим людям, і не заслужило похвалу і схвалення, як Христос говорить: Єгда убо творіші милостиню, НЕ засурмите перед собою, якоже лицемірство творять в сон-міщіх і в Стогній, яко да прославляться від людей.  Амінь кажу вам, воспріемлют мзду свою (Мф. 6, 2).  
  - напоїти спраглого, тобто  того, який з причини бідності і слабості своєї не має засоби втамувати спрагу свою.  Під цими словами зрозуміло всякий рід пиття під час спраги, яку якщо хто вгамує і одною чашею холодної води в спраглому, отримає блаженство, за словами Спасителя нашого.  Який говорить в Писанні; Іже бо аще напоїть ви кухлем води в Ім'я Моє, яко Христові, есте, амінь глаголю вам, че погубить мзди своея (Мк. 9, 41).  Сюди належать всі послуги, які, яким б то не було чином надає хто-небудь бідним і немічним, тобто  які не можуть здобуває потрібну для себе працею чи промислом своїм.  
  - одягнути нагого.  Сього блаженства досягають ті, які, бувши спонукати людинолюбним розташуванням до ближнього свого, допомагають йому в нужді - одягаючи його наготу.  За се Ісус Христос воздасть їм нагороду в день суду і скаже: Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте приготоване вам Царство від створення світу (Мт. 25, 34). Тут розуміються не тільки абсолютно голі, але і ті, котрі хоча і мають одяг, але таку, яка не може захистити їх від холоднечі, або які страждають від якогось нещастя і з великими труднощами зберігають життя свою унаслідок мізерної одягу.  Тому милосердна людина повинен також і їм явити якусь справа людинолюбства, подавши їм що-небудь для шати, щоб вони могли захищати себе від холоду.  
  - відвідувати укладених в темниці.  При цьому ми не повинні вишукувати, за яку хто вину посаджений у темницю, і хто саме та людина, яка міститься в темниці.  Бо хто б він не був, і за яку б злочинна справа ні ВВЕР-дружин був в узи, наш борг - Для Христа Господа нашого, - прийти, відвідати і розрадити його, щоб він не впав в розпач.  
  - відвідувати хворих.  Таке діло кожен повинен виконувати, не...