DataLife Engine > Версия для печати > Інформаційні технології в освіті

Міністерство освіти Республіки Білорусь

Установа освіти

В«Мінський державний торговий коледж В»

Доповідь

За дисципліни: Інформаційні технології

На тему: В«ІТ в освітіВ»

Підготував а: Павловська Наталія

прискорений ая ся 2 курсу групи К-95

Мінськ 2011

Зміст

Введення

1. Поняття відкритої освіти та дистанційного навчання

2. Технології дистанційного навчання

3. Автоматизовані навчальні системи

4. Електронний підручник

5. Електронні енциклопедії

6. Вікіпедія

Список літератури

Введення

Ми живемо в нестабільному неспокійному світі. XXI століття поставив ряд складних глобальних проблем, від вирішення яких залежить майбутнє людства. Ці проблеми часто називають викликами XXI століття.

Перший виклик - Енергетичний. Не за горами виснаження ресурсів традиційних джерел енергії в надрах землі. В той же час споживання енергії, особливо в індустріально розвинених країнах, продовжує зростати. Ми сподіваємося на вчених, на те, що ними, з одного боку, будуть відкриті нові поки невідомі джерела енергії, з іншого боку, розроблені нові енергозберігаючі технології.

Другий виклик - Екологічний. Людство хоча й усвідомило необхідність охорони навколишнього середовища та використання екологічно безпечних технологій, але розробка природоохоронних заходів і нешкідливих технологій поки істотно відстає від потреб екосистеми.

Наступний виклик - демографічний. Частка людських ресурсів економічно розвинених країн в чисельності населення планети продовжує зменшуватися, що не сприяє підвищенню загального культурного рівня населення, якому і належить вирішувати проблеми XXI століття.

Ще один виклик - соціальний. Соціальні проблеми загострюються у зв'язку з нерівністю в розподілі ресурсів як між верствами населення в масштабах Росії, так і між "золотим мільярдом" і іншим людством у глобальному масштабі.

Для вирішення цих проблем намітилися такі тенденції. Перша тенденція - поступовий перехід до постіндустріального суспільства на основі розвитку і широкого застосування інформаційних технологій. Друга тенденція - підвищення культурного та професійного рівня більшості жителів Землі на основі розвитку і поширення методик, засобів і технологій освіти.

Отже, в сучасних умовах істотно зростає роль освіти, ростуть потреби суспільства в освітніх послугах.

За даними Юнеско число студентів у світі досі мало тенденцію до зростання. Попит на освітні послуги сьогодні перевищує пропозицію. Обмеження пропозиції освітніх послуг в чому визначається нестачею висококваліфікованих викладацьких кадрів. Серед інших проблем освіти - труднощі супроводу навчальних матеріалів, їх адаптації до потреб учнів і до динаміці розвитку галузей знань і нових технологій.

Щоб система освіти була готова прийняти виклики XXI століття, необхідні певні перетворення системи на базі використання сучасних інформаційних технологій. Основні надії покладаються на створення і супровід інформаційно-освітніх середовищ (ІОС) відкритого та дистанційного навчання, на розвиток нових об'єктних технологій створення баз навчальних матеріалів (БУМ), поряд з розвитком традиційних технологій розробки електронних підручників і мультиагентних технологій освітніх порталів.

Отже, інформаційні технології та освіта - ці дві тенденції в сукупності стають тими сферами людських інтересів і діяльності, які знаменують епоху XXI століття і повинні стати основою для вирішення поставлених перед людством проблем.

У світлі вищевикладеного починає формуватися нова перспективна предметна область - "Інформаційні технології в освіті". До цієї області відноситься проблематика інтелектуальних навчальних систем, відкритої освіти, дистанційного навчання, інформаційних освітніх середовищ. Ця область тісно стикається, з одного боку, з педагогічними та психологічними проблемами, з іншого боку, з результатами, досягнутими в таких науково-технічних напрямках, як телекомунікаційні технології і мережі; комп'ютерні системи обробки, візуалізації інформації та взаємодії з людиною; штучний інтелект; автоматизовані системи моделювання складних процесів; автоматизовані системи прийняття рішень, структурного синтезу та багато інших.

Очевидно, що коло питань, що складають предмет інформаційних технологій в освіті, надзвичайно широкий і спроба викласти всі аспекти проблеми в одному посібнику була б приречена на невдачу. Тому в даному електронному виданні зроблений акцент на питання апаратного, інформаційного, програмного, лінгвістичного забезпечення автоматизованих навчальних систем, на шкоду викладу педагогічних, психологічних і соціально-економічних питань.

освіту дистанційний підручник енциклопедія

1. Поняття відкритої освіти та дистанційного навчання

Зміни, відбуваються в світі при переході до постіндустріального суспільства, багато в чому пов'язані з появою і розвитком інформаційних технологій. У свою чергу, інформаційні технології стають рушійною силою змін, що відбуваються. В Повною мірою це відноситься до сфери освіти. Традиційні методики і засоби навчання виявляються недостатніми для виконання підвищених вимог до рівня підготовки випускників вищої школи. Високі темпи науково-технічного прогресу приводять до швидкого старіння знань фахівців, що працюють в промисловості, що обумовлює необхідність продовження для них освітнього процесу протягом усього активного періоду життя.

Відповіддю на зрослі вимоги до системи освіти стало поява концепції відкритого освіти . Глобальною метою відкритої освіти є підготовка навчаних до повноцінної і ефективної участі в суспільному і професійних областях в умовах інформаційного суспільства.

Відкрите освіту засноване на ряді основоположних принципів, до числа яких відноситься свобода учня у виборі навчального закладу, часу, місця і темпів навчання, в плануванні своїх навчальних занять. Передбачається, що відкрита освіта підвищить якість освіти і дозволить протиріччя між пропозицією і попитом на освітні послуги.

Принципи відкритої освіти можуть бути реалізовані тільки при застосуванні дистанційних методів навчання.

Дистанційним навчанням (ДН) називається освітній процес, при якому всі або частину навчальних процедур виконується з використанням сучасних інформаційних технологій при територіальному роз'єднанні навчає і кого навчають.

Дистанційне навчання виявляється затребуваним різними категоріями громадян:

В· студентами очного навчання, оскільки з його допомогою вони можуть заповнити прогалини у своїх знаннях, що виникли внаслідок пропуску по тим чи іншим причинам регулярних навчальних занять; для них стає більш доступним так зване друге (Додаткове) освіту, розширюються можливості для талановитих студентів закінчити цикл навчання в більш короткі терміни;

В· студентами філій навчальних закладів (якщо філії не повністю укомплектовані викладацькими кадрами та навчальними ресурсами), а також студентами нової дистанційної форми навчання в навчальних закладах відкритої освіти;

В· особами, совмещающими роботу і навчання;

В· співробітниками підприємств для підвищення своєї кваліфікації;

В· людьми з... фізичними вадами, яким протипоказані переміщення між місцем проживання та навчальними приміщеннями;

В· військовослужбовцями, охочими отримати освіту під час проходження військової служби;

В· людьми, бажаючими підвищити свій культурний і освітній рівень без прив'язки до конкретному навчальному закладу.

2. Технології дистанційного навчання

Відомі і застосовуються наступні основні технології дистанційного навчання:

1. Кейс-технологія , при якій учень отримує комплект навчальних матеріалів (кейс) і вивчає їх, маючи можливості періодичних консультацій з викладачами-тьюторами в навчальних пунктах (центрах).

2. ТВ-технології , при яких основні навчальні процедури засновані на прослуховуванні і перегляді телевізійних лекцій.

3. Мережеві технології , при яких доступ до навчальних матеріалів та консультації з викладачами проводяться за допомогою телекомунікаційних технологій і обчислювальних мереж. Як правило, в якості мережі використовується Internet, тоді мережеву технологію називають Internet-технологією (або Web-технологією).

Навчальні матеріали в кейс-технологіях можуть бути представлені у вигляді звичайних паперових комплектів (твердих копій) підручників і навчальних посібників, а також в електронному вигляді на компакт-дисках та відеокасетах. Серед матеріалів можуть бути відеозаписи лекцій і комп'ютерні програми для виконання самостійних завдань. Ці технічні засоби не передбачають контактів з викладачами. Брак безпосереднього спілкування з викладачами заповнюється організацією періодичних сесій, при яких або студенти приїжджають в навчальний центр, або викладачі відряджаються в локальні навчальні пункти, на базі яких організовується дистанційне навчання.

В ТВ-технологіях для передачі телевізійних сигналів зазвичай використовується супутниковий зв'язок. Відсутність зворотного зв'язку від учнів до лектора є очевидним недоліком даних технологій.

По мірі розвитку інформаційних технологій та збільшення кількості абонентів, підключених до мережі Internet, все більшого поширення набувають мережеві технології. При цьому можуть використовуватися і елементи двох перших технологій, оскільки ряд навчальних посібників може передаватися навчаним у вигляді твердих копій, а окремі телевізійні лекції - в запису на магнітофонних стрічках або компакт-дисках.

Дистанційне навчання з мережевих технологій засновано на доступі студентів до попередньо створеним баз навчальних матеріалів. У число засобів мережевих технологій входять теле-і відеоконференції. На відміну від ТБ-технологій у відеоконференціях передбачені можливості двостороннього обміну інформацією. Навчають не тільки слухають лектора, але можуть ставити йому запитання і отримувати відповіді. Хоча безпосереднє спілкування з викладачем є безсумнівним достоїнством відеоконференцій, їх організація обходиться досить дорого, вимагає присутності навчаних в певний час у спеціальних студіях, обладнаних засобами відеоконференц-зв'язку. Тому головні навчальні процедури пов'язані з використанням навчальних систем і електронних навчальних матеріалів.

Навчальні матеріали створюються за допомогою спеціальних інструментальних систем, розглянутих в наступному розділі. У ряді систем передбачається можливість індивідуальної настройки наявних навчальних посібників для конкретних учнів із урахуванням їх поточних запитів і рівня попередньої підготовки.

Для реалізації ДО користувач повинен мати вдома або на своєму робочому місці комп'ютер з певним набором зовнішніх пристроїв і пристроїв введення-виведення інформації. Вимоги до характеристик клієнтського комп'ютера і складом зовнішніх пристроїв визначаються характеристиками використовуваних навчальних матеріалів.

У мінімально необхідний набір пристроїв входять комп'ютер, дисплей, клавіатура, миша. У разі навчання по Internet-технології потрібно мати підключення до Internet і відповідно в комп'ютері модем або мережеву плату. Якщо навчання передбачається по мультимедійним навчальним посібникам, то в комплект обладнання додатково повинні увійти звукова система і видеобластер. Якщо передбачено використання інтерактивного режиму роботи з навчальної програмою, розташованої на віддаленому сервері, або проведення консультацій з викладачем в режимі on-line, то необхідно, щоб використовуваний канал абонентського доступу мав достатню пропускну здатність. Зазвичай для цих режимів модемна зв'язок виявляється незадовільною, доцільно мати в якості каналу "Останньої милі" ISDN або абонентську лінію xDSL.

Клієнтський комп'ютер в системах ДН повинен бути оснащений програмами, забезпечують комунікаційні зв'язки з викладачами освітнього центру, програмами доступу до електронних навчальних матеріалів та роботи з ними в інтерактивному режимі. При навчанні в складі студентської групи корисно мати засоби зв'язку "Студент-студент". Як мінімум, учень має розташовувати засобами передачі файлів і зв'язку по електронній поштою, але бажано також мати можливість спілкування в режимі on-line, участі в відео-та аудіоконференцій.

Навчання по ряду дисциплін передбачає виконання учнем циклу лабораторних робіт та завдань на курсове та дипломне проектування. Значну частину робіт, завдань і експериментів можна виконувати за допомогою програм моделювання або на основі дистанційного доступу до реального устаткуванню. У цьому випадку клієнтський комп'ютер додатково повинен бути оснащений програмами моделювання, виконання необхідних розрахунків, дистанційного управління досліджуваними об'єктами.

3. Автоматизовані навчальні системи

Під автоматизованої навчальної системою (АОС) розуміється узгоджена сукупність навчальних матеріалів, засобів їх розробки, зберігання, передачі та доступу до них, призначена для цілей навчання і заснована на використанні сучасних інформаційних технологій.

За своїм масштабом АОС в сфері вищої освіти можуть бути освітніми системами кафедри, університету, напрямки підготовки (спеціальності), консорціуму вузів. В промисловості АОС можуть створюватися компаніями, що проводять регулярні заходи щодо підвищення кваліфікації своїх співробітників.

Основні функції АОС:

В· Доступ до освітніх ресурсів (ОР), включаючи засоби віртуальних і віддалених навчально-дослідних лабораторій;

В· Самотестування і контроль знань учнів;

В· Пошук інформації;

В· Створення ОР;

В· Управління навчальним процесом;

В· Конференцзв'язок (чати, потокове відео).

Важливою рисою АОС є зв'язок з різними джерелами інформації, наявними в Internet, і перш за все з комп'ютерними системами підтримки науково-дослідних робіт, наявними як в університетах, так і в академічних інститутах. Наявність такого зв'язку необхідно не тільки для залучення студентів до наукових досліджень, але й для підвищення кваліфікації викладачів і тим самим для вдосконалення вмісту БУМ.

Основні підсистеми АОС:

В· Інструментальна Середа (компілятор навчальних посібників, сукупність зовнішніх або вбудованих редакторів тексту, графіки, мультимедіа);

В· База ОР;

В· Браузер;

В· Тестуюча підсистема;

В· Пошукова підсистема;

В· Електронний деканат.

Типова укрупнена структура АОС представлена вЂ‹вЂ‹на рис. 1.

Рис . 1. Укрупнена структура АОС

Зазвичай конкретні реалізації АОС створюються певними компаніями або університетами. Ресурси таких АОС найчастіше не є мобільними, тобто стерпними для використання і розвитку з однієї системи в іншу. Це є очевидним недоліком з точки зору створення інтегрованої бази науково-освітніх ресурсів і застосування в системах відкритого освіти.

Система управління АОС має підсистеми, орієнтовані на учнів, викладачів та адміністраторів, контролюючих функціонування апаратно-програмних засобів... системи. Автоматизована навчальна система контролює права доступу користувачів; здійснює пошук необхідних матеріалів, витягує їх з БУМ і надає користувачеві; забезпечує доступ до індивідуальної робочої зошити, що містить графік навчальних занять, результати виконання навчальних завдань та інші замітки користувача, пов'язані з вивченням курсу; реалізує телекомунікаційні зв'язки "Викладач-учень", "студент-лабораторія" та "Навчаний-якого навчають" і зв'язку користувачів з Internet для пошуку інформації, організації конференцій та спільної роботи над проектами; допомагає адміністратору підтримувати систему в актуальному стані, вести облік користувачів і ін

Крім того, в ряді АОС на систему управління покладається виконання функцій електронного деканату таких, як облік учнів та їх успішності, формування розкладів конференцій, консультацій і т.п. В даний час системи управління АОС створюються на основі технологій порталів і мультиагентних систем.

В системах відкритої освіти та ДО доцільно створення середовища, потенційно здатної інтегрувати ресурси різних АОС. Таку середу називають інформаційно-освітнім середовищем (ІОС) відкритої освіти. Власне ІОС, як об'єднання багатьох АОС, можна розглядати як інтегровану АОС. Існує й інший погляд на ІОС, як тільки на систему управління взаємодією різних АОС. При цьому використовують також інші назви ІОС, наприклад Learning Management System (LMS), Training Management System (TMS), система управління навчальним процесом. Очевидно, що створення ІОС можливо при наявності домовленостей освітнього співтовариства про структури навчальних матеріалів і про інтерфейси АОС (метаданих), виражених у формі стандартів.

4. Електронний підручник

Повнофункціональний електронний підручник (ЕУ) складається з декількох основних частин (мал. 1), до яких відносяться:

В· головна частина, у якій викладається зміст предмета, представлена вЂ‹вЂ‹у вигляді гіпертексту з графічними ілюстраціями і, можливо, з аудіо-та

В·

В· словник;

В·

В· опису

модулів.

Тлумачний Серед основних

В· повнота

В·

В· логічність

У своїй

Специфічними тобто

Адаптивність Очевидно, що

Саме ці Важливе значення для тобто користувача.

Використання підручниками. В Адаптація передбачається.

Причому

Таким

В· між

Дозволу

Такі

Виникаючі при цьому
Структурування додатка.та). Модулі складають предметну базу знань. Безлічі понять і модулів разом з відповідною системою управління базою знань утворюють прикладну електронну енциклопедію (ПЕЕ).

Розробка конкретного навчального посібника починається з вибору підмножини модулів з предметної бази знань. Вибір визначається заданою навчальною програмою або вираженими в тій чи іншій формі інформаційними потребами користувача з урахуванням результатів попереднього тестування його готовності до сприйняття матеріалу. Далі з вибраних модулів формується лінійна послідовність і виконується адаптація форми матеріалу до індивідуальних особливостей учня. У процесі вивчення матеріалу по сформованому посібника повинна бути забезпечена можливість полегшеної навігації по різних частин бази знань.

Першої інструментальної середовищем для створення версій модульних підручників, адаптованих під конкретні запити користувачів, була система CTS, створена на початку 90-х років минулого сторіччя в МВТУ ім. Н. Е. Баумана. Надалі ряд ідей концепції модульних підручників і ПЕЕ був втілений в документі SCORM (Shareable Content Object Reference Model) організацією ADL, створеної в 1997 р. Міністерством оборони і Департаментом науки та технології США.

Паралельно з розвитком ТРЕК одержує поширення технологія збору в корпоративному сервері інформації та її вільного редагування користувачами, названа технологією wiki. На її основі в рамках проекту Wikipedia в Internet вже розпочато створення енциклопедій по різних галузей знань за участю в якості авторів і редакторів усіх бажаючих. Цей проект існує із січня 2001 р. Російськомовна частина енциклопедії Wikipedia до кінця 2003 р. містила вже 1275 статей. Незважаючи на те, що обидві технології ТРЕК і wiki спрямовані на створення баз знань в вигляді енциклопедій, між ними є істотні відмінності як за цільовим призначенням, так і за підходам і методам накопичення та використання знань. Безконтрольно наповнюється wikipedia не має коштів і не годиться для компіляції з її статей навчальних посібників.

Прикладна електронна енциклопедія може відповідати одній навчальній дисципліні або групі дисциплін, що представляє більш об'ємне додаток, а навчальний модуль або SCO (Shareable Content Object) певної теми або поняттю (сутності), розглянутих у цій дисципліні або додатку. Наприклад, модуль може містити матеріал, відповідний змісту одного параграфа або частини параграфа традиційного підручника.

Для кожної теми в енциклопедії бажано мати кілька альтернативних модулів в цілях забезпечення адаптації до конкретних умов навчання. Модулі можуть розрізнятися методичними особливостями, подробицею і стилем викладу матеріалу, посиланнями на ті чи інші приклади і т.п. У модулі можуть бути виділені елементарні частини контенту, відповідні певної педагогічної мети або деякого аспекту опису. Прикладами елементів можуть бути стислий визначення поняття, неформальне опис об'єкта або процесу, формальне опис, доказ, приклади, контрольні вправи і завдання, довідковий матеріал, історична довідка тощо

Супровід енциклопедії полягає в розробці і додаванні нових модулів, в коригування або усуненні застарілого матеріалу. Супровід можливо не тільки заздалегідь певним колом авторів, але і користувачами, що створюють свої версії ЕУ. Отже, з'являються два види авторів - автори модулів і автори-упорядники конкретних версій ЕУ.

Система управління ПЕЕ призначена для підтримки процедур синтезу підручників і посібників і виконання функцій із супроводження тезауруса та бази модулів. Перерахуємо основні функції системи управління ПЕЕ.

1. Пошук і усунення циклів. Моделлю ПЕЕ є спрямований граф, вершини якого відповідають модулям, а ребра входів і виходів модулів. Наявність циклу в графі свідчить про нелогічність викладу матеріалу - в Зрештою деяке поняття визначається через саме себе. Система управління повинна виявляти такі цикли і видавати рекомендації з їх усуненню.

2. Впорядкування модулів. Після усунення циклів упорядкування може бути виконано за допомогою ранжирування вершин графа і застосування евристичних критеріїв у неоднозначних ситуаціях.

3. Проставлення гіперпосилань. Це може бути виконано, наприклад, шляхом зіставлення термінів у тексті з термінами тезауруса.

4. Вибір синонімів і позначень. Система автоматично замінює синоніми і позначення величин на основний варіант, пропонований в тезаурус, або на варіант, вказаний користувачем.

5. Вибір модуля при наявності дублів. Критеріями вибору можуть бути такі атрибути модуля, як автор, тип, дата останньої зміни.

6. Інтерфейс з користувачем - навігація по тезаурусу, відображення сукупності термінів з тезауруса, відібраних користувачем і т.п..

7. Формування супермодулей, тобто модулів верхнього рівня, що представляють собою типове для докладання поєднання модулів нижнього рівня. Надалі для супермодуля формуються метадані і він може використовуватися нарівні з вихідними модулями нижнього рівня.

8. Управління версіями підручника, ведення словників.

9. Узгодження форматів даних, реєстрація модулів та ін

Інтерфейс модуля (Метадані) являє собою специфікацію, що включає інтерфейсні та реєстраційні атрибути. Інтерфейсні атрибути служать для узгодження даного модуля з іншими модулями у складі компільованих версій навчальних посібників і включають списки термінів, які в...икористовуються в модулі. Особливо виділяються терміни, відповідні поняттям, визначеним у модулі. Такі терміни називаються вихідними (виходами модуля). Використовувані, але не визначаються в модулі терміни є вхідними (входами модуля). Прикладами реєстраційних атрибутів можуть служити імена авторів модуля, дати внесення змін, дані про сертифікацію модуля і т.п.

Відзначимо основні переваги ПЕЕ:

1) істотне спрощення і прискорення розробки нових навчальних посібників, відповідних нових досягнень науки і техніки, що змінилися запитам промисловості, потребам нових народжуваних дисциплін і т.п., оскільки значна частина нового посібника може покриватися наявними модулями;

2) легкість супроводу мережевих підручників, оскільки локальні викладачі можуть самостійно вносити зміни, створюючи свої версії посібників шляхом заміни або додавання модулів, в тому числі модулів власної розробки;

3) розширення можливостей оптимізувати інформаційну підтримку обраної студентами траєкторії навчання в системах відкритої освіти.

Для підтримки ПЕЕ в її системі керування необхідно мати засоби автоматичного формування інтерфейсів на основі тезаурусів і узгодження модулів у складі версій на основі інтерфейсних атрибутів.

Тезаурус виражає розроблену онтологію додатка. Один рядок тезауруса відповідає одному поняттю (сутності, терміну) додатка і включає наступні дані:

поняття; коротке визначення; [список синонімів];

[рекомендовані абревіатура або позначення]; список входів;

список URL. (4.1)

Список входів містить посилання на поняття, які використовуються для визначення даного поняття. Список URL включає посилання на модулі енциклопедії, в яких дане поняття визначається. Списки синонімів, абревіатури та позначення потрібні системі управління для узгодження модулів, розроблених різними авторами, при їх включенні в компільованих навчальний посібник. Квадратні дужки в (4.1) позначають необов'язковість відповідного елемента рядка.

Слід розрізняти кілька варіантів енциклопедій для одного і того ж додатка (рис. 4.3). Базова версія разом із створеними на її основі ЕІ знаходиться під контролем деякого Центру. У філіях Центру базова версія може розширюватися, коригуватися, утворюючи локальні версії. Локальні версії використовуються для синтезу ЕІ, адаптованих під запити конкретного контингенту навчаних. Нарешті, кінцеві користувачі можуть як використовувати ЕІ, розсилаються філіями, так і створювати свої версії (аналоги конспектів лекцій).

Рис. 1. Версії підручників на базі електронної енциклопедії

Структурування знань і баз навчальних матеріалів у вигляді ПЕЕ є першим, але вельми корисним кроком на шляху подальшої інтелектуалізації АОС. Майбутні системи будуть здатні в середовищі віртуального навчального класу вести діалог з учнем, визначати його поточні потреби і автоматично формувати порції навчального матеріалу, задовольняють ці потреби. Створення перших ПЕЕ наближає появу інтелектуальних АОС.

6. Вікіпедія

Вікіпедія (Wikipedia) - загальнодоступна, вільно поширювана багатомовна енциклопедія, що розвивається в Internet. Вікіпедія була створена в 2001 р. спочатку як англомовна електронна енциклопедія, пізніше з'явилися розділи на інших мовах, у тому числі російською. Проект супроводжує американський фонд Вікімедіа (Wikimedia Foundation Inc).

Мета проекту - Створення вільної від авторських обмежень енциклопедії на всіх мовах Землі із залученням широкого кола авторів. Вікіпедія - це світ, в якому кожен людина на планеті має вільний доступ до суми всіх людських знань. Будь-який користувач має можливість внести зміни і доповнення в тексти опублікованих в енциклопедії статей. Вікіпедія набула популярності серед користувачів Internet.

Вікіпедія стала однією з найбільших енциклопедій світу. Станом на липень 2004 там було 300 000 статей, а в 2008 р.-вже 11 мільйонів статей на 265 мовах.

Список літератури

1. Башмаков А.І., Башмаков І.А. Розробка комп'ютерних підручників і навчальних систем. - М.: "Філін", 2003.

2. Норенков І.П., Зімін А.М. Інформаційні технології в освіті. - М.: Изд-во МГТУ ім. Н.Е. Баумана, 2004.

3. Інформатизація освіти: напрямки, засоби, підвищення кваліфікації/Под ред. С.І. Маслова. - М.: Вид-во МЕІ, 2004.

4. А.А. Андрєєв ДИДАКТИЧНІ ОСНОВИ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ. - Http://aqua.iefb.agtu.ru/dist/Biblio/Dissert/dissert_Andreev/br/ogl-b.htm

5. Норенков І.П. Концепція модульного підручника// Інформаційні технології, 1996, № 2.

6. Норенков І.П. Технології поділюваних одиниць контенту для створення і супроводу інформаційно-освітніх середовищ// Інформаційні технології, 2003, № 8.

Вернуться назад