Важкий шлях визнання тканин, судин, клітин і фрагментів колагену в кістках динозаврів

Місячний А. Н.

Ви професіонал, ваше слово професійно. Настає час, і воно не відображає дійсності ...

Сергій Баликін (форум диякона Андрія Кураєва)

Введення

В 1954-1956 рр.. американець норвезького походження, фізик і дослідник в області атомної зброї Філіп Абельсон (Philip Hauge Abelson) вперше опублікував дані про виділення палеомолекул - амінокислот з скам'янілості девонської риби віком в В«350 млн. роківВ» [1]. З цього часу і отримала свою розвиток як дисципліна молекулярна палеонтологія [2] 5, досліджує в викопних останках древніх тварин збереглися біомолекули і біоструктури. Мета цієї дисципліни розуміється таким чином:

Пошук молекулярних слідів вимерлих організмів для з'ясування по ним характеру еволюції живих організмів і біосфери в цілому (член-кореспондент РАН А.Ю. Розанов, директор Палеонтологічного інституту РАН) [3].

Прояснення подій минулого шляхом дослідження біомолекул і продуктів їх довготривалих перетворень (діагенеза) в копалин джерелах (доктор біологічних наук Мері Швейцер (MH Schweitzer), провідний молекулярний палеонтолог АН США [4, 5] та інші автори [2, 6]). Відповідні роботи отримали свій подальший розвиток тільки з початку 1970-х рр.. і, особливо, в 1990-х і 2000-х рр.. (Див. доступні огляди англійською [4, 5] та російською [2, 3, 6-12] мовах). Раніше нами в рамках доповідей на Різдвяних читаннях 2005-2007 рр.. і в 2009 р. (а також on-line), був опублікований ряд статей на тему успіхів і труднощів молекулярної палеонтології [7-12]. У 2007 р., внаслідок відкрилися реалій, автор представленого огляду запропонував замінити термін В«молекулярна палеонтологіяВ» на В«молекулярно-клітинна палеонтологіяВ» [10]. (Сумнівно, правда, що це

пропозиція буде прийнята палеонтологами, але, як буде показано нижче, його коректність вже не може бути оскаржена.) Підсумовувати найбільш видатні дані по молекулярно-клітинної палеонтології можна наступним чином (посилання, за винятком спеціально вказаних нижче, можна знайти в оглядах [4, 5, 7-12]) 6:

Виявлення починаючи з 1970-х рр.. і по теперішній час в скам'янілих останках копалин тварин віком до В«сотень мільйонів роківВ» фрагментів оригінальних білків, які були ідентифіковані імунохімічних та радіоімунологічним з відповідними антитілами.

Екстракція з кісток динозавра (В«65-67 млн. роківВ») фрагментів гемоглобіну і отримання до них антитіл, чітко реагували з гемоглобіном із сучасних джерел.

Виявлення забарвлених і мало змінилися морфологічно структур кісткового мозку десятків міоценових амфібій (В«10 млн. роківВ»).

В 2007-2009 рр.. - Розшифровка амінокислотної послідовності значних за розміром фрагментів коллагена7 динозаврів віком В«65-80 млн. роківВ» (вісім поліпептидів в В«80 млн. роківВ» становили в сумі 7, 8% і 2, 5% від повної молекули двох форм вихідного белка8, що аж ніяк немало) [13-16].

Ідентифікація в кістках багатьох динозаврів (В«65-80 млн. роківВ») після розчинення і видалення їх мінеральної складової В«судин, клітин і м'якої тканиниВ»: гнучких прозорих сосудістоподобних структур, що містять всередині червоні ерітроцітоподобние морфеми з ядром9, остеоцітоподобние10 освіти і морфологічно мало змінився органічний кістковий матрикс. Визнання останніх даних, які здаються особливо одіозними стосовно до біоматеріалів віком в В«десятки мільйонів років В», мало дуже драматичну історію аж до 2009 р. 1997-2007 рр..: дані про м'яких тканинах, судинах і клітинах у кістках багатьох динозаврів віком в В«десятки мільйонів роківВ» Відповідні результати доктора Мері Швейцер з співавторами вперше були опубліковані в 1997 р. в науково-популярному журналі США [17]. Потім вони довго пробивали дорогу в науковому мiрe, так як ніхто не міг повірити в подібне (див. в [8-10]). У 1999 р. авторам вдалося опублікувати статтю по судинним структурам тираннозавра у французьких В«Annales de Paleontologie В»[18]. Нарешті, робота з м'яким тканинам, судинах і клітинам тираннозавра побачила світ у дуже авторитетному мiрoвом журналі з високим рейтингом - В«ScienceВ» (незважаючи на отримання там негативного відгуку рецензента). У 2005 р. там вийшло відразу дві статті на дану тему [19, 20], а в 2007 р. - ще одна стаття [14], в якій, по-перше, підтверджувалася впевненість авторів у відкритті ними саме м'яких тканин динозаврів і, по-друге, були наведені дані по розшифровці амінокислотної послідовності фрагментів колагену тиранозавра (Зі складу тих тканин). У 2007 р. автори опублікували четверту і п'яту статтю в В«ScienceВ», в яких розвинули своє порівняльне вивчення амінокислотної послідовності колагену тираннозавра [15, 16]. До 2007 р. В«м'які тканиниВ» та інші зазначені структури були виявлені М. Швейцер з співавторами в кістках ще більш ніж дюжини інших динозаврів [10, 11, 21, 22], і, крім авторитетного В«ScienceВ», ці результати опублікував ще й журнал Королівського наукового товариства Великобританії (В«Proceedings of the Royal Society В: Biological Sciences, London В») [23]. У 2007 р. вийшов огляд М. Швейцер з співавтором (є у вільному доступі Інтернету) з молекулярної палеонтології білків, в якому дані про м'яких тканинах, судинах і клітинах у кістках динозаврів підтверджуються в черговий раз. Цей огляд опублікував недавно заснований журнал В«Expert Review of ProteomicsВ», що входить в велику серію видань В«Expert Review В»[5]. Нарешті, результати досліджень по біоструктури динозаврів доповідалися в 2006 р. на форумі Товариства палеонтології хребетних США, а тези були опубліковані, знову ж таки, в В«ScienceВ» [24]. Таким чином, до 2007 р. по м'яким тканинам, судинах і клітинам динозаврів малося п'ять експериментальних статей в В«ScienceВ» [14-16, 19, 20], тези доповіді - там же [24], експериментальні статті в наукових журналах з Великобританії [23] і Франції [18] і огляд [5]. Вагомості публікацій можна позаздрити, оскільки науковий рейтинг, до прикладу, В«ScienceВ», такий, що кількість статей у цьому журналі (укупі з В«NatureВ») служить одним з основних показників наукової діяльності не лише конкретних дослідників, але і цілих університетів [25]. Виходило так, що реальність гнучких органічних біоструктур, м'яких тканин і судин, а також морфологічно майже не змінилися клітин (еритроцитів і остеоцитів) в кістках цілого ряду динозаврів не могла бути оспорена без порушення наукового реноме одного з найавторитетніших мiрoвих наукових видань з природничих дисциплін. Виходило, що клітини і судини, а також кістковий матрикс (м'яка тканина), причому складалися з органіки, а не скам'янілі, здатні вилежати в надрах В«65-80 мільйонів роківВ» (стільки налічували офіційні датування тих копалин пластів). Це твердження здавалося абсолютно неймовірним згідно з даними тих же молекулярних палеонтологів. Так, за розрахунками і ретроспективним екстраполяції результатів лабораторних експериментів, найстійкіші білки хребетних в принципі не здатні зберегтися (для ідентифікації) десятки мільйонів років при позитивній температурі. Більш того, колаген (з якого повинні складатися ті м'які тканини і судини) при 10 В° С не здатний витримати більше 180 тисяч років, а при 20 В° С - і 15-ти тисяч років. Такі відомості представлені в оглядах провідних молекулярних палеонтологів мiрa - Мері Швейцер із США [5] і Христини Нільсен-Марш з університету в Ньюкастлі [26]. Вихідні ж джерела становлять публікації, знову, провідних мiрoвих журналах типу В«NatureВ», американського В«GeologyВ» та ін [5, 26-29]. Раніше ми в [11] представляли зведення таких даних по схоронності найбільш стабільних білків при різних температурах. Крім того, нами були проведені розрахункові дослідження накопиченої дози радіації від природного радіаційного фону Землі, а також від активно поглинаються копалинами кістками урану і торію (перетворюються потім в альфа-випромінювачі радон і торону) [9, 10]. Накопичені за гіпотетичні В«десятки Білліардом роківВ» дози навіть для мінімально можливих рівнів експ...озиції настільки великі (сотні мегарад; причому в тому числі від плотноіонізірующего випромінювання), що їх ніяк не здатні витримати морфологічно незмінні складні біоструктури. Такі дози можуть витримати тільки малі поліпептиди в повністю сухому вигляді, величиною в рази менше інсуліну (2000-3000 Да) [9, 10]. До 2008-2009 рр.. для кісток динозавра віком до В«80 млн. роківВ» були секвенувати фрагменти колагену, складові сумарно аж до 7, 8% від вихідної молекули [13]. Але молекулярна маса останньої досить велика - 300.000 Та [30]; тобто, зареєстровані фрагменти мають відчутну молекулярну масу і ще питання, чи здатні навіть вони, а не те що складні біоструктури, витримати настільки жахливі накопичені дози радіації "11. У тому чи іншому вигляді дані по радіаційному аспекту молекулярно-клітинної палеонтології були опубліковані нами в [9, 10], але докладний розбір їх поки справа майбутнього. У результаті виходило так, що складалися з коллагена12 морфологічно незмінні тканини і судини в кістках динозаврів повинні були налічувати В«65-80 млн. роківВ», коли сам колаген і при нулі градусів нездатний витримати навіть на порядок менше. Цей конфуз самими академічними молекулярними палеонтологами (з університетів США) ніяк і ніде не пояснювався. Механізми настільки чудовою схоронності теж ніде серйозно не коментувалися в останні роки, що легко може перевірити кожен, подивившись доступну в Інтернеті літературу (посилання див. вище у поточному розділі). Деякий виняток становили фантазії М. Швейцер про те, що іони заліза від розпався гемоглобіну в кістках через окислювальні молекулярні зшивки стабілізували білки як би В«навічноВ» (критику див в наших роботах [9-11]). В останні роки ці фантазії в її роботах вже відсутні [5, 13]. І добре б ще, якби такі копалини судини і клітини представляли собою щось екстраординарне. Якби вони були виявлені в одиничному зразку від динозавра. Але нічого подібного: як вже зазначалося вище, М. Швейцер з співавторами до 2007 р. виявили все це в зразках вже від півдюжини динозаврів (зараз, можливо, дане число ще більше зросла). В огляді від 2007 р. [10] ми приводили слова доктора М. Швейцер і даємо цю самоцитата: В«Безліч скам'янілостей динозаврів можуть мати всередині м'яку тканину В»(доктор М. Швейцер)В». Цією молодечої фразою головного молекулярно-клітинного палеонтолога назвали в 2006 р. статтю в В«National Geographic NewsВ» [21]. Однак у 2008 р. дана піраміда дуже сильно похитнулася, причому так сильно, що автор представленого вам огляду навіть порахував, що вона просто звалилася. Він мудрих лукавством їх ловить, і рада хитрих марною стає вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі (Іов. 5: 13, 14). 2008 р.: судини і клітини динозаврів В«можуть бути бактеріальним артефактом В»; фрагменти колагену -В« сторонніми забрудненнями і статистичними похибками В»Судини і клітини Раніше нами, починаючи з Різдвяних читань 2006 р., пропагувалися дані про біоструктури в кістках динозаврів [8-10]. Здавалося б, сумніви в їх коректності повинні були отсутствовать: список публікацій у провідних журналах досить великий, роботи проводяться вже не один рік, критика хоч і була, але - виключно умоглядна (Див. у [9-11]). Авторитет групи доктора М. Швейцер із США на чолі з її керівником досвідченим палеонтологом професором Джеком Хорнером (Jack Homer) не викликав сумнівів (досить подивитися в Pubmed список їх публікацій; причому там немає деяких робіт в академічних геологічних виданнях). Однак з самого початку при погляді на фото судин і клітин динозаврів (див. в доступних джерела [8, 10, 21]) не залишали внутрішні сумніви: В«Як такі біоструктури з органічного матеріалу могли зберегтися так довго? В»Зрозуміло, мова не йшла про тих офіційних, приписуваних зразкам В«десятках мільйонів роківВ». Ні. Викликав дуже великий сумнів факт збереження всього такого протягом навіть тисяч і десятків тисяч років. Незалежно від того, чи жили ті динозаври до Потопу або ж після нього. Автор представленого вам огляду не міг позбутися цих сумнівів. Що ж стосується відносно невеликих фрагментів білків, то їх можлива схоронність при особливих умовах протягом хоч тисяч, хоч десятків і навіть сотень тисяч років (але не мільйонів) сумніву не викликала. Тим більше, що вона цілком підтверджувалася спеціальними дослідженнями самих молекулярних палеонтологів (див. попередній розділ і в [10, 11]). Але малі поліпептиди - це не гнучкі прозорі судини з пофарбованими еритроцитами всередині. Це не складний кістковий матрикс з колагену. Тому, коли в 2008 р., на радість прихильникам тривалих еволюційних геоепох, з'явилася робота про копалин судинах і клітинах як про сучасні артефактах (бактеріальних та мінеральних), нами було також випробувано почуття глибокого внутрішнього задоволення (почуття виявилося в кінцевому рахунку непохвально, але про це скажемо нижче). Був як би усунутий момент, який заважає нашому розумінню неабсурдності даних молекулярно-клітинної палеонтології. Абсурдність судин і клітин віком у тисячі - десятки тисяч років як би робила незрозуміло чим і апріорі цілком неабсурдние поліпептиди віком в тисячі - десятки тисяч років. Відомості про можливої вЂ‹вЂ‹імітації біоструктур динозаврів артефактами були детально розібрані нами в минулому ж 2008 році в [11]. Такий поспіх здалася необхідної в зв'язку з можливими збоченнями зацікавленою стороною даних молекулярної палеонтології взагалі, включаючи навіть копалини поліпептиди. Здалося найкращим виходом розглянути дане питання коректно самому і оформити це в доступній всім публікації [11]. Конкретно про ті дані. 30 липня 2008 в журналі В«PloS ONEВ» (The Journal of the Public Library of Science - В«Журнал відкритої наукової бібліотеки В») з'явилася стаття TG Kaye, G. Gaugler і Z. Sawlowicz [31], з яких перші два - із США (Палеонтологічний факультет і мікротехніческая інкорпорація), а останній - з Польщі (Геологічний факультет Краківського університету). Суть роботи Томаса Кея (Thomas G. Kaye) з двома співавторами полягала в тому, що вони спробували повторити дані М. Швейцер та ін на багатьох викопних останках різних геологічних періодів, знайшли в результаті три з чотирьох описаних раніше біоструктур, але, врешті-решт, прийшли до висновку, що це висохлі слизові продукти бактеріальної життєдіяльності (В«СудиниВ» і В«остеоцитиВ») і пофарбовані мінеральні утворення (фрамбоіди), але НЕ орігінальние.іскопаемие залишки [31]. Методичні підходи та подробиці цієї роботи можна знайти в нашій минулій публікації [11], тут же скажемо тільки, що головним підходом було скануючий електронний мікроскопування (scanning electron microscopy). Дослідження проводилося тривалий час - в сумі порядку 200 год роботи з електронним мікроскопом. Були вивчені зразки від більш ніж 50-ти видів викопних тварин семи геологічних періодів. Важливо відзначити, що метою авторів було не повалення висновків М. Швейцер, а підтвердження і подальший розвиток цих досліджень. І коли Т. Кей зі співробітниками В«отримали негативні результати, то ніхто не був більш розчарований, ніж вони В»[32, 33]. Ці В«негативні результатиВ» реалізувалися в однозначні висновки, згідно яким [11, 31]:

Гнучкі В«СудиниВ» та прозорі В«клітини-остеоцитиВ» являють собою засохлі слизові бактеріальні біоплівки, які цілком звичайні бактерії сформували в каналах і лакунах кістки, оселившись там у сучасне нам час (слизові біоплівки бактерій легко виявити навколо, зокрема, на стінках залишеного відра з водою і т.п.). Результат радіовуглецевого аналізу показав для цих структур, згідно [34, 35], близько 50-ти років.

Знаходяться всередині прозорих В«судинВ» забарвлені темно-червоні В«еритроцитиВ» з ядром являли собою піритні (сірчаний колчедан) зернисті освіти, з 1935 р. описані як В«фрамбоідиВ» (від фр. В«малинаВ»). Тим не менш, офіційний висновок статті [31] було досить м'яким, причому його можна знайти тільки в резюме: В«Наше дослідження надає більш обережне пояснення структурам, виявленим в цілості в фоссілізованних кістках В...». Ще була фраза: В«Бактеріальні біоплівки як альтернативна гіпотеза в інтерпретації збережених м'яких тканин динозаврів В». Це дослідження, повністю руйнував її дані, стало відомо М. Швейцер з співавторами, ймовірно, ще до його остаточного опублікування в липні 2008 р. [31]. Або ж подібні думки відвідували цих кваліфікованих фахівців і раніше. У всякому разі, ще в 1999 р. М. Швейцер і Дж. Хорнер у французьких палеонтологічних В«АнналахВ» вже відкинули гіпотезу еритроцитів як фрамбоідов [18], що підтвердили в 2007 р. в журналі Королівського наукового товариства Великобританії [23]. В останньому джерелі розглядається і гіпотеза бактеріальних біоплівок, й інші гіпотези артефактів, але наголошується, що цими положеннями вельми важко пояснити гнучкі і пружні судини і наявність остеоцитів з вираженими філоподіямі. Якщо ж перейти до науково-популярним журналістським джерелам, які, безумовно, дуже зацікавила реакція М. Швейцер на повалення її багаторічного наукового напрямки, то ми побачимо аналогічну картину. Згідно В«DiscoverВ» від 30 липня 2008 р. [32], М. Швейцер у відповідь на дослідження Т. Кея і ін відзначала, що вони раніше розглянули як інтерпретацію своїх даних можливість забруднення бактеріальними біоплівки, але відхилили це припущення. М. Швейцер вважає, що не є свідчень, ніби біоплеікі здатні формувати стабільні трубчасті структури, зліпки з порожнеч і т.п. І що, взагалі, В«не є нічого особливо нового в роботі про Якщо це Фрагменти електронних ЗМІ. З 11]. справжнього огляду. Нами був І змінилося. статті.

Університет

Музей

Факультет

Лабораторія

Відділення

Відділення

Медичний

Відділ

Відділ

Інститут

Факультет

Суспільство

Музей

Відділ авторів. Дозволимо собі Вісім рр..е доказ молодості землі В». Виходить, що хоч і надмірне, але, швидше все, вірне. Звідси ми можемо зробити висновок, що тим кісткам динозаврів може бути ще менше тисячоліть, ніж ми припускали раніше. Іншого виходу, на наш погляд, і немає - одне з двох. Інакше залишається абсурд гнучких біоструктур, що складаються з досить солідних фрагментів колагену, яким приписані багато десятків тисяч років. Але колаген не витримує при більш ніж 7 В° С навіть мільйони років (Можна екстраполювати за даними в [5, 11, 26] - 180.000 років при 10 В° С і т.д.), а містять його структури, виходить, витримують майже на два порядки більше (До В«80 млн. роківВ»), причому при явно більш високій температурі, ніж 7 В° С (останки знайдені в пустелях штатів Монтана і Північна Кароліна). Навіть неохота міркувати на тему В«наукових поясненьВ» настільки чудовою схоронності. Якщо в більш ранніх роботах М. Швейцер та ін ми можемо знайти гіпотези про механізми збереження копалин біомолекул і біоструктур [4, 19, 20] 13, то в останні роки вже мало що спостерігається в цьому плані, точніше - нічого не спостерігається (нами не виявлено) [5, 13]. Так, в роботі 2009 р. ми знаходимо єдину фразу в самому кінці: В«Хімічна природа такої схоронності все ще невідома)) (В« Still unknown is the chemistry behind such preservation В»). Отже, сталося щось зразок еволюційної редукції гіпотез про механізми збереження. У подібному типі еволюції ніякого сумніву, звичайно, немає. Резонно поцікавитися, а як же в російської еволюційної ідеології інтерпретують дані М. Швейцер з співавторами про збережених чудесним чином протягом В«65-80 млн. роківВ» складних біоструктури з органічного матеріалу? Це питання зумовив деякий мережевий пошук матеріалу. Висновок виявився наступним: ніяк не інтерпретують це волаюче протиріччя. Факт розглядається просто як даність, коли В«мухи окремо В», а тривалі геоепохі - окремо. Ось цілком слушна виклад зазначеної вище статті М. Швейцер та ін, 2009, штатним еволюціоністом доктором А. Марковим па сайті В«Елементи великої наукиВ» [42]. Ви не побачите там ніякого сумніви і ніякого припущення про механізми збереження; навіть слів таких не побачите. Все обертається навколо порівняння амінокислотної послідовності фрагментів колагену динозавра з колагеном різних тварин з метою продемонструвати, в першу голову, еволюційну зв'язку В«динозаври - птахиВ». Обговорюються проблеми в цьому плані, обумовлені В«неповнотою данихВ». Хоча апріорі ясно, що несерйозно порівнювати з сучасними послідовностями такі палеофрагменти, свідомо сильно змінюються при зберіганні навіть протягом тисяч років (Відповідні посилання можна знайти в оглядах [2-11]). Але - В«Елементи великий науки В», так би мовити. Звертає на себе увагу також стислість обговорення питання про поліпептид і біоструктури динозаврів на форумі сайту В«Проблеми еволюції В»Палеонтологічного музею РАН. Спочатку в 2005 р. мала місце проста констатація: бачите, мовляв, фрагменти білків зберігаються десятки мільйонів років, В«це точноВ», а більш складні структури - вже навряд чи [45]. У 2009 р. тему В«Білок в кістках динозавраВ» на форумі досить швидко В«закінчилиВ» і без вказівки виразних причин перемістили в розділ В«Ненаукові розмовиВ» [46]. У цій темі є плутанина навколо питання про збереження білків і про їхню реакцію з антитілами, що демонструє недостатню компетентність учасників для подібних обговорень. Починаючи з літа 2009 р. по теперішній час названу тему на форумі сайту В«Проблеми еволюції В»до того ж редукували. Хоча точні деталі в пам'яті стерлися, проте пам'ятається, що спочатку там було обговорення нестиковок в питанні про настільки тривалої схоронності фрагментів білків динозаврів. Деякі непрямі підтвердження редукції теми сайтом В«Проблеми еволюціїВ» слідують також з її обговорення на форумі А. Мілюкова В«Ковчег'-онлайнВ» на початку червня 2009 р., де дещо з колишнього відображено донині [47]. Але тепер питання і сумніви на форумі В«Проблеми еволюціїВ» усунені шляхом їх переміщення у небуття. В результаті на сайтах офіційних наукових установ (типу Палеонтологічного музею) Рунета ви не зможете дізнатися коректні дані по молекулярно-клітинної палеонтології біомолекул і біоструктур в кістках динозаврів, А адже ці дані практично однозначно ниспровергать стандартні положення про многомілліонолетніх геологічних епохах. Або, в крайньому випадку, свідчать нам про В«Загубленому мiрe В»професора Челленджера. Але останнім дуже малоймовірно (планета Земля невелика), так що логічніше наше колишнє висновок [7-11] - про помилкову датування геопластов, де були знайдені останки динозаврів з біоструктури. Вік цих крейдяних пластів, ймовірно, менше заявленого на порядки. Подібним чином, в минулому році нами було проведено мета-дослідження питання про живих палеобактеріях і збережених копалин ДНК [12]. Виходить так, що в пластах Пермського періоду віком в В«250 млн. роківВ» всередині інтактних з того часу кристалів кухонної солі знайшли живі спори бактерій. Ні суперечки, ні живі бактерії, ні ДНК не можуть витримати навіть одиниці мільйонів років в принципі, ні за яких умов; більш того, дуже сумнівні і сотні тисяч років у цьому плані. Даний наш висновок (заснований на спонтанних і індукованих ушкодженнях ДНК) [12] абсолютно незаперечний. Незаперечний навіть більше, ніж періоди напіввиведення білків і біоструктур динозаврів. Крім публікації по приміських мікроорганізмам є ще більше десятка таких досліджень живих палеобактерій (див. в [12]). Виходить так, що або весь той десяток з гаком бактерій - грубі артефакти, сторонні сучасні забруднення, допущені безліччю наукових головотяпи або шахраїв, або - всім тим пермським і іншим формаціям менше років на порядки. Геологи можуть не погодитися з таким висновком; в їх дисципліні багато що здається усталеним і однозначним, особливо стандартні датування. Якщо вийняти навіть один такий В«пермськийВ» або В«крейдовоїВ» цегла з ідеології геозданія, то ця ідеологія розсиплеться (але практична геологія навряд чи постраждає). Ми не будемо оскаржувати значимість охоронюваних офіційної геологією хронологічних вішок, ми скажемо тільки, що і пластів з живими бактеріями (і викопними ДНК), і форм...аціям з останками динозаврів Мері Швейцер не можуть нараховуватися В«десятки - Сотні мільйонів років В». Як би впевнено вони не були зафіксовані в підручниках і якими б термінами ці формації не називалися. Хоч пермськими, хоч крейдовими, хоч архейські. Цим формаціям менше років на порядки, або. ж молекулярно-клітинна палеонтологія і палеогенетіка - просто зібрання артефактів і різних байок. Однак 2009 дав нам вагомі дані саме для креационного розуміння історії Землі. Посилання: 5 Термін В«молекулярна палеонтологіяВ» запропонований біохіміком Мелвіном Кальвіном (1911-1997), лауреатом Нобелівської премії але хімії 1961 р. (цитовано за оглядом доктора геолого-мінералогічних наук Л.Я. Кізільштейна [2]). 6 Дані але копалиною ДНК ми не розглядаємо, оскільки це предмет не молекулярної палеонтології, а палеогенстікі [10-12]. 7 Сполучна тканина організму формує хрящі, сухожилля, зв'язки, остов кісток і т.д. Механічна і підтримуюча функція цієї тканини забезпечується нерозчинними нитками, утвореними високополімерний сполуками колагену - найпоширенішого білка тварин, що володіє високою стабільністю. 8 Стосовно до білків споріднених родин тварин. 9 У плазунів, на відміну від ссавців, зрілі еритроцити мають ядра. 10 Остсоціти - клітини кістки. 11 Спеціальний момент: для мертвих сухих біомолекул фактор потужності дози опромінення не працює: важлива тільки сумарна накопичена енергія, незалежно від того, чи була вона отримана за хвилини або ж за мільйони лот (докладніше див в [9, 10]). 12 Точніше, з його істотних фрагментів, здатних підтримати морфологію структур.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту .portal-slovo.ru