Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

Тема: Проблема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

Зміст

чорнобиль жанр творчість письменник

Вступ

Розділ 1. Чорнобиль, Як наслідок історічної долі України

1.1 Питання існування Чорнобильська жанру в українській літературі

1.2 Увічнення пам'яті трагедії Чорнобиля в українській літературі ХХ

Розділ 2. Тема Чорнобиля в творчості поетів-шістдесятників

2.1 Художнє осмислення ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ трагедії в поемі Івана Драча В«Чорнобильська Мадонна

2.2 Чорнобиль у творчості Ліні Костенко

2.3 масштабних осмислення ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ в поемі Бориса Олійника «ѳм

Розділ 3. Методичні Рекомендації Вивчення тими Чорнобиля у школі

3.1 Вивчення творчості пісьменніків-шістдесятників у школі

3.2 Урок української літератури в 11 класі: В« Чорнобиль б'є на сполох (І.Драч. "Чорнобильська мадонна") В»

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Минуло Більше 14 РОКІВ от ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ. Поети відгукнуліся дере, бо у віршах можна вкласті Багато слів и почуття, а менше фактів.

Творчість поетів - шістдесятників НЕ обділена УВАГА Літературної критики, Більше того, Це Покоління неординарних митців перебувало Під пильним пріскіплівім оком поціновувачів літератури, науковців. Імена Б. Олійника, Л. Костенко, І.. Драча, об'єднує "прагнення до віяву здорового особистого начала, енергійність художнього Поиск, непрійняття шаблоном та художньої нівеляції "Кожен співає, митець є неповторним у своєму творч злеті. Першочергових Завдання Наразі є об'єктивний, аргументованості аналіз їхньої Літературної спадщини, осмислення її змісту й ролі в контексті роз В¬ витку світової літератури.

Мета діпломної роботи - дослідіті проблему Чорнобиля у творчості поетів-шістдесятників, зокрема Б. Олійника, Л. Костенко, І.. Драча.

Актуальність Дослідження. Проблема осмислення творчого набутку Б. Олійника, Л. Костенко, І.. Драча в Галузі Чорнобильська жанру бачіться нами Як насущна необхідність та обов'язкова Умова повноцінності сучасного історико-Літературного процесу, оскількі творчість митця розвівається в руслі магістральніх Шляхів усієї світової літератури. Це віявляється и в глібіні філософічності та псіхологізму, и в пошуках нових форм вираженість правди буття, и в проблематіці.

Вагомий Внесок у Дослідження творчості поетів-шестідесятніків зроб Такі літературознавці и літературні критики: А. Ткаченко, В. Моренець, Л. Онишкевич, Ю. Щербак, Г. Черін, М. Жулинський, М. Ільніцькій, Г. Клочек та ін.

Тема Чорнобиля (ЯК и сама подія, Що її породила) засвідчіла и силу, и слабкість поетичної думки. Збагатілась вон на рішучості, смілівості аналізу ГОСТР харчування, глібіні їх інтелектуально-емоційного осмислення, з'явилися твори цікаві й знаменні, до якіх передовсім належиться поема Б. Олійника «ѳмВ», І. Драча В«Чорнобильська мадоннаВ», твори Ліні Костенко. Водночас увиразнено ї гальмівні Традиції, ідейно-естетична марність Говорити в тихий формах, у такій манері, з таким творч Завдання, мало плідність якіх далася взнаки вчорашньому літературному процесові, очевидна СЬОГОДНІ и Безумовно завтра.

Розділ 1. Чорнобиль, Як наслідок історічної долі України

1.1 Питання існування Чорнобильська жанру в українській літературі

У Сучасний, лінгвістічно поінформованому літературознавстві, категорія жанру Гнучкий НЕ обмежен традіційнімі Поняття про три роди (епічній, лірічній и драматичний) та їхні під-и підпідкатегорії. Жанр становіть будь-яка група Текстів чі актів мовлення, ЩО, на погляд якоїсь громади спріймачів, поділяють певні візначальні рісі. Рішення сприйматися ці тексти Як сукупність створює жанр и Рівночасно поклікає до життя певні жанрові припущені и сподівання, які мают Вплив и на тихий, хто продукує тексти, и на тихий, хто їх спріймає. Жанр Як категорія пізнання, отже, є твором якоїсь історічно и культурно конкретної групи людей. Існування жанру в полі соціальніх сил є одним Із Принципів, на якому базується одна з найбільш традіційніх процедур інтерпретації, а саме: встановлення пояснювальніх зв'язків Між текстом и контекстом.

Аварія 26 квітня 1986 р. віклікала низький літературніх відгуків. З українських досі найбільш діскутувалісь у крітіці твори Л. Горлача, С. Йовенко, Ю. Щербака, В. Яворівського, Б. Олійника и І. Драча, які Вийшли в названому порядку від січня 1987 р. до січня 1988 р. Їх об'єднує, очевидно, Спільна тематика. За формою смороду Різні, и ця формальна різнорідність корпусу Чорнобильська творів дала можлівість критикам класіфікуваті Його за традіційнімі жанрових ознак.

Такі ознайо визначаються в трьох моментах напруг. Перший момент - стілістічній (Між В«Простою мовоюВ» та В«високим стилемВ»), іншому - морально и синхронно (Між критикою ї апологетика), Третій - моральний и діахронній (Між сьогоднішньою и вчорашньою оцінкою тихий самих явищем).

Стілістічна Напруга має свою основу в тому, Що Чорнобиль - з одного боку, об'єктивна подія, пережита багатьма, з іншого - подія у внутрішньому жітті даного автора. Відразу вінікає питання такту: чі лІчити показуваті таку глобальну подію Крізь призму Тільки власної, обмеженої свідомості? Дехто відповів на Це питання рішучім В«ніВ» и Вибравши максимально об'єктивні зображальні засоби. Юрій Щербак склавов документальний роман Із автентичних інтерв'ю. Володимир Яворівський, опублікувавші роман, Виступивши Як упоряднік збірніка документів та фотографій. У таких творах Авторська позиція визначена риторичність чеснот В«humilitasВ» (скромності): Мовляв, я не формую художній текст з Чорнобильська матеріалу, а просто дозволяю фактам заговоріті власним голосом. Альо - скромність скромністю - в таких творах мі часто натрапляймо на ствердження типу В«невдовзі після аварії мені Віпа неодноразової побуваті В«в зоніВ» - своєрідній новий топос авторської саме авторізації, Який, однак, несе небезпеку суворого Порушення такту, переступивши межу.

Однак - и тут проявляється Жанрова Напруга - документальні твори прагнуть кож НЕ буті журналістікою. В«Чорнобиль мусів дива фактом української літературиВ», - підкреслює Щербак. Рама, Якою ВІН оточує Свій монтаж-інтерв'ю, має ознайо професійно-письменницьких В«високого стилюВ». Більше того: майбутнє Прапора Чорнобиля представляється суто літературнімі, навіть жанрові (в традіційному значенні цього слова) категоріямі. В«Чорнобильська епопеяВ» постановою перед нами у всій її В«трагічній повнотіВ», и для її осмислення Будуть Потрібні В«нові літературні форми В».

Є и друга можлива Відповідь на питання, В«чи лІчити від власного імені писати про Чорнобиль? В»Література от її початків займаєтьсяВ« скроню В»тематикою и володіє для цього знаряддя високого стилю и високих форм. Зокрема, поети відчулі, ЩО, епос несе авторитет спів мірній з Вимоги тими. Борис Олійник без особливая вибачення перед читачем у поемі В«СімВ» бере на себе традіційні Завдання епосу: міфотворчість (подавання пояснень ключовими проблем життя, вікорістовуючі для цього символи) та творення героїв. З усієї української ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ бібліотекі поема Олійника ОТРИМАНО досі найвіщі оцінкі крітіків - за її сатиричной гостроту, проблемний (навіть філософську) всеохопність и В«Громадянська масштабність В». Однак враження поетичної суверенності в Олійника куплено Дещо скроню ціною. Проблема лежить навіть глибше, Ніж у Його похвалі Леніна Як джерела всієї правдівої соціальної Теорії и практики. Проблема полягає в тому, Що Чорнобиль не належить до тихий тим, Що їх можна літературно осміслюваті, не заміслівшісь над характером Стосунки Між автором и темою: це би була зухвалість, прогріх проти жанрового такту. Олійник натомість вдалині стратегією поставивши Це питання поза рамки твору. Вібрать форму діалогу Між Круком, екстремнім Представник культурного песімізму, та не Д...уже ефективна диспутантів, Який говорити у поемі от Першої особини, Олійник звільнівся від обов'язку візначіті свою Власний позіцію, шіряючі таким чином на гетівськіх висота прежде Своїми новітнімі Мефістофелем и Фаустом. Піднесення над темою, його призначення та б воно місцямі НЕ Було сатирично вдалині, досягнено без розв'язання закодованіх у ній проблем и того недостатнім поетичній зусилля.

Альтернатива таких різнорідніх гріхів у Чорнобильський жанрі - ції постійне вказування на спеціфіку и проблематічність авторської позіції Стосовно тими. Саме так по трактовано АВТОРСЬКОГО позіцію в В«Чорнобільській МадонніВ» Івана Драча. Довгий зачин до поеми накопічує топоси скромності (В«Чи не лячно тобі віходіті Із етюдніком на Цю космічну дорогу ...? В»), топоси заклинання музи (В« Вона приходити и робіть з тебе перо В») i топоси невімовності (В« Немає в мене слів В»). Гротескна и фрагментована манера поеми Була спрійнята багатьма Як продовження відоміх стілістічніх нахілів поета. Альо самє вон Більше, Ніж Спроба гармонійніх и мудро замкненіх світоглядніх чі сюжетних композіцій, спроможна на мімезіс неосяжності ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ сітуації.

Іншим візначальнім моментом Чорнобильська жанру Було названо Його морально напругу на синхронному плані. Мається на увазі напруг Між двома одночаснімі, альо протилежних аргументацій ними стремліннямі: універсальної критики з одного боці, апологетики з іншого. Катастрофу Чорнобиля західні Вчені розглядалі Як продукт нашарування комплексних вад. Державне Рішення корістуватісь атомної енергією; Рішення будуваті АЕС неподалік від Києва; деформації у плануванні й будові реактора; безвідповідальність у керуванні ним; Бюрократичність параліч и Злочин негласність Як перша Офіційна реакція на катастрофу - все Це стало бачимо Як результат не одноразового збігу обставинні, а докорінної порочності всієї системи в її економічному, політічному, суспільному й ідеологічному аспектах. Натомість у творах Чорнобильська жанру галі сильно діє тенденція обмежуваті горизонт критики до мікрокосму - окремого колгоспі, фабрики, сектора фронту. За цією формулою мікрокосм знаходится в обіймах макрокосму, в якому всі гаразд: існує мудра партія ї непомільні теоретичні орієнтірі, спроможні навести лад и повернути мікрокосм до нормального, гармонійного стану. Словом, принцип зображення макрокосму - макрокосметіка.

У творах Чорнобильська жанру Вже Майже Немає безпосередньої апологетики. Потім на внутрішню галі Немає сістемної критики, Немає того зведення ліній біді до центру, до самого персонального ядра системи, Що надавало радікальної гостроті сатирам.

У Б. Олійника формується картина порочності Всього суспільного організму, альо ця універсальна критика все ж таки, обрамлена благотворним макрокосмосом ленінізму. У В«Чорнобільській МадонніВ» сама фрагментарність форми неспівмірна з метою сістемної критики. Є картіні, сюрреалістічні за задум и апокаліпсічні за змістом, Як вісь черепа Хмельницького й Сірка, Що плавають В«Серед зеленої ропіВ» КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ моря. Альо Це символи сімптомів зла, а не Його генези.

третій Жанрові Ознакою Чорнобильська жанру Було Визначіть напругу Між сьогоднішнім и вчорашнім подивимось на ті Самі Речі. Ця Ознака - частина Ширшов Явища, а самє - Напругах Між літературою в ролі Речника ідеалів гласності й перебудови и літератури в ролі більш чі Менш відвертої режімної пропаганди. Вона пов'язана з напругою Між письменником-громадянине и письменником-урядником, Яка НŠ​​Може НЕ існуваті в псіхіці або свідомості авторів, які на різніх етапах їхньої біографії виступали то в одній ролі, то в іншій. У своїй загальній формі ця Напруга є характерною для творчості Всіх тих, хто раніше йшов на більшій чі менший компроміс Із Владом. Вона - Напруга - настількі центральна, Що в творах, де на поверхні її нібі Немає, сама її непрісутність є знаком її прісутності. Авторський голос у В«Чорнобільській МадонніВ» візнає собі віннім у Попередня оспівуванні таких Екологічно катастрофічніх об'єктів, Як Кременчуцьке море. Ця сповідь прієднується до топосів скромності, якіх Драч ужіває для того, щоб вібороті легітімність для свого поетичного слова на Цю тему. Такого почуття такту не поділяє авторський голос у поемі В«СімВ» Олійника: В«Чому ж ми мусімо покутуваті чужі гріхі? В», на Що критика зреагувала з піднесенімі брови.

Проблеми Чорнобильська жанру - ції Проблеми тієї Частина літератури, Яки прагнем відкінуті обмеження й деформації, накладені традіцією тоталітаризму, альо Яка галі досі НЕ знайшла формули для такого само відродження.

1.2 Увічнення пам'яті трагедії Чорнобиля в українській літературі ХХ ст.

Відносно Нещодавно Чорнобильська катастрофа, то сколіхнула увесь світ, Дуже Швидко знайшла Своє відображення у різніх літературніх жанрах: повістях и віршах, співаємо и піснях різнімі мовамі світу.

Мабуті, найбільш загальновідомій у Світі літературний твір про Чорнобиль та й чи не єдина досі п'єса на Цю тему - це В«СаркофаґВ» російського журналіста и письменника Володимира Губарєва. П'єса Вже йшла у 150-ох театрах и Тільки один раз в Україні (Постановка російського театру з Тамбова).

Побувавші у В«зоніВ», кореспондент ї літераторі помалу початій зображуваті трагедію в репортажах и намалюю. Смороду малі факти в руках и Дозвіл про Дещо писати. Два кінофільмі про Чорнобиль зосереджувалися головно на пізнішіх заходах боротьбі з наслідкамі катастрофи, особливо ж на будуванні В«саркофагуВ» и нового атомового Міста Славутича.

Одна з дерло російськіх співаємо про Чорнобиль - "Тиша каштанів" Олександра Ткаченка. Зупіняючісь на кількох картинах, ВІН добірає контрасти навіть в опісі самої тиші: бачіть її "силою смерті и силою життя в ній". Вказуючі на обі екстремі, Що людський розум Може принести, співає каже, Що ВСІ Болі світу вліваються в один океан, де Розчини і місто Сонця и Атлантида. Альо ВІН НЕ бачіть там Ґернікі, себто, ВІН розділяє ті, Що спричиняє природа, и ті, Що людина. І немов на вервиці вічіслює марева на картинах Босха, Брейгеля, Далі и Пікассо. У чорнобільській катастрофі Його НЕ Дуже цікавіть, хто Завіні и Яки кара має буті, а радше ті, Як нащадки оцінять Чорнобиль. Автор звертає УВАГА на людство у загально, не займаючі спеціяльно ролі Ні спостерігача, НІ співучасніка цієї Події.

Може найбільш подібній підхід в українській літературі має Юрій Щербак, автор документальної повісті "Чорнобиль". ВІН, Як лікар-Дослідник, подає Свої спостереження, аналізує їх, підсумовує, шукає причин и вінніх та опісує їхню кару. І віннімі є немов Усі, хоча вказано кож на окремому ОСІБ. Звертаючи Увага на спеціфічні Загрози від чисельності атомних станцій в Україні й Білорусії, автор узагальнююче говорити про ЗАГРОЗА для цілого людства, його призначення та має Останнє Попередження: "... Прийшли - до Чорнобиля. Прийшли до кризи Віри. Прийшли до краю прірві ... ".

В одному з дерло віршів про Чорнобиль Леонід Горлач прямо зазначує у вступі, Що сам Бачив, "до Чого призвели недбальство та надмірна Безпечність окремому безвідповідальніх людей, Що звіклі всі міряті застарілімі міркамі и за чії гріхі народові нашому доводитися розплачуватіся и здоров'ям людей и велічезнімі матеріяльнімі збитками ".

Взагалі цею підхід кож Досить подібній до підходу Ґубарєва, Це навіть Майже опоетізована версия В«СаркофагуВ». Та Л. Горлач справді хоче "вікрічаті Болі, за зону Цю ... ", і хоча галі молити" Про квітню злій, рокованій мій квітню, от України горе відведі! ", У нього Вже відчувається навіть Досить узагальнююче почуття збірного після Чорнобильська гріха чі звинувачуй. Вини Зі страхом, Що лелека нам підпаліть хату за ті, Що пив наш лелечат Скубі! ... Про частці, не давай нам жити в славі, коли не вмієм правду Захист!

Горлач переходити до Концепції "правди и гріхів", турбуючісь, щоб "Ніколи омертвілі зони нащадкам НЕ залішіті Своїм ... ".

Світлана Йовенко у поемі "Вибух" підкреслює "Біль и мужність" тихий..., хто боровся з аварією. (Мабуті, самє ці її слова використан Як Назв Антології літератури на тему Чорнобиля, Що з'явилися напрікінці 1988р.). Поетка звертає велику Увага на дітей - НЕ Тільки рятування ДІТЕЙ, альо віховування, щоб НЕ булі смороду нацією трутнів, "народу баласт, фарісеїв фатальним ". Рівночасно відчувається страх за майбутнє, навіяній картиною про літо 1988 року: "Літо тривоги й мужності - Київ без дітлахів".

Повік носити нам карб тихий днів, коли не стало У Киеве ДІТЕЙ, ДІТЕЙ малих.

Картина Йовенко про відсутність дітей - емоційно недоговорити, альо найбільш далекосяжна у турботі про біологічне майбутнє. Тому поетка повторює, Що її поема без героя, бо герой - ції народ; вон кож обурена на академіків, Що віправдуваліся стереотипні фрази "Наука вімагає жертв". Які невидимі жертви давши народ, - про Це нагадує Ірина Мироненко, коли закідає, що В»стаємо духовно Зозуля", і ставити на одному рівні ефект розщеплення атома и прістрасті з залишкової результатом: "Отак своїй земли у душу плюнути! ". Підкінення чужого, підсуненого, Що відсуває солов'їв, щоб Було Місце Зозуля, вкінці мусить поставіті питання людіні: "Куди ти зібрався и Звідки прийшов? "Питання перед пошкодженню, в годину, коли" кінця Століття Вже сяга дорога, в серцях - зоря-полин, полин-трава ".

Жертвами стали не Тільки відомі Герої та діти, альо ї природа, земля: "грунт пручається, голосить ...". Тому Йовенко каже науковців творити "Цівілізації портрет, Що Збережи незайману природу".

Мабуті, найбільш екстремній, а при тому домінуючій кількома Своїми поетичній образами, вірш Наталки Білоцерківець "Травень". У неї природа набірає позалюдського обмеження годині, немов позаісторічній маштаб и перспектива:

Так, и мі перейшлі Цю трівожну весну,

Всіх Такий підхід

Цей природи ".

и Волосся

аварії.

ВІРШ

У вступі

Серед А людей.

Інші Та

Підхід

У болю.

Порівнюючі

Розділ 2. Тема І жанрів. Альо

Під годину

ЦяЦвях засаджено в руки,

Бо губи горять од пекельної муки ...

заключний рядок фрагмента - В«На вічній дорозі розіп'яті ми ...В» - тут вже не Тільки батьку Із сином, а все людство на Його споконвічному шляху війн и страждань.

Ще один біблійній мотив постає у новому освітленні (чі пак, опроміненні), породжуючи В«Роздуми Під годину Відкритого суду в закрітій зоні на стару тему: Ірод и Пілат В». Заголовок готує до глобальної сумірності того, Що відбувається. Що таке «³дкритийВ» суд у закрітій зоні? Пародія? Фарс? В«Чому їх - шість? А де ж Це Перший - Ті?! Чому ти не сидиш на лаві - Перший? В». Образною, емоційною напругою тут сповнюються навіть кількісні та порядкові чіслівнікі: їх Було Ліше шість на лаві підсудніх, альо автор чоловікова говорити, Що не смороду - найголовніші вінуватці, а ті, хто займає найперші позіції у науці; в державі. Об'ємності звучання цьому фрагменту додає біблійна символіка, пов'язана з іменамі Ірода (цар-дітовбівця) ї Пілата (тієї, Що Лишається нібіто осторонь, віддавші на смерть Христа). В«Хоч засторог я несу гірку. Не камінь чесну Храм Науки ... А хто! Це там за ширмою в кутку? Од радіації Пілат вміває руки ... В».

А у Змія-спокусніка в гротесковій сітуації поеми, в її саркастично метаморфозах ледь НЕ віростають янгольські крила, Майже Як у тодішнього міністра охорони здоров'я:

Колі змій чистити яблуко

Перед тім, Як Єві Його віддаті,

ВІН шкірку зрізує по спіралі -

Зелений виток з-Під ножа Його Плінія,

І зветься ВІН пізнанням.

змій яблуко ріже надвоє

І вітінає ядро ​​з половинок,

Вілущує нутрощі Із насінням -

І Тільки тоді Його Єві Дає.

Єва діліться з Адамом ...

Поема В«Чорнобильська МадоннаВ» має Дає чітко віражені плануван. Перший - конкретно-реалістічній, Що Складається з низки портретних етюдів, Написання Під безпосереднім враженням від побачення на власні очі. Це - В«стара бабця в целофані В», Що потайки віпаса в зоні запеленутого корову - ції диво кумедне и страшне, знак людської незахіщеності, без думу и кровної спорідненості людини Із землею. Ескортована Під руки з Ураження березі, стара жінка цілує Квітку В«Прямо в стронційВ» - ніщо НЕ Може відтрутіті її від земли, от лякаті, навіть смерть; вон єдина Із землею - жіве Тільки з нею, а Ні - помірає. Потім - до в пізнаваніх рис змальовані багатослівній літератор - імітатор войовнічої порядності, В«великий навчаньВ», ЩО, економлячі на людській безпеці, спромігся за балагуріті В«Самі Верховні ВухаВ», високий Керівник, Що мало думав про людей, вганяючі атомної гігант у Джерельний серце Придніпров'я. Це й солдат и генерал, які Працюють у зоні, трактористка з навколішніх місць, віроблена, грубувата, постать якої зігріта Гумора и прозірлівістю новітнього фольклору, Що відбіває істінну ціну її праці Під горою, на якій В«горить реакторВ». Це й напівбожевільна мати на Хрещатику, пріголомшеній трагедією Фізик ТОЩО.

Другий план - ції лірико-філософські роздуми поета, Який у самозреченості творчих муках, на Хвилі Найвищий мітецького сумління шукає достовірніх фарб, рівновелікіх трагедії художніх форм, не позіченого Пітом Слова, здатно умістіті в собі Проблемні безмір В«безлічі даностейВ», Що відкріліся людства, нам Як суспільству при Чорнобильська реченні. Шукає ХУДОЖНЯ істінність, Яки мріла Мітц усіх віків, "Протяг давніх століть - від Рубльова до Леонардо да Вінчі, Від Вішгородської Мадонна и до Сікстінської, Від Марії Оранти до Атомної Японки ... В». Прагнем її, Як и досі, альо тепер особливо ясно, Як доладно її осягті, скількі оманлівості Бувало в радості її віднайдення:

Ті намагався писати про Неї - Вона пише тобою.

Як Недолуга ручкою, Як нікчемнім пером,

Як олівцем

хаплівім и ошалілім, покручем-олівцем ...

Ті намагався її змалюваті - Вона вмочіла тобі

в сльози и пекло, в кров и жахіття, фарби Такі

ти подужаєш? Розпачу вистача? Віри дістану?

Співає шукає належности своїй, міченій атомом, епосі Слова І не знаходится його: В«Мовчи душа з душі. Мовчить мій Цілий світ, загорнутій в ліхі, в словесні целофаном В»;В« Я заздрю ​​тім, у кого є сльоза. Немає в мене слів. Розстріляні до слова В».

здавать бі, все просто - вісь реальність, така приступна, промовіста, крічуща, вісь твоя - художника - Невдавалося жага осягнути її непроминальну и заповітну суть, вгорнуті словом у суспільну свідомість - бодай навіть у свою Власний! - А не виходе, не дається, віхоплюється і ... разом з тім невмолімо кличі до себе, не відпуска. Як тій образ зраненого сина, - Що Може буті Ближче и кращє знань - незбагненній у драматічній своїй елімінованості з норми: тікаєш від нього в розпачі, а ВІН тобі наздоганя и шматує душу, и віддаляється від тебе, коли набліжаєшся до нього Зі Своїм незнання и безсіллям. І в інших місцях сюжетом Взаємодія планів конкретно-реалістічного и морально-філософського вісвітлює ХУДОЖНЯ ідею.

Так, увіразнюється вон и в розмові фізика з ліріком, коли на розпачліві питання вченого людіні містецтва Відповісти нічого. Знесілілі слова, мова, Якою ми прояснювалі, одухотворювалі суспільну практику, підтопталася свідомість, Яка впісувала людину в Історію, формувала з її ланок образ цівілізації, а Цю останню вміщувала у велетенській всесвітній коловорот. В«А мені, а мені славослів'я. Вас бо славив, дурний вертопрах, Відібрало розбещену мову - и німотствую геть у віках В». У Цій частіні твору йдеться про ті, наскількі адекватно з точки зору гуманістічніх Вимоги и потреб мистецтво відбівало дійсність, суспільство загаль осмислювалася самє собі. Як бачімо, наявний засуджених практику співає не бажає брати в майбутнє, тягті Далі за межу, покладену катастрофи.

Не БУВ бі І. Драч здавна відомім майстром художнього парадоксу, коли б не вклав у позірну простоту своєї композіції великий іденно-філософській смисл, Що прочіт...ується на надтекстовому рівні. Аджея показуючі дійсність у конкретних її проявах, ВІН водночас з усією відповідальністю митця показує и недостатність, морально-філософську та естетичного неадекватність такого її відображення, вічерпаність, коли хочете, спрацьованість багатьох деталей и вузлів механізму мистецької, а Ширшов - світоглядної самооцінкі. І, Знову ж таки, разом з тім настійно підкреслює необхідність Такої самооцінкі, до якої Всіх нас поклікали годину. Усіх, а не Тільки вчених (В«хоч засторог я несу гірку, не камінь Чесні Храм науки В»). Є тут и ясна пересторога НЕ виявляти поспіху хоч тепер, коли ВІН вже прізвів до таких болісніх помилок и прорахунків. Співаємо не містіть конкретних рецептів, оскількі, на мнение поета, Це Було б Чергова віявом покваплівості, продовження тієї духовно-інтелектуальної практики, Наслідки якої перед очима:

Стали в вікна бити шершні

І джмелі Густі.

Стали душі тяжко вмерти

Натовп густим.

І Чого б мене питатися,

І нащо б я їм.

Колі ї сам не дам я ради

Із життям Своїм.

А смороду мене питають -

Що воно ї Куди.

І не діхають - рідають

Голосом біді.

Що мені собі сказаті?

Бо я Більше в них.

Більше в них питаю ради

У сумнівів нічніх.

У Цій Новітній, очорнобленій прітчі - вся історія людства. Біда Нарешті допомогла нам збагнуті ті, Що предки закодувалі в нехітрі ї зрозумілі символи. Спокуса зірваті Заборона, недозрілій плід з дерева пізнання добра и зла и виробляти до віхолощення самої суті плоду. Зрізуються - В«по спіраліВ» - жива зелень земного раю, вілущується насіння - плодюча сила, безсмертя, вражене радіацією; переполовінюється цілісність обезнасіненного буття.

Невже и справді наука, прогрес, знання, відання, відунство - В«яблукоВ» з іншого дерева, іншого кореня Ніж Духовність, краса, любов, гармонія? Перше - від лукавого, друга - від Всемогутнього? Альо ж и ВІН теж - всевідаючій. Отож справа в моралі (Третій член цієї тріади), в тому на благо чі на хвацько вікорістовуємо знання. Ласкаво и зло - зовсім НЕ абстрактні морально-етічні категорії, смороду справді матеріалізуються, втілюються, уособлюються, смороду багатолікі: ті, Що колись сімволізував Соловей-розбійнік, ніні озіваються щебетом дозиметра:

Альфа, бета з гамою - невидимі промені,

І ВІН теж невидимий - Лисий Соловей.

Ще в походах Ігоря Його крила стомлені,

дивуватися ж Безодня молодих очей.

Таким переосмісленням біблійної, вітчізняної, фольклорної та Літературної Традиції створюється місткій образ и невмірущості лиха, и Смертельної прірві, Яки чігає на людство. На захист святіні и Самозахист стають у В«Чорнобільській мадонніВ» ї божества скіфського пантеону (Розділ В«Бенкет в пору СНІДу, або Скіфська мадоннаВ»). Прагнучі передаті багатолікість народної біді, співає зберігає ї фактологічну основу, портретну конкретику, подає Зразки В«сучасного фольклоруВ» (В«На горі горить реактор - Під горою оре трактор ... В»), цітує колег-пісьменніків, переповідає розповіді учасніків ліквідації аварії, вловлює її закордоних відлуння. Із цієї мозаїкі постає багатошарова структура, де алегорія єднається з В«прямою мовоюВ», саркастічні ї Трагічні ноти Зі сповідальнімі, на Основі правди дійсності постає естетична пережита художня істіна. «ѳль пізнання - ції плід каяттяВ», - афористичність рядок Із завершальної строфи поеми галі раз стверджує, Що ідейно-естетічні засади твору, поета загаль в цею зрілій Період підпорядковані морально-етичним. Саме тому ВІН и В«не каменує чесну Храм НаукиВ», альо гнівно осуджує В«крівомудріх, піхатіхВ» прістосуванців, Суворов оцінює и ВЛАСНА необачність (В«Вас-бо славив, дурний вертопрахВ») i, Нарешті, закінчує Глобальний, космічною метафорою: В«Несе сива Чорнобильська мати Цю планету ... Це Хворов дитя! .. В».

Не випадково поряд Із В«Чорнобильська МадоннаВ» до збіркі В«Храм сонцяВ» (1988) увійшов кож Драчів переклад Із В«Книги Скорботна пісеньВ» давньовірменського поета Григора Нарекаці, перейнятої сповідальнімі мотивами: В«Альо голос страшного суду помста Твоєї голосно пролунав у ущеліні Помста І знов спородів у мені порів борні, Вже ніні я передчуваю рух суперечлівіх пристрастився ... В». Завважмо, Що перекладає І. Драч Ліше тихий поетів и ті твори, Що співзвучні Його власним думам, настроям, почуттям.

Цитата з народної думи про "Бідну вдову и трьох Синів" відразу натякає кож на гріх непріродної поведінкі, коли сині НЕ шанується Матері. Матір переходити трансформацію кількох мадонн - від Мадонни атомного віку, солдатської, баби в целофані, скітської, трактористки, хрещатіцької до ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ. Та вина супроти неї НЕ Тільки у зніженні Загальної, людської моралі. Винні кож адміністраторі, науковці на різніх рівнях: "За Мудрість Всесвітню поганим академій, платимо Безсмертя - життям молодим ... ". І попро Безмежнеє Біль Матері - у творі все присутній докір "Сінам" у Ширшов значенні, генерації чі нащадкам "дурним справіку синами". Це закід Майже історічної глупоті и Такої ж звинувачуй, звинувачуй за шлюб традіційніх моральних стандартів. Альо при тому спеціфічну провину катастрофи, за Якові НЕ прітягнулі Всіх, тут сімволічно вказано на найбільшого Ірода, якому співає відпустів порожнє Місце на лаві підсудніх.

Світогляд І. Драча неповторний ї унікальній, Як и сама Особистість поета. Його відвертість и щірість, віклікає в читача найвіщі душевні порів, збагачує, заклікає до актівності, небайдужості, чуйності.

Характер І. Драча й характер Його поезії - ції своєрідній оксиморон, Поєднання високого ї низько, грубого й ніжного, ласкаво-лірічного ї вибухово-вікрівального, сатиричного.

2.2 Чорнобиль у творчості Ліні Костенко

Чорнобиль - Ції трагічній знак, фатум. Людство відтоді Почаїв нагадуваті Метелика, Який летить на світло, щоб згоріті. Фізик Валерій Лега-сов, Один із тих, хто пріборкував ЧАЕС, покінчів Із собою: Було в Його самогубстві Попередження нам. Було, певно, потрясіння аморальність науки, безнадійнім відставанням наших душ від технічної потуги сучасної цівілізації. Альо чі тривога ї Відповідальність змінілі В«посмішку познаньяВ» на наших Обличчя? Чі є така Біда, Яки здатно чогось навчіті Людину?

У назві великого циклу Поетична мініатюр Л. Костенко В«Коротко Як ДіагнозВ» йдеться про Хворов світ.

Слово Поетеса тяжіє до лаконізму й афорістічності. Кепкування над недолугим Сучасник змінілося трагічною іронією. Голос Поетеса долінає Вже мовбі з прийдешнього - її уява побувала там, зафіксувавші шаленість знікання життя. Мініатюрі-Інкрустації Ліні Костенко - ції її апокаліпсіс. Її contra spem spero.

вмирає Дніпро, и Арал не воскрес.

А може,

Земля; Вже й не зірка?

Вже у шагреневій шкірі небес

прорватися озонового дірка?

***

в озоновому дірку подівівся янгол:

- Господи, скажи їм, щоб смороду схаменулісь!.

Гіркі Афоризми спонукають зазирнути В«за крайВ», відчуті нях провалля.

Колись ми, кажуть, вініклі від мавпи

Надалі Мавпа вінікне від нас.

***

Поховані чорнобільські лісі!

Не забувай Наші голоси

***

Ой, у полі три тополі. Та ВСІ НЕ Зелені.

Ой, у полі криниченька. У поліетілені.

Фольклор сучасного сталкера, Який прийшов у зону, де ступала нога В«царя природиВ».

До десятіріччя трагедії на Чорнобільській АЕС Ліна Костенко Почаїв писати повість В«Зона відчуження В». Уривки з неї булі надруковані у газеті В«Літературна УкраїнаВ». У цьому творі розповідається про ті, на Що перетворилися поліські села після вибухо на Чорнобільській атомній станції. 30-кілометрова зона стала руїною, В«Велічезнім, вірванім з тіла України шматком земліВ».

Ті, що там стало за три роки, передається через сприйняттів солдата-дезертира Андрія, людини, Якові Було покарати керівніцтвом в...ійськової частин за любов до рідного краю, до свого багатостраждального народу. Звінуваченій у сепаратізмі, обізваній "Самостійніком", тяжко побитий, ВІН тікає у зону відчуження. Андрій БУВ Людиною релігійною. І тому, коли побачим "мертву зону", край, Що постраждав НЕ Ліше від радіації, а й від мародерів, які пограбувалі, понівечілі, осквернили все святе, Що робіть людей людьми, йому захотілося "Помолитися", "скупатіся", позбутіся скверни и вмерти, "Розбівші голову об мур". Та церков Не було. Хрест можна Було побачіті Ліше на цвинтарі. Туди й ходив молитися Андрій.

Альо в одному з сіл церква таки булав. Вона стояла скроню, недоторкана, просвітлено-урочистих над розрухів покинутого села. Та коли герой зайшов усередіну, йому здали, "ніби з неї знялі шкуру". Опісуючі пограбованій храм, Ліна Костенко не раз звертається до біблійніх образів або віразів. Наприклад, вон говорити про єдиний образ Ісуса Христа, Що зберігся Під куполом. ВІН сяяв у всій своїй велічі. Однією рукою Син Божий благословляв, у Другій Тримай книгу Зі словами Альфа и Омега. Цей виразі - качан и кінець - письменниці пов'язує з долею сплюндрованого краю а може, и всієї земли.

На мнение пісьменніці, вибух на атомній станції - галі не кінець. Кінець світу - ції Осквернення, святотатство, його призначення та стало типів явищем на земли, керованій комуністамі.

Опісуючі настінній Малюнок Страшного Суду у прітворі, на якому галі видно Було и "Судні сурми Ангелів, и Господа Бога на престолі у Хмари, и грішніків ", щоВ» сипаїв в преісподню ", авторки через спогади свого героя передає Зміст біблійного тексту про Страшний Суд. Вона пише: "Андрій розглядав цею розпис, Шукало, чі все там зображено, Що ВІН читав у Біблії. Чі є ті звірі Навколо престолу, повні очей спереду и ззаді? Чі є всепожіраюча сарана? І коні апокаліптічні - кінь білий, кінь червоний, кінь вороний и Чалий. Особливо Його вражав кінь червоний, - Чому самє Вершники цього коня дано Було "Взяти мир на земли та убіваті один одного?". Сприйняттів НАВКОЛИШНЬОГО світу героєм роману відбувалося через осмислення змісту Святої книги. "Біблія все Це перевела у якісь Нові для нього площіні, доводять думати и думати, "- пише авторки.

Трагедію на Чорнобільській атомній електростанції у творі пов'язано з пророцтва Іоанна Богослова про Зірку Полин, про сімох Ангелів, які принесуть людства кару за вчінені гріхі.

Людина з Праведність душею, Іоанн Богослов, не МіГ НЕ прозріті "внутрішнім зором жах и підлість імперії ", її провину перед Богом и людьми. Чи не МіГ НЕ попередіті Свій народ про Божу кару. Про кінець римської імперії.

Альо авторки роману робіть Спроба поясніті, Чому та Божа кара впала и на наш народ. З початком Нової ери на місці римської імперії з'явився другий Рим, друга Імперія - Візантія. Її занепад пріпадає на качан іншого тисячоліття. І Нарешті - третя Імперія, Москва, Яка сама собі називаєся "третім Римом", мусить загинуть На межі третього тисячоліття, бо в Біблії говоритися, Що Ангел зв'язав Сатану і "кинувши Його до безодні", "щоб народ не зводів, аж Поки НЕ кінчіться тисяча РОКІВ "," а тому ВІН розв'язання буде на короткий час ". І сатана розв'язався.

Як письменник-патріот, письменник-борець Ліна Костенко, звертаючи до Біблії, вікорістовуючі у своїх творах її Ідеї, образи и мотиви, галі раз довела, Що Святе слово, Боже слово Було и залішається щитом и зброєю у боротьбі за торжество добра и правди На нашій грішній земли.

2.3 масштабні осмислення ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ в поемі Бориса Олійника «ѳмВ»

Найбільш Вагом фактором подалі розвітку літератури в наш час є можлівість Говорити повну правду. Гадаємо, Що крізові момент в творчості Б. Олійника переборюються в умів Нової Літературної сітуації, коли для вираженість правди не треба шукати обхідніх Шляхів. Свідчення цьому - поема «ѳмВ», Що Була надруковано в В«Літературній УкраїніВ» від 17 вересня 1987 року. У ній Майже Зниклий та Деяка

Аварія Потім

Академік наслідок. Б. Стоячі

посилаючися Подібніх Коженов резонанс.

Б. Олійник. Тім Тобто ВІН

Б. Олійник

Від юних солдатів до вчених Найвищий

інстанцій, -

Хто нас в Страхоліссі закрити од чуми радіації,

І горе навпіл розділів, и омівся з Дніпра.

Впізнаємо голос поета в усьому Його епічному розкріллі! І коли ми не в усьому погоджуємося з автором, то через ті, Що йому вдалині віклікаті нас на Дуже серйозну и відверту розмову, підняті Такі проблемні товщі, от осмислення якіх поклади майбутнє. Поема «ѳмВ» належить до вершин явищем української поезії последнего годині. Має рацію І. Дзюба, коли закінчує свою студію таким міркуванням: В«Кожного, хто вміє читати и думати, поема ставити перед пекуче проблемами доби ї народу, перед потребою нового усвідомлення життя В». Це и є В«Прорівом у новій станВ».

У поемі В«СімВ» співає осягає сьогоднішній день в жітті нації, Країни в контексті її Історії. Причому осміслюється и переосміслюється и сам історичний контекст. ЯКЩО до цього історичне тло, на якому ми Бачили собі, Було непорушний, усталенім, уявно Правдива и нагадувало декорацію, розпісану в основному Яскраве, жіттєрадіснімі Фарбен, то в епоху гласності воно Почаїв набіраті зовсім інших відтінків. До того ж на ньому з'явилось Чимало білих плям.

Процес переосміслення Історії болючий, альо необхідній, бо Важко жити, не Знаючий всю правду про Своє минуле. Це ровері зло - прійматі Історію з В«купюрамиВ», підігнану Під чіїсь кон'юнктурні Концепції. Зараз ми Вчимося сприйматися Історію такого, Якою вон є. Тут Потрібні и мужність, и Мудрість, и обережність в оцінках. Думається, Що поема «ѳмВ» віявілась Дуже потрібною Багата людям. Бо сприйматися її - ції пройти разом Із поетом складаний процес Поиск істіні, Що стосується кардинальних проблем нашого духовного и суспільного буття.

Головна особлівість поетики поеми обумовлена ​​умінням Б. Олійника вінаходіті таку жанрової структури для свого твору, Яка б давала можлівість найдоцільнішім шляхом вірішуваті творче Завдання, Що стояло перед поетом. Поема написана Як Діалог Між В«КрукВ» и лірічнім героєм. До Такої жанрової структури Б. Олійник Вже звертався в одній Із своїх дерло співаємо «³ч-на-вічВ» (збірка В«ВибірВ»). Там Вперше ми зустрічаємо образ ворона, Що уособлює годину, и автор не пріховує, Що ВІН В«едгарівськійВ», тобто взяти Із відомої поезії Едгара По.

Майже в Кожній поемі Б. Олійника наявні Елементи діалогізму. Альо найсільніше ВІН виявленості у поемі В«СімВ».

Роздумуючі над складаний сторінкамі Історії народу, співає прагнем осягнути істіну, Яка йому Потрібна. Від того, чи, вдасться осягнути істіну, багаті в Чому поклади майбутнє життя. Бо Важко йти вперед, не розібравшісь у своєму минуло, не розділівші у ньому добро и зло, правду и неправду.

Зрозуміло, Що художній спосіб осмислення Багато в Чому відрізняється від наукового. Альо водночас слід бачіті и їх спільні моменти, які стосуються дерло за все необхідності сприйматися історичне явищем цілісно, ​​з усіма Його В«заВ» и В«протиВ» - тобто Із врахування Його внутрішніх протіріч. Вісь Чому форма діалогу давала Співає можлівість художньо осягаті історичний материал оптимальним шляхом. Вібрать поетом жанрова структура давала можлівість інтенсівно осміслюваті предмет художнього відображення. Читач, спріймаючі поему, нібі ставати учасником діалогу, отрімував можлівість зважуваті Різні точки зору.

В«КрукВ» - Це крайній цінізм. ВІН Ні в Що не вірить. Історію Він Знає, альо дивуватись на неї з холодною зневагою. Здається, її труднощі Тільки тішать Його. Тепер, після Вибух в Чорнобілі, вій наміреній сказаті все, Що думає про нас и про нашу Історію.

В«Самоїді дух и Тіло, Докі ї корінь переїлі! В»- обвинувачення, і бачімо, Вкра жорстокости. Більшого, здається, й уявіті собі Важко.

А що ж означає корінь, Який ми, з точки зору цінічного В«КрукаВ», Вже... перегрізлі? Тут чітачеві є над чім думати. Наш корінь -: це віра в національну сутність народу, Його дух, Його культуру. Тривога за цею корінь є небезпідставною.

Вжіваючі Багато елементів народніх жанрів (від голосінь до дум), співає кож вікорістовує літературні засоби и архетипи української літератури, чі взагалі типові образи з української культури. В Олійника крук-ворон є Шевченківський, з "Великого льоху", а драматичним героєм - "РІД наш". І Далі УВАГА прікута до нащадків, у якіх вже спадковий код Під впливим радіації, и тому у "світ полізуть віродкі без лобі, якіх галі не народивши доніні світ?! "А звертання до предків вже натякає на провину сучасніків:

О, знали б вісокі, Як низько падуть їх сини, -

смороду галі в колісці волілі б собі задушіті!

І ворон прізнається: "У собі вдівісь, у собі ... Я - з кості твоєї и шкіри ". А завинили героя-роду конкретно показана, і не тільки за Сучасне, альо Майже и за Хіросіму - за Світові гріхі. Універсальне злівається Із спеціфічнім, Українським - у жертви нащадків-віродків. Альо при тому немов и Якось віннім є тієї "РІД". Природа ушкоджена, зранена. Та у Вірші є недоговорені прикмети ящера, Дещо оптімістічні, бо натякають на можлівість майбутності. У народному повір'ї ящур має містічну силу подолати вогонь, и навіть Вижити в ньому. Та тут двосічне предвіщування, бо ящур кож Може затруїті все, Що Тільки заторкне - чі воду з криниці, чі ї майбутній овочей на дереві. Це скомплікованій ящур Чорнобиля

Розділ 3. Методичні рекомендації Вивчення тими Чорнобиля у школі

І

3.1 Вивчення творчості пісьменніків-шістдесятників у школі

У оновленій сістемі Загальної освіти предмет В«українська література В»набуває особлівої значущості. СЬОГОДНІ вже Ніхто не заперечує, Що українська мова и література є носіямі ідентічності Нашої нації та її генетичного коду. Того самє література має стати Важливим чинників у віхованні свідомого українця, у Його становленні й реалізації в сучасному Світі.

Зміст базової та повної середньої школи візначається на засідках загальнолюдського и національніх цінностей та реалізується через конкретні завдання:

- сприяння національному самоусвідомленню и стійкому відчуттю пріналежності до Європейської спільноті;

- Розвиток творчих и комунікатівніх здібностей учнів, їхнього самостійного критичного мислення, культури полемікі, вміння аргументовано доводіті Власний мнение;

- віроблення вміння компетентно и цілеспрямовано орієнтуватіся в інформаційному и комунікатівному сучасности просторі.

Дуже ціннім є ті, Що Зміст сучасної Літературної освіти спроектованій на очікувані результати навчання. Це Дає можлівість відповідно сплануваті навчально-виховний процес на уроках літератури. Особливий акцент робіться на тихий художніх творах, Що спріяють Зародження у свідомості та підсвідомості молодої людини якости, які є носіямі позітівної, жіттєствердної енергії, дають естетичне задоволення и морально опертя (оптімізм, жіттєствердність, ідею Подолання труднощів, волю до перемоги ТОЩО).

аналіз чінніх програм Дає Підстави стверджуваті, Що ця тема, зокрема в новій Програмі 12-річної школи, посідає Особливе Місце в контексті української літератури II половини XX Століття.

Та перша проблема, Яки постає перед учителем на самому качанів Вивчення літератури 60-х РОКІВ, - ції мізерна кількість годин, Яка НЕ дозволяє хоча б побіжно доторкнутіся до життєтворчості шкірного Із шістдесятників.

А Це НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим, бо, Як зазначає Віталій Дончик, необхідно В«персоналізуватіВ» Шістдесятництво - розглянуті шкірного окремого, різній Вибір, Різні долі, позіції, версії, шляхи. Аджея В. Стус - один Вибір и частка, Ліна Костенко - схожий Вибір, альо Інша частка, М. Вінграновській - ще Інший, Б.Олійнік - Спільний, схожий качан и зовсім протилежних вібір.А Дзюба? Чі Світлічній, Сверстюк? А все на початку 60-х РОКІВ Було єдінім рушение и навіть в міжособістісніх Стосунки булі Єдність и порозуміння В».

Тож буде ДОречний розшіріті рамки оглядової тими, виокремилося Такі напрямки:

1. Шістдесятництво Як явищем соціальне й культурологічне. Новизна и традіційність у ліріці поетів-шістдесятників.

2. Новаторство В«МолодоїВ» української прози 60-х років.

3. Постшістдесятніцтво та українська В«химерна прозаВ».

4. Для реалізації Першої тими віберемо нетрадіційній урок-Відкриття з використаних актівізуючіх груповий форм роботи. Вибір типу уроку Не випадково. Аджея Із середніх класів учням знайомі прізвіща Василя Симоненка, Ліні Костенко, Григора Тютюнника, Миколи Вінграновського у контексті інших літературніх імен. А на цьому уроці ціх пісьменніків учні Самі віділять в окремому ряд. Завдання ж вчителі - підвесті школярів до Відкриття своєрідності унікального Явища - шістдесятництва.

нестандартні уроки потребує НЕ традіційніх, а інноваційніх методів, форм, технологій навчання, які НЕ Тільки спріятімуть засвоєнню знань, альо ї актівізуватімуть пізнавальну діяльність учнів, формуватімуть комунікатівні уміння та навички, надзвичайно необхідні у реальному жітті. Аджея Сучасний одінадцятікласніку в недалекому Майбутнього належиться стати активним учасником державотворчих процесу, и от вчителі покладів, наскількі буде підготовленій випускник до Самостійної діяльності та Прийняття рішень у принципова нових жіттєвіх реаліях. Тож особистісно зорієнтованій підхід з Використання активних груповий форм роботи забезпечен суб'єктно - діяльнісну и творчу атмосферу цього уроку.

обов'язково умів такого уроку є Створення и применения емоційного настрою школярів. Крім того, Що цьому спріяє відповідно оформлень стенд В«Сьогодні на уроціВ» (діти на перерві вже розглянулі портрети, ілюстрації до творів, потрімалі в руках збіркі поетів-шістдесятників), учитель звертається до класу Із Запитання:

- Чі вважаєте ви себе цікавімі людьми, цікавімі співрозмовнікамі? (Відповіді учнів).

- А СЬОГОДНІ мі будемо Говорити про ціле Покоління наших співвітчізніків, які здівувалі світ Своєю силою духу, волі, інтелекту.

На дошці запис, до Якого звертається вчитель:

Хто ж Такі шістдесятнікі?

Чому їх назівають поколінням ліцарів Іншого українського відродження XX Століття?

- На сьогоднішньому уроці ві для себе відкрієте Багато цінніх и незнання промов, а Під кінець уроку спробуєте Відповісти на ці Запитання. (Учні запісують тему уроку и Запитання у зошит).

Далі, оголошуючі концепт тими (це коротке вікладення її Основні положення), вчитель Продовжує інтрігуваті:

- 1956 рік, XX з'їзд КПРС - запам'ятайте Цю дату и Цю подію, бо самє її можна вважаті цяткою відліку в Історії українського шістдесятництва. Так звання В«хрущовська відлігаВ» після Смерті Сталіна (1953) стала Поштовх для пробудження української нації. Дерло Це усвідомілі інтелігенті. Це Було Покоління проти течії, Покоління, його призначення та навіть народу - всупереч. Більшість Із шістдесятників Прийшли в цею світ двома рокамі раніше чі пізніше сумнозвісного 1937 - року найбільшіх сталінській репресій, коли Було вініщено цвіт нації, її духовну еліту. Відтак Покоління шістдесятників ознаменувало природну регенерацію українства, засвідчівші незніщенність національного духу. Цією генерацією природа начебто компенсувала нашому народові ті жахліві Втрати, особливо в 30-40 роки - добу голодоморів, розстрілів и Другої світової Війни.

Для засвоєння основних теоретичних зрозуміти з тими учням слід запропонуваті опорний конспект В«Українське ШістдесятництвоВ», над Яким одінадцятікласнікі попрацюють в парах за методом В«читання з позначкаміВ» (+ знаю;! Цікаво, запам'яталися;? НЕ розумію).

опорний конспект

Шістдесятництво - соціокультурний рух опору Під Радянської України, започаткованій у 60-х pp. ХХ ст., Духовна революція проти тоталітаризму.

Шістдесятнікі - Покоління творчої молоді п...очатку 60-х pp. ХХ ст., сформоване в Період тімчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956-1964 pp.

Представники шістдесятництва: поети (Д. Павличко, Л. Костенко, В. Симоненко, І.. Драч, М. Вінграновській, Б. Олійник, В. Стус, І.. Калинець), прозаїкі (Г. Тютюнник, Є.. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук, Р. Іваничук, Р. Федорів, Н. Бічуя), майстри художнього перекладу (М. Лукаш, Г. Кочур, А. Перепадя, А. Содомора), літературні критики (І. Світлічній, І. Дзюба, Є.. Сверстюк, М. Коцюбинський).

Соціально-історичні Витоки шістдесятництва:

• 60-ті pp. в СРСР - В«хрущовська відлігаВ» - Період деякої лібералізації радянського суспільства у 1956 - 1964 pp. (От XX з'їзду КПPC до усунення від влади М.Хрущова).

• 60-ті pp. в усьому Світі - годину великих духовних зрушень, домагання національної свободи, пора Оновлення містецтва (авангардизм у літературі).

Культурно-історичні Витоки шістдесятництва:

• світова культура (зокрема модерну література);

• українська література (ЯК класична, так и доби Розстріляного Відродження);

• народна творчість.

Етічні полюс шістдесятництва:

• дисидентство (відверта опозиція до режиму);

• конформізм (пристосуванство);

• В«внутрішня еміграціяВ» (ізоляція у Власний внутрішньому Світі).

запам'яталась ці дати:

1953 - смерть Й.Сталіна.

1956 - XX з'їзд КПРС (засудження В«культу особиВ» Й. Сталіна и проголошення курсу на десталінізацію).

1961-1962 - В«творчий вибухВ» шістдесятників.

1965 - перша хвиля арештів українських шістдесятників.

1972 - друга хвиля арештів українських шістдесятників.

(Дві-три пари прокоментують опорний конспект, розкрио з Допомога вчителя незрозумілі моменти).

Головний інформаційний материал учні спріймають від своїх ровесніків, які малі індівідуальні Домашні Завдання и підготувалі на 3-4 хв. Такі Повідомлення:

1. Феномен шістдесятництва (на дошці записано: В«Феномен - рідкісне, незвичайного, винятково, єдине в своєму роді явищем В»).

2. Вибір шістдесятників.

3. Василь Симоненко - метеор на літературному небосхілі.

4. Василь Стус - різьбяр власного духу.

5. Неповторність Життя і поезії Ліні Костенко.

Враховуючі ті, Що одінадцятікласнікі мают навички роботи в групах, а у класі Протяг семестру Працюють незмінні групи, об'єднання в які відбулося за псіхологічнімі особливая учнів, обговорення проблемних харчування здійснюватіметься у групах. Слухаючі виступа однокласніків, шкірні група занотовує інформацію, Яка відається найбільш цінною.

Розкріваючі унікальність цього Явища, учень наголошує:

Відліга Була НЕ Ліше Поштовх до свободи від страху, репресій, беззаконня, а й до свободи творчого самовіяву. У культурне життя України увірвалася молода талановитий сила, явівші Світові плеяду митців, які тепер є славою и гордістю української нації. На сторінках В«Літературної газетиВ» за 1961р. (У 1962р. Ця назва змінілася на В«Літературна УкраїнаВ») з'являються Публікації Николая Вінграновського, Івана Драча, Євгена Гуцала. У цею ж годину у інших публіцістічніх виданнях друкуються твори Василя Симоненка, Василя Стуса, Григора Тютюнника, Бориса Олійника, Романа Іванічука. Наступний, 1962 року, одна за одною з'являються збіркі М. Вінграновського (В«Атомні прелюдиВ»), В. Симоненка (В«Тиша і грімВ»), І. Драча (В«СоняшникВ»), Б. Олійника (В«Б'ють у крицю КоваліВ»), книги Малої прози Володимира Дрозда (В«Люблю сині зоріВ») та Євгена Гуцала (В«Люди Серед людей В»), а Трохим раніше Вийшли дебютні книги Дмитра Павличка (В« Любов и ненависть В») та Ліні Костенко (В« Проміння землі В») - митців, які стали немовби В«ПредтечамиВ» руху, Що дістав назв - В«ШістдесятництвоВ». В«Велика потреба нашого народу в духовному відродженні ... - Вісь ключ до розуміння причин появи шістдесятництва В».

Групи отримуються Запитання для Обговорення:

• Колі ставити В«творчий вибухВ» шістдесятників?

• Чому Покоління шістдесятників з'явилося самє в цею годину?

Розповідаючі про Вибір шістдесятників, учень наголошує, Що ВІН НЕ БУВ легким, однозначно. Тім Більше, Що перша хвиля арештів відбулась вже в 1965р. (Брати Горіні, М. Осадчий, М. Зварічевська, Згідно В. Чорновіл), друга хвиля - 1972 року (забрали В. Стуса, Є.. Сверстюка, І.. Світлічного, І. Дзюбу, І. Калинця). Обирати Власний частку тоді означало або затято на своєму - и згинути в нерівній боротьбі, або піті на компроміс - и залішітіся живим. Серед шістдесятників и непріміренні максімалісті-смертники (В. Стус, І.. Світлічній, А. Горська), й В«емігранті без еміграціїВ» (Л.Костенко, В.Шевчук, М.Коцюбінська), й ті, котрі Свідомо чи несвідомо служили Своїми талантами існуючій сістемі (Д. Павличко, І.. Драч, В. Коротич, Б. Олійник).

Групи обговорюють проблемні запитання:

• Чі можна жіття шістдесятників вважаті трагічнім?

• Як ві гадаєте, чи можна засуджуваті тихий шістдесятників, які надходить Своїми принципами на Догода режімові? Чім можна Це віправдаті? І чі можна віправдаті взагалі?

Розповідаючі про Василя Симоненка, Василя Стуса и Ліну Костенко, учні обов'язково чітатімуть їхні вірші.

Для Наступний Завдання групи отримуються поезії без імені автора: В«Ті знаєш, що ти - людинаВ» (В. Симоненка), В«Життя іде и все без коректур В»(Ліні Костенко),В« Як добро ті, Що Смерті не боюся я В»(В. Стуса).

• Спробуйте Встановити авторство. Поясніть, які рісі світогляду шістдесятників віявіліся у ціх віршах. (Відповіді на проблемні Запитання, запісані на дошці, теж обговорюються в групах. Найкраще, коли Діалог віллється в діскусію).

Підсумковій коментарі вчителя.

• Що ж зроб шістдесятнікі?

• У Чому їх заслуга перед майбутнім?

Шістдесятнікі, вважає Оксана Пахльовська, заклали генетичний код сучасної України. Смороду булі дере, хто спромігся на спротив. З їхнього бунту постала нова історична и нова естетична свідомість української літератури.

В. Дончик Розглядає Це Суспільне ї літературне явищем В«як жіве и галі по СЬОГОДНІ - живлющу.

1.

2.

3.

I.

II.

Дорогі

Тож

Запішіть,

Квітень

Рідна

Та

починаючих Чому?

Та й

-

-

Ой,

Те

Вона

1)

2)

3)

4)

5)

6) Як

- Як

І А

Діти

А

І

Кінець Вікорістовуючі

Я

Свою

І

Хай

Далі

Більше

На балконах Пропаща білизна,

Більше

Як

Будь Чому так

Баба

Чорнобильська І. України.

Це Чому так сталося? І

З

Перший

Другий

Третій

Всі

Несе

Отже,

Поема

Трагедія Це? ВІН хоче ЦІМ показати Чорнобильська трагедію НЕ Як констатацію фактів, а Як нагадування того, Що Було и щоб Ніколи не повториться подібне горе. Того жіттєве кредо І. Драча:

Жити. Творити. Світ берегті.

Світіті людіні на цілі світи.

Холонуть зірки. Альо Чуйний и зірко,

Лиш ти не Холон-бо

Людінонько-зірко!

Підхоплюють цею Заклик І. Драча Наші земляки - співає С. Жуковський и композитор Д. Патріча піснею "Калинова вода":

У гаю розрив-трава пахтіла молода,

А за кущами, наче в насолоду,

Дзвеніла нам вода, Калинова вода,

І дарувала рівну Прохолода.

Пріспів:

Калинова вода край нашого села

Цілюща и смачна в Усі години.

Калинова вода біжіть Із джерела

Співучого, Як серце України.

Нас вечір обіймав, та галі палиця любов,

І дзвін отої вплітався в нашу мову.

Година, Який з тихий днів засмученіх прийшов,

А мі всі чуєм мову ту чудовим!

Пріспів:

Кохання, нібі цвіт, в душі не опадаючи,

1 мі частіше подумкі вертаєм

...

Туди, де так Дзвени Калинова вода,

Найкраща пісня батьківського краю.

Пріспів:

IV. Висновок уроку.

1) Продовження Традиції Т.Шевченка та народних дум при зображенні Матері-страдніці;

2) Сповненість поемі пекуче болем, гіркімі роздум, Турбота про майбутнє людства, збереження природи;

3) Нагнітання Жахлива, Поєднання Його з глибоким лірізмом;

4) Ненависть до вінуватців аварії, гнівній осуд їхніх непродуманість Дій, неуцтва, кар'єрізму;

5) Поліфонізм поетичній регістрів - від високого до побутового, от лірікі до інвектіві - Гостра, вікрівального виступа проти когось або чогось, гостре звінувачення.

V. Актівізація домашньої навчальної роботи: напісаті твір (за вибор) на тему:

1) Художнє осмислення поеми І.Драча "Чорнобильська мадонна".

"В лісах Чорнобильська місяць людей шукає "(Д. Кушняк).

Висновки

Чорнобильська катастрофа стала найочевіднішім и найболючішім симптомом неблагополуччя в суспільстві: наростання передкрізовіх явищем. Вона ж разом з іншімі трівожнімі Чинник поставила наше суспільство перед необхідністю знаті правду про самого собі и будуваті ВСІ Ланки життя на засідках людської моральності. Отож и прічетність літератури до цієї тими слід, Мабуті, оцінюваті з такого подивися: Якою мірою мова про Чорнобиль допомагає їй, літературі, опановуваті мову правди и людської моралі, утверджуватіся в них.

Знаємо випадка, коли література дерло сігналізувала про якісь трівожні Явища або коли вон трівалій годину несла на своїх плечах головний тягара інформування суспільства про якісь Проблема та осмислення їх (Наприклад, вироджених села без чорнозему, екологічна тривога ТОЩО). Особливо Це характерно Буває для періодів відсутності гласності, коли жива думка Може пробитих Хіба Що в літературі. Чорнобільські Події - зовсім Інше явищем, смороду опінію в центре Увага Всього світу. І Ситуація літератури на тій годину змінілася. Ніні Репортер и публіцісті, Як и має буті, віпереджають художніків у вісвітленні, сказаті б, фабула актуальної дійсності. Це зобов'язує інших до Такої глибинності и ґрунтовності, Яки б на порядок перевіщувала журналістську, до проникнення в Ліше їм доступні аспекти дійсності. Хоч Сьогодні, коли говоримо про Чорнобиль, мусімо враховуваті: літературна думка тут галі якійсь годину неминучий прімікатіме до думки публіцістічної, наукової, комерційна-слідчої, державно-політічної, складаючі разом загальний широкий фронт пізнання й осмислення того, Що стало.

Це пізнання й осмислення здійснюється, Як можна помітіті, на таких головних рівнях: перший - відтворення самого перебігу подій; другий - з'ясування причин катастрофи (технологічних, виробничо-адміністратівніх, псіхологічніх ТОЩО); Третій - Дослідження суспільних и моральних коренів, людської картіні Події; четвертий - усвідомлення її загальнолюдського аспекту (урок для людства, перспективи світової цівілізації, питання Війни і миру, кодекс поведінкі в Атомні добу, локальні и глобальні Наслідки ядерних катастроф, а в найзагальнішому - буті чи не буті людства?). Всі ці Чотири рівні знань про Чорнобиль, правди про Чорнобиль цікавлять Мільйони людей и Потрібні їм, а отже ї літературі, хоч найбільше вон має сказаті про В«людський факторВ» на шкірному з них: у псіхологічному, суспільно-етичний, філософському й історіософському значення.

Підбіваючі Підсумок усьому сказань, можна ствердіті, Що у своїй сукупності ВСІ твори становляит хай и неповну, альо доволі широку картину подій, дають спектр Громадянська и моральних емоцій та оцінок, інтелектуальніх інтерпретацій. Розробка ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ тими стає одним Із Важливим плацдармів боротьбі за повнотіла правди в Нашій літературі, за її Громадянська прістрасність, соціальну аналітічність, інтелектуальну чесність. У цьому качанів продовження гуманістічної Літературної Традиції.

Певної річ, Це Ліше качан. Немає сумніву, Що з'являтімуться Нові ї Нові твори про Чорнобиль у Всіх літературніх жанрах. Смороду погліблять сукупного ХУДОЖНЯ картину народного випробування. Важливим, щоб смороду вели до чоловікових и чесного розуміння Нашої трудної, апокаліптічної доби. Спріялі б того оновлений, оздоровлення суспільної свідомості й практики, за якіх повторення таких трагедій стало б неможливим. Переконливим наверталі нас до В«нового мисленняВ» и до старих, вічних Принципів людської моральності.

Список використаної літератури

1. Білоцерківець Н. Травень// Україна. - Ч. 27. - Липень 1987. - С.13

2. Бойко Л. Документально-художня епіка Чорнобиля: погляд на два твори// Радянське літературознавство.-1988. - № 3. - С.3-15

3. Горлач Л. Зона// Літературна газета. - 22 січня 1988

4. Дзюба І. Право на слово: перші твори про чорнобильську трагедію// Літературний огляд. - 1988. - № 5. - С. 4

5. Дзюба І.. Музі НЕ мовчать// Вітчизна. - Ч. 6. - 1988. - С. 157

6. Дзюба І.. Чарівник слова. Хрестоматія української літератури та Літературної критики XX Століття у 4т. - Кн.З. - К.: Рось, 1994. -687с.

7. Дзюба І.. Чужої вини НЕ Буває: Про твір, Якого чека// літ. Україна. - 1987. - 17 верес.

8. Дончик В. Шістдесятництво Як явищем, Його Витоки ї Наслідки// Слово і час. - № 8. - 1997. - С44-47

9. Драч І.. Чорнобильська Мадонна// Вітчизна. - 1988. - № 1. - С. 43

10. Залеська-Онишкевич Л. Відбітка Чорнобиля в літературі// Сучасність. - 1984. - № 4. - С. 33

11. Заярна І. Трагедійна сила документа (В«ЧорнобильВ» Ю. Щербака, В«Чорнобильський зошитВ» Г. Медведєва, В«Чорнобиль очима киянВ» С. Скляра)// СІЧ. -1990. - № 4 - С. 45-49

12. Йовенко С. Вибух// Вітчизна. - Ч. 5. - 1987. - С. 2-21

13. Клочек Г. Поетика Б. Олійника: літ. крити. нарис. - К.: Рад. письменник., 1989

14. Кордун В. Зона// Україна. - Ч. 39. - Вересень 1988. - С. 5

15. Косарська Г. Творчість Ліні Костенко з подивимось естетика експресівності. - К., 1994

16. Костенко Ліна. Зона відчуження// Літературна Україна. - 25 квітня 1996

17. Мануйкін О. Жанрова та ритмо-мелодійна своєрідність лірікі І.Ф. Драча// Вісник Черкас. універсітету. Серія філол. науки. Віп. 28, 2001. - С. 20

18. Тарнавського М., "Перше травня"// 4 травня 1986

19. Мироненко І. Мамина стібки// Дніпро. - Ч. 12. - 1988. - С. 2-3

20. Михайленко А. Запах Поліну// Дніпро. - Ч. 11,12. - 1988. - С. 23

21. Моренець В. Поетична епіка Чорнобиля// Радянське Літературознавство. - 1987. - № 12. - С. 12

22. Моринець В. Борис Олійник: Літературний портрет. - К., 1987

23. Олійник Б. Пришестя// літ. Україна. - 1988. - № 42; Дніпро. -1989. - № 1

24. Олійник Б. Чорнобиль. Третій ядерний удар// Дніпро. -2002. - № 25-6. - С.133-136

25. Олійник Б. Випробування Чорнобилем// Літ. Газета. - 1986. - 24 Сен.

26. Олійник Б. Сім: Поема// Літературна Україна. - 1987. - 17 вересні. -

С. 4

27. Онишкевич Л. Чорнобиль у літературі// Слово і час. - 2002. - № 4. - С. 88

28. Панченко В. В«Народу гілочка Тернова ...В» Диптих про поезію Ліні Костенко. - К.: Веселка, 2005

29. Пахльовська О. Українське Шістдесятництво: філософія бунту// Сучасність. - 2000. - № 4. - С.65-84

30. Поетика поезії І. Драча// Вісник запорізького національного універсітету. - № 2. - 2005. - С. 171

31. Розумний Я. плід каяття// Літературна Україна. - 1991. - 25 квітня

32. Савка М. Ліна Костенко// Усе для школи. Українська література. 11 клас. - Випуск 6. - 2001

33. Сапеляк С. Герніка Чорнобиля// Сучасність. - 1998. - Липень-серпень. - С.115-117

34. Скирда Л. Чорнобиль: епічне мислення// Дніпро. - 1988. - № 7. - С.134-141

35. Стельмах Б. Історія// Жовтень. - № 6. - 1988. - С. ...9

36. Стеценко О. Біблійні мотиви, образи и сюжету у творчості Л. Костенко// Біблія и культура: Зб. наук. ст. - Вип. 2. - 2000. - С. 73

37. Теорія літератури: Підручник. - Київ: Либідь, 2001

38. Тарнавського М., "Перше травня"// 4 травня 1986

39. Тихолоз Б. Поети-шістдесятнікі// Усе для школи. Українська література. 11 клас. - Випуск 5. - 2001

40. Ткаченко А. Тиша каштанів// Новий світ. - Ч. 11. - 1988. - С.190-196

41. Ткаченко А. Художній світ І. Драча. - К.: Вид-во В«ЗнанняВ», 1992

42. Українська література. 5-12 класи. Програма для загальноосвітніх навчально закладів/За заг. редакцією Р. Мовчан. - К.: Ірпінь, 2009

43. Хом'як Т. Поетика поезії І. Драча// Вісник Запорізького національного універсітету. - № 2. - 2005. - С. 171

44. Черін Г. Дві поеми про Чорнобиль/Калейдоскоп: Статті и Рецензії. - К.: Ред. журн. В«ВсесвітВ», 1995. - С. 180

45. Черін Г. Калейдоскоп: Статті и Рецензії. - К.: Ред. журн. В«ВсесвітВ», 1995. - С. 163

46. Щербак Ю. Чорнобиль// Юність. - 1987. - № 7. - С. 48

47. Щербак Ю. Чорнобиль// Вітчизна. - 1988. - № 4. - С. 19

48. Юрченко В. "Чорнобиль"// Свобода. - 24 квітня 1987

49. Яворівський В. Марія з полином при кінці століття// Вітчизна, Ч. 7. - 1987. - С. 16-139

50. Яворівський В. В«Чорнобиль: трагедія, подвиг, попередження В». - М. 1988

---

Вернуться назад