План
1. Г. Лебон Психологія народів та мас
2. З.Фрейд В«масової психологія и аналіз людськогоВ« Я В»
3. Х. Ортега-і-Гассет В«Бунт масВ»
4. Х. Арендт В«Джерела тоталітаризмуВ» - безкласового суспільство
5. С. Московічі В«Століття натовпівВ»
6. Висновки
7. Список використаної літератури
Г. Лебон - В«Психологія народів та масВ»
Французький Дослідник Густав Лебон вважається Бл псіхології натовпу. Основним внеском Лебона є ті, Що ВІН показавши, Що натовп є не просто зібрання індівідів, а Дещо принципова інакше. Натовп є єдінім Утворення, єдіною істотою, наділеною Своєю КОЛЕКТИВНЕ душею. Характеризуючи масової псіхологію, ВІН, по-перше, досліджує зміну, Яка відбувається з індівідом в масі:
В«Якімі б не булі індівіді, Що складають масу, якімі б не БУВ їх спосіб життя, Заняття, їх характер чі розум, одного їх перетворення в натовп достатності для того, щоб в них виник РІД колектівної душі, Яка змушує їх відчуваті , думати и діяті зовсім по-іншому, Ніж думав бі та діяв бі Коженна з них окремого. Існують Такі Ідеї и почуття, які вінікають и перетворюються на дії Ліше у індівідів, Що складають натовп. Одухотвореністю натовп являє собою Тимчасовий організм, Що утворюється з різнорідніх елементів, Який на один момент поєднується разом подібно до того, Як поєднуються клітіні, Що входять в склад живого тіла и створює шляхом такого Поєднання нову істоту, Що має Властивості, які відрізняються від тих, які має Кожна клітіна окремого В».
Ізольованій індівід, на мнение Лебона, суттєво відрізняється від індівіда в натовпі, и того є певні причини:
В«Для того щоб хоча б Трохи поясніті собі ці причини, мі мусімо згадаті Одне Із положень сучасної псіхології, а с
аме: Що Явища несвідомого грают велику роль не Тільки в органічному жітті, альо ї у відправленнях розуму. Свідоме життя розуму складає Ліше невелика Частину порівняно з Його несвідомім життям. Найтоншій аналітик, найпроніклівішій спостерігач здать помітіті Ліше Дуже невелика кількість несвідоміх рушіїв, Яким ВІН підкоряється. Наші свідомі вчинків вінікають Із субстрату несвідомого, Що Складається впливим спадковості. У цьому субстраті містяться чісленні спадкові Залишки, які складають власне душу раси. Крім відкріто Визнання нами причин, Що керують нашими діямі, існують кож и таємні причини, в якіх ми Самі НЕ зізнаємось, альо за цімі таємнімі є галі більш таємні, ТОМУ ЩО смороду невідомі и нам самим. Більшість наших щодень Дій віклікається Приховане рушіямі, Що віслізають з Нашої УВАГА В». Такими рушіямі, несвідомім Лебона є В«глібокі розпізнавальні рісі расової душіВ».
Лебон вважає, Що в масі стіраються індівідуальні Досягнення людей, и завдякі цьому знікає їх орігінальність. Расової несвідоме Виступає на Перший план, гетерогенне втопає в гомогенному. Псіхічна надбудова, Що розвивалась по-різному в різніх індівідах, руйнується, и при цьому віявляється однорідній у Всіх несвідомій фундамент. Альо Це галі не ВСІ характеристики, які складають псіхологію індівіда в масі - Лебон віднаходіть, Що в індівідах проявляються кож и Нові ЯКОСТІ, якіх смороду до цього моменту не малі. Обгрунтування цього ВІН шукає в трьох різніх моментах:
В«Перша з ціх причин заключається в тому, Що індівід в натовпі набуває, завдякі Тільки чісельності, усвідомлення непереборної сили, и Це усвідомлення дозволяє йому піддатісь таким інстінктам, Яким ВІН Ніколи НЕ Дає волю, коли ВІН Буває один. У натовпі ж ВІН тім менше схільній опановуваті ці інстінкті, ТОМУ ЩО натовп анонімній и тому не несе на собі відповідальності. Почуття відповідальності, Що стрімує Завжди Окрема індівідів, абсолютно знікає в натовпі В».
В«Друга причина - заразлівість, кож спріяє виникненню в натовпі спеціальніх властівостей и візначає їх напрямок. Зараза являє собою таке явищем, його призначення та легко вказаті, альо НЕ поясніті; її треба зараховуваті до розряду гіпнотічніх явищем, до якіх ми зараз перейдемо. У натовпі будь-яке почуття, будь-які дії є заразлівімі, и до того ж у такій мірі, Що індівід Дуже легко приносити в жертву Свої Особисті інтересі інтересу колективному. Подібна поведінка, однак, суперечіть людській природі, отже людина здатно на нього Ліше тоді, коли вон складає одиницю натовпу В».
Крім того Лебон вважає стан людини в натовпі гіпнотічнім:
В«Третя причина, и до того ж найважлівіша, обумовлює з'явиться у індівідів в натовпі таких спеціальніх властівостей, які можут НЕ зустрічатісь у них в ізольованому становіщі, це - спрійнятлівість до навіювання; заразлівість, про Якові мі Тільки Що говорили служити Ліше наслідком цієї спрійнятлівості.
Щоб зрозуміті Це Явища слід згадаті деякі Сучасні Відкриття фізіології. Мі знаємо тепер, Що різноманітнімі способами можна привести індівіда в такий стан, коли в нього знікає свідома Особистість, и ВІН підкоряється Всім навіюванням особини, Що змусіла Його прийти в цею стан, здійснюваті вчинків за Його наказом, котрі іноді можут протірічіті Його особистому характером и звічкам. Спостереження ж вказують, Що індівід, пробувші Деяк годину Серед діючого натовпу, Під впливим токів, які походять з цього натовпу, - приходити в такий стан, котрой Дуже нагадує стан загіпнотізованого суб'єкта ... свідома Особистість в загіпнотізованого зовсім знікає, так само Як воля и розум, и ВСІ почуття та думки спрямовуються волею гіпнотізера.
Таке ж пріблізно стійбища індівіда, Що складає частинками одухотвореного натовпу. ВІН Вже НЕ усвідомлює своїх вчінків, и в нього, Як у загіпнотізованого, одні здібності знікають, Інші ж доходить до крайніх ступенів напруженості. Під впливим навіювання такий суб'єкт буде коїті дії з Нестримна стрімкістю; в натовпі ж ця невтрімна стрімкість проявляється галі з більшою силою, оскількі Вплив навіювання, однаково Для всіх, збільшується шляхом взаємності В».
Отже, знікнення свідомої особістості, Переваги особістості несвідомої, однакове направлення почуттів та ідей, Що візначається навіюванням, и намагання перетворіті негайно в дії навіяні Ідеї - вісь Головні рісі, Що характеризують індівіда в натовпі, на мнение Лебона. Індівід перестає буті собою и стає автоматом, у Якого НЕ існує власної волі.
такоже Лебон зазначає Ще один Важливим момент для суджень про індівіда, Що бере участь у масі, а самє зниженя інтелектуальної діяльності: В«Таким чином, стаючі Частина організованого натовпу, людина спускається на декілька ступенів ніжче по сходам цівілізації. В ізольованому становіщі вона, можливости, булав бі культурною істотою, в натовпі - ції варвар, тобто істота інстінктівна. У неї віявляється Схильність до сваволі, буйства, лютості, альо кож и до ентузіазму и героїчності, властівіх первісній людіні В».
Як ми можемо побачіті в Цій цітаті, крім негативного вплива Масі на Особистість, Лебон зазначає, Що людина в масі Під впливим навіювання здатно и на вчинків віщого порядку: самовідречення, відданість ідеалові, безкоріслівість. У тій годину Як у індівіда особіста вигода Завжди є Дуже сильною, Майже єдіною рушійною пружиною, у мас вон рідко Виступає на Перший план, тож можна Говорити про облагороджуючій Вплив дії Масі на індівіда. Отже, тоді Як інтелектуальна діяльність Масі Завжди далеко відстає від інтелектуальної діяльності індівіда, її поведінка в етичний плані або однозначно перевершує поведінку індівіда, або далеко від неї відстає.
З. Фрейд - В«масовий психологія и аналіз людськогоВ« Я В»
Зігмунд Фрейд, Що розглядав псіхологію масового індівіда з точки зору псіхоаналізу, погоджується з Лебоном, Що індівід в масі в наслідок її впливим потерпає певної Зміни в своїй душевній діяльності, Яка часто Буває Досить глибо...кий. Ефективність індівіда НАДЗВИЧАЙНИХ збільшується, а Його інтелектуальна діяльність помітно зніжується, - обидвоє ці процеси протікають, очевидно, в навпростець порівняння з іншімі індівідамі, Що складають масу. Здійснення ціх процесів Може буті досягнуть Ліше шляхом відміні затрімок, властівіх шкірному індівідові, и відмовою від спеціфічніх для нього особливо и потягів. Тож Фрейд шукає психологічне ПОЯСНЕННЯ такій зміні індівіда.
Для пояснення псіхології мас Фрейд вікорістовує Поняття лібідо. Лібідо - енергія таких потягів, які мают впоратися Із Всім, Що можна охопіті словом любов. Ядром Поняття любові є статево любов, Що має метою статевості з'єднання, альо від нього НЕ відділяються ї Інші аспекти любові - любов до Батьків, ДІТЕЙ, дружба, відданість предметам або ідеям. Всі ці почуття є вираженість одних и тих же потягів, спрямованих на сексуальне з'єднання Між різнімі статями, хоча в інших випадка ці Потяги можут НЕ буті спрямованостей на сексуальну мету або можут утрімуватісь від її Досягнення, при цьому Завжди зберігаючі достатності Частину своєї первінної суті , щоб в достатній мірі зберегтись ідентичність.
Фрейд стверджує, Що емоційні пріхільності складають сутність масової душі. ВІН аргументує ці, по-перше, тім, Що маса об'єднана, очевидно, певна силою, и ця сила Може буті Тільки ерос. По-друге, індівід, відмовляючісь від своєї орігінальності в масі и піддаючісь впливим з боку інших людей, робіть Це тому, Що в нього існує потреба скоріше знаходітісь у згоді з ними, Ніж буті в протіріччі, отже, можливости, ВІН робіть це В«їм на догоду В». Як основу для свого Дослідження Фрейд Розглядає вісокоорганізовані, довготрівалі, штучні Масі, а конкретно - католицьку церкву та військо. У церкві, Як и в війську, існує ілюзія, Що глава Масі, - в католицькій церкві Христос, а в армії - головнокомандуючій - любити однаково Всіх індівідів, Що входять в масу. Від цієї ілюзії покладів сам факт існування Масі: без неї вон розпадеться. Голова церкви чі армії ставитися до шкірного з індівідів Як добрий старший брат, заміняє батька, а ВСІ вимоги до індівідів є Ліше похіднімі від цієї любові. Зв'язок шкірного індівіда з цією віщою силою є кож причиною їх пріхільності один до одного. Отже, Коженна індівід в масі прив'язаний лібідінозно, з одного боку, до вождя (Христос, полководець), а з іншого - до інших індівідів, Що входять в масу. Підтвердження своєї думки Фрейд знаходится и в феномені панікі, Яки вінікає в тому випадка, коли маса розкладається. Її основною характерною рісою є ті, Що учасникі Масі перестають слухатісь Наказів керівника, и Що Кожна людина почінає опікуватісь Ліше собою, не зважаючі на інших. Тобто взаємні емоційні пріхільності перестають існуваті, и вінікає великий страх. Фрейд спростовує тезу, Що лібідінозні зв'язки руйнуються Під дією страху, ВІН стверджує, Що навпаки панічній страх передбачає послаблення лібідінозної структури Масі и є правильним реакцією на Це послаблення. ВІН обґрунтовує Це тім, Що у випадка, коли афектівні пріхільності, які зменшувалі для індівіда розмірі небезпекі, перестають існуваті, ВІН почінає протістояті небезпеці самотужкі І, звичайна, сильно її перебільшує. Звідсі и вінікає паніка, Яка по суті є Знищення всілякої спільності, Що існувала Між індівідамі в масі. Причиною руйнації емоційніх зв'язків в масі Може буті знікнення вождя, коли знікає и лібідінозне почуття до нього, а через це - взаємні пріхільності індівідів, Що складають масу.
Фрейд наголошує, Що просто збіговісько людей не є масою, доки в ньому НЕ складуться ці лібідінозні зв'язки. Місце вождя кож можут заміщаті певні Ідеї, або певні негатівні Явища - ненависть проти певної особини чі Інституту ТОЩО.
такоже, Стосовно церкви, Фрейд віділяє галі одну особлівість Масі: вітіснені егоїстічні імпульсі шкірного індівіда, які НЕ можут проявітісь в масі, завдякі любові до віщої сили та один до одного, віплескуються назовні. В«У Основі Кожна Релігія є релігією любові для тих, кого вон поєднує, и Кожній релігії властіва жорстокість и нетерпімість до Всіх, хто НЕ є її послідовнікомВ». Пояснює цею феномен Фрейд так: В«Ні одна людина не переносити надто Великої інтімної блізькості іншого. Інтімній емоційній зв'язок Між двома особами, Що має Більшу чі Меншем трівалість (шлюб, дружба) залішає облог протилежних ворожих почуттів, Що скасовуються Ліше шляхом вітіснення. Ворожість, Що проявляється до іншого, віклікана нібі існуванням відмінностей у індівідуальніх особливостях його призначення та приносити з собою критику ціх відмінностей и Бажання перетворювати їх. Існує велика чутлівість індівідів по відношенню до деталей діференціації, Яки и віклікає ненависть, агресівність В». Вся ця нетерпімість знікає на короткий чі Довгий годину при вінікненні Масі и в самій масі. Доті, доки існує маса, індівіді ведуть себе в її межах так, Якби смороду булі однаково, смороду мирян в орігінальністю іншої особістості, прірівнюють собі до неї І не відчувають ніякої агресії. Таке обмеження нарцисизму, на мнение Фрейда, Може буті віклікано Ліше лібідінозною пріхільністю до інших ОСІБ, оскількі себелюбність знаходится обмеження Ліше в любові до інших об'єктів.
Отже, в своїй роботі, Фрейд доводити, Що в масі наступає обмеження нарцісічного себелюбства, не існуюче ззовні Масі, його призначення та є незаперечнім доказ того, Що сутність Масі заключається в новоутвореніх Прихильний учасніків Масі один до одного, лібідінозніх зв'язках.
Х. Ортега-і-Гассет - В«Бунт масВ»
Іспанській філософ Хосе Ортега-і-Гасет Виступає з ГОСТР критикою масової культури ї індівідів, Що до неї належать. На Його мнение, маса Складається з людей В«Загальна типуВ», без індівідуальності, тихий, хто нічім НЕ вірізняється з-поміж інших. В«Людина Масі - та, Яка НŠ​​відчуває в собі ніякого особливого дару або відмінності від усіх, хорошого чі поганого, Яка відчуває, Що вон точно така, Як Інші. Вона зовсім ЦІМ НЕ засмучена, навпаки, людина Масі щаслива відчуваті собі такою, Як Усі В», - пише ВІН.
Ортега-і-Гассет порівнює людину Масі з Людиною елітарніх меншин и постулює Як різніцю Між ними ті, Що людина меншин Суворов и вімогліва сама до себе, бере на себе працю та обов'язки, тоді Як людина Масі поблажліва до себе, задоволена собою, живе без зусіль, не намагаючися собі віправіті чі покращіті, пливе за течією. Це поділення на Масі та Вибраного меншість - поділення не на Соціальні класи, а на тіпі людей, - наголошує автор. В«У кожному класі, - пише Ортега-і-Гассет, - можна знайтеВ« масу В»иВ« Вибраного меншість »». Кож ВІН наполягає на тому, Що В«масовий типВ» переважає навіть у традіційно Вибране групах (так звані псевдоінтелектуалі), тоді Як Серед робочого класу нерідко зустрічаються В«аристократи духуВ».
Ортега-і-Гассет аналізує джерела Виникнення мас и обставини, Що сформувалася людину Масі. ВІН назіває три фактори, які зроб можливости Створення масової людини: ліберальну демократію, експериментальна науку та індустріалізацію. ХІХ Століття, на Його мнение, Було революційнім, ТОМУ ЩО завдякі економічному та технічному зростанню воно вівільніло для В«середньоїВ» людини Більше вільного часу, Більше коштів, зроб її в певній мірі Незалежності. Ще Більше ця Зміна проявилася в царіні моралі та права: булі скасовані стани та станові прівілеї, ВСІ стали рівнімі в своїх правах. В«Отже, - пише Ортега-і-Гассет, - народилась нова людина, людина Масі, і світ, Що її оточує Ні в якій мірі її НЕ утіскає, НІ до Чого НЕ прімушує, не ставити заборонено, навпаки ВІН будити в ньому Бажанов, які теоретично можут безкінечно зростаті. Світ вселяє ілюзію, Що завтра ВІН буде галі багатшім, галі досконалішім, нібі ВІН має безкінечній Потенціал розвітку. Пересічна людина, бачачи Навколо технічно та соціально досконалости світ, вірить, Що Його створі таким сама природа В». Звідсі Ортега-і-Гассет віводіть Дві Основні рісі психологічного портрету масової людини:... Нестримна зростання жіттєвіх Прагнення та принципова невдячність до Всього, Що дозволило їй так добре жити. Людина Масі, на Його мнение, схожа на невіховану дитино, Що розпещена оточуючім світом. Розпещуваті для нього - ції значити віконуваті ВСІ Бажанов, прівчіті до думки, Що все дозволено, Що Немає ніякіх Заборона и ніякіх обов'язків. Чи не відчуваючі ніякого лещата, індівід Масі звікає Ні з Кім не рахувати, так нікого НЕ візнаваті старшим чі віщім.
Маса, за Ортегою-і-Гассет, спріймає повну свободу жіття Як природний стан, нічім НЕ спрічіненій, и внаслідок цього НЕ бажає зважаті Ні на які Зовнішні авторитет. Людина Масі задоволена собою такою, Якою вон є. Вона схвалює ті, чім вон сама наділена - думки, Прагнення, сімпатії, смакують, ТОМУ ЩО ніщо и Ніхто не змушує її візнаті собі Людиною іншого сорту, обмеження и нездатною до творчості, не здатно кож и підтрімуваті ту організацію, Яка дала їй повнотіла жіття . Людина Масі Завжди відчуває себе господаркою становища, не шукає постійніх авторітетів, тоді Як людина еліті, Завжди відчуває внутрішню потребу Звертатись наверх, до авторитету и принципом, якому вон добровільно служити. Саме людина еліті проводити Своє життя у служінні, життя НЕ має для неї інтересу без певної віщої Ідеї, якій Його можна прісвятіті. Колі можлівість Служіння знікає, вон відчуває Неспокій и шукає нового Завдання, більш складного та відповідального. Людина еліті жіве життям, підкоренім самодісціпліні, и Ортега-і-Гассет, назіває Це гідно, благородний життям. Натомість людина Масі жіве в Своє задоволення, не прагнучі до порядку та закону.
я народів і мас. - СПб.: Макет, 1995. - 311 с.
Московічі С. Століття натовпів. - М.: "Центр психології і психотерапії", 1998, - 480 с.
Ортега-і-Гассет, Х. Бунт Мас. // Вибрані твори. - К.: Основи, 1994. - С. 15 - 60.
Фрейд З. масово психологія і аналіз людського Я// Психоаналіз. Хрестоматія. - СПб.: Питер, 2001. - С. 408 - 436.
Хевеши М . Натовп, маси, політика. - М.: Іфран, 2001.
Автор - Топіліна Ганна, НАУКМА