DataLife Engine > Версия для печати > Англія в період Першої світової війни

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

"Англія в період Першоїсвітової війни "

Введення

Починаючи з XIX століття світі відбулисясерйозні зміни економічного, політичного і наукового характеру. Томуна початку першої світової війни мало хто припускав наскільки складною вонавиявиться. Ясно було лише, що війна такого масштабу виявиться дуже дорогою нетільки з економічної точки зору. Особливо це було важливо для Англії, аджевона як найбільш економічно розвинену державу серед своїх союзників повиннабула надавати їм фінансову допомогу.

Умонастроївсіх класів британського суспільства в роки першої світової війни займало питання провідношенні до втручання держави в економіку. Ця проблема не була новоюдля Британії, проте до війни вона піднімалася переважно в двох аспектах:економіки, як перспектива розвитку господарства та внутрішньої політики:можливість проведення соціальних реформ. Проте, з початком війни ці двааспекту розглядалися як якийсь симбіоз політичних, соціальних таекономічних чинників, завдяки якому відбувалася адаптація країни довійні. Укладена тред-юніоністської лідерами В«перемир'я в промисловостіВ» зпідприємцями (27 серпня 1914) означало відмову тред-юніоністськогокерівництва від страйкової боротьби. Правлячі кола Великобританії використовуваливійськові умови для наступу на буржуазно-демократичні свободи. Зрослаконцентрація і централізація капіталу. Війна сприяла швидшомурозвитку державно-монополістичного капіталізму.

У 1916динамічний Ллойд Джордж змінив Асквіта на посаді глави коаліційногоуряду. У тому ж році був прийнятий закон про загальну військову повинність.Виступ ірландських націоналістів у квітні 1916 року, інакше званеВеликоднє повстання в Ірландії створювало загрозу для Великобританії в їївласному тилу. Найважчий час настав на початку 1917. Росія вийшла звійни, а Німеччина розгорнула військові дії на морі. Британські збройнісили зазнали нищівної поразки в Месопотамії. Коли в квітні 1917 ввійну вступили США, залишалося неясним, чи зможуть вони вчасно сформувати своїзбройні сили і перекинути їх на арену військових дій. У 1917 ЛлойдДжордж домігся формування імперського військового кабінету, який включавпрем'єр-міністрів домініонів і представника Індії. Відбувається консолідаціїпанівних класів навесні 1915 р., коли 8 консерваторів увійшли вуряд.

У данійроботі використовувалися дві групи джерел: спогади і художнялітература. Спогади представлені військовими мемуарами Ллойд Джорджа іВ«Спогадами радянського послаВ» Майського І.М. Художнялітература представлена вЂ‹вЂ‹творами Хемінгуея В«Прощавай зброяВ» і ОлдінгтонаВ«Смерть герояВ».

Історіографіяпредставлена вЂ‹вЂ‹в роботі наступним чином.

1. Роботиісториків радянського періоду. Вони представлені творами Кертмана Л.Є., Ремерова О.І,Саприкіна Ю.М., Виноградова К.В., Єрофєєва Н.А, Соловйова С.А.,Колпакова С.А., Трухановаского В.Г., Колпакова А.Д.

2. Роботиісториків пострадянського періоду, таких як Лактіонов О., Оболонкова М.А.,Хмелевська Ю.Ю., Айзенштат М.П.

3. А так самозакордонні автори, такі як Галеві Е., Хальгартен Г.

Крім цьогозалучена і перекладна література, зокрема робота Вільяма АшвортВ«Економічна історія АнгліїВ». А так само довідкові видання, такі як В«Світовавійна в цифрах В»та Велика радянська енциклопедія.

Мета даноїроботи - показати динаміку розвитку суспільства, економіки, і внутрішньої політикиАнглії в роки Першої світової війни (починаючи з рубежу століть), в умовахдержавного регулювання економіки. Показати їх світлі класовевзаємодія, адаптацію суспільства і економіки до умов війни. Показатидвояке ставлення класів до державного регулювання економіки,суспільну свідомість у роки війни і зростання національно-визвольних рухівв Ірландії.

Завдання роботиприпускають:

- розглянутиАнглію на момент початку Першої світової війни у вЂ‹вЂ‹світлі розвитку її економічної,внутрішньополітичній, соціальній сфер, починаючи з рубежу ХIX-XX століть, на якихпозиціях країна підійшла до війни.

- розібратидинаміку розвитку англійської економіки в роки війни у вЂ‹вЂ‹світлі державного їїрегулювання та соціально-психологічному аспекті.

- опрацюватипитання внутрішньополітичного життя Англії 1914-1918 роках, розглянути британськесуспільство і уряд крізь призму війни

- розглянути,чому на тлі відносно стабільною Англії мав місце бути такий вогнищенестабільності, який мало не похитнув власний тил Великобританії, якДублін. Чому згодом він став центром національно-визвольногоруху.

1. Англіянапередодні Першої світової війни

1.1Економічний розвиток Англії з рубежу XIX - XX століть

Англія першоїступила на шлях капіталістичного розвитку. Вже на рубежі XIX-XX ст. вона була найсильнішоюдержавою, що мала величезні колоніальні володіння по всьому світу. В кінці XVIII в. Винахідпарової машини, текстильних машин та сучасних методів отримання залізастворили в Англії умови для розвитку великої машинізованої промисловості.Англійська промисловість була значно посилена за рахунок колоній. Протягомперших трьох чвертей XIX в. вона виробляла більше продукції, ніжпромисловість всіх інших країн разом узятих.

З 70-х років XIX ст. в Англіївиявляється уповільнення темпу зростання промисловості. В останні десятиліття XIX в. почався періодімперіалізму, на рубежі XIX і XX ст. він остаточно склався. Вспецифічних умовах розвитку англійського капіталізму властиві цій епосіособливості стали виявлятися декілька пізніше, коли Англія почала втрачатисвою промислову монополію - з часу економічної кризи 1878-1879 рр..Але англійська промисловість продовжувала залишатися однією з лідируючих світовихекономік. У промисловості і торгівлі Англії перед війною 1914-1918 рр..було зайнято 73%, а в сільському господарстві лише 8.5% населення країни. По потужностіпромислових двигунів (10.5 млн. кінських сил) Англія займала друге місцев світі після США.

По видобуткукам'яного вугілля Англія займала друге місце в світі після США. Кількістьдобувається в країні вугілля цілком було достатньо не тільки для задоволеннявнутрішніх потреб, але й для експорту. У 1913 р. в Англії було добуто292 млн. т. вугілля, з яких 75 млн. т. пішло на експорт. [1]

По видобуткузалізної руди Англія стояла на четвертому місці після США, Німеччини і Франції. В1913 в Англії було видобуто 16.2 млн. т. залізної руди. Цієї кількостіне вистачало для внутрішнього споживання, і 7.6 млн. т. руди ввозилося з-закордону. З виплавки чавуну і виробництва сталі Англія стояла не третьому місців світі після США і Німеччини.

Олово вАнглії вироблялося лише в розмірі 10-15% від потреби, і в основному зруди, привезеної з Болівії, Нігерії та інших країн. Однак британський капіталконтролював Вѕ світового виробництва олова. Англійські підприємцібули власниками підприємств з видобутку олова в Британській Малайї, Австраліїі Нігерії. Свинцем Англія була забезпечена за рахунок власних ресурсів урозмірі 5-6% споживання, цинком у розмірі 10%, міді - 5%. Але вона маламожливість повністю покривати потребу в цих металах за рахунок не тількисвоїх домініонів, таких як Австралія, Канада, але й за рахунок інших країн, такихяк Чилі. Таким чином, хоча Англія по кольорових металах і залежала від імпорту,але можливість отримання будь-якого металу із заокеанських країн звільнялаанглійську промисловість під час війни від необхідності вдаватися до сплавів ізамінникам кольорових металів. [2]

Машинобудівнапромисловість Англії стояла на дуже високому щаблі розвитку. Найважливішимивидами англійського машинобудування були суднобудування, виробництво котлів,парових машин, паровозів, текстильних машин, портового обладнання. [3]

Найважливішоюгалуззю машинобудування Англії було суднобудування. І хоча на початку XX ст. питомі вагуанглійської суднобудівної промисловості став падати, внаслідок зр...остання німецької,американської та японської суднобудівної індустрії, в 1913 р. Англія покількістю збудованих суден стояла на першому місці в світі.

Англійськатекстильна промисловість стояла на першому місці в світі. У 1913 р. в нійбуло веретен більше, ніж у США, Німеччині та Франції разом узятих. Загальна сумакапіталу, вкладеного в англійську текстильну індустрію перед війною, досягала250 млн. фунтів стерлінгів. Експорт бавовняних тканин в 1913 р.склав 6334 млн. м. Але по текстильному сировині Англія перебувала в повнійЗалежно від зовнішнього світу. Бавовна вона отримувала зі своїх африканських колоній(Кенія, Уганда, Квінсленд), Англо-Єгипетського Судану і Єгипту. Шерстьпоставлялася в Англію переважно з Австралії, Нової Зеландії, Аргентини таПівденно-Африканського союзу, льон з Росії, джут з Індії, шкіряна сировина зАргентини і Уругваю. Це показує, наскільки залежною була легкапромисловість Англії від зовнішніх джерел сировини.

Сільськегосподарство Англії, починаючи з 70-х років XIX ст. знаходилося в кризовомустані. Площа оброблюваної землі постійно скорочувалася. А величезніземельні володіння, придатні для обробки, використовувалися як парки,іподроми, угіддя для полювання і т.д. Іншою причиною повільного розвиткусільського господарства Англії була висока земельна рента. Дорожнеча земліі конкуренція дешевшого імпортного хліба змушували англійських фермерівзайматися в основному тваринництвом, городництвом і садівництвом. Такимчином, сільське господарство Англії могло лише частково задовольнитипотреби населення в продовольстві. Тому країна перебувала в залежностівід ввезення продовольства, що було слабким місцем в її економіці.

Англіярозташовувала великими державними і приватними заводами. У числідержавних заводів можна назвати гарматний завод у Вульвіче, збройовізаводи в Вульвіче, Енфільда вЂ‹вЂ‹і Квебеку. Але ці заводи за своєюпродуктивності мали невелике значення порівняно з приватними заводамитаких фірм як Віккерс і Армстронг-Вітворт. Остання мала у своєму розпорядженні до війниакціонерним капіталом в 140 млн. фунтів стерлінгів, на її підприємствах працювало25 тис. робітників.

Алегромадянська промисловість не розглядалася як база матеріальногозабезпечення збройних сил під час війни. Через це Англія в перші рокивійни не змогла повною мірою задовольнити потреби навіть своєїнечисленної сухопутної армії.

Хоча Англіяпочатку готується до війни задовго до її початку, країна виявилася зовсімнепідготовленою до ведення тривалої війни.

В результаті Англія в кінці XIX - початку XX в. відстала відНімеччині та США спочатку за темпами розвитку, а потім і за абсолютними показникамивипуску промислової продукції. Вже в 1894 р. США обігнали Англію повиробництва чавуну, а в 1899 р. - З видобутку кам'яного вугілля. Це означало,що Англія втратила положення провідної промислової держави світу. До 1913 р.відставання Англії по найважливіших видах продукції був дуже значним. Такстали вона виробляла 7,7 млн. т., в той час як Німеччина - 17,3 млн. т., аСША - 31,3 млн. т. [4]. Частка Великобританії усвітовій торгівлі скоротилася з 22% в 1870 р. до 15% у 1913 р.

Ступінь концентрації виробництва і капіталу в Англії, дезбереглася велика кількість середніх і дрібних застарілих підприємств, булазначно нижче, ніж в США та Німеччині.

Зовсім інша картина була в сфері кредиту. Перед Першою світовоювійною 27 великим банкам Англії належало близько 86% всіх вкладів країни.Однак зрощування банків з індустріальними монополіями не прийняло в Англіїтакий всеобемлющій характер, як це було в Німеччині та США. Британськийкапіталізм базувався на колоніальної імперії. Англійські колонії (до початку XX ст.вони за розмірами в 100 разів перевищували територію метрополії) компенсувалибританському капіталу недоліки промислового розвитку. З вивезення капіталуАнглія залишила далеко позаду Америку і Німеччину. До Першої світової війни сумавивозяться з Англії капіталів становила приблизно третю частину загальної вартостіекспорту. До 3/4 експорту капіталу йшло в Британську імперію і слабо-розвиненікраїни Латинської Америки (близько 20% - у США, 6% - в країни Європи).

Доходи від закордонних інвестицій в заокеанські рудники, порти,дороги, плантації з лишком відшкодували втрату світової промислової гегемонії. Востанньої третини XIX в. національний дохід Англії зріс у 3 рази, а доходивід вкладень за кордоном - в 9 разів! І хоча з причини великого сировинного іпродовольчого імпорту зовнішньоторговельний баланс Англії постійно носивпасивний характер, але платіжний баланс, що включає всі види розрахунків з іншимикраїнами, незмінно був активним, завдяки зростаючим В«невидимим доходахВ»(Відсотки на капітал, вкладений за кордоном, посередницькі торгові табанківські операції, фрахт, страхування морської торгівлі і т.д.). У 1913 р.сальдо торгового балансу склало мінус 159 млн. ф.ст., доходи від послуг - плюс125 млн. ф.ст., від зарубіжних інвестицій - плюс 187 млн. ф.ст. Таким чином,негативне зовнішньоторговельне сальдо легко перекривався. Англійські банки, відділенняяких були розкидані по всьому світу, розвинули велику активність покредитуванню світової торгівлі.

З кінця XIX в.істотно змінюються форми і методи колоніальної експлуатації Англієюсусіднього острова. З переходом до імперіалізму збільшується вилучення з Ірландіївсе більшої і більшої частини додаткового продукту шляхом нав'язування їй тіснихнерівноправних економічних зв'язків. У міру здійснення аграрної реформипадає значення земельної ренти, однак вельми значно посилюєтьсяподатковий прес, викачування коштів шляхом стягування відсотків по земельнимпозичках. [5]

Важливимпоказником капіталістичного зростання Ірландії кінця XIX початку XX в.стало розвиток ряду галузей з переробки сільськогосподарської сировини;з'являються беконні, тютюнові, свічкові фабрики, борошномельні підприємства і т.д.Особливо велике значення в цей період набуває ірландське маслоделие,що спиралося на широкий розвиток в країні сільськогосподарської кооперації.Об'єднуючись в кооперативи, ірландські фермери спільно боролися з господарськоювідсталістю, недоліком капіталу, за відвоювання В«своєїВ» частки англійського ринкуу таких конкурентів, як Голландія, Данія. До початку першої світової війни вкраїні налічувалося до 1 тис. кооперативних товариств з членством в 105 тис.чоловік.

На цій загальнійоснові в ірландської селі формується національна буржуазія, інтересиякої в ту пору збігалися в основному із загальнонаціональними інтересами. Цябуржуазія була кровно зацікавлена вЂ‹вЂ‹у вільному розвитку продуктивних сил,в самостійної експлуатації свого внутрішнього ринку. Разом з тим положенняцього шару було дуже суперечливим. Значна частина нею продовжувалазберігати відомі зв'язку з імперіалізмом. Головна мета цих господарів полягалав забезпеченні найбільш сприятливих умов для збуту своєї продукції наанглійських ринках.

Перехід від світової промислової гегемонії до гегемонії в межахБританської імперії, від прямої торгівлі промтоварами до торгового кредиту, - всеце приносило прибуток, але фактично посилювало застій англійської економіки. Зарахунок скорочення шару активних капіталістів в Англії збільшувався шар рантьє.Напередодні Першої світової війни доходи рантьє набагато перевищували доходиекспортерів товарів.

Готуючись до неминучої сутички з Німеччиною, Англія на початку XX ст.почала здійснювати величезну програму військово-морського будівництва (запринципом: два кораблі на кожен новий німецький), на що йшло до половинивидаткової частини держбюджету.

Таким чином, до початку Першої світової війни в 1914 році Англія втратилапромислове та торгівельне першість на світовій арені. [6]

Питома вагаряду країн у світовому промисловому виробництві, в%

1860 1870 1880 1890 1900 1913 Англія 36 32 28 22 18 14 Франція 12 10 9 8 7 6 Німеччина 16 13 13 14 16 16 США 17 23 28 31 31 36

Її витіснили більш розвинені в промисловому, технологічному і,відповідно, в торговому плані країни, такі як США і Німеччина.

Незважаючи нате, що довоєнна економіка Англії представляла порівняно потужнуматеріальну базу, її економіка опинилася потенційно підготовленої до веденнятривалої війни, т. к. план матеріального забезпечення збройних силпередбачав використання у воєнний час тільки кадровій військовійпромисловості.

1.2 Англійське суспільство з рубежу століть. Соціальна структура іполітична боротьба

Весь комплекс соціальних реформ, проведених на початку століття.,являв собою значну поступку робітничого класу. Ці поступки булирезультатом активної боротьби пролетаріату як на попередньому етапі, так іЯкщопромисловості.Тому в[9]

ст.Алеконсерватизму.

2. Адаптація

2.1

Незважаючи нав 1913 р. до 768 тис. т. на місяць у 1918 р. [15] Впалатакож і виплавка чавуну. Зниження виплавки чавуну відбулося за рахуноквиробництва ковальського та ливарного заліза. В той же час виробництво гематитуі томассовского заліза, більш всього застосовуваних для вироблення предметів бойовогопостачання, в деякі періоди перевищувала довоєнний рівень.

Однак, ввідміну від більшості інших країн, що воювали, виробництво сталі зросло на20.9%. Це обумовлюється інтенсивним використанням брухту на переплавку(Питома вага брухту склав до 50% всієї сировини).

Такимчином, англійська металопромисловості випробувала негативний вплив війнив меншій мірі, ніж більшість інших країн, що воювали, зокремаНімеччина і Франція, але, тим не менше, попит на метали в Англії перевищуваввиробничі можливості металургійної промисловості, і ціни назалізні продукти сильно зросли.

Скоротиласятакож видобуток кам'яного вугілля, незважаючи на те, що його значення в роки війнисильно зросла. Тому паливна проблема в роки війни стала однією зосновних господарських проблем для Англії.

Англія повидобутку кам'яного вугілля в довоєнні роки займала друге місце в світі після США.Повністю задовольняючи внутрішнє споживання, вона експортувала до 77 млн. твугілля. Під час війни видобуток кам'яного вугілля, весь час скорочуючись, досягла в1918 231.5 млн. т, тоді як у 1913 вона становила 292.1 млн. т. [16]

Основнапричина падіння видобутку вугілля полягала в нестачі робочих і в зниженніпродуктивності праці.

Гострабрак вугілля змусила англійський уряд встати на шлях нормуванняпаливопостачання. Англія була розділена на 20 розподільних районів зурахуванням найкоротшого шляху доставки вугілля від виробника до споживача. Законом1916 був заборонений експорт вугілля в нейтральні країни, а в союзнідержави був дозволений лише частковий вивіз вугілля. У 1917 р.Паливопостачання ще більше погіршився, і уряд урізав відпустку вугіллягромадським установи і населенню. У серпні 1917 р. урядвстановило обов'язкові норми споживання вугілля в домашньому господарстві.

Під часвійни в англійській кам'яновугільної промисловості відчувався великий недоліккваліфікованої робочої сили, вибухових речовин, матеріалів для кріпленняшахт т. п. Крім того, англійські капіталісти в роки війни майже невкладали капітали в кам'яновугільну промисловість, вважаючи їїмалоперспективною, внаслідок чого, машинне устаткування шахт зношувалося,що вело до різкого падіння продуктивності праці.

Англійськабавовняна промисловість також постраждала в роки війни. Вже в 1915 р.вона відчувала труднощі в постачанні імпортною сировиною. Розширеннявиробництва бавовняних виробів було пов'язано з необхідністю збільшенняввезення бавовни, що могло завдати шкоди важливого імпорту вибухових речовин іпродовольства. У зв'язку з цим до 40% веретен призупинили роботу. В цілому жанглійська бавовняна промисловість під час війни значно знизиласвоє виробництво. Споживання бавовни скоротилося 869 тис. т в 1913 р. до675 тис. т в 1918 р. тобто на 23%. [17]

Споживаннявовни зросла з 1043 тис. кіп у 1913 р. до 1385 тис. кіп у 1916 р. [18]

Переробкальняного волокна в Англії в перші роки війни була розширена, але із занепадомросійського експорту, положення англійської лляної промисловості стало вкрайважким, і споживання лляної сировини скоротилося до кінця війни на 52% попорівняно з довоєнним часом.

На перше жмісце в Англії, як і у всіх європейський країнах, що брали участь у війні,висунувся продовольче питання. Харчування армії і населення здійснювалося вумови різкого нестачі продовольства. Світова війна 1914-1918 рр..підірвала сільське господарство всіх воювали країн Європи та Англії в тому числі.Англія позбулася величезного числа робочих рук, втратила величезну кількість коней.Перемикання сільськогосподарського машинобудування на військове виробництво ірізке скорочення імпорту сільськогосподарських машин призвели до спрацювання інвентарю.

Занепадсільського господарства викликав величезні продовольчі труднощі, що булиоднією з характерних особливостей економіки першої світової війни.

В Англіїсільське господарство займало порівняно незначну питому вагу.Потреби харчування до війни покривалися в основному за рахунок імпорту. ТомуНімеччина, нападаючи на англійські торгові судна, прагнула зірвати її імпорт ізалишити країну без продовольства і сировини. Це змусило Англію початирозширювати посівну площу, що дозволило збільшити збір зернових навласній території.

Щобстимулювати зростання посівної площі і збільшити валовий збір зернових,англійське уряд встановив заохочувальні ціни на сільськогосподарськіпродукти, посилило постачання їх сільськогосподарським інвентарем, штучнимидобривами та робочою силою. Під посіви зернових займалися луки і городи.

За часвійни кількість коней збільшилося на 2.2%, великої худоби - на 3%, числоовець скоротилося на 2.1% та свиней - на 15%. [19]

5 серпня1914 було створено урядовий комітет, який встановлював твердіціни і збирав дані про запаси продуктів харчування. У серпні того ж року буластворена комісія по закупівлі продовольчих товарів і предметів військовогопостачання. Було також заборонено експортувати продовольство, а черезкілька місяців ця заборона була поширена і на корм для худоби. Вжовтні 1916 р. була створена державна комісія по контролю задоставкою борошна і зерна із заокеанських країн, в січні 1917 р. буввстановлено контроль за торгівлею кукурудзою, а в подальшому і над іншимизерновими продуктами. Також було обмежено і взято під контроль споживанням'яса трудовим населенням.

Навесні 1917 р.були розроблені заходи по доставці в сільське господарство 60 тис. коней,ввезення добрив і насіння, а також щодо збільшення посівної площі з 7.8 млн.акрів у 1916 р. до 12 млн. акрів у 1918 р. Але ці заходи не буливиконані через нестачу робочих рук. [20]

25 квітня1917 палатою громад було ухвалено білль про вироб...ництво зерна, що включає всебе закони:

1) промінімальних цінах;

2) промінімальній зарплаті;

3) прообмеження права лендлордів підвищувати земельну ренту;

4) пронадання міністерству землеробства права контролю над сільськогосподарськимвиробництвом. [21]

Білль не бувздійснений в повній мірі, що пояснюється небажанням урядом ущемлятиінтереси лендлордів і великих фермерів. Однак закон про мінімальні ціниотримав практичне здійснення, забезпечуючи виробникам товарного хлібависокі прибутки, що дозволило розширити посівні площі під зерновимикультурами і картоплею.

Але все-такиімпорт із США і домініонів (Канади та Австралії) залишався головним джереломпродовольства Англії в роки війни. Тому рішення продовольчої проблемистала боротьба проти німецького військового флоту, який нападав на транспортиАнглії. І лише після вступу у війну США англійський уряд змоглостворити резерви продовольства, тим самим стримуючи зростання цін і спекуляцію. Алеповністю продовольча проблема в Англії в період першої світової війни такі не була вирішена.

В той же часв Англії проводилася загальна мобілізація цивільної промисловості для потребвійни, тобто перехід цивільних заводів на виробництво спеціальної військовоїпродукції. Під контролем уряду вже до 6 грудня 1915 знаходилося2026, а до 1 серпня 1916 4052 промислових підприємства. Перекладцивільних заводів на військове виробництво здійснювався двома способами:шляхом використання існуючих підприємств або їх цехів для виготовленнявійськових матеріалів або шляхом створення на базі допоміжного та обслуговуючогогосподарства нових спеціальних цехів. Близько до другого способу коштує такий методпристосування цивільних заводів, як готових виробничих площ дляцілей військового виробництва. Такого роду пристосування зводилося до того, щостаре обладнання демонтувалося і встановлювалося нове обладнання,відповідне військовому виробництву.

В Англіїпереважно застосовувався перший спосіб перекладу цивільних підприємств навійськове виробництво. Цей спосіб найбільш важкий з технічної точки зору,але і найбільш економний, т. к. в даному випадку було потрібно значно меншедодаткових затрат капіталу, ніж при спорудженні нових цехів. Однак економіяв цьому випадку могла бути дотримана за умови подібності технологічногопроцесу виробництва продукції, виготовленої до війни, з військовою продукцією.Тоді було потрібно лише порівняно незначне видозмінатехнологічного процесу при переході громадянського підприємства на виробництвопродукції військового призначення.

ВНасправді ж пристосування цивільних заводів для виготовлення військовоїпродукції відбувалося стихійно, без урахування характеру виробництва мобілізуютьсяпідприємств. У результаті значної розбіжності між мирної і військовоїпродукцією збільшувався термін розгортання військового виробництва, і створюваласянекомплектність виробів, що випускаються.

Війнавимагала швидкого перемикання цивільних підприємств на масовевиробництво військової продукції. Але в Англії, як і у всіх воюючих країнах,для розгортання спеціального військового виробництва на цивільних заводах доповної виробничої потужності потрібно від 1 до 1.5 року - термін, ніякне відповідав запитам війни.

Основнимипричинами, що заважали швидкому розгортанню військового виробництва, були:

- недоліккваліфікованих робітників і технічного персоналу, знайомих з методамивиробництва точних виробів;

- недолікспеціального інструменту (різального та вимірювального);

- відсутністьмобілізаційного плану розгортання промисловості;

- транспортніутруднення. [22]

Розгортаннявійськового виробництва під час війни прийняло настільки широкого розмаху, що в Англіїне залишилося майже жодного механічного заводу, який так чи інакше не бувби пов'язаний з виготовленням військової продукції.

Виготовленняручної вогнепальної зброї зростала з кожним роком. Якщо в 1914 р.було вироблено 120 тис. гвинтівок, то в 1916 р. - Вже 853 тис., а в 1917 р.- 1206 тис. штук. Всього за час війни в Англії було вироблено 3854 тис.гвинтівок. Максимальне місячне продукція досягала 120 тис. гвинтівок. [23]

Виробництвокулеметів зросла з 6 тис. штук в 1915 р. до 120.8 тис. у 1918 р.Всього за час війни в Англії було виготовлено 239.4 тис. кулеметів.Максимальне місячне продукція становила 12 тис. кулеметів. Максимальнамісячна продукція виробництва знарядь сягала 1050 штук. Англія щорічнопоставляла на фронт 85 млн. снарядів. [24]

Завиробництва пороху Англія стояла на першому місці серед країн, що воювали,щомісяця виготовляючи 18 тис. т. Максимальна місячна продукція вибуховихречовин складала 25 тис. т. [25]

За часвійни в Англії було виготовлено 47873 літака і 52598 авіамоторів. [26]

Хоча Англіяпочатку готується до війни задовго до її початку, країна виявилася абсолютно неповністю підготовленої до ведення тривалої війни. Запаси боєприпасів,накопичені до війни були витрачені за кілька місяців; їх вистачило тількина початкові бойові операції.

Стало ясно,що в умовах ведення тривалої війни необхідна мобілізація всіхекономічних ресурсів країни. Але мобілізація в Англії не проводилася безплановість,маючи, природно, якийсь елемент стихійності. Про це говорить навіть той факт,що снарядний криза 1915 ггода був подоланий в максимально короткі терміни.

Війна завдаласерйозного удару по економіці країни. Величезний зовнішній внутрішні борги,значне зменшення експорту, скорочення торговельного флоту, зниження обсягупромислової продукції - ось підсумки першої світової війни для Англії. Тривалийхарактер війни не був повною мірою проаналізований, не були враховані всіскладності для англійської економіки, які вона несла із собою. Хоча війна істимулювала розвиток деяких галузей англійської промисловості, результативійни в цілому виявилися невтішними для Англії.

На мійпогляд, Англія не досягла мети, поставленої у війні - ще більш поліпшити своєекономічне становище на світовій арені. Німеччина була повалена, але на змінуїй прийшли куди більш небезпечні конкуренти: США і Японія, які ще під часвійни стали зміцнюватися на англійських ринках. Англія ж забезпечила собі мляверозвиток економіки та народного господарства аж до світової кризи.

2.2Державне регулювання економіки в Англії в роки Першої світової війни всвітлі соціально-психологічних аспектів

Особливе місце вумонастроях всіх класів британського суспільства в роки першоїсвітової війни займало питання про ставлення до втручання держави векономіку. Ця проблема не була новою дляВеликобританії. Однак до війни вона піднімалася переважно в двохаспектах: економічному - з точки зоруперспектив господарського розвитку, у зв'язку з доктринами протекціонізму івільної торгівлі, і внутрішньополітичному - з точки зоруможливості проведення соціальних реформ.

Якщо напередодні першої світової війни соціальний напрямявно перемогло в громадській думці і ліберали отримали, завдяки цьому,потужну підтримку в країні, без чого було неможливе проведення значнихреформ урядом Г. Асквита, то в питанняхвтручання держави в економіку Великобританія залишалася на традиційнихпозиціях, і активні протекціоністи, незважаючи на значне зростання їх впливу,не мали особливого успіху навіть у консервативній партії. [27]

У порівнянні з іншими країнами, Англія пішла далеко впереду використанні державної машини в соціальнійсфері; соціальна політика Д. Ллойд Джорджа.била еталоном длялевобуржуазних політичних діячів Європи і США. Разом з тим по рівнюрозвитку державного втручання в економіку Великобританія значновідставала від таких країн як, наприклад, Німеччина,США, навіть якщо розглядати це втручання стосовно тільки домитної політики, втручання держави в економічне життя навіть ввигляді традиційного протекціонізму викликало протест англійського буржуа, всвідомості якого вільна конкуренція чіткоасоціювалася з епохою розквіту.

СпецифікаВеликобританії полягала у цьому своєрідному невідповідні...сть - випередженні в розвиткудержавного втручання в сферу соціальних відносин та в явномувідставанні в проникненні державної влади векономіку. У зв'язку з цим тим більше необхідним видається простежитиеволюцію тих сторін масової свідомості, які відображала ставлення до проблемдержавного втручання в економічне і соціальне життя країни в I9I4-I9I8 роках. [28]

Під час війнинеобхідність мобілізації фінансових і промислових ресурсів Великобританіїприйшла в протиріччя з панував в буржуазному свідомості фрітредерскім мисленням, яке в широкому трактуванні включало не тількипроблему протекціонізму, але і весь комплекс питань, пов'язаних з роллюдержави в економічному житті [29].

Невдоволення деякимиобмеженнями підприємницької діяльностіпроявлялося в буржуазних колах не стільки в прямому опорі, так як вононе могло бути ефективним саме через консенсусу між двома партіями, скількив турботі про те, щоб склалася система не набула стабільного характеру по закінченні війни. [30]

Реальні мотивиповедінки підприємців в умовах посилення державно-монополістичнихтенденцій неможливо зрозуміти без урахування соціально-психологічного чинника. Головним мотивом, що викликало негативне ставленнябільшості капіталістів до одержавлення економіки, було їх глибокепереконання в перевагах частнопредпрінімательскойдіяльності і швидшеінстинктивне, ніж раціонально зрозуміле неприйняттябудь-якого втручання в необмежене право розпоряджатися своєю власністю.Справа в тому, що цінність індивідуальної свободи, усвідомлення себе повним господаремна своєму підприємстві займали одне з центральних місць всоціально-психологічному комплексі буржуазії.Державне регулювання економіки сприймалося як замах на святаясвятих - свободупідприємництва - багатьмапредставників панівного класу. Часто корисливі інтересипідприємців вступали в протиріччя з національними і навіть, в деякому роді, класовими інтересами, якщо розглядати ех більш широко - як прагнення дозбереженню система, що було вже неможливо без державного регулювання.

Подальшіпосягання на надприбутки, спроби запровадження державного контролю над окремими галузями промисловості татранспорту викликали різкий протест з боку підприємців. [31].

Взагалі аргументи, що висувалися бізнесменами, відрізнялися великоюрізноманітністю, яке можна звести до деяких основних моментів. По-перше,державне регулювання у силу свого бюрократичного характері,негнучкості і громіздкість апарату, відсутність достатньоїкваліфікації його працівників неефективно, 'звідси - прагнення якомогашвидше домогтися скасування державного втручання після воїни.відсотків.робітників.

З іншого боку,діаметрально протилежними.Так,

У зв'язку з

Таким чином,системи.

3. Внутрішня

країни.
Багато людей згоспіталю. РобочіАле вжеВибираючивійну. АлеВомвперед, так як вона вперше ліквідувала майновий ценз. Всі чоловіки,досягли 21 року, отримали виборче право. Залишався лише порівняноневеликий ценз осілості - 6 місяців. Виборче право надавалося такожжінкам, але тільки починаючи з 30-річного віку. Кількість виборців відразузросла з 8 млн. до 21 млн. чоловік. [42]
Майжеодночасно парламент провів реформу народної освіти, що вводилаобов'язкове безкоштовне навчання до 14 років. Це був великий крок вперед.Уряд запровадив також посібник для демобілізованих солдатів, виплачуванааж до їх влаштування на роботу. [43]
На партійній конференції 1918 був прийнятий новий статут,вводив поряд з колективним індивідуальне членство. Тепер для вступув лейбористську партію не обов'язково було складатися в тред-юнионе абосоціалістичної організації. Тим самим широко відчинялися двері партії длядрібної та середньої буржуазії. Але, з іншого боку, в місцеві організації сталивступати представники лівої інтелігенції і робітників. У більшості випадківмісцеві лейбористські організації підтримували ліве крило партії.
Якщо в 1910 р.лейбористи отримали 400 тис. голосів, то в 1918 р.-майже 2400 тис.; такийбув один з результатів величезного зсуву в поглядах і настроях англійськогоробітничого класу. У новому парламенті лейбористська фракція у складі 60 чоловікзайняла положення офіційної В«опозиції його величностіВ». Некоаліційнихліберали (прихильники Асквіта), теж знаходилися в опозиції, отримали всього 26місць. Міцне більшість завоювала коаліція, майстерно зіграла на недавнійперемозі і на не надто конкретних гаслах Ллойд-Джорджа: В«Зробимо Англіюкраїною, гідною її героїв В»іВ« Німці заплатять за все В»(тобто за обіцянісоціальні реформи). [44]
Незважаючи на численні лиха, які принесла війна, англійськанарод виявляв завидний патріотизм. Здавалося, вся британська нація приймалаучасть у боротьбі з противником. Вугільна промисловість, залізниці ісудноплавство - все перейшло під контроль держави. Страйки були строжайшезаборонені. На заводах і фабриках працювало величезна кількість жінок,замінили що пішли на фронт чоловіків. Загальна військова повинність була введеналише в 1916 році, до того в армії служили добровольці, і для їх залученнявикористовувалася деколи прямолінійна, але вельми ефективна пропаганда. [45] Уявітьсобі плакат, на якому маленька дівчинка запитує свого батька: В«А що тиробив під час Великої війни, татусю В». [46] Самим жезнаменитим був плакат із зображенням фельдмаршала Кітченера, який займав у тойчас пост державного секретаря. Він суворо дивився на глядача, наставивши нанього палець. В«Ти потрібен своїй країніВ» - свідчила підпис внизу. Через кількаднів після появи плаката на призовні пункти з'явилося понад сто тисячдобровольців. Тисячі жінок також напали собі місце на фронті - в основному впольових шпиталях. Взагалі війна зруйнувала колишні шаблони: багато англійськіжінки воліли трудитися на фабриках, замість того щоб сидіти вдома вочікуванні воюючих чоловіків і синів. Радикальні супротивники війни з числа В«лівихВ»саркастично відзначали, що три роки воєнного часу забезпечили більшукількість соціальних реформ, ніж попередні двадцять п'ять років з їхполітичною боротьбою всіляких фракцій і угруповань.
Однак, цей патріотизм поступово згасав. Про це говорить те, щозагальна військова повинність почалася тільки в 1916 році, через два роки післяпочатку війни. [47]
3.2 Ірландське повстання 1916 року

Протягом багатовікового британського панування в Ірландії ірландськевизвольний рух будувалося на основному принципі: агонія Британії - шансдля Ірландії. З вступом Британії в Першу світову війну в ІРБ почавсярозкол.
Деякі вважали, що настав підходящий момент для новоговиступи: імперія надовго загрузла в найжахливішої за всю історіюлюдства війні, мільйони вже загинули, мільйонам ще належить загинути вцій кривавій бійні, економічна ситуація стрімко погіршується і такожстрімко падає довіра до уряду, по всій Ірландії один за іншимпроходять нові і нові рекрутські набори, аж ніяк не додають популярностівластям. [48]
З точки зору інших, навпаки, країна не була готова доповстанню, занадто багато ірландців відправилися битися до Франції, і повідношенню до них це було б свого роду зрадою. [49]
У роки війнипотерпіли повний крах розрахунки ірландської буржуазії істотно зміцнити ірозширити за допомогою держави національну промисловість. Ірландські замовленнябританського військового та військово-морського міністерств майже цілком локалізувалисяна Північному сході країни, в протестантському Ольстері. Значно посиливсяфінансове пограбування Ірландії допомогою надмірного оподаткування.Згідно з даними ірландських національних кіл, в одному лише 1916 такимспособом з країни було викачано 8 млн. ф.ст., а в 1917 р. ця сумазросла до 15 млн. ф.ст. В умовах зростання державно-монополістичноїтенденції англійські правлячі кола все більше використовували державу якголовне знаряддя колоніального пограбування сусіднього острова. До кінця війнианглійський уряд узяв під свій контроль по суті всю промисловістьі транспорт (шляхом регламентації обсягу промислової продукції в цілому ...рядігалузей і цін на неї, нових капіталовкладень, постачання обладнанням, сировиною іт.д.). [50] У цейперіод починалося пряме поглинання британськими монополіями ірландських компанійі фірм.
Війнаприскорила дозрівання передумов національно-визвольного руху,складання якого в Ірландії відбувалося з початку XX в. Воно особливочітко показало, що подальше збереження імперіалістичного панування вкраїні приходить у все більшу суперечність з потребами і потребами молодогоірландського національного капіталізму, всього ірландського народу.
Таким чиномрубежу століть і до перших років Світової війни, були створені всі передумови дляпосилення національно-визвольного руху в Ірландії.
ВеликоднєНеділя національно-визвольне повстання (24-30 квітня 1916 року)проти панування англійського імперіалізму; відоме також під назвоюВ«Повстання на пасхальному тижніВ».
Відправноюточкою нового підйому національно-визвольного руху стало ірландськеповстання кінця квітня 1916 р., який у народі ім'я В«ЧервоноїВ» або В«Кривавоїпасхи В». Ідея повстання виношувалася в національно-революційних колах, близькихдо неофеніанскому Ірландському республіканському братству, і воно здійснювалосяпід його егідою. В якості головної ударної сили повинні були виступитиІрландські волонтери (відкололася в 1914 р., після початку світової війни,і відмовила в підтримці британському імперіалізму частина колишніх Національнихволонтерів) та Громадянська армія червона гвардія ірландських робітників. Вонаналічувала кілька сотень людей і була створена Дж. Коннолі в ходізагального страйку 1913-1914 рр.. для захисту страйкарів від свавіллявластей. [51]
По задумахполітичних вождів і головних військових керівників дублінського повстанняПадрейга Пірса і Дж. Коннолі, повсталі повинні були повинно було послужитисигналом до повстання на периферії. [52] Вождіповстання вважали, що приклад повстанців призведе до загальнонаціонального вибуху ів умовах, коли основні збройні сили Англії були скуті на фронтахсвітової війни, до звільнення країни від колоніального рабства. 24 квітня 1916,в перший день повстання, прем'єр-міністр створеного повстанцями уряду іголовнокомандувач їх силами П. Пірс оголосив про створення незалежноїІрландської республіки. Його заступником і командиром дублінських підрозділівповстанців був Дж. Коннолі.
Основнийдокумент повстання Республіканська декларація, буржуазно-демократичний посвоїм характером, був звернений до всього ірландського народу і мав на метісприяти створенню загальнонаціональної, антиімперіалістичної коаліції.Декларація стала плодом союзу радикально-демократичного криланаціонально-визвольного руху з авангардом ірландських робітників. Авториїї Пірс і Коннолі закликали народ до зброї в ім'я його права В«необмежено іповно володіти своєю країною і розпоряджатися її долею В». Вони обіцяли ірландцямвсю повноту демократичних свобод, щастя і процвітання всієї нації. [53]
Планамповсталих не судилося збутися. Ідею повстання в останній моментвідмовилося підтримати офіційне керівництво Ірландських волонтерів. ВВнаслідок з їх загального числа 15-18 тис. чоловік у бойових діях взялоучасть трохи більше 1 тис. чоловік. Незважаючи на це, повстанці в Дубліні вПротягом тижня (з 24 по 30 квітня) героїчно билися проти багаторазовопереважаючих сил противника. Після розгрому повстання здалися вожді булизвірячому розстріляні британськими карателями. Кілька тисяч людей буликинуті в концтабори. У країні запанували насильство і терор. В«Я назавжди відіб'юу ірландців полювання бунтувати В», заявив командувач британськими каральнимисилами в Ірландії генерал Дж. Максуелл. [54] Масовірепресії проти діячів національно-визвольного руху тривали ів наступні роки.
Повстання1916 відбулося в момент, коли в Ірландії ще не склалася революційнаситуація, в зв'язку з чим, не рахуючи кількох відносно слабких спалахів напериферії, повстання локализовалось в Дубліні і не набуло масового характеру.Крім Дубліна, виступи відбулися в дюжині інших населених пунктів, напівдні і заході. У Голуеї група інсургентів намагалася захопити центр міста, алебула розсіяна артогня з канонерки; кілька загонів успішно діяли всільській місцевості.
Тим не меншірландське повстання 1916 р. зіграло особливу роль у підготовцінаціонально-визвольної революції; після нею придушення революційнийпроцес продовжує неухильно розвиватися, захоплюючи все ширші масинароду. [55]
Повстання1916 стало потужним імпульсом посилення процесу консолідації ірландськоїнації, чинником швидкого зростання національної самосвідомості. Приклад героїв 1916значно радикалізував широкі маси, змусивши навіть помірні елементирахуватися з можливістю вимушеного переходу до більш рішучих форм боротьби.Раніше непомітний Шин-фейн, що скоротився в перші воєнні роки до маленькоїгрупки найбільш близьких однодумців і друзів Гріффітса, несподівано заживнової, небувалої життям. Під прапори цієї організації, якій англійцістворили своєрідну рекламу, необгрунтовано оголосивши повстання справою рукШин-фейна, потягнулися десятки і сотні тисяч людей. Вже в 1917 р. в містахі сільських округах Ірландії діяло 1,2 тис. (але іншими даними 2 тис.)місцевих відділень Шин-фейна. До них зараховувало себе 250 300 тис. чоловік. Курсгомрулеров на В«повну співпрацю і об'єднання військових зусиль Ірландії таАнглії В»довів свою повну неспроможність.
Розправа надлідерами повстання зробила з них мучеників, потім пішла історія зспробою законодавчо узаконити заклик в британську армію, зустрінута потужнимпротидією громадян, і на наступних виборах націоналісти досягли великихуспіхів. В«Великоднє повстанняВ» вважається прологом до англо-ірландської війні. [56]
Виступірландських націоналістів у квітні 1916 року, інакше зване Пасхальнеповстання в Ірландії, створювало загрозу для Великобританії в її власномутилу. Великоднє повстання вважається прологом до англо-ірландської війні. Самезавдяки йому на наступних виборах націоналісти досягли великих успіхів.

Висновок
Роки Першої світової війни виявилися дуже важкими для Англії,причому не тільки в економічному плані.
Перша світова війна стала переломним етапом у громадському та економічномурозвитку не тільки в Англії, але й у всьому світі. Англія, вступаючи у війну,переслідувала наступні цілі: ослаблення конкурентів на світовій арені тазміцнення власних позицій у світовій економіці. Однак цього не сталося.Але незважаючи на те, що Англія втратила промислову гегемонію, вона зумілазалишитися в трійці світових лідерів.
Готуючись до неминучої сутички з Німеччиною, Англія на початку XX ст.почала здійснювати величезну програму військово-морського будівництва (запринципом: два кораблі на кожен новий німецький), на що йшло до половинивидаткової частини держбюджету.
Таким чином, до початку Першої світової війни в 1914 році Англіяпромислове та торгівельне першість на світовій арені.
Її витіснили більш розвинені в промисловому, технологічному і, відповідно,в торговому плані країни, такі як США і Німеччина.
Незважаючи нате, що довоєнна економіка Англії представляла порівняно потужнуматеріальну базу, її економіка виявилась не повністю підготовленої до веденнятривалої війни, т. к. план матеріального забезпечення збройних силпередбачав використання у воєнний час тільки кадровій військовійпромисловості.
Прагнення розрубати складний вузол класових, внутріклассових інаціональних конфліктів було настільки сильно в верхах англійської буржуазії,що воно відіграло чималу роль в їх вирішенні вступити в світову війну.
Хоча Англія почала готуватися до війни задовго до її початку, країна опиниласяпотенційно підготовленої до ведення тривалої війни.
Стало ясно,що в умовах ведення тривалої війни необхідна мобілізація всіхекономічних ресурсів країни. Але мобілізація в Англії не проводилася безплановість,маючи, природно, якийсь елемент стихійності. Війна завдала серйозного удару поекономіці країни. Величезний зовнішній внутрішні борги..., значне зменшенняекспорту, скорочення торговельного флоту, зниження обсягу промислової продукції -ось підсумки першої світової війни для Англії. Тривалий характер війни не був вповною мірою проаналізований, не були враховані всі складності для англійськоїекономіки, які вона несла із собою. Хоча війна і стимулювала розвитокдеяких галузей англійської промисловості, результати війни в ціломувиявилися невтішними для Англії.
Англія недосягла мети, поставленої у війні - ще більш поліпшити своє економічнестановище на світовій арені. Німеччина була повалена, але на зміну їй прийшли кудибільш небезпечні конкуренти: США і Японія, які ще під час війни стализміцнюватися на англійських ринках. Англія ж забезпечила собі млявий розвитокекономіки та народного господарства аж до світової кризи.
Проблема посилення ролідержави в економічній ісоціального життя країни стала однією з найгострішихна етапі війни. Проблема ця знайшла своє конкретне вираження в питаннях введеннявійськової повинності, яка розглядалася в суспільній свідомостів контексті загальних уявлень про демократію. Відбувався процесдемократизації суспільства, зростання пацифістських, антивоєнних настроїв.
Пошуки шляхів державного втручання в економіку ісоціальні відносини мали, крім інших, під собоюще й мотиви стратегічного характеру. Як відомо, однією з причинрозв'язання світової війни було прагнення придушити робітничий рух, що вПевною мірою і вдалося зробити на першому етапі війни. Однак скоропанівним класам стало ясно, що результат цейвельми тимчасовий і насувається набагато більш потужний підйом робочого руху,для протидії яким треба приймати якісь нові заходи. Пошук шляхівдержавного втручання в економіку і сферу соціальних відносин мало своєю метою в кінцевому рахунку збереженнясистеми.
Незважаючи на численні лиха, які принесла війна,англійська зібрався з силами і з честю пережив це лихоліття. Здавалося,вся британська нація приймала участь в боротьбі з противником. Вугільнапромисловість, залізниці і судноплавство - все перейшло під контрольдержави. Страйки були суворо заборонені. На заводах і фабрикахтрудилося величезна кількість жінок, які замінили що пішли на фронт чоловіків.Загальна військова повинність була введена лише в 1916 році, до того в арміїслужили добровольці, і для їх залучення використовувалася деколи прямолінійна,але вельми ефективна пропаганда.
Змінився баланс правлячих сил в країні. Здала позиції ліберальна партія,посилила свої позиції і отримала більшість у парламенті лейбористська партія.
повстання 1916 р. стало потужним імпульсом посилення процесуконсолідації ірландської нації, чинником швидкого зростання національногосамосвідомості.
Виступ ірландських націоналістів у квітні 1916 року, інакшезване Пасхальне повстання в Ірландії, створювало загрозу для Великобританіїв її власному тилу. Однак після повстання націоналістичні настроїкілька ослабли аж до англо-ірландської війни 1919-1921 рр..
Таким чином, виконані поставлені завдання, і, відповідно, досягнутаосновна мета роботи - показати динаміку розвитку суспільства, економіки, івнутрішньої політики Англії в роки Першої світової війни (починаючи з рубежустоліть), в умовах державного регулювання економіки. Показати їх світлікласове взаємодія, адаптацію суспільства і економіки до умов війни.Зробити висновки про двоякому відношенні класів до державного регулюванняекономіки, про суспільній свідомості і про зростання національно-визвольних рухівв Ірландії в роки світової війни.

Списокджерел та літератури

1. Ллойд Джордж Д.Військові мемуари. М.: 1934-1937.
2. Травневий І.М. Спогадирадянського посла. М.: 1964
3. Хемінгуей Е. Зборитворів, т. 2. В«Прощавай зброяВ» М.: Художня література, 1968.
4. Річард Олдінгтон. В«Cмерть герояВ». М.: 1976
5. Кертман Л.Є. Географія,історія та культура Англії. М.: 1979
7. Ремерова О.І. Ірландськеповстання 1916 року. Л.: 1954.
8. Cаприкін Ю.М. ІсторіяІрландії, М.: 1980, гл. Х
9. Шігалін Г.І. Військоваекономіка в першу світову війну.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.М.: 1961.
19.
20.
21.
22. Від
23.Нового часу.

Девід Девід Девід історія.
[19] - М.:
Девід - М.: - М.: Девід Від - М.: Радянська енциклопедія.

Вернуться назад