Главная > Журналистика > Реалізація цілей журналістики на практиці
Реалізація цілей журналістики на практиці25-01-2012, 11:16. Разместил: tester5 |
|
Зміст Введення Глава 1.Спеціфіка журналісткою діяльності 1.1. Поняття журналістики Висновки по першому розділі Глава 2. Реалізація цілей журналістики на практиці 2.1. Функції журналістики 2.2.Результати діяльності журналісткою діяльності та її ефективність Висновки по другому розділі Висновок Список використаної літератури Введення Проблема професіоналізму журналіста багатопланова. Відокремлення журналістики від літературно-творчого процесу і технологізація журналісткою діяльності в наші дні відбилися, по-перше, на Як журналісткою інформації: вона стала спрощеної з точки зору стилю, жанрових форм та мови. По-друге, - на аудиторії, яка стала менше довіряти засобам масової інформації. Актуальність і фактичність журналістики є її природною властивістю, однак, форми реалізації актуальності у зв'язку з освоєнням телекомунікаційних технологій журналістикою трансформуються в напрямку посилення інтерактивності і ослаблення впливу заданої порядку денного.Підвищення якісного рівня журналістики, в тому числі її комунікаційних аспектів зараз дуже важливо по багатьох причин. Суспільство стає все більш інформаційним. Мається на увазі той Актуальність досліджень журналістської діяльності викликана ще тим, що в останні десятиліття у багатьох (країнах світу, зокрема в Росії, багатьох державах Сходу, інтенсивно розвиваються такі напрямки комунікаційної діяльності, як реклама і паблік рілейшнз (public relations). Ці сфери комунікаційної діяльності конкурують з журналістикою, намагаючись виконувати ті ж, що і журналістика комунікаційні функції. Приміром, культурно-просвітницьку, виховну, пропагандистську та інші функції. Дослідження функціональних особливостей журналістики надзвичайно актуальні у зв'язку з проблемою оцінки ефективності Серед праць з теорії та історії журналістики, насамперед, відзначимо фундаментальні роботи А.Г. Беспалової, А.. А. Грабельнікова, Б.І. Єсіна, Е. А. Лазаревич, Г.В. Лазутін, Ю.В. Лучинського, Р.П. Овсепяна, Є.І. Проніна, Л.Г. Світіч, ​​А. І.Станько, А.А. Тертичного, М. В Шкондина. Судження, що стосуються розвитку особистості журналіста як учасника сучасного масово-інформаційного процесу багато в чому є розвитком ідей, висловлених в роботах І.М. Дзялошинського. В якості теоретичного орієнтира в області відносин між журналістом і масовою свідомістю, були прийняті роботи Є.П. Прохорова. Мета дослідження: проаналізувати цілі журналісткою діяльності Об'єкт дослідження: структура журналісткою діяльності Предмет дослідження: здійснення цілей, завдань і функцій журналісткою діяльності. Завдання дослідження: 1. Розкрити специфіку журналістикою діяльності; 2. Проаналізувати складові журналісткою діяльності; 3. Охарактеризувати функції журналістики; 4. Визначити ефективність реалізації цілей журналістики. Глава 1.Спеціфіка журналісткою діяльності 1.1. Поняття журналістики Термін "журналістика" відбувся від французького слова "journal", що в перекладі означає "Щоденник". Цей термін має ряд синонімів більш вузьких за змістом. Ми говоримо "Засоби масової інформації" або, на західний манер - "mass media ", коли маємо на увазі сукупність друкованих видань, телевізійних каналів, радіостанцій. "Засоби масової інформації та пропаганди" - застарілий варіант з часів радянської дійсності. Поняття "засоби масової комунікації "частіше фігурує в дослідженнях соціологів і психологів. В Як основний терміна слово журналістика використовується не тільки як саме ємне, але і не має багатозначних тлумачень. Терміни інформація, пропаганда, комунікація можуть мати різні значення. Журналістика - громадська діяльність по збору, обробці, інтерпретації та розповсюдження масової інформації. перше, професійна діяльність зі збору, переробки та періодичному поширенню актуальної соціальної інформації, по-друге, все різноманіття продукції цієї діяльності - Газетні, журнальні, телевізійні і радіорепортажі, коментарі, нариси, огляду і т. д.; по-третє, всі канали розповсюдження журналістської інформації - Газети, журнали, телебачення, радіо, інформаційні агенції, Інтернет; по-четверте, вся сукупність професій в її рамках, по-п'яте, відповідний предмет вивчення і викладання в навчальних закладах. Нова журналістика - це принципово новий напрям в області ЗМІ, яке стоїть на наступних позиціях: В· хитання світлою, позитивної енергії в світ; В· сприяння культурному та духовному розвитку людини; В· розвиток у людини самостійного погляду на речі, самостійного мислення; В· запуск постійних імпульсів до розвитку, вдосконалення, освітленню. [1] Журналістика - це громадська діяльність по збору, обробці та періодичному поширенню актуальної соціальної інформації (через пресу, радіо, телебачення, кіно і т.п.); ще одне значення слова - система підприємств і засобів збору та доставки інформації: редакції, телерадіокомпанії, інформаційні агентства і їх виробничо-технічна база. Цим же терміном позначається продукція журналістської діяльності - твори, з яких складаються номери газет і журналів, програми радіо і телебачення. Нарешті, так називається певна галузь наукового знання і освіти. Поняття В«журналістикаВ» не треба змішувати з іншими, близькими до нього за змістом, такими, наприклад, як В«друкВ» і В«пресаВ», які позначають лише окремі галузі журналістики, відрізняються, наприклад, від радіо. Не збігається воно і з поняттям В«засоби масової інформації В» (ЗМІ). Так прийнято називати журналістику в соціології, політології, правознавстві, де не розглядаються її професійно-творчі складові, а увага зосереджена на громадському значенні тиражованих відомостей. У Законі Російської Федерації В«Про засоби масової інформаціїВ» під ЗМІ розуміється періодичне друковане видання, радіо-, теле-, відеопрограма, кінохронікальних програма, інша форма розповсюдження масової інформації. Сама масова інформація трактується як призначені для необмеженого кола осіб друковані, аудіо-, аудіовізуальні та інші повідомлення та матеріали. Таким чином, масова інформація виступає як носій змісту журналістики, її тексти. Оскільки журналістика бере участь у процесах, що йдуть в кожній з названих сфер, на неї поширюються закономірності і В«правила гриВ», керуючі діяльністю всіх інших елементів цих соцієтальних систем. Наприклад, в політичній області наше увагу привернуть відносини ЗМІ з державою, громадянами, партіями і т.п. В Водночас тут не має істотного значення інформаційна природа журналістики. Навпаки, з точки зору економіки мало що значать політичні пристрасті редакцій - тут важливо, що, як і будь-яке підприємство, ЗМІ беруть участь в товарно-грошовому обміні, і саме на цьому їх якості зосереджується увагу. Таким чином, у кожному випадку ми абстрагуємося від ролей, які наказані пресі в інших соцієтальних системах. Нас цікавить центральна для обраної системи категорія аналізу, по відношенню до якої проявляються природні якості ЗМІ. У відповідності з поділом суспільного життя на кілька соцієтальних систем виділяється ряд ролей преси: виробничо-економічна, інформаційно-комунікативна, регулююча і духовно-ідеологічна. Уявімо цю взаємозв'язок сфер і ролей графічно (рис. 1). За межами кола розташовуються сфери життєдіяльності суспільства, у секторах круга - похідні від них ролі журналістики. Схема показує, що, по-перше, соцієтальні с...истеми існують як відносно самостійні освіти, між ними є кордони; по-друге, преса лише якимось із своїх сегментів В«заступаєВ» на простір тієї чи іншої соціальної сфери, але не В«розчиняєтьсяВ» в одній з них, по-третє, ролі одночасно і відокремлені один від одного, як відокремлені соцієтальні системи, і співіснують в межах єдиного цілого - журналістики, як єдино, цілісно внутрішньо різноманітне суспільство. Розглянемо тепер більш пильно кожну з ролей. У вітчизняній теорії довгий час відносно слабко була освоєна виробничо-економічна роль журналістики. З економічної точки зору, головним в журналістиці є її товарна сутність. Радянська наука визнавала професійний журналіст інформація
Рис. 1. Соціальні ролі журналістики наявність у преси даної якості - але тільки у буржуазної преси. Матеріально-технічного та економічного положення національної пресі вона як би не помічала. Тим самим ігнорувалися не тільки сувора взаємозумовленість базисних і надбудовних явищ в ЗМІ, але й колосальний світовий досвід. Причин швидкого зростання печатки в буржуазних країнах неможливо зрозуміти, якщо той факт, що В«видання газети є прибуткове і велике капіталістичне підприємство, в яке багаті вкладають мільйони й мільйони рублів В», вважати пороком журналістики, а не її природною властивістю. Збиток понесла насамперед сама вітчизняна преса, матеріально-технічний рівень і фінансове становище якої сьогодні не служать гарантом її якісної еволюції, прискореного вдосконалення відповідно до запитів аудиторії. Але не менш істотно, що для суспільства в цілому виявилася закритою специфічна область підприємництва, якою журналістика є під багатьох країнах. Нова журналістика - це не нова форма журналістського жанру. Це нова суть. Нові позиції. Нові цілі. Основна мета нової журналістики - не пробудження скаженого інтересу у читача. Основна мета - розвиток особистості, розвиток здатності мислити, розвиток самостійності, підняття на вищий рівень усвідомленості та культури. [2] Майже вся сучасна журналістика стоїть на позиції "виробництво жуйки". Через ЗМІ в суспільство гойдається стресова, дратівлива, лякаюча інформація, дуже професійно і якісно "упакована" і "поднесенная". Всі журналісти якими методами намагаються "зачепити" читача, при цьому для "Зачіпки" використовуються, як правило, погані струни. Емоції, транслюються через ці ЗМІ - це негативні емоції. "Вбивство, злодійство, скандали, війни, політичні інтриги "- все це професійно обгорнуте, викликає інтерес у читача, тому є "хворою темою", але це - отрута. Це отруює суспільство і особистість. Це свідомо формує у людини негативний погляд на світ, на життя. Заряджає негативними емоціями, які шукають виходу. І виходять у вигляді цих самих "вбивство, злодійство, скандали ". Грубо кажучи, ефектами від "Старої журналістики" є: В· підвищення стресовості, В· виснаження нервових і емоційних ресурсів людини і суспільства, В· формування негативного настрою і негативної життєвої позиції, В· "Оскотініваніе" суспільства. Це далеко не всі негативні ефекти. Нова журналістика відрізняється якістю і напрямом матеріалів, а також принципово іншою схемою роботи журналіста. Нова журналістика - це емоційність, активність, життєрадісність. Журналісти чіпляють не погані струни, а хороші. Журналіст не критикує, не лає, не "кусає" - журналіст формує позитивний і оптимістичний погляд на світ. Журналіст змушує задуматися про важливі речі. Яке тобі діло до того, хто там що вкрав і які відносини у Клінтона з Бредом Пітом? Думай про власному розвитку. Про власний поліпшенні. Зрозуміло, що зараз практично немає професійних журналістів, рухаються в цьому напрямку. Їх потрібно вирощувати. І це - одне із завдань нової журналістики. Журналісти вирощуються на стику трьох напрямків: В· Нова журналістика, В· Надпрофессіональное освіту, В· Інтелектуальні ресурси. 1.2. Діючі сили журналісткою діяльності У систему журналістики залучені різноманітні "діючі сили". 1. Засновник, в якості якого можуть виступати державні і громадські організації, групи громадян, окремі особи. Засновник вправі створювати газетні та журнальні підприємства, теле-і радіокомпанії, інформаційні та рекламні агентства. Засновники розташовують правами власників та керівників створених ними органів ЗМІ. 2. Керівні органи - державні інститути, які відповідно до конституційних норм правомочні приймати, змінювати і скасовувати закони, що регламентують діяльність ЗМІ, контролювати їх виконання, займатися питаннями ліцензування органів ЗМІ. Це Президент, Державна Дума, Міністерство культури і масової комунікації, Федеральна комісія з телерадіомовлення. 3. Журналісти - штатні та позаштатні працівники редакцій, які ведуть авторську, редакторську або організаційну роботу по збору, обробці та компонуванні масової інформації. 4.Тексти - твори журналістів, повідомлення агентств, рекламні та інші інформаційні матеріали, оприлюднені в ЗМІ. Поняття текст може позначати не тільки публікацію в пресі, але і теле-, радіопередачі. Текстова реальність сучасних ЗМІ ускладнилася. Про фотоілюстрацій говорять як про оповіданні в зорових образах. В інтернеті з'явилося поняття СЕТЕРАТУРА, засноване на гіпертексті, у якого може бути багато авторів. З інтерент, телебаченням пов'язані т. н. макротекста, об'єднуючі графічні, візуальні і акустичні повідомлення. Однак незважаючи на різноманіття видів журналістських текстів, всі вони мають спільні риси: відображають світ соціальної реальності і творче В«яВ» журналіста, несуть на собі відбиток джерела інформації, підкоряються професійним вимогам того колективу, де працює автор, створюються з урахуванням того чи іншого каналу комунікації. 5.Канали використовувані журналістами для передачі текстів їх адресатам - преса, телебачення, радіо і недавно до них примкнув інтернет. 6. Масова аудиторія - та частина суспільства, на яку орієнтовано те чи інше видання або програма. Відзначимо, що журналісти і масова аудиторія - не протиставлені явища. Окремі представники аудиторії можуть створювати журналістські тексти (наприклад, листи до редакції), самі журналісти виступають в якості аудиторії по відношенню до іншим ЗМІ, співробітниками яких вони не є. 7. Соціальні інститути - державні і господарські органи, різні партії, спілки, діяльність яких обговорюється в ЗМІ з метою вплинути на прийняті ними рішення. 8. І, нарешті, сама дійсність, яка виступає, як джерелом журналістики, так і кінцевим об'єктом її впливу. Всі елементи цієї системи тісно взаємопов'язані. Керівні органи диктують загальні умови гри, формують т. н. В«Нормативне середовищеВ», в якій протікає масово-інформаційний процес. Засновник в більшості випадків формує редакційну політику, яку журналісти допомогою текстів реалізуютс урахуванням специфіки свого каналу, запитів масової аудиторії потреб соціальних інститутів. Складові частини журналістики тісно переплетені із соціальною системою в цілому. Так, керівні органи, засновник, соціальні інститути входять в структуру політичних інститутів суспільства. Журналісти представляють інтелігенцію країни і різні громадські, професійні організації. Масова аудиторія входить в структуру населення країни практично по всіх її зрізах - регіональним, національним, професійним, демографічним. [3] Журналістика - явище однозначне, але багатоаспектне. Під журналістикою ми розуміємо і систему засобів масової інформації, і соціальний інститут, і систему видів діяльності, і сукупність професій, і систему творів. Журналістика як система засобів масової інформації являє собою надзвичайно розгалужену структуру. К...ожен з каналів передачі інформації ЗМІ - преса, радіо, телебачення - включає велику кількість різноманітних типів - видань, радіостанцій, телекомпаній. Їх класифікація ведеться за такими ознаками, як територіальна належність, форма власності, предметно-тематична і аудиторна спрямованість. Журналістика як соціальний інститут включає в себе власне журналістські установи: газетні та журнальні редакції, теле-і радіокомпанії, інформаційні агентства, прес-центри, а так ж обслуговуючі їх підприємства: служби зв'язку, поліграфічні комбінати, розповсюджувачі, освітні центри. У систему журналістських видів діяльності входять: творча діяльність (працю журналістів по створенню текстів), організаторська діяльність (створення колективів редакцій і керівництво ними, проведення наукових досліджень, підготовка кадрів), пропагандистська діяльність (прагнення виробити у масової аудиторії певну ідеологічну модель). Журналістика як сукупність професій представлена ​​набором суто журналістських спеціалізацій (репортер, оглядач, коментатор, рецензент, нарисовець, фейлетоніст). У той же час, сучасні ЗМІ багато в чому залежать від фахівців в області менеджменту, реклами, юриспруденції, програмування, інженерно-технічного забезпечення. Журналістика як система творів включає в себе не лише опубліковані тексти, але й внутріредакціонние матеріали (сценарні і режисерські плани, сітки мовлення, огляди листів), а також звернення в різні соціальні інститути (запити інформації та роз'яснень, прохання про акредитацію і т.п.). Сучасна російська журналістика - феномен, що розвивається на основі двох колись непримиренних історичних типів залишилася в минулому. Однак незважаючи журналістики. Часто аудиторія. [4]Висновки по першому розділі спрямованість. Глава 2. 2.1. журналістики. в цілому. Таку За У процесі формування роль. Безпосередньо-організаторська функція. інститутами. По-друге, це В В суспільства. суспільстві. За функція. Сюди ж В розділити на дві групи. Для них
Рис.їх корені і пагони рослин. Пропагандист якраз і заклопотаний тим, щоб у свідомості публіки зміцнювалися певні погляди і уявлення про світ. Система базових уявлень людини і суспільства, моральних цінностей та ідеалів не змінюється відразу, вона, як правило, еволюціонує під впливом тривалого цілеспрямованого впливу. Стосовно до журналістики, з її відданістю швидше конкретним фактам, ніж абстрактним ідеям, це вірно подвійно. У пропаганди складні стосунки зі ЗМІ. Навіть у частини фахівців вона викликає асоціації з тенденційним, насильницьким впливом на аудиторію, з використанням нечесних прийомів подачі інформації, які об'єднуються поняттям маніпулювання свідомістю. Ось як, наприклад, описує пропаганду енциклопедія В«BritannicaВ»: В«Поширення інформації - фактів, аргументів, чуток, напівправди або брехні - з метою вплинути на громадську думка. Пропаганда являє собою більш або менш систематичні зусилля по маніпулюванню переконаннями, поглядами чи діями інших людей за посередництвом символів (слів, жестів, прапорів, пам'ятників, музики, одягу, значків, стилю зачіски, дизайну монет і поштових марок і т.д.). Тенденційність і відповідно сильний наголос на маніпулювання відрізняють пропаганду від нецілеспрямованими бесіди або вільного і невимушеного обміну ідеями. Пропагандист має специфічні цілі або набір цілей. Щоб добитися їх, він навмисно підбирає факти, аргументи і форму представлення символів і пропонує їх таким чином, який, на його думку, дасть найбільший ефект. Щоб підсилити вплив, він може опустити істотні факти або спотворити їх, він може також відволікати увагу реакторів (людей, якими він намагається керувати) від усього іншого, окрім його власної пропаганди. Більш-менш тенденційна вибірковість і маніпулювання відрізняють пропаганду від освіти. Викладач намагається представити різні сторони проблеми - підстави для сумніву, так само як і підстави для довіри його заявам ... Треба, однак, зазначити, що конкретний пропагандист може сприймати себе як викладача, може вірити, що він прорікає чистісіньку правду, що він підсилює або спотворює певні аспекти правди тільки для того, щоб зробити вірне повідомлення більш дохідливим, і що лінії поведінки, які він рекомендує, фактично є найкращими для реактора діями. Подібним чином і реактор, який сприймає звернення пропагандиста як самоочевидну правду, може побачити тут акт просвіти; це часто виглядає як випадок з "двома правовірними "- догматично мислячими реакторами на догматичну релігійну або соціальну пропаганду. "Освіта" для одного людини може бути "пропагандою" для іншого В». Перед нами постало досить похмуре зображення справи свідомо неблагородного, що несе в собі обман і навіть погрози аудиторії. Таке трактування питання має кілька пояснень. перше, сторіччями йдуть в світі ідеологічні війни справді породили техніку нав'язування населенню поглядів, які вигідні їхнім розповсюджувачу. У цьому досягли успіху і уряду, і опозиційні сили, і так званий вільний світ, і комуністичні режими. Але якщо виходити з даного факту, то потрібно розділяти пропаганду на кілька видів. Вона буває В«білоїВ» (коли відкрито оголошуються джерела та цілі впливу), В«сіроїВ» (коли реальні джерела і цілі ховаються тим чи іншим способом) і В«чорноїВ» (коли здійснюється, по суті, приховане психологічне наступ на аудиторію). друге, за інерцією пропаганду відносять лише до політико-ідеологічній сфері. У цій якості, з чималою часткою умовності, її В«винахідникомВ» вважають Наполеона, який став відомий французам завдяки написаним їм текстам на підтримку ідей революції і в Надалі використовував пресу для реалізації своєї політики з такою ж наполегливістю, з якою зміцнював військову міць країни. Але преса ефективно змінює світогляд населення і в області екології, художньої культури, охорони здоров'я і т.д. Навряд чи когось збентежать словосполучення В«медична пропаганда В»абоВ« науково-технічна пропаганда В». У неполітизований областях суспільного життя. тенденційність зустрічається рідше, ніж там, де йде боротьба за владу. Тут, однак, не можна не згадати про явище соціологічної пропаганди (в англомовній літературі зустрічається вираз propaganda of the deed - пропаганда дією). Так дослідники позначають нав'язування ідей і поглядів через демонстрацію В«нейтральногоВ», жітейські-буденного матеріалу. Наприклад, віра в переваги капіталістичного ладу проникала в країни, що розвиваються завдяки західним кінофільмів і телепрограм, де одним з головних В«героївВ» виступала благополучна речовинно-побутова Середа. Серйозний потенціал соціологічної пропаганди закладений в рекламі споживчих товарів. третє, недобре відношення до пропаганді виникає у разі, коли помилково трактується її зміст. В визначенні, даному нами вище, на першому місці стоять знання, тоді як найчастіше тлумачі зосереджуються на оцінках, ідеях, думках і т.п. Та й самі по собі ідеї можуть народжуватися або як результат об'єктивного вивчення дійсності, або як надумана чи фальсифікована версія реальних обставин. В«БілаВ» пропаганда в пресі настояна на підтверджених наукою знаннях, і вона ніяк не може бути зарахована до розряду соціального зла. Її зміст і мета як не можна більш точно характеризуються словом В«освітаВ». У зовсім недалекі роки колосальним попитом у наших співвітчизників користувалися науково-популярні журнали як природничо-наукового, так і гуманітарного профілю (В«Наука і життяВ», В«Знання - силаВ», В«Навколо світуВ» та ін.) [7] Сьогодні їх потіснили публікації самозваних віщунів, В«магів і чарівниківВ». Ось для наочності деякі з їх нездійснених передбачень, зібрані критиками публічного шарлатанства: Космічна станція В«МирВ» впаде на Париж, в 1991 р. Горбачов і Єльцин помиряться, що приведе до перемоги п...еребудови, деякі ділянки земної кори опустяться і підуть під воду ... Поява псевдонаукових статей в корені суперечить призначенню пропагандистської діяльності у пресі, яке полягає в тому, щоб розвивати аудиторію, допомагати їй осмислювати явища та проблеми, давати необхідний для цього матеріал. 2.2.Результати діяльності журналісткою діяльності та її ефективність Журналіст у своїй діяльності відображає дійсність, потім створює на основі пізнаного текст, і, нарешті, текст надходить в аудиторію. Тому для з'ясування даної діяльності треба, перш за все, вивчити відносини між текстом і аудиторією. Оптимальними ці відносини можуть бути тільки тоді, коли журналіст, орієнтуючись на В«споживачаВ», видозмінює в тій чи іншій мірі і формі будь-які сторони твору. Отже, завданнями аналізу В«на ефективністьВ» є розгляд всього різноманіття етапів журналістської діяльності на відповідність вимогам прагматичної адекватності, а потім вироблення практичних рекомендацій. Вивчаючи ефективність журналістської діяльності, слід розрізняти два типи результатів у діяльності ЗМІ. Вони прямо пов'язані з двома типами розв'язуваних журналістами завдань: послідовно і цілеспрямовано домагатися відповідають суспільним потребам результатів, як в області В«прийняття рішеньВ», так і в області формування свідомості людини, його життєвої позиції. Складно визначити, який із результатів важливіше. Ясно одне: їх не можна змішувати; необхідно розділяти поняття дієвість і ефективність. Вимога підвищувати дієвість і ефективність журналістики означає, що і працівники ЗМІ, і вчені-дослідники повинні виходити з того, що завдання, які стоять перед журналістикою, слід вирішувати системно і злагоджено. Адже висока ефективність сприяє підвищенню дієвості, а висока дієвість підвищує - підвищення ефективності, т. к. авторитет підвищує довіру аудиторії. Практика показує, що велика частина матеріалів ЗМІ звернена в обидва В«адресиВ» та тим самим володіє тим чи іншим рівнем і дієвості, і ефективності. Щоб більш повно зрозуміти сутність ефективності журналістської діяльності, необхідно розкрити внутрішню структуру цього поняття. Традиційне визначення ефективності як відношення результату і мети потребує суттєвих уточнень. В«МетаВ», будучи суб'єктивним передбаченням бажаного результату, виробляється і формується людьми. Якщо при цьому недостатньо ясні об'єктивні основи цілепокладання або недостатньо уточнені реальні передумови, то висувний мета може мати у своєму змісті ті чи інші неточності або навіть носити суб'єктивний характер. Можна ставити цілі В«занадто великіВ» або В«занадто маленькіВ», В«легко здійсниміВ» або В«Свідомо нездійсненніВ», відповідні або невідповідні об'єктивним потребам. Тому сама постановка завдання потребує серйозного обгрунтування і в перевірці точності її визначення. Мета лише тоді може бути В«точкою відліку В»в діяльності журналіста, коли вона виявляється максимально глибоким і точним відображенням потреб. Отже, розглядаючи мету як підстава для розрахунку ефективності, необхідно враховувати потреби аудиторії (І її різних соціальних верств) в інформації, а також реальні можливості їх задоволення в даний час. Таке розуміння ефективності, мабуть, і є вихідною точкою вивчення ефективності журналістської діяльності. [8] Точні знання про сутність ефективності дають можливість вивчити реальну ефективність ЗМІ в тому чи іншому В«зрізіВ» і скласти уявлення про потенційну ефективність, тобто здатності даної системи або окремих її компонентів виконувати поставлені перед нею завдання. Знання конкретних цілей, що формуються відповідно до інформаційних потреб аудиторії, оцінці вірності їх постановки - обов'язкова умова аналізу В«на ефективністьВ». При цьому необхідно мати на увазі, що роль конкретного повідомлення ЗМІ є результат руху: від загальних функцій журналістики - через їх конкретизацію стосовно до завдань і аудиторії даного ЗМІ у зв'язку з особливостями сучасного становища всередині країни і на міжнародній арені і т.д. - Аж до постановки завдань перед журналістом на підготовку твору в певному жанрі, стилі, формі. Ця закономірність журналістської діяльності набуває особливого значення при теоретичному і практичному вирішенні проблем ефективності. Ясне розуміння сутності ефективності дозволяє соціологам програмувати дослідження, проводити їх і розробляти рекомендації на відповідній методологічній основі. Результати роботи соціологів з дослідження засобів масової інформації повинні використовуватися для оптимізації діяльності журналістів з реалізації інформаційних потреб та інтересів аудиторії. Про ефективність треба говорити як про центральної професійної задачі співробітників ЗМІ. У кінцевому рахунку, це питання про те, наскільки виправдовують себе колосальні матеріальні і інтелектуальні затрати суспільства на пресу. Це і питання про розкриття можливостей журналістики як інструменту саморозвитку і самоврядування соціальної системи. Нарешті, досягнення видимого ефекту приносить задоволення і співробітникам редакцій, і представникам аудиторії. У самому справі, познайомившись з публікаціями В«ИзвестийВ» про зловживання губернатора однією з областей, президент країни доручив Генеральній прокуратурі провести розслідування, потім було порушено кримінальну справу, і вчорашній всесильний чиновник відбув до місця позбавлення волі. Пізніше за подібною схемою відбулася зміна влади в деяких інших регіонах Росії ... Чи не цю кінцеву мету ставили перед собою журналісти, коли бралися за небезпечну тему? Чи не цього очікували від них жителі провінційних міст, що втрачають віру в закон і справедливість? Результати роботи ЗМІ підрозділяються на кілька видів - в залежності від об'єктів впливу, форми реакції на діяльність преси та масштабу виникає ефекту. У літературі іноді робляться спроби розвести ці результати за допомогою різних термінів: стосовно до сфери духу вживається слово В«ефективністьВ», а до соціальному поведінці - В«дієвістьВ». Однак таке розмежування не має під собою підстав у практиці. Вплив на свідомість і вчинки людей - Це, по суті, єдиний процес. З одного боку, кожному вчинку передує усвідомлення його необхідності (навіть якщо він здійснюється проти бажання людини). З іншого боку, позитивні практичні зрушення, відбуваються по слідах виступів преси,, благотворно впливають на настрій людей, дають поштовх до серйозних роздумів, і навпаки - соціально негативні результати пробуджують недобрі емоції та думки. Ефективність, дієвість, результативність - все це синоніми для позначення одного і того ж поняття. [9] Висновки по другому розділі Точні знання про сутність ефективності дають можливість вивчити реальну ефективність ЗМІ в тому або іншому В«зрізіВ» і скласти уявлення про потенційну ефективність, тобто здатності даної системи або окремих її компонентів виконувати поставлені перед нею завдання. Знання конкретних цілей, що формуються відповідно до інформаційних потреб аудиторії, оцінці вірності їх постановки - обов'язкова умова аналізу В«на ефективністьВ». При цьому необхідно мати на увазі, що роль конкретного повідомлення ЗМІ є результат руху: від загальних функцій журналістики - через їх конкретизацію стосовно до завдань і аудиторії даного ЗМІ у зв'язку з особливостями сучасного становища всередині країни і на міжнародній арені і т.д. - Аж до постановки завдань перед журналістом на підготовку твору в певному жанрі, стилі, формі. Ця закономірність журналістської діяльності набуває особливого значення при теоретичному і практичному вирішенні проблем ефективності. Ясне розуміння сутності ефективності дозволяє соціологам програмувати дослідження, проводити їх і розробляти рекомендації на відповідній методологічній основі. Результати роботи соціологів з дослідження засобів масової інформації повинні використовуватися для оптимізації діяльності журналістів з реалізації... інформаційних потреб та інтересів аудиторії. Висновок Мета журналістики - забезпечити інформованість суспільства. Правдивість і об'єктивність - основні критерії професіоналізму журналістів. Журналіст не повинен фальсифікувати факти і думки або навмисно спотворювати їх. Журналіст повинен вивчати погляди об'єкта критики, у міру можливості представити і його ставлення до Порушувалися питання. Дотримуючись принципу плюралізму, він повинен передати різні погляди на питання, що мають суспільне значення. Перш за все, це відноситься до тих випадків, коли засіб масової інформації виступає на актуальні або конфліктні теми. Функції можна розділити на дві групи. Перші дві - ідеологічна і безпосередньо організаторська в основному стосуються соціуму і соціальних структур. Культурно-освітня, рекламно-довідкова та рекреативне функції лежать в області особистісних інтересів і потреб аудиторії. Сучасній журналістиці притаманний широкий спектр суспільних функцій, кожна з яких в той чи інший період історичного розвитку або збільшує свою значущість, або приглушує її або взагалі зникає. Саме в силу рухливості, динамізму функціонування журналістики ми спостерігаємо деякі різночитання в різних авторів, викладають теорію суспільних функцій ЗМІ. Так, нерідко називаються: функція вираження і формування громадської думки, спілкування, естетична. Напевно, це не зовсім справедливо, оскільки у всіх цих випадках мова йде про іманентних, природних, сутнісних властивостях, якостях, характеристиках ЗМІ, без яких журналістика просто не існувала б як окремий рід людської діяльності. Адже журналістика як раз і є засіб вираження і формування громадської думки, інструмент опосередкованого спілкування (засіб комунікації), а в ряді випадків - спосіб естетичного осмислення реальної дійсності. Вивчаючи ефективність журналістської діяльності, слід розрізняти два типи результатів у діяльності ЗМІ. Вони прямо пов'язані з двома типами розв'язуваних журналістами завдань: послідовно і цілеспрямовано домагатися відповідають суспільним потребам результатів, як в області В«прийняття рішеньВ», так і в області формування свідомості людини, його життєвої позиції. Складно визначити, який із результатів важливіше. Ясно одне: їх не можна змішувати; необхідно розділяти поняття дієвість і ефективність. Вимога підвищувати дієвість і ефективність журналістики означає, що і працівники ЗМІ, і вчені-дослідники повинні виходити з того, що завдання, які стоять перед журналістикою, слід вирішувати системно і злагоджено. Адже висока ефективність сприяє підвищенню дієвості, а висока дієвість підвищує - підвищення ефективності, т. к. авторитет підвищує довіру аудиторії. Список використаної літератури 1. 2. тисячоліть. 3. 4. 5. журналіста. 6. Навчальний посібник. - 208с. 7. 8. 210С. 9. Хрестоматія. 10. 11. ун-ту. Сер. 2008. 12. діяльності. 13. С.Г. Корконосенко. № 6. посібник/А.М. держ. ун-т ім. Г.Р. - Бібліогр.: С. 282№ 6. Е.Б. професії. Е.Б. професії. А.М. посібник/А.М. держ. ун-т ім. Г.Р. - Бібліогр.: С. ун-ту. Сер. 2008. |