Етичні аспекти в діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ

Етичні аспекти в діяльності служб та підрозділів органів внутрішніх справ

Зміст

Введення

1. Етичні аспекти оперативно-розшукової діяльності

2. Етика слідчої діяльності

3. Особливості професійної етики співробітників ДІБДР

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Діяльність органів внутрішніх справ різноманітна, що знаходить відображення в професійній етиці, яка в даному випадку носить в Значною мірою збірний характер, так як в ній узагальнюються особливості поведінки та моральної культури співробітників кримінальної міліції, міліції громадської безпеки (місцевої міліції), Державної інспекції безпеки дорожнього руху і т.д.

Кожен вид юридичних, правоохоронних професій пред'являє до своїх представникам ряд характерних моральних вимог, постійно накладає на їх моральну культуру свій відбиток.

Всім видів юридичної діяльності притаманні як загальні, так і специфічні професійні моральні вимоги і норми, обов'язкові для дотримання кожним співробітником, так як всі вони носять нормативний, фіксований в різних правових актах, характер.

Тому для успішного виконання оперативно-службових завдань необхідно: знання особовим складом своїх обов'язків і прав, прав і законних інтересів громадян; оперативне реагування на сигнали про злочини та адміністративні правопорушення, вмілі активні дії для їх припинення; знання начальником своїх підлеглих, виховувати у особового складу вірності Присязі, самовідданості і постійної готовності до виконання свого службового обов'язку, відповідальності за забезпечення правопорядку, непримиренності до правопорушників, вдосконалення професіоналізму і т.д.

Всі зазначені вимоги носять не тільки професійно необхідний характер, але й етичний.

Так само в будь-яких умовах працівник міліції повинен бути ввічливим і тактовним з громадянами, звертатися до них на В«ВиВ», свої вимоги і зауваження викладати в переконливій і зрозумілій формі, не допускати суперечок і дій, що ображають їхню честь та гідність.

1. Етичні аспекти оперативно-розшукової діяльності

Як ви знаєте важливі та складні завдання вирішуються в ході оперативно-розшукової діяльності, тому етичний аналіз оперативно-розшукової діяльності має не тільки значний науковий інтерес, а й велике практичне значення, перш за все в силу специфічності даного виду правоохоронної діяльності. І це не дивно.

Оперативно-розшукові заходи проводяться з метою захисту життя, здоров'я, прав і свобод особистості, власності, безпеки суспільства і держави від злочинних посягань.

Законодавство, нехай і в найбільш загальних рисах, але закріплює принципові положення здійснення оперативно-розшукової діяльності. Так, оперативно-розшукова діяльність, хоча і здійснюється шляхом проведення переважно негласних заходів, тим не Проте, застосовується тільки у виняткових випадках (тобто коли можливості вирішити завдання гласним шляхом вичерпані), у виняткових цілях (тільки боротьба з злочинністю) і тільки тими органами і посадовими особами, до виключної компетенції яких її ведення відноситься. Таким чином, з формально-логічних позицій оперативно-розшукова діяльність, будучи передбачена законом, вже моральна, оскільки закон за визначенням не може бути аморальним.

Крім того, поведінка людей в суспільстві, як відомо, регулюється правом. Право відображає інтереси членів суспільства і його моральність. Поведінка злочинця суперечить праву, і, отже, суперечить воно і суспільної моральності, бо зазіхає на інтереси членів суспільства. Отже, якщо злочин вчинено і залишається нерозкритим, порушеним слід вважати не тільки кримінальне право, що очевидно, але й моральність, оскільки в цьому випадку, так само як і право, потоптаними і нереалізованими виявляються норми суспільної моралі.

Грунтуючись на сказаному, можна зробити висновок, що своєчасне та ефективне здійснення дій, забезпечують попередження та розкриття злочинів, сприяє торжеству моральності. Наведене закінчення потрібно розглядати з урахуванням того, що специфічні за змістом і унікальні за характером можливості, наявні в активі оперативно-розшукової діяльності, дозволяють вирішувати завдання, пов'язані з попередженням, розкриттям злочинів, розшуком переховуються злочинців і осіб, зниклих безвісти, найбільш результативно.

Так проведення оперативно-розшукових заході дозволяє втручатися у кримінальні процеси на самих ранніх стадіях в таємниці від перевірених осіб контролювати їх поведінку виявляти і фіксувати інформацію, що має значення для попередження чи розкриття злочину. У цьому зв'язку не дивно, що переважна більшість тяжких злочинів розкривається в результаті застосування саме оперативно-розшукових заходів.

У світлі викладеного, без перебільшення можна сказати, що моральний характер оперативно-розшукової діяльності визначається в цілому її яскраво вираженою гуманної спрямованістю, а сама вона являє собою досить ефективний засіб утвердження моральних норм в суспільстві.

Для оперативно-розшукової діяльності моральні категорії мають велике значення. Зокрема, розглядаючи моральні основи оперативно-розшукової діяльності, слід виходити з того, що вони відображають процеси застосування загальних норм моралі у специфічних умовах боротьби зі злочинністю, тобто в ході проведення переважно негласних оперативно-розшукових заходів.

Безпосереднє значення моральних норм, категорій та інститутів для оперативно-розшукової діяльності проявляється в наступному. (Отже, значимість моральних норм для оперативно-розшукової діяльності проявляється:

перше, в суспільстві мораль відіграє охоронну роль, сприяючи формуванню громадської думки, заснованого на засудженні протиправних дій, створенні обстановки нетерпимості до антигромадської поведінки, активній протидії злочинній діяльності. Тому органи уповноважені на здійснення оперативно-розшукової діяльності мають можливість залучати в допомогу для боротьби із злочинністю окремих осіб, надають їм сприяння на добровільній основі. (А саме: представників державних, громадських і комерційних організацій, окремих громадян, у тому числі і на конфіденційній основі).

друге , оскільки мораль відіграє в суспільстві виховну роль, використання сформованих у суспільстві моральних положень у ході здійснення оперативно-розшукових заходів дозволяє суб'єктам оперативно-розшукової діяльності надавати виховне вплив на осіб, конфіденційно сприяють органам у боротьбі з злочинністю.

третє, пануюча в суспільстві мораль, що важливо, впливає на формування моральної свідомості самих оперативних працівників, привносячи тим самим моральне багатство суспільства в сферу практичної оперативно-розшукової діяльності. Цими моральними нормами оперативний працівник керується (співвідносить задуми і відповідно дії) при виконанні службових обов'язків (у тому числі при проведенні оперативно-розшукових заходів), при оцінці намірів, дій осіб, які потрапляють у сферу оперативно-розшукової діяльності, а також в ході ділового спілкування.

Беручи до уваги сказане, слід, тим не менш зазначити, що декларування повного відповідності оперативно-розшукової діяльності принципам і нормам суспільної моралі було б спрощенням складної проблеми.

Цілком очевидно, що для загальнолюдської моралі не прийнятні такі засоби досягнення мети, як насильство, брехня, обман, зрада і т.п. У той же час добре відомо, що, здійснюючи оперативно-розшукові заходи, оперативний працівник так чи інакше користується методом примусу і навіть насильства (постановка особи на облік, затримання злочинця), дезінформує перевіряти особу (легенда в оперативній комбінації), морально маскується сам (при особистому розшуку) або спонукає до цього іншої людини (нап...риклад, особа, яка надає конфіденційне сприяння) і т.д. У світлі викладеного правомірно поставити питання, чи є таким засобам пояснення або виправдання з позицій етики або вони повинні бути визначені як аморальні і тому неприпустимі для досягнення мети? Чи не перекрутить чи їх застосування сутності, високоморальних властивостей самої мети?

Для правильної відповіді на ці питання потрібно проаналізувати одне з основних положень, що визначають моральні основи оперативно-розшукової діяльності, а саме: питання про співвідношенні цілей, що стоять перед оперативно-розшуковою діяльністю, та засобів, що застосовуються для їх досягнення.

У цьому зв'язку, перш за все, потрібно підкреслити, що основними началами оперативно-розшукової діяльності відкидається єзуїтський принцип: В«мета виправдовує засобиВ».

Разом з тим не можна не взяти до уваги характер оперативно-розшукової діяльності, що носить характер боротьби, протиборства, з одного боку, суб'єктів оперативно-розшукової діяльності, а з іншого - об'єктів цієї діяльності: осіб, що підготовляють або вчиняють протиправні дії. Тому самій специфікою оперативно-розшукової діяльності оперативні працівники поставлені перед необхідністю застосовувати прийоми, які не завжди бувають В«добримиВ», але, більш того, часто носять активний, наступальний, жорсткий і навіть агресивний за своїм змістом характер. При цьому слід пам'ятати, що агресивність суб'єктів оперативно-розшукової діяльності спрямована в цих випадках тільки по відношенню до осіб, що підготовляє або вчинили злочини.

У ході протиборства суб'єктами оперативно-розшукової діяльності нерідко реалізуються такі прийоми, становлять основу тактики оперативно-розшукових заходів, як протидія іншій стороні, проведення попереджувальних дій, умисне введення в оману, використання фактора раптовості і т.п.

Охарактеризований підхід до здійснення оперативно-розшукової діяльності не суперечить одному з фундаментальних положень наукової етики про те, що немає заздалегідь визначених В«ДобрихВ» чи В«злихВ» коштів, а є кошти вимушені. При цьому оперативно-розшукові заходи здійснюються за принципом: В«мета визначає (А не виправдовує) засоби В». І хоча по відношенню до певних осіб (правопорушників) оперативно-розшукова діяльність (як, втім, і кримінальний процес) не є соціальним благом, вона виступає засобом, вимушеним і необхідним для досягнення добра в масштабах всього суспільства в цілому.

2. Етика слідчої діяльності

Питання про роль етичних почав у правоохоронній сфері і, зокрема, в діяльності слідчих є предметом постійної дискусії.

Безперервний розвиток моралі і стрибкоподібне розвиток права, нерідко тривала процедура підготовки і прийняття законопроекту створюють умови для випередження правової свідомості моральним і виникнення протиріч, що призводять до колізій правових та моральних вимог. Однак суперечності ці не носять непримиренного характеру, вони долаються в рамках єдності права і моралі шляхом дальшого вдосконалення законодавства.

Сучасні умови є принципово новим етапом в усвідомленні ролі моральних начал в діяльності правоохоронних органів, обумовлених гуманізацією права, підвищеним інтересом до людської особистості, визнанням її найвищою соціальною цінністю.

Очевидно, що етика має безпосереднє відношення до діяльності слідчих підрозділів, оскільки: а) етичними нормами та приписами пронизана вся тканина кримінального, кримінально-процесуального законодавства; б) як слідчі, будучи носіями суспільних відносин, керуються у своїх вчинках морально-етичними нормами; в) в загальному плані боротьба із злочинністю є боротьбою зі злом в ім'я добра, і тому даний процес завжди має морально-етичний фон.

Тут же важливо відзначити ще одну особливість процесуальної діяльності слідчого, накладають помітний відбиток на всю структуру етичних відносин з учасниками процесу, - Це законодавча регламентація методів і способів роботи. Закон досить жорстко регламентує виробництво дізнання і попереднього розслідування. В Водночас і правова оцінка поведінки (вчинку) в кримінально-процесуальній діяльності - це оцінка з позиції відповідності її закону. Розслідування також повинно проходити в строгих межах закону і відступ від нього ні по яких мотивів неприпустимо, в тому числі і з мотивів моральним.

З цього логічно випливає, що відповідність діяльності слідчого вимогам закону однозначно відповідає нормам моралі. Тут можна цілком погодитися з твердженням, що в рамках жорсткої правової регламентації людської діяльності, коли закон звужує свободу вибору, поведінка диктується законом. Якщо ж закон передбачає свободу вибору, є можливість вибрати найбільш моральний варіант поведінки.

Використання примусових заходів у випадках, прямо не вказаних у законі (наприклад, при примусовому огляді потерпілих), суперечить і закону і моралі.

Важливе місце в цьому процесі займає система категорій етики, оскільки, по-перше, вони виступають в Як загальнолюдських цінностей, їх роль особливо актуальна для сфери боротьби зі злочинністю, де відбувається поляризація цілей, мотивів, вчинків, дій та ідеалів. По-друге, категорії етики (добро, зло, справедливість, совість і т.д.) є своєрідними нормами, зразками, еталонами поведінки людини в суспільстві, і в кінцевому підсумку через них встановлюється взаємодія моралі та права. По-третє, вони орієнтують людину на твердження суспільного блага, бо анти соціальна спрямованість діяльності особистості є головним істотною ознакою будь-якого злочину.

Питання про роль етичних почав у діяльності слідчого стає актуальним в силу ряду особливостей його спілкування з учасниками процесу на різних стадіях попереднього розслідування. Перш за все - це специфічність приводів для спілкування слідчого з обвинуваченим, підозрюваним, свідками, потерпілими і т.д. У більшості випадків привід - це вчинені або підготовлювані злочини, в силу чого в основу спілкування слідчого з особами, його скоїли (або підготовлюваними його здійснити), спочатку закладений конфронтаційний характер, де цілі спілкування частіше всього не збігаються або не усвідомлюються учасниками. Негативний емоційний фон накладає відбиток на всю структуру спілкування слідчого з учасниками процесу, тому крім зростаючих вимог до рівня професійної майстерності слідчого актуалізуються такі суто моральні якості його особистості, як гуманність, справедливість, обов'язок, совість і т.д.

Однією з найважливіших цілей допитів є пошук В«тріщинВ» у здавалося б монолітною групі, виявлення протиріч, конфліктних відносин між її членами. Часом виражена допитуваним неприязнь до того чи іншого партнера, будучи вміло використаної слідчим, спонукає до дачі показань, які викривають ватажків злочинних груп, інших осіб, причетних до злочину.

Однак ряд авторів вважає, що при розслідуванні злочинів не можуть бути морально виправдані прийоми, засновані на В«введення протиборчої сторони в омануВ», В«Роздробленні сил протидіючої сторониВ», В«розпалюванні конфлікту між співучасниками злочинів В», попередженніВ« про загрозу скоєння небажаних для обвинуваченого дій В», використанні елементів раптовості,В« впливі на моральну і емоційну сферу підслідного та ін

Аналіз законодавств у сфері кримінального судочинства показує, що їм найбільш регламентовано психологічний примус у вигляді загрози негативних наслідків у разі небажання добровільного виконання процесуальних обов'язків учасниками кримінального процесу. Психологічне примус полягає у впливі на психіку людини з метою примусити виконати що-небудь всупереч його волі. Правомірне психологічний вплив (ПВ) законодавець регламентує в самій загальній формі в силу неможливості такої регламентації стосовно до різноманітності ситуацій. Загальні критерії правомірності і допустимості виходять перш за все з принципів не протиріччя законності та моральності суспільства.

Важливим фактором, га...рантує дотримання правоохоронними органами основ моралі, є принцип презумпції невинності, який покладає тягар доведення провини підозрюваного на слідчого.

Реалізація даного принципу виключає принизливу обов'язок громадянина доводити свою невинність. Особа, яка провадить дізнання, розслідування, змушене діяти в суворих морально-етичних рамках, законними засобами, збираючи докази, проводячи допити, з тим щоб довести вину обвинуваченого. Такий метод розслідування виключає використання психічного або фізичного насильства.

Моральної обов'язком слідчого є встановлення і правильна оцінка фактів, що свідчать обставини. ст. променів. справі. Відповідно до ст. справи. експерименту. В

3.

Державна

Оскільки

Дотримання

Однією з

Посадові

В свобод.

Співробітники

-

-

Важливе

1. Ці

2. При

3. Дії

4. При

5. В

6. Розпорядження

7. Роз'яснення руху.

8. Співробітник

При інтересів.

- в організації

- в власності;

- в

Таким У зверненні

Висновок

В

Однією з

Такимапретіть, обмежити, не пустити, затримати і т.д., а, навпаки, зрозуміти який звернувся по допомогу чи пораду людини, допомогти йому, підказати вирішення правових питань, захистити його законні права та інтереси. Сучасного співробітника повинні відрізняти чесність, порядність, висока культура, хороші професійні навички і знання.

Етичні аспекти діяльності різних служб та підрозділів органів внутрішніх справ набувають першорядного значення в сучасних умовах, так як саме їх ігнорування призводить до тих негативним явищам, які нерідкі в відповідної професійній сфері.

Список використаної літератури

1. Конституція РФ від 12 грудня 1993;

2. Закон про міліцію від 18 квітня 1991 р. № 1026-1 ФЗ;

3. Кодекс професійної етики співробітника ОВС від 8 квітня 2009 р.;

4. Егоришев С.В. Професійна етика: курс лекцій. - М.: ЦОКР МВС Росії, 2005.

5. Єфремова Г. Суспільне думка про злочинність і правоохоронних органах// Кримінальне право. - 2004. № 4.

6. Квітко С.В. Професійна етика співробітників ОВС: навчально-методичний посібник. - Білгород: Белю МВС Росії, 2004.

---

Вернуться назад