Зміст
Введення
Глава 1. Теоретичні основи навчання сприйняттю і розумінню іншомовної мови на слух
1.1 Психофізіологічні механізми аудіювання та розуміння як центральна ланка сприйняття мови на слух
1.2 Фактори, що обумовлюють успішність аудіювання
1.3 Основні труднощі сприйняття іншомовної мови на слух
Глава 2. Методика навчання учнів середньої школи сприйняттю іншомовної мови на слух
2.1 Комунікативний підхід до навчання сприйняттю іншомовної мови на слух
2.2 Комплекс вправ для навчання аудіювання
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Навчанню аудіювання в методиці викладання іноземних мов надається велике значення, так як сприйняття іншомовної мови на слух - процес складний, вимагає від учня максимальної уваги, а від учителя - послідовної підготовки до розвитку цього виду мовленнєвої діяльності. Тому необхідна методично правильна організація процесу навчання аудіювання, а значить перед вчителем іноземної мови стоїть завдання правильно організувати і спланувати даний процес, щоб рівень сформованості аудитивні навичок учнів відповідав запитам сучасного суспільства. Це і визначило актуальність теми даного дослідження.
Предмет дослідження - процес навчання сприйняттю іншомовної мови на слух.
Об'єкт дослідження - методичні засади організації процесу навчання аудіювання у середній школі.
Метою даного дослідження виступає визначення наукових основ і методики навчання сприйняттю іншомовної мови на слух в процесі викладання англійської мови на основі аналізу методичної літератури з даної теми з урахуванням характерних особливостей протікання процесу аудіювання.
Для досягнення поставленої мети в ході дослідження нами вирішувалися наступні практичні завдання:
- описати психофізіологічні механізми сприйняття усної мови на слух;
- визначити основні чинники успішності протікання процесу аудіювання;
- виділити основні труднощі, що виникають при сприйнятті іншомовної мови на слух;
- охарактеризувати комунікативний підхід до навчання аудіювання;
- описати комплекс вправ для формування і розвитку навичок аудіювання іншомовної мови.
Методи дослідження визначаються висунутими метою та завданнями і представлені наступними методами:
критичний аналіз наукової лінгвістичної, психологічної, дидактичної і методичної літератури з проблеми;
вивчення і узагальнення позитивного досвіду викладачів.
Теоретична цінність роботи полягає в представленому огляді методичних і теоретичних основ навчання сприйняттю іншомовної мови на слух.
Практична цінність даної роботи, на наш погляд, полягає в можливості застосувати її результати при навчанні англійської мови.
аудіювання сприйняття іншомовна мова слух
Глава 1. Теоретичні основи навчання сприйняттю і розумінню іншомовної мови на слух
1.1 Психофізіологічні механізми аудіювання та розуміння як центральна ланка сприйняття мови на слух
Під аудіюванням розуміється це сприйняття і розуміння мови на слух.
Психологічною основою розуміння є процеси сприйняття, впізнавання мовних образів, розуміння їх значень, процеси антиципації (угадування) і осмислення інформації, процеси угруповання відомостей, їх узагальнення, утримання інформації в пам'яті, процеси умовиводи.
Дослідниками встановлено, що ще до початку сприйняття, як тільки з'являється установка на слухання, артикуляційні органи вже проявляють мінімальну активність. Завдяки цьому в пізнанні слухача збуджуються певні моделі. Така преднастройка - основа для дії механізму антиципації або прогнозування, який дає можливість по початку слова або фрази передбачити їх кінець.
Але дізнатися ще не означає зрозуміти. Вже на рівні актуального усвідомлення на основі аналітико-синтетичної діяльності мозку починає працювати механізм осмислення, який В«робить компресію фраз і окремих фрагментів тексту за рахунок опущення подробиць і, залишаючи в пам'яті тільки смислові віхи, вивільняє її для прийому нової порції інформації В».
Основними характеристиками розуміння є: повнота, точність, глибина.
Виділяють два основних рівня розуміння: значення мовних одиниць та сенсу. Рівні розуміння дозволяють судити про рівні навченості учнів і конкретизувати мети навчання.
Аудіювання з психологічної точки зору являє собою складну ієрархічну структуру, в якій можна виділити три рівні:
- спонукальної-мотиваційний. Мотиваційно-спонукальна фаза наводиться в рух комунікативної завданням. Учням необхідно повідомити перед аудіюванням про те, що вони будуть слухати і що конкретно повинні почути. Мотив створюється, як правило, цікавою експозицією, бесідою про автора, темі твори. У природному спілкуванні джерелом мотиву для сприйняття і розуміння є тема спілкування і сам співрозмовник (його манера спілкування, вміння привернути увагу слухача і т. д.);
- орієнтовно-дослідницький/аналітико-синтетичний (аналіз слухати тексту, вичленення інформації). Аналітико-синтетична фаза - це основна частина аудіювання. Саме тут відбувається сприйняття і переробка інформації, надходить слуховим каналом. За допомогою вищеописаних механізмів (слуховий пам'яті, прогнозування, ідентифікації та ін) відбувається умовивід - результат розуміння;
- виконавчий (учень вербально і невербально реагує на почуте).
А.А. Леонт'ев говорить про необхідність виділення фази контролю [12, с. 53].
Мотивом аудіювання є пізнавально-комунікативний інтерес (або життєва потреба) в інформації, що міститься в аудируємий тексті.
Процес аудіювання включає фазу прогнозування на смисловому рівні:
1) фазу встановлення зв'язків на рівні пропозиції (зв'язок між елементами пропозиції),
2) на рівні абзацу (смислового ланки);
3) на рівні тексту (в'язь між значеннєвими ланками)
4) фазу смислоформулірованія.
Характер прогнозування і розуміння визначається рівнем володіння мовою і, відповідно, рівнем розвитку мовного слуху на даному етапі, аудиторським досвідом, інформованістю в темі (предметі аудируемого тексту). Всі ці компоненти аудіювання дозволяють людині актуалізувати слухові зразки мовного явища (слова і інтонаційної моделі), його узагальнених парадигматичних і синтаксичних структур, тим самим забезпечити правильне прогнозування і подальше смислообразованіе.
Зимова І.А. виділяє наступні характеристики аудіювання як виду мовленнєвої діяльності:
- за характером мовного спілкування аудіювання реалізує усне і безпосереднє спілкування,
- по ролі в процесі спілкування воно є реактивним видом мовленнєвої діяльності,
- по спрямованості на прийом і видачу повідомлення, аудіювання є рецептивним видом мовленнєвої діяльності.
- основна форма протікання аудіювання - внутрішня, нерівномірна [8, c.31].
Предметом аудіювання є чужа думка, закодована у мові і підлягаючий розшифровки.
Продуктом - Умовивід.
Результат аудіювання - розуміння змісту й мовне або неречевое поведінку.
Види аудіювання розрізняються:
1) За мети сприйняття на слух:
- вияснітельное,
- ознайомлювальне,
- деятельностное.
2) По функціях аудіювання:
- аудіювання в процесі безпосереднього діалогічного спілкування (вчитель - учні),
- аудіювання пов'язаних текстів в опосередкованому спілкуванні.
1.2 Фактори, що обумовлюють успішність аудіювання
Успішність аудіювання залежить як від самого слухача (від ступеня розвиненості мовного слуху, пам'яті, від наявності у нього уваги, інтересу і т.д.), так і від умов сприйняття (темпоральної характеристики,...
