Курсова робота
Виховання національної свідомості молодших школярів
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Загальнолюдські цінності Як чинник виховання національної самосвідомості молодших школярів
1.1 Ідеалі и цінності національного виховання
1.2 Національно-культурні Традиції українського народу
Як фактор Формування загальнолюдського цінностей
1.3 возможности народознавства у формуванні системи загальнолюдського цінностей у школярів
Розділ 2. Формування загальнолюдського цінностей у школярів на уроках народознавства
2.1 Розвиток ціннісної сфери у школярів у практіці роботи вчителів народознавства
2.2 Авторські Предложения
Висновки
Список використаної літератури
ВСТУП
Народознавча робота зараз здобули Багато прібічніків в Українському шкільніцтві, бо відкріла Нові шляхи корекції и Оновлення навчально-виховного процесу завдякі Використання кращих здобутків національніх культур українців и представніків інших народів, Що живуть в Україні. На Місце застаріліх заполітізованіх засобів у навчально-виховний процес повертається апробованій практикою сотень поколінь народний педагогічний Досвід - педагогічні цілі, Ідеї, засоби, а з ними и прітаманні нашому народові ідеалі, моральні норми и цінності.
НАДЗВИЧАЙНИХ шірокі навчально-віховні потенції народознавства. Пізнання етнічної Історії України, рідного краю, свого родоводу, досягнення народу у віробнічій и духовній сферах розшірює світоглядні Межі и віховує в учнів глібокі Патріотичні почуття, національну гідність Ознайомлення з культурно-історічною Спадщина свого та інших народів світу формує в них уявлення про етнічну спеціфіку и самоцінність традіційної культури свого народу, а кож гуманітарну спільність народів світу. Залучення ДІТЕЙ до народного образотворчого мистецтва, фольклору збагачує їхній духовний світ, підвіщує загальний культурний Рівень.
Звернення освіти до джерел національної культури, ЇЇ традіційно-побутового пласту Сьогодні, ЦІЛКОМ закономірне и віддзеркалює зростання етнокультурних Запитів населення в умів національного відродження, Посилення етногенетичних процесів в Україні и становлення ЇЇ державності. Аджея відсутність держави Як Такої донедавна Була суттєвою перепони на шляху етногенезу українського народу, Його Змагання за національне орієнтовані гасла и прогрів, зокрема культурно-освітні. Саме традіційно-побутовий пласт національної культури, в якому зосереджені віробленій Упродовж багатьох століть Досвід господарської діяльності народу, взаємодії з природничо середовища, Його світоглядні уявлення и Кращі здобуткі народної творчості, моральні норми, форми Громадського и сімейного життя, разом з національною мовою становіть підгрунтя національної самосвідомості Етнос, на ньому формується здатність Нової генерації до відтворення и продовження національної спадщини.
Окрім Глибока національніх и соціально-політичних чінніків, процес інтегрування основ національніх культур в освіту актуалізують закономірності загально характером. Зростання національної самосвідомості, Посилення етнічніх рис, особливо у духовній сфері культури, характерні багаті народам світу єпохи науково-технічного прогресу, пресінг занадто стандартизованность и уніфікованіх форм культури віклікає протідію - Прагнення людей зберегтись Свої особливі рісі, Своє національне обличчя.
Отож зрозуміло, Що для здійснення своєї нагальної функції - відродження и трансмісії основ національної культури, виховання у ДІТЕЙ національної самосвідомості школа звертається до народознавства.
Тому метою курсової роботи є визначення можливости шкільного народознавства у формуванні системи загальнолюдського цінностей у школярів. Для цього мі опрацювалі літературу з Проблеми Дослідження, Визначіть ідеалі и цінності національного виховання, з'ясували роль національно-культурних традіцій українського народу Як фактора Формування загальнолюдського цінностей в учнів, досліділі Особливості Формування ціннісної сфери школярів у практіці роботи вчителів народознавства.
Розділ 1. Загальнолюдські цінності Як чинник виховання національної самосвідомості молодших школярів
1.1 Ідеалі и цінності національного виховання
Національне виховання - ції створі Упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традіцій, звічаїв, Покликання формуваті світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передаватися їй соціальний Досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обгрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичний поступ народу, перспективи Його розвітку.
Головною метою національного виховання на сучасности етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатств духовної культури народу, Його національної ментальності, своєрідності світогляду и на Цій Основі Формування особістісніх рис громадянина України, які включаються у собі національну самосвідомість, розвинення Духовність, морально, художньо-естетичного: правові, трудові, фізічну, екологічну культуру, Розвиток індівідуальніх здібностей и таланту. Як бачімо, з порядком денного НЕ знімається всебічній и гармонійній Розвиток людини, Що підтверджується необхідністю всебічного роз В¬ витку особістісніх рис громадянина України, готового до розбудови и ЗАХИСТУ держави [2].
Вартості мают Ідеальну природу, тобто смороду є Певної системою ідей и цілей, у здійсненні якіх вбачають сенс свого існування людина і суспільство. Система вартостей Складається історічно и значний мірою поклади від соціально-економічного та політічного влаштую в суспільстві. Радікальні Зміни в тихий ділянках зумовлюють Зміни и в сістемі вартостей. Хоча очевидно й Інше: самє з переоцінкі вартостей розпочінаються Зміни у соціально-економічних подивимось людей. Такий погляд на вартості пояснює їх велику значущість и в побудові системи виховання.
Система вартостей є фундаментом виховання, тією Головною метою, на Якові спрямовуються зусилля вихователя и тім, Що ВІН винен розвіваті у свідомості Вихованця. Вартості складають суттєвій елемент соціального замовлення освіті: які вартості того, чи іншого суспільства, таким є и характер виховання. В дійсності, виховання - не Що Інше, Як Приєднання до ієрархії вартостей, добровільно обраної, засвоєної и реалізованої шляхом відповідної діяльності [11].
Вартості є предметом визнання и Віри, и ці, очевидно, одна з їх найголовнішіх прикмети. У Певної сенсі смороду репрезентуються стан духовності людини и суспільства, а відтак носячи и містічній (ірраціональній) характер. Людина Багато Що пріймає на віру, на Багато Що просто надіється, багаті Що любити - и все Це далеко не Завжди раціонально обгрунтоване.
Ідеальна природа вартостей передбачає кож їх опредмечення, тобто певне матеріальне втілення, Що робіть їх доступними для сприймання, служити Засоба передачі їх від людини до людини, Засоба їх Поширення. Можна візначіті три Головні форми опредмечення вартостей [2]:
а) Кодекс вартостей, тобто Певної мірою сістематізованій їх ПЕРЕЛІК у формі вербальних правил, вимоги и Заборона, визначеня ТОЩО;
б) у формі якости людської душі, Що презентується назовні Певної поведінкою - Стосунки людей;
в) різніх формах культури - філософії, літературі, мові, містецтві, релігії, в традіціях та обрядах, у державній та народній сімволіці, в Констітуції України та кодексах законів и т. ін.
Всі форми опредмечення, власне, и стають самодостатнімі чинників виховання, оскількі несуть в собі вартості певної системи.
Практика виховання вімагає надійної класіфікації вартостей, а відтак и їх системного бачення. Один із практично Зручний підходів до Вирішення цієї Проблеми грунтується на врахуванні крітерію сфер їх застосування. Відповідно розрізняють п'ять груп...
