Введення
Перш за все необхідно відзначити, що слабочуючі діти неоднорідні за складом. Це пояснюється:
різним ступенем і характером порушення слухової функції;
термінами навчання у спеціальному дитячому садку.
В останні роки збільшилося число дітей, які пройшли підготовку в спеціальних дитячих садах. Природно, що розвиток медицини і техніки, рання діагностика, слухопротезирование вносять прогресивний вплив в підготовку дітей в дитячих садах, створюючи відповідні умови для збільшення їх числа. З'явилося багато фільмів, книг, присвячених дітям з вадами слуху, що позитивно позначається на їхньому вихованні, так як батьки виявляються підготовленими до даній проблемі.
На жаль, на сьогоднішній день численну групу становлять діти, що навчалися в спеціальному дошкільному закладі протягом одного року, двох років. Вони приходять, як правило, з районних, логопедичних, допоміжних дитячих садів, в яких не завжди правильно ставиться діагноз, або з родин, де батьки не розуміють проблеми дитини із зниженням слуху. Самая поширена помилка, коли порушення мовлення у дітей розглядають поза зв'язку з станом слуху, не в якості вторинного порушення, а як самостійне прояв.
Коли обумовленість порушення мови станом слуху вчасно не розпізнається, слабочуючі дошкільнята виявляються в умовах, де використовуються методи і засоби педагогічного впливу не адекватні характеру дефекту. Якщо помилка в діагностиці таки помічена, дитину переводять в дитячий сад для слабочуючих. Однак двох років буває недостатньо, щоб отримати повноцінну підготовку до школи. У зв'язку з цим зростає важливість вивчення особливостей слабочуючих дітей.
1. Поняття В«готовність до шкільного навчанню В»
Готовність дошкільника з порушеним слухом до шкільного навчання є одним з важливих підсумків його розвитку в дошкільний період дитинства. Настає переломний момент, коли умови життя і діяльності дитини різко змінюються, складаються нові відносини з дорослими і дітьми, з'являється відповідальність за засвоєння
знань, які пред'являються дітям не в цікавій формі, а у вигляді навчального матеріалу. Ці особливості нових умов життя і діяльності висувають нові вимоги до різних сторін розвитку дитини, її психічним якостям, особливостям особистості. Надходження до школи пов'язано з переходом від дошкільного віку до молодшого шкільного віку, у психологічному плані характеризується зміною провідних видів діяльності: на зміну сюжетно-рольової грі приходить вчення. Повноцінність переходу до нового етапу психічного розвитку пов'язана не з фізичним віком дитини, що знаменує початок шкільного навчання, а з тим, наскільки повноцінно прожитий дошкільний період дитинства, вичерпані його потенційні можливості (А. В. Запорожець, 1972). З цієї точки зору готовність до переходу в школу може розглядатись як результат виховання і навчання дитини з порушеним слухом в дошкільний період, який зумовлює необхідний рівень психічного розвитку.
В умовах дитячого садка для дітей з порушеннями слуху підготовка до школи забезпечується в процесі всій корекційно-виховної роботи. Основне значення для підготовки до школі має цілісна система фізичного, розумового, морального, естетичного виховання в усіх вікових групах дитячого саду.
Підготовка дітей з порушеним слухом до школи - комплексна задача, яка охоплює всі сторони життя дитини і тісно пов'язана з усім вмістом корекційно-виховної роботи в дитячому садку. Для розуміння проблеми готовності глухого або слабочуючих дитини до шкільного навчання важливе значення мають облік підходів до цієї проблемі в дошкільній педагогіці і психології, розгляд різних компонентів психологічної готовності до школи (Л. І. Божович, А. В. Запорожець, Д. Б. Ельконін, Л. А. Венгер, А. А. Венгер, Н. І. Гуткина, Е. Е. Кравцова, і ін.) Питання формування готовності до шкільного навчання дітей з порушеннями слуху освітлені значно менше. Деякі аспекти готовності глухих і слабочуючих дітей до шкільного навчання представлені у дослідженнях Н. І. Бєлової, Б. Д. Корсунської, Е. І. Леонгард, Л. П. Носкової, Є. Г. Речицький, Є. В. Пархаліна та ін Шкільна готовність нерідко розглядається в контексті інших проблем, найчастіше у зв'язку з обговоренням проблем мовного розвитку глухих і слабочуючих дітей (К. Г. Коровін, М. К. Шеремет та ін.)
2. Зміст підготовки дітей до школи
Готовність до навчання в школі передбачає необхідний рівень фізичного розвитку дитини, дозволяє йому швидко адаптуватися до шкільних навантажень: збільшенню тривалості уроків та їх кількості, відсутності денного сну, іншому режиму харчування і т. д. Навантаження на уроках в школі передбачає більш високий темп діяльності та працездатності дитини протягом тривалого порівняно з дитячим - підготовка дітей до школи.
По фізичному вихованню на спеціальних заняттях і по організації прогулянок, дотриманні режиму рухової активності, застосуванні гартують. Одним з чинників адаптації дітей до шкільного режиму є збільшення часу занять у підготовчій групі, використання в заняттях деяких структурних елементів, характерних для шкільних уроків. Однак, як показують спостереження, деякі педагоги підготовчих груп спеціальних дошкільних установ, прагнучи інтенсифікувати підготовку до школи в плані озброєння дітей знаннями й уміннями, нерідко неправомірно збільшують навчальні навантаження, скорочують рухову активність дітей, що призводить до гіподинамії, наслідком якої є порушення постави, а також втому і швидка стомлюваність. Збільшення навантажень повинно йти під контролем, поступово, без порушення режиму дня підготовчої групи, з урахуванням рекомендацій лікаря та інструктора з фізичного виховання.
Важливе значення для адаптації дитини до шкільних умов має виховання працьовитості, сформованість культурно-гігієнічних навичок. Умови спеціальних шкіл-інтернатів, куди надходить велика частина вихованців дошкільних установ для глухих і слабочуючих, досить різко відрізняються від умов дитячого саду, що передбачає сформованість навичок самообслуговування: вміння стежити за своїм зовнішнім виглядом, бути охайним, швидко одягатися, роздягатися, акуратно їсти, підтримувати в порядку особисті речі. При цьому важливим є досить високий темп виконання різних побутових дій (тобто, збирати особисті речі та ін.) Різні навички самообслуговування формуються в процесі трудового виховання в усіх вікових групах. Приділяється увага самостійності в виконанні дітьми таких дій, як одягання, харчування, користування туалетом, підтримання у порядку особистих речей. Старших дошкільнят вчать підтримувати в порядку своє робоче місце, швидко збирати особисті речі, акуратно і швидко Тобто, виконувати гігієнічні процедури. Для того щоб підвищити почуття відповідальності за виконання тих чи інших побутових справ, у старших групах використовуються чергування по їдальні, по групі. Дитина-черговий повинен сам добре справлятися з виконанням різних побутових обов'язків і залучати до цього інших дітей. Важливу роль у формуванні працьовитості, розвитку культурно-гігієнічних навичок повинні грати батьки, що здійснюють виховання дитини в сім'ї. Єдність вимог, запропонованих до формування трудових умінь і навичок в дошкільному закладі і в родині, може бути запорукою подальшої адаптації дитини з порушеним слухом до вимог шкільного режиму.
Одним з найбільш важливих компонентів психологічної готовності до школи є формування шкільної мотивації, тобто бажання вчитися, стати школярем, виконувати навчальну діяльність. Такі властивості, як допитливість, бажання пізнати навколишній світ, інтелектуальна активність, також є важливими показниками психологічної готовності дитини до школи. У дошкільника повинна бути сформована В«внутрішня позиція школяраВ», наявність якої передбачає сформованість системи мотивів, їх супідрядність.
Соціальні мотиви вчення пов'язані з потребою дити...
