1. Виховання і його місце в цілісному педагогічному процесі
Поняття виховання одне з центральних в педагогіці. Трактування його змінювалася з плином часу і на сьогоднішній день існує кілька визначень. На думку деяких педагогів, в т. ч. Полякова С.Д., існує не менше трьох значень поняття виховання: широке, середнє і вузьке (професійне).
У широкому значенні виховання розуміється як вплив на зростаючого людину навколишнього середовища - природного, соціального або, трохи конкретніше, передача від старшого покоління молодшому досвіду, накопиченого людством, тобто знань, умінь, навичок, моральних цінностей, культури.
В середньому значенні виховання розглядається як цілеспрямоване створення умов для розвитку людини (Мудрик А.В.). Під таке визначення підходить всяке педагогічний вплив.
У вузькій трактуванні виховання це цілеспрямований вплив на розвиток особистості дитини.
Далі докладніше див пед. словники, книгу С.Д. Полякова В«психопедагогіки вихованняВ» с. 8-13. Розібратися в поняттях і виписати визначення: виховання, навчання, освіта, соціалізація, розвиток, формування, людина, особистість.
В професійному значенні найбільш часто виховання визначається як цілеспрямований, спеціально організований процес взаємодії педагогів і виховуваних з метою створення умов для розвитку особистості виховуваних.
Виховання - Різносторонній процес, що включає в себе різні види діяльності. При всій різноманітності трактувань терміна і своєрідності організації виховних взаємодій незмінною залишається сутність виховання. Сутність виховання полягає в тому, що все зовнішнє (об'єктивне) стає надбанням внутрішнього (суб'єктивного), переводиться в область свідомості людини, з тим, щоб знайти своє вираження в подальшому поведінці і діяльності (Бабанський, с. 94).
Щоб краще зрозуміти сутність виховання, слід назвати його специфічні риси.
-->b>
1. Цілеспрямованість. Педагог повинен ясно бачити мету виховної роботи з конкретним класом, конкретною особистістю. Без мети виховання неможливо, але в той же час виховні цілі приховані від дитини, вони існують у свідомості педагога.
2. Двобічність. З одного боку у вихованні беруть участь педагоги, з іншого й самі вихованці свідомо беруть участь у взаємодії з педагогом, т.о. виховні відносини носять суб'єктно-суб'єктний характер, тобто дитина є не тільки об'єктом, на який спрямована виховне вплив педагога, але і суб'єктом, активно беруть участь у виховному процесі.
3. Многофакторность. За своєю природою виховний процес носить багатофакторний характер. Це означає, що становлення особистості відбувається під впливом школи, сім'ї, громадськості, позашкільних установ, дружній компанії і т.д. За словами А.С. Макаренко, виховує все: люди, речі, явища, але, перш за все - батьки і педагоги.
4. Тривалість. Виховання - це тривалий, довготривалий, безперервний і малопомітний процес. Виховання починається із самого народження і триває все життя. У порівнянні з вихованням, навчання, наприклад, чітко регламентовано часовими рамками (урок, тема, чверть, рік), у навчанні при бажанні педагог може швидко усунути прогалину в знаннях учнів. Виховання ж вимагає тривалої і постійної роботи. Можуть бути різні по тривалості акти виховного впливу - тривалі і миттєві (Макаренко - метод вибуху). В ході виховання особистість вибирає відмова від яких або якостей або формує нові якості, що вимагає часу і зусиль.
5. Спрямованість у майбутнє. Процес виховання спрямований у майбутнє, тобто характерна віддаленість результатів: виховуємо зараз, а результат проявиться через тривалий час.
6. Комплексність. Виховання - процес комплексний. Неможливо виховувати дитину по частинах, слід здійснювати вихід на цілісну особистість, прагнути до різнобічного виховання.
7. Ступінчастий характер процесу виховання. При всій перманентності виховного процесу слід звертати увагу на вікові і особистісні зміни вихованців, спостерігати їх у розвитку і зміні.
8. Неоднаковість результатів виховання дітей, що обумовлюється індивідуальністю, своєрідністю особистостей.
Отже, виховання має свою специфіку і є нарівні з навчанням складової цілісного педагогічного процесу.
Мета як філософська категорія - усвідомлене уявлення кінцевого результату певної діяльності. Уміння поставити мету відрізняє діяльність людини від інших живих організмів.
Мета виховання - кінцевий результат виховання людини. Повинно бути уявне представлення про те, яким у кінцевому рахунку має стати людина. Споконвічна мрія людства про постійному вдосконаленні особистості. Для людини розумно і природно різнобічний розвиток, т.о. мета виховання - різнобічний розвиток людини. Дана мета ідеальна, перспектива тривала. Сьогодні про неї говоримо, але повністю вона недосяжна. Чому? - Мета визначається економічними можливостями, соціально-політичними умовами суспільства. На сьогоднішній день наша система освіти не може гарантувати кожній дитині повноцінне різнобічний розвиток. Але відмовлятися від неї не варто, до неї потрібно прагнути і використовувати всі наявні ресурси.
Яка мета виховання в нашому суспільстві?, чим займатися в виховній роботі?, до чого ми повинні прагнути? Мета виховання - цілеспрямований вплив на розвиток потреб і здібностей особистості до саморозвитку (Поляков С.Д. с. 99). Мета виховання - людина. Як це пояснити:
- визнання особистості дитини, що розвивається людини, вищою цінністю, повага своєрідності та унікальності кожної дитини;
- розвиток у дитини природних задатків, індивідуальних здібностей, максимальне вдосконалення сутнісних сил людини;
- створення сприятливих умов для розвитку дитини,
- орієнтація на дане конкретне суспільство.
Ідеальна мета конкретизується іншими, більш близькими цілями, тому існує ієрархія цілей. Цілі можуть бути:
- головні або стратегічні, які припускають істотна зміна особистісних якостей виховуваних;
- робочі або тактичні, що передбачають вирішення тих чи інших завдань виховання на тому чи іншому етапі формування особистості;
- сьогохвилинні або оперативні, осуществляющиеся відразу після їх виникнення та надають безпосереднє зміна ходу дій.
Отже, загальна мета виховання - розвиток особистості. Згадаймо, що розвиток це суттєве і необхідний рух, зміна по висхідній, від нижчого до вищого, від простого до складного.
Розвиток в педагогічному сенсі - взаємопов'язаний процес кількісних і якісних змін в людині. Розвиток розглядається в різних аспектах - фізичне, психічне, соціальне та ін
На розвиток дитини впливають різні чинники. Зовнішні - це середа та виховання і внутрішні - це спадковість і активність особистості самої дитини. Який з них найбільш важливий? - Виховання. Постараємося довести: це цілеспрямований процес, здійснюваний професіоналами педагогами або батьками, зацікавленими у вихованні своєї дитини, виховання може корегувати вплив середовища, сприяти через створення умов прояву індивідуальних задатків і здібностей.
Рушійними силами виховання з точки зору методології є протиріччя. Вони можуть бути внутрішніми і зовнішніми.
Внутрішні:
1. Протиріччя між зростаючими соціально значущими завданнями, які треба вирішити вихованцю і тими можливостями, які обмежують його вчинки та дії у вирішенні цих завдань (треба і можу).
2. Між зовнішніми вимогами до дитини і внутрішніми спонуканнями, мотивами, прагненнями (треба і хочу).
3. Між рівнем домагань дитини і рівнем можливостей (хочу і можу).
4. Між мотивами - боротьба мотивів (хочу і хочу).
Глобальний (Часто роблять негативний вплив на виховання):
1. Невідповідність виховних впливів школи і середовища;
2. Невідповідність...
