Випускна кваліфікаційна робота
В« Порівняльний аналіз та методика підвищення ефективності дистанційних кидків у баскетболістів різної кваліфікації В»
Введення
Актуальність . У баскетболі рівень технічної майстерності одразу виділяє майстра на майданчику серед інших інших. Чим досконаліше у гравця техніка володіння м'ячем, дриблінгу, кидка і передачі, тим більше у нього шансів досягти вершини в обраному виді спорту. В даний час відбувається вдосконалення кидкової діяльності. У безпосередній близькості від кошика атаки стають все більш скрутними, тому збільшилася кількість атак з середніх і дальніх дистанцій. А це в свою чергу призводить до того, що всі спортсмени, бажаючі досягти високого рівня техніко-тактичної майстерності, більшу частину тренувального часу приділяють саме підвищенню результативності кидків.
Гіпотеза Нами передбачалося, що запропонований комплекс вправ дозволить підвищити рівень результативності виконання кидків з далекої дистанції гравцями різних амплуа в змагальний період. Дозволить уточнити основні напрямки техніко-тактичної підготовки баскетболістів на основі рекомендацій по вдосконалення тренувального процесу
Об'єкт дослідження - змагальна підготовка баскетболістів різної кваліфікації в дистанційних кидках по кільцю.
Предмет дослідження - зміна ефективності дальніх кидків баскетболістів, виконують різні функції на майданчику під впливом пропонованих обсягів і інтенсивності тренувальних занять.
Мета дослідження - домогтися ефективності дальніх кидків баскетболістів різної кваліфікації в залежності від їх ігрового амплуа.
Для досягнення поставленої мети вирішувалися наступні завдання :
1. Провести аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з досліджуваної проблемі.
2. Встановити ефективність кількісних і якісних показників ефективності кидків з дальньої дистанції у баскетболістів різної кваліфікації під впливом різних змагальних навантажень.
3. Розробити та апробувати методику підвищення ефективності дальніх кидків у баскетболістів різних розрядів.
Наукова новизна. Розроблена методика, заснована на побудові спрямованості тренувального процесу, підвищує ефективність дальніх кидків, протягом тижневого мікроциклу.
Практична значимість . Використання розробленої методики дозволить тренерам, тренерам-викладачам і спортсменам ефективніше здійснювати підготовку баскетболістів до змагань і підвищувати рівень майстерності спортсменів.
1. Огляд літератури по підготовці точності кидків у баскетболістів різної кваліфікації
1.1 Теоретико-методичні основи підготовки спортивного резерву
Згідно прийнятої концепції підготовки спортивного резерву - тривалий, багатоетапний процес, обумовлений комплексом чинників: специфікою спортивної діяльності, особливостями біологічної
і соціально-психологічної природи людини, закономірностями розвитку особистості в онтогенезі, законами динаміки певних рухових здібностей в різні вікові періоди і ще цілим рядом факторів. З професійної точки зору повинні також враховуватися потреби даного виду спорту в Нині і результати прогнозування цих потреб на найближчий майбутнє [В.І. Баландін, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтієнко, 1986]. Виділення у багаторічній підготовці спортивного резерву факторів, що визначають рівень підготовки та успішність вдосконалення підготовки на окремих етапах, пов'язують з прогнозуванням ймовірності високих спортивних досягнень [В.М. Зациорский, 1985; С.А. Локтєв, 1994]. Серед принципів побудови такого методичного підходу в наукових дослідженнях виділяється принцип домінантної ознаки, який зв'язується з аналізом модельних характеристик за допомогою розвитку тренувального процесу, реалізованого шляхом впровадження відповідних тренувальних програм і пошуку підходів для обгрунтування типології здібностей до засвоєння навчальної інформації [В.К. Бальсевич, 1980].
Фахівцями відзначається велика складність у вивченні спортивної підготовки, особливо в спортивних іграх, де немає об'єктивно вимірюваного результату, а високі досягнення залежать від багатьох факторів, які можуть на різних етапах підготовки компенсувати один одного.
Багато теоретичні питання багаторічної підготовки спортивного резерву в ігрових видах, розроблені Ю.Д. Залізняком (1981), Ю.М. Портновим (1989) і іншими вченими, є загальними для всіх спортивних ігор. Однак без наукового обгрунтування специфічних для кожної гри положень неможливо домогтися підвищення ефективності цього процесу.
В останні 20-25 років в нашій країні розроблялася, і до середини 80-х років була в цілому сформована наукова концепція багаторічної підготовки спортсмена, суть якої в розгляді всього процесу підготовки спортивного резерву, від новачків до майстрів міжнародного класу, як єдиного процесу, підпорядковується певним закономірностям, як складної специфічної системи зі властивими їй особливостями, що мають власні шляхи розвитку. Ця система управління, яка заснована на використанні об'єктивних закономірностей становлення спортивної майстерності в процесі багаторічної підготовки.
В розробці методичних основ системи підготовки спортивного резерву світове лідерство по праву належить вітчизняній спортивній науці. Основи підготовки спортивних резервів в ігрових видах розкриті Ю.Д. Залізняком (1981). У дослідженнях, виконаних на прикладі баскетболу та гандболу, концептуальна основа програмувалася для застосування в інших спортивних іграх.
Найважливішим вимогою сучасної системи спортивного тренування є необхідність погоджування її складових частин і елементів, основних компонентів ефективної змагальної діяльності. Саме прагнення до забезпечення ефективної структури змагальної діяльності має визначити завдання і зміст підготовки спортсмена на всьому багаторічному шляху від новачка до майстра високого класу. У роботі з юними і ще не достатньо кваліфікованими спортсменами це прагнення повинно проявлятися в створенні передумов доцільною підготовки для ефективної змагальної діяльності. В.М. Платонов (1986) вказує, що при цьому необхідно чітко визначити субординаційні відповідності таких складових:
- змагальної діяльності як основної характеристики підготовленості юного спортсмена;
- основних компонентів змагальної діяльності, що забезпечують її успішність (Старту, рівня дистанційної швидкості, ефективності фінішу - по відношенню до циклічним видів спорту, щільності ведення бою, сутички, ігри, ефективності захисних і атакувальних дій по відношенню до єдиноборств і спортивних ігор);
- основних сторін підготовленості (фізичної, технічної, тактичної) в сукупності з чинниками, що визначають ефективність змагальної діяльності;
- інтегральних якостей, що визначають ефективність дій спортсмена при виконанні основних складових змагальної діяльності (спеціальної витривалості, швидкісно-силових якостей, координаційних здібностей);
- основних функціональних параметрів і характеристик, що визначають рівень розвитку інтегральних якостей (так, наприклад, по відношенню до спеціальної витривалості такими характеристиками є показники ємності систем енергозабезпечення, економічності, стійкості і рухливості основних функціональних систем);
- приватних показників, що визначають рівень основних функціональних параметрів і характеристик (Наприклад, по відношенню до максимального споживання кисню - інтегральної характеристиці потужності аеробної системи енергозабезпечення - такими показниками є: відсоток червоних м'язових волокон, обсяг серця, хвилинний обсяг кровообігу, максимальна вентиляція легенів, ємність капілярної мережі, активність аеробних ферментів).
Сучасни...
