Введення
В останні роки психологи все частіше звертають увагу педагогів дошкільних закладів і батьків на значимість проблеми розвитку, виховання і навчання дитини з народження до 3 років. Вітчизняні та зарубіжні вчені приходять до єдиної думки про наявність особливої вЂ‹вЂ‹чутливості дітей цього віку до мовного, сенсорному, розумовому, фізичному, естетичному, патріотичному та іншим напрямкам розвитку особистості. Ранній вік розглядається як унікальний в плані вирішення навчальних, розвивають і виховних завдань. У перші роки життя важливо забезпечити фізичне, розумовий, моральний та естетичний розвиток дітей. Велике значення в вихованні здорових і добре розвинених дітей має правильна організація їх життя в період звикання (адаптації) до дитячого закладу. Процес звикання до нових умов важкий для формується нервової системи дитини. У цей період необхідно забезпечити єдність виховних прийомів, використовуваних в сім'ї і дитячому закладі. Одна з умов своєчасного та повноцінного розвитку дітей - їх гарне, врівноважене настрій. Воно підтримується правильною організацією життя.
Саме цей період - вік раннього дитинства, час дозрівання всіх основоположних функцій, є найсприятливішим для виховання і навчання дитини. Період від народження до 6 років має життєво важливе значення для всього майбутнього життя дитини. Освітня програма, що враховує психофізіологічні особливості дитини у віці від 1 року до 3 років, є базою для розвитку інтелектуального потенціалу дитини. Навчання занурює дитину в світ інформації по всіх розділах людських знань в оптимальний віковий період (від 1 року до 3 років). Тільки в результаті безпосереднього навчання в період від 1 року до 3 років виникає можливість гармонійного впливу на розумовий дозрівання завдяки заняттям по наступними напрямками:
1. сенсорний розвиток,
2. розвиток всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, сприйняття, уяви та мовлення),
3. формування елементарних математичних уявлень,
4. формування розвитку мови,
5. моральний розвиток,
6. фізичний розвиток,
7. музичний розвиток,
8. естетичний розвиток. У дітей, з раннього віку займаються в ДОУ за освітньою програмою, формуються естетичні мірки в результаті засвоєння норм і правил поведінки, що відображають ставлення до універсальних людським цінностям. Діти стають все більш самостійними, незалежними від дорослих. Збагачується їхній соціальний досвід. В процесі навчання за програмою ДОП у дітей виникає важливе новоутворення - усвідомлення свого соціального В«ЯВ». Діти, які отримують завдання від педагога, ненав'язливо з раннього віку вчаться організованості, що веде до відсутності комплексів, до подоланню зайвої сором'язливості. Правильно побудована виховно-освітня програма вчить дітей самоорганізованості - формується передумова на все життя до організації своєї діяльності, навчання, роботи. Паралельно з отриманням дошкільної освіти та виховання діти вчаться працювати в колективі. Актуальність досліджуваної теми зв'язана ще і з тим, що в наші дні існує достатньо багато різних методик і педагогічних шкіл, як продовжують традиції, так і що грунтуються на нових технологіях навчання. Успішне здійснення завдань виховної та освітньої роботи залежить від педагогічно обгрунтованого вибору її форм і методів, від правильної організації всього життя дітей. Разом з тим значне скорочення ясельних груп в дошкільних установах в 90-ті роки ХХ століття позначилося на практиці роботи з дітьми раннього віку. Тому сьогодні слід говорити не про розвиток системи раннього освіти, а про його відродження, необхідність створення нових програм, методичних посібників, підготовки кваліфікованих кадрів, здатних за короткий час вирішити проблему наукової організації процесу розвитку та навчання дітей раннього віку з урахуванням нових напрямів у педагогічній теорії та практиці.
Мета : вивчення навчання дітей другого року життя в дошкільних освітніх установах.
Об'єкт дослідження : процес навчання дітей другого року життя.
Предмет дослідження : процес навчання дітей другого року життя на заняттях.
Завдання дослідження : - Аналіз літератури з проблеми навчання дітей раннього віку; - Визначити рівень нервово - психічного розвитку дітей другого року життя;
Методи : вивчення і аналіз психолого-педагогічної літератури; здійснення якісного і кількісного аналізу отриманих результатів; спостереження за діяльністю дітей і вихователя, бесіда з дітьми і вихователем, аналіз документації ДОУ (карт нервово - психічного розвитку дітей).
1. Теоретичні основи проблеми навчання
1.1 Проблема навчання дітей в ранньому віці
У педагогіці раннього віку визнання провідної ролі навчання стверджувалося поступово. Тривалий час визнавалося лише навчання в процесі повсякденного спілкування дорослого з дитиною: у побуті (під час годування, укладання на сон, переодягання), в грі, при спостереженні за оточуючим. На четвертому Всеросійському з'їзді з дошкільного виховання (1928 р.) при обговоренні принципів складання Програми дитячого садка вперше постало питання про необхідності організованих занять у дитячому садку. У цей же період радянські вчені В.М. Бехтерєв, Н.М. Щелованов стверджують і обгрунтовують положення про провідну роль виховних взаємодії дорослого в розвитку дітей раннього віку. Однак з питання навчання а ранньому дитинстві в силу впливу теорій вільного виховання і так званого В«ігрового режимуВ» висловлювалися суперечливі думки. Одні педагоги дотримувалися точки зору, що випливає з теорій саморозвитку: дорослий - пасивний спостерігач, організатор ігровий середовища, він заохочує дітей, при необхідності надає їм допомогу; діти самостійно набувають навичок і виробляють доцільні реакції на навколишнє середовище. Щоденні заняття вихователя з дітьми допускалися після двох років. Інші ж визнавали необхідність строгого дозування навантаження, часу ігор, кількості іграшок, встановлюючи порядок їх пропозиції, кількість вимог, пред'являються до дітей на заняттях. Тривалість занять визначалася станом дітей, тобто вони продовжувалися до тих пір, поки діти не починали відволікатися. Такі обширні уявлення про повчальному впливі дорослих були обумовлені недостатнім до того часу досвідом суспільного виховання дітей раннього віку, відсутністю наукових знань про особливості розвитку мислення, а також впливом буржуазної педагогіки. Дослідження в області вищої нервової діяльності поклали початок створенню науково обгрунтованої системи поглядів на виховання дитини. Під керівництвом Н.М. Щелованова і Н.М. Аксаріна була розроблена теорія педагогіки раннього дитинства. Наукою і практикою було доведено, що в умовах суспільного виховання не можна забезпечити різнобічний розвиток усіх дітей групи, користуючись тільки індивідуальним спілкуванням в процесі їх самостійної діяльності. При спілкуванні важко забезпечити планомірне вплив на всі сторони розвитку малюків. Заняття були визнані найбільш ефективною формою навчання дітей, починаючи з першого року життя.
1.2 Дидактичні принципи навчання, види занять, їх організація в групах дітей другого року життя
Розглянемо ігри і заняття для дітей другого року життя з точки зору тих дидактичних положень, на основі яких вони проводяться.
Дидактичні ігри і заняття дають позитивні результати за умови планомірності їх проведення. Педагог, попередньо добре вивчивши зміст відповідного розділу В«Програми виховання в. дитячому садку В», розподіляє матеріал по занять, дотримуючись послідовність від простого до складного. Припустимо, ставиться конкретне завдання познайомити дітей з деякими речами або іграшками, які знаходяться в груповій кімнаті. У процесі вирішення цього завдання діти одночасно вчатьс...
