Курсова робота
Тема: Особливості афективної сфери учнів молодших класів спеціальної (корекційної) школи VIII виду
Зміст
Введення
Глава I.Аналіз літератури з проблеми дослідження
1.1 Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушенням інтелекту
1.2 Проблема емоцій і почуттів у психолого-педагогічній літературі
1.3 Розвиток афективної сфери у дітей шкільного віку
1.4 Особливості емоційної сфери розумово відсталої дитини
Глава II. Методики для вивчення афективної сфери учнів молодших класів
2.1 Методика "Цветопісь"
2.2 Тест тривожності
Глава III. Методичні рекомендації з розвитку емоційної сфери у розумово відсталих дітей
Висновки
Список літератури
Додаток
Введення
Актуальність дослідження: Емоції - особливий клас психічних процесів і станів, пов'язаних з інстинктами, потребами і мотивами, і відображають форму безпосереднього переживання (радість, горе, страх, гнів і т.п.), значимість діючих на індивіда явищ і ситуацій для здійснення його життєдіяльності. Емоції, як специфічні суб'єктивні переживання часом дуже яскраво забарвлюють те, що людина відчуває, уявляє, мислить, емоції являють собою один з найбільш явно виявляються феноменів його внутрішнього життя. Можна сказати навіть, що завдяки безпосередньому життєво
му досвіду ці явища не тільки легко виявляються, але й досить тонко розуміються.
Емоції - Постійні супутники людини, роблять вплив на його думки і діяльність. Фактори емоційної природи регулярно ускладнюють встановлення контакту між індивідом і групою.
У людей з ослабленою здатністю ефективної саморегуляції емоційні проблеми проявляються з особливою силою і виразністю. Руйнівний вплив подібного невміння справлятися зі своїми почуттями у цих людей можуть бути самими різними: від невдач у здійсненні намірів до погіршення стану здоров'я.
Емоції допомагають людині в його становленні. Ті люди, у яких вони недостатньо розвинені - відчувають проблеми з адаптацією у соціумі.
Таким чином, формування емоцій, виховання моральних, естетичних почуттів сприяє більш досконалому відношенню людини до навколишнього світу і суспільству, сприяє становленню гармонійно розвиненої особистості.
Мета: досліджувати специфіку емоцій і почуттів у дітей з розумовою відсталістю.
Гіпотеза: У ході дослідження ми припустили, що при інтерпретації результатів дітей з розумовою відсталістю буде проявлятися специфіка їх емоційного ставлення до навколишньої дійсності, що відрізняється від емоційного ставлення до навколишньої дійсності нормальних дітей.
Об'єкт дослідження : Емоційний стан учнів молодших класів спеціальної (Корекційної) школи VIII виду.
Предмет дослідження: Методи по формуванню, удосконаленню емоцій і почуттів у розумово відсталих дітей.
Завдання дослідження:
1. Визначити розробленість проблеми в теорії та практиці спеціальної психології.
2. Підібрати методики для дослідження афективної сфери розумово відсталих дітей.
3. Скласти методичні рекомендації з розвитку емоційної сфери розумово відсталих дітей.
Методи дослідження визначалися відповідно до метою, гіпотезою й завданнями роботи. У ході дослідження застосовувалися теоретичні методи, до яких відноситься аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження.
Теоретична значимість дослідження визначається тим, що його результати дозволять розширити і поглибити наукові уявлення про особливості емоцій і почуттів учнів з розумовою відсталістю.
Практична значимість полягає в складанні методичних рекомендацій, які можуть бути використані вчителями спец. шкіл.
Структура і обсяг курсової роботи: Робота складається з вступу, 3-х розділів, висновку, списку літератури, додатку, який включає в себе 14 малюнків.
Глава I. Аналіз літератури з проблеми дослідження
1.1 Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушенням інтелекту
Питання, пов'язані з вивченням розумової відсталості, відносяться до числа найбільш важливих в дефектології.
Увага до проблем розумової відсталості викликано тим, що кількість людей з цим видом аномалій не зменшується. Про це свідчать статистичні дані по всім країнам світу. Ця обставина робить першорядним питання про створення умов для максимальної корекції порушень розвитку дітей.
Для того, щоб весь педагогічний процес був більш ефективним, необхідно правильне комплектування спеціальних установ. Тому постає завдання максимально точної диференціальної діагностики, але перш ніж вирішувати цю задачу, важливо знати, яких дітей слід вважати розумово відсталими, в чому своєрідність їх пізнавальної діяльності, емоційно-вольової сфери та поведінки.
Дослідження вчених (Л. С. Виготський, А. Р. Лурія, К. С. Лебединська, В. І. Лубовский, М. С. Певзнер, Г. Є. Сухарєва та ін) дають підстави відносити до розумової відсталості тільки ті стани, при яких відзначається стійке, необоротне порушення переважно пізнавальної діяльності, викликане органічним ушкодженням кори головного мозку.
Розумова відсталість - це не просто "малу кількість розуму", це якісні зміни всієї психіки, всієї особистості в цілому, які з'явилися результатом перенесених органічних ушкоджень центральної нервової системи. Це така атипія розвитку, при якій страждають не тільки інтелект, але й емоції, воля, поведінку, фізичний розвиток.
Дослідження А. Р. Луріі, В. І. Лубовский, О. І. Мещерякова, М. С. Певзнер та ін показали, що у розумово відсталих є досить грубі зміни в умовно-рефлекторної діяльності, розбалансованість процесів збудження і гальмування, а також порушення взаємодії сигнальних систем. Все це є фізіологічною основою для аномального психічного розвитку дитини, включаючи процеси пізнання, емоції, волю, особистість в цілому.
Для розумово відсталих характерно недорозвинення пізнавальних інтересів (Н. Г Морозова), яке виражається в тому, що вони менше, ніж їх нормальні однолітки, відчувають потребу в пізнанні.
Відомо, що при розумовому недорозвиненні виявляється дефектною вже перша ступінь пізнання - сприйняття. Часто сприйняття розумово відсталих страждає через зниження у них слуху, зору, недорозвинення мови, але і в тих випадках, коли аналізатори збережені, сприйняття цих дітей відрізняється рядом особливостей, на це вказують дослідження психологів (К. А. Вересотской, В. Г. Петрова, Ж. І. Шиф).
Головним недоліком є ​​порушення узагальненості сприйняття, відзначається його уповільнений темп в порівнянні з нормальними дітьми. Розумово відсталим потрібно значно більше часу, щоб сприйняти пропонований їм матеріал (Картину, текст і т. п.). Сповільненість сприйняття посилюється ще й тим, що через розумового недорозвинення вони насилу виділяють головне, не розуміють внутрішні зв'язки між частинами, персонажами і пр. Тому сприйняття їх відрізняється і меншою дифференцированностью.
Ці особливості при навчанні виявляються в уповільненому темпі впізнавання, а також в тому, що учні часто плутають графічно подібні літери, цифри, предмети, подібні за звучанням звуки, слова і т. п.
Всі зазначені недоліки сприйняття протікають на тлі недостатньої активності цього процесу, в результаті чого знижується можливість подальшого розуміння матеріалу. Їх сприйняттям необхідно керувати.
Так, при пред'явленні дітям картини із зображенням безглуздих ситуацій (безглуздість зображеного їм зрозуміла) не відзначається виражених емоційних проявів, подібних тим, які спостерігаються у дітей з...
