Особливості розуміння і вживання прийменників в учнів першого класу загальноосвітньої школи з загальним недорозвиненням мови 3 рівня
Введення
Актуальність дослідження.
Одним з основних показників готовності дитини до успішного навчання є правильна, добре розвинена мова. Хороша мова - найважливіша умова всебічного повноцінного розвитку дітей. Чим багатше і правильніше мова дитини, тим легше йому висловлювати свої думки, тим ширше його можливості в пізнанні навколишньої дійсності, змістовнішим та повноцінніше стосунки зі однолітками і дорослими, тим активніше здійснюється його психічний розвиток.
Сьогодні склад дітей, які навчаються в загальноосвітніх школах дуже різнорідний. При нормі інтелекту зустрічається все більша кількість дітей з різними мовними відхиленнями.
Відхилення в мовному розвитку дітей, що навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах, також мають різну структуру і ступінь виразності. Одні з них стосуються тільки вимови звуків (переважно спотворене вимова фонем); інші зачіпають процес фонемообразования і, як правило, супроводжуються порушеннями читання і письма; треті - виражаються в недорозвиненні як звуковий, так і смислової сторін мовлення та всіх її компонентів. [14]
Всі ці відхилення навіть при відомій сглаженности проявів призводять до того, що діти відчувають великі труднощі в оволодінні читанням і письмом, що ведуть до стійкої неуспішності з рідної мови та інших предметів.
Наявність у школярів навіть слабко виражених відхилень у фонематическом і лексико-граматичному розвитку є серйозною перешкодою у засвоєнні програми загальноосвітньої школи.
Основним завданням логопеда є своєчасне виявлення дітей з подібними проблемами і надання їм дієвої логопедичної допомоги з метою профілактики можливих проявів порушень письма і читання.
Л. А. Брюховскіх відзначає, що особливу труднощі в практичній діяльності логопедів загальноосвітніх шкіл викликає
формування у молодших школярів з мовними розладами розуміння і вживання прийменникових конструкцій. [11]
Цій проблемі і присвячена дана курсова робота.
Розробкою методів і прийомів роботи з розвитку граматичного ладу мовлення для дітей з різними мовними порушеннями займаються багато авторів: Л. Н. Ефименкова, І. Н. Садовникова, А. В. Ястребова, Є. Ф. Архипова,
Г. А. Фомічова, Т. А. Фотекова, Т. В. Ахутіна і багато інших. Але існує недостатня кількість методик, в яких були б прописані вправи, які підходять для роботи з профілактики порушень писемного мовлення дітей в умовах загальноосвітнього навчального закладу. Цим і зумовлена ​​актуальність теми дослідження.
Глава 1. Аналіз літератури з проблеми дослідження
1.1 Розвиток граматичного ладу мови в онтогенезі
Розвиток граматичного ладу в онтогенезі описано в роботах багатьох авторів: А. Н. Гвоздєва, Т. Н. Ушакової, А. М. Шахнаровича, Д. Б. Ельконіна та ін
Архипова Є. Ф. говорить про те, що формування граматичного ладу мовлення здійснюється лише на основі певного рівня когнітивного розвитку дитини. Так, при формуванні словозміни дитина перш за все повинен вміти диференціювати граматичні значення (значення роду, числа, відмінка тощо), так як, перш ніж почати використовувати мовну форму, дитина повинна зрозуміти, що вона означає. При формуванні граматичного ладу мови дитина повинна засвоїти складну систему граматичних закономірностей на основі аналізу мови оточуючих, виділення загальних правил граматики на практичному рівні, узагальнення цих правил і закріплення їх у власній мови. [9]
Розвиток морфологічної та синтаксичної систем мови у дитини відбувається в тісному взаємодії. Поява нових форм слова сприяє ускладненню структури пропозиції, і навпаки, використання певної структури пропозиції в усного мовлення одночасно закріплює і граматичні форми слів.
Бубнов В. Є. говорить про те, що процес становлення у дітей першої функції мови, то є оволодіння мовою як засобом спілкування, протягом перших семи років життя (від народження до вступу до школи) проходить три основних етапи. На першому етапі дитина ще не розуміє мови оточуючих дорослих і не вміє говорити сам, але тут поступово складаються умови, забезпечують оволодіння промовою в подальшому. Це довербальний період. На другому етапі здійснюється перехід від повної відсутності промови до її появи. Дитина починає розуміти найпростіші висловлювання дорослих і вимовляє свої перші активні слова. Це етап виникнення мови. Третій етап охоплює весь наступний час аж до семи років, коли дитина опановує мову і все досконаліше і різноманітно використовує її для спілкування з оточуючими. Це етап розвитку мовного спілкування. На кожному етапі становлення і розвиток мови зазнає впливу численних і досить різноманітних факторів. Вирішальну роль у становленні мови та використанні її дитиною відіграють фактори комунікативного характеру. [17]
Дослідники виділяють різну кількість етапів у становленні мови дітей, по-різному їх називають, вказують різні вікові межі.
Г.Л. Розенгард-Пупко виділяє в мовному розвитку всього два етапи: підготовчий (До двох років) і етап самостійного оформлення промови. А.Н. Леонтьєв встановлює чотири етапи у становленні мови дітей: перший - підготовчий - до одного року; другий - Переддошкільний етап початкового оволодіння мовою - до трьох років; третій - дошкільний - до семи років; четвертий шкільний. Зупинимося докладніше на роботі А. Н. Гвоздєва, де з урахуванням тісної взаємодії морфологічної і синтаксичної системи мови виділяються наступні періоди формування граматичного ладу мовлення.
I період - період пропозицій, що складаються з аморфних слів-коренів (від 1 року 3 міс. до 1 року 10 міс.). Цей період включає два етапи:
1) етап однослівної пропозиції,
2) етап пропозицій з декількох слів-коренів.
Перший етап I періоду (1 рік 3 міс. - 1 рік 8 міс. ). На цьому короткочасному етапі дитина використовує лише окремі слова в ролі пропозиції (однослівні пропозиції). У промові дитини лише невелика кількість слів, які він використовує для вираження своїх бажань, потреб, вражень. При цьому для уточнення сенсу свого висловлювання дитина часто використовує жести, інтонацію. Перші слова, які вживає дитина, не мають певної граматичної форми, це аморфні слова-корені. У різних пропозиціях вони використовуються в однаковому звуковому оформленні, без зміни.
Основну частину слів складають іменники, що позначають назви осіб, предметів, звуконаслідування (бух, бі-бі, му, мяу), лепетние слова (ді, Моко).
Другий етап I періоду (1 рік 8мес. - 1 рік 10 міс.) - етап пропозицій з декількох слів-коренів.
На цьому етапі дитина об'єднує в одному висловлюванні спочатку два, потім три слова, т. е. в мові дитини з'являється фраза. Граматична зв'язок між словами відсутня. Дитина об'єднує слова в висловлювання, пов'язуючи їх тільки інтонацією, спільністю ситуації. При цьому слова використовуються в пропозиціях в однієї і тієї ж аморфною, незмінної формі. Іменники вживаються або в називному відмінку однини, або в усіченою, спотвореної, незмінюваною формі. Дієслова представлені або в невизначеній формі, або в формі 2-ї особи однини наказового способу (дай, НІСД, пать).
Аналіз дитячих висловлювань цього етапу показує, що діти вловлюють з промови оточуючих лише загальний зміст, загальний зміст слова, виражений в його лексичній основі. Формально-знакові засоби мови не диференціюються, залишаються поза сферою його сприйняття. Так, при сприйнятті різних форм слів (Будинок, будинки, додому, будинком і т. д.) дитина сприймає лише загальну частину цих слів (Будинок).
При комбінуванні аморфних слів-коренів дитина ще не ставить і не може вирішити задачу вибору потрібної граматичної форми і вживає однакову форму слова в різних слово...
