Міністерство Освіти і науки Російської Федерації
Федеральне Агентство з освіти
ГОУ ВПО В«Череповецький Державний Університет В»
Інститут педагогіки і психології
Кафедра Корекційної педагогіки та спеціальної психології
Тема: В«Особливості роботи з розвитку просодичною сторони мовлення у дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату, мають мовні порушення В»
Випускна кваліфікаційна робота
Череповець
Зміст
Введення
Глава 1. Особливості просодичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату, які мають мовні порушення.
1.1 Поняття просодичною боку промови
1.2 Оволодіння просодичною стороною мови в онтогенезі
1.3 Особливості просодичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку при патології
Глава 2. Експериментальне дослідження особливостей просодичною сторони мовлення у дітей з патологією опорно-рухового апарату, мають порушення мови
2.1 Мета, завдання та організація експериментального дослідження
2.2 Методичне зміст експериментального дослідження
2.3 Результати експериментального дослідження особливостей просодичною сторони мовлення у дітей з порушенням опорно-рухового апарату
Глава 3. Методичні рекомендації з формування просодичною сторони мовлення у дітей з руховою патологією.
3.1 Етапи формування просодичною сторони мовлення у дітей із порушенням опорно-рухового апарату, мають мовні порушення
Висновок
Бібліографія
Введення
Одним з розділів загальної культури мовлення, яка характеризується ступенем відповідності мови мовця нормам літературної мови, є произносительная сторона мови, або звукова її культура. Основними компонентами произносительной боку промови є ритміко-мелодійна сторона мови (інтонація) і звуки мови (система фонем).
Формування правильної мови є важливою ланкою в системі педагогічної абілітації дітей з порушенням мови. У зв'язку з цим, стає актуальною проблема реабілітації та адаптації таких дітей в сучасному суспільстві. Особливу роль у процесі спілкування осіб з порушеннями мови відіграють невербальні засоби спілкування. Обмеження вербальних можливостей призводить до компенсаторно-більшого використання невербальних засобів для досягнення дитиною комунікативної мети. У літературі (Е.С.Алмазова, В.А. Артемов [2], Е.А.Бризгунова [7], Н.І.Жінкін [13], А.Р. Лурія, О.С. Орлова та ін) [31] неодноразово підкреслюється значення інтонації для передачі смислового та емоційного навантаження висловлювання. Мелодико-інтонаційні засоби виразності організовують усне мовлення в цілому, роблячи процес комунікації більш інформативним. У логопедії розвитку інтонаційної сторони мови поки приділено значно менше уваги, ніж формуванню мовних звуків. Між тим особливості розвитку інтонації при патології мови необхідно вивчати, оскільки вона не тільки найтіснішим чином пов'язана з усіма компонентами мови, але і є суттєвим, щодо незалежним елементом мовної поведінки. Більшість проблем, з якими стикаються діти у процесі спілкування, виникає в контексті різко виражених труднощів реалізації ритміко-інтонаційного оформлення висловлювань. Це обумовлено тим, що порушення просодичною організації мовного потоку робить негативний вплив, як на розвиток усного розмовного мовлення, так і на засвоєння письма і читання. Враховуючи вищевикладене, стає очевидним, що просодична сторона мови відіграє велику роль у мовному розвитку дитини. У дітей з мовною патологією дана проблема набуває особливої вЂ‹вЂ‹актуальності, тому крім комунікативної, смислової, емоційної функції просодія несе ще і компенсаторну навантаження.
Дослідження проводилося на базі МДОУ № 12 В«РомашкаВ» для дітей з порушенням опорно-рухового апарату м. Вологда з дітьми старшого дошкільного віку.
Таким чином, метою нашого дослідження є виявлення особливостей просодичної сторони мови і розробка методичних рекомендацій щодо формування просодичною боку мовлення у дітей з патологією опорно-рухового апарату, що мають порушення мови.
Об'єктом дослідження є особливості просодичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату, мають мовні порушення.
Предметом дослідження є методичні рекомендації щодо формування просодичною сторони мовлення у дітей з патологією опорно-рухового апарату, мають мовні порушення.
Гіпотезою дослідження стало припущення про те, що у дітей з порушенням мови при патології опорно-рухового апарату, має місце ряд особливостей просодичної сторони мови: темпо-ритмічна організація мови, труднощі зміни голосу по висоті, розлади паузація і т.п.; а також припущення про те, що використання ряду вправ, спрямованих на розвиток компонентів просодики, сприятиме вдосконаленню мовних навичок у дітей і надасть позитивний вплив на формування просодичною боку промови.
Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:
1.Проаналізіровать психолого-педагогічну літературу з проблеми дослідження та корекції просодичною боку промови.
2.Виявіть особливості просодичною сторони мовлення у дітей в онтогенезі.
3.Виявіть особливості просодичною сторони мовлення у дітей з порушеннями рухів. Дати характеристику дітей з порушенням опорно-рухового апарату (ПОРА). Дати аналіз мовних порушень у дітей з ПОРА.
4.Провесті експериментальне дослідження з виявлення особливостей просодичної сторони мовлення у дітей з патологією опорно-рухового апарату, які мають мовленнєві порушення.
5.Проаналізіровать результати теоретичного та експериментального дослідження.
6. Розробити методичні рекомендації щодо подолання просодических порушень у дітей дошкільного віку.
Глава 1. Особливості просодичної сторони мовлення у дітей дошкільного віку з патологією опорно-рухового апарату, що мають мовні порушення
1.1 Поняття просодичною сторони мови
Оволодіння рідною мовою, розвиток мовлення є одним з найважливіших придбань дитини в дошкільному дитинстві і розглядається в сучасному дошкільному вихованні як загальна основа виховання і навчання дітей.
У дитячому садку дошкільнята, засвоюючи рідну мову, опановують найважливішою формою мовного спілкування - Усною мовою. Мовне спілкування в його повному вигляді - розуміння мови та активна мова - розвивається поступово. Культура мовлення - це вміння правильно, тобто в відповідно до змісту висловлюваного, з урахуванням умов мовного спілкування і мети висловлювання, користуватися всіма мовними засобами (звуковими, у тому числі інтонацією, лексичним запасом, граматичними формами).
Одним з розділів загальної культури мовлення, яка характеризується ступенем відповідності мови мовця нормам літературної мови, є произносительная сторона мови, або звукова її культура. Однак виховання звукової культури мовлення не слід зводити лише до формування правильної вимови звуків. Формування правильної звуковимови є лише частиною роботи по звуковій культурі мови.
Поняття В«звукова культура мови В»широко і своєрідно. Воно включає власне проізносітельние якості, що характеризують звукову мову (звуковимову, дикція і т. д.), елементи звукової виразності мови (інтонація, темп та ін), пов'язані з ними рухові засоби виразності (міміка жести), а також елементи культури мовного спілкування (загальна тональність дитячої мови, поза і рухові навички в процесі розмови). Виховання звукової культури - одна з важливих завдань розвитку мови в дитячому садку, тому саме дошкільний вік є найбільш сенситивним для її вирішення.
Звукова сторона мовлення представляє єдине ціле, але вельми складне явище, яке необхідно досліджувати з різних боків. Кожному мові властива та чи інша система звуків. Тому звукова сторона кожної мови має свої особливості і відмінні якості. Для звукової сторони російської мо...
