МІНІСТЕРСТВО освіти и науки України
Миколаївський державний університет ім. В.О.Сухомлинського
Кафедра педагогікі
Курсова робота
естетичного виховання особістості
Виконала
студентка ІІІ-Б групи
факультету філології та журналістики
заочної форми навчання
Борисова Аліна Миколаївна
Науковий Керівник
Демченко Л.А.
Харьков - 2009
І. Розвиток поняття "естетика"
Мі живемо в неспокійному Світі відчудження людини від своєї суті, відчудження від духовних джерел, які легко руйнуються без поденного їх плекання. Щоб НЕ загубіті ці Духовні джерела, потрібно пріпініті зниженя моралі, Втрата жіттєвіх цінностей. Суттєву роль у процесі духовного збагачення особістості можут Допомогті естетічні початку, які допомагають відтворенню та трансляції естетичної культури, в Усі різноманітності світовіх зразків спріяють вихованя творчої особістості.
прекрасно належиться до однієї з важлівішіх загальнолюдського цінностей. Воно здатно приносити душевну рівновагу, продовжуваті потребу в естетічній діяльності.
заразитися залішається Актуальні проблеми духовності збагачення людини, естетичного виховання особістості за законами краси.
І тому я Звертаючись темою свого Дослідження естетичне виховання особістості. Бо самє естетичне виховання невід'ємною складовою всебічного гармонійного роз В¬ витку особістості.
Метою мого Дослідження являється Розвиток естетичного виховання особістості и Виявлення Його ОСНОВНОЇ мети та Завдання.
Основним Завдання мого Дослідження є історія поняття "естетика", естетичне виховання у Глянь видатних педагогів и процес Формування їсть етичним дос
віду особістості, а саме: Його складові та Основні форми роботи.
1.1 Поняття естетики у філософській площіні
Естетика - Наука про становлення чуттєвої культури людини. Таке Загальне визначення вітікає з органічної Єдності двох своєрідніх частин цієї науки; якімі є: 1) Виявлення діалектікі самого процесу освоєння, спеціфікі естетичного Як проявити ціннісного ставлені людини до дійсності; 2) художня діяльність людини.
Обідві Частина хоч и тісно взаємопов'язані, протікають відносно самостійні. У першій розглядаються питання природи, спеціфікі и творчого потенціалу естетичного, категорії естетики - прекрасне, трагічне, комічне ТОЩО. Друга частина охоплює ХУДОЖНЯ діяльність людини, структурну и функціональну її своєрідність, природу художнього таланту, видову, жанрову та стільову самобутність мистецтва. Саму Історію становлення естетики Як предмета без перебільшення можна назваті процесом Поиск адекватного співвідношення Між зазначеним частин. Своєрідну функцію В«пластичного мостуВ» при цьому віконувалі Такі Поняття, Як прекрасне, досконалости, гармонія, Цінність, філософія містецтва. Протяг багатьох століть естетика виступать и Як В«наука про прекрасне В», и ЯкВ« наука про досконалости В», и ЯкВ« наука про закони роз В¬ витку мистецтва В».
констатуючого складність визначення предмета естетики, слід передусім реконструюваті Історію внесок, звернувші особливая Увага на спеціфіку термінології.
Поняття естетика традіційно пов'язують з грецьким ейсетікос - почуттєвій. Проти не можна тут обійти и Такі грецькі терміни, Як естаномай, естесі, естаноме, не можна нехтуваті и самим процесом Формування особистого ставлені до предмета. Хоч згадані Терміни та відповідають поняттям почуття, протікають смороду увібралі в собі Багато нюансів індівідуального людського ставленим до предмета, орієнтувалі людину на власні Зоров, слухову, дотікову здатності відчуваті, Вимагай Довіри до власного світоспріймання. [6,7]
Поява певної термінології и Загальне визнання її все гаки не привели до Виникнення Нової науки. Естетічні знання формуваліся в межах філософії Як її своєрідна частина. Утвердження естетики Як Самостійної науки відбулося Ліше у XVIII ст.
Становлення дерло естетичних уявлень слід співвіднесті з тім значенні, Якого давньогрецький філософія надавала людським почуттям взагалі. Аналіз їх. Спроба класіфікуваті, віявіті протілежні чуттєві сили є Важливе складник філософських поглядів Піфагора. Алкмеона, Емпедокла, Теофраста. Грунтуючись на їхніх роздум Щодо природи почуттів, можна Було Вже Досить переконливим діференціюваті почуття прекрасного чі потворного, трагічного чи комічного. Отже, склавшісь в Надра загальнофілософської Традиції, естетика В«вібудовувалаВ» Власний предмет, відбіваючі и надбання, и прорахункі давньогрецької філософії. [6,8]
Пізніше Терміни естаноме, естаномай, ейсетікос Втрата прямий зв'язок з поняттям почуття, предмет естетики Почаїв осміслюваті через однозначно шірші за обсягах и наповненням Поняття: досконалости, пропорційне, гармонійне, прекрасне, естетичне. Саме багатозначність подалі Тлумачення Поняття естетика спонукає нас до необхідності відновіті Історію становлення предмета науки естетики, Яка має давнє и Глибока коріння. Перші паростки художнього пізнання и освоєння дійсності можна знайте Вже у міфологічніх текстах. Цікаво й ті, Що становлення естетичного знання не пов'язане з яким конкретним регіоном чи країною, а властіве Як давньогрецькій філософії, так и філософії Китаю, Індії, арабо-мусульманський країн, Візантії тихий далеких часів. [6,10]
Теоретичні подивись Сократа (470 - 399 pp. до н. є.) спіралі на політико-етичний основу, на Спроба візначіті Поняття добра и зла. Крітікуючі афінську демократію, Сократ наполягав на передачі влади Кращим, тобто високо моральним Представникам суспільства. Мораль, у Його розумінні, має віступаті Запорука справедлівості, чесності, благородства людини.
беручи за основу принцип доцільності, Сократ намагався розкрити співвідношення Між етичним и естетичним, прекрасним и корисностей. Філософ оперував поняттям калокагатія - Поєднання старогрецькіх слів прекрасний и добрий (досконалости). Слід підкресліті, Що це Одне з найголовнішіх зрозуміти антічної естетики, його призначення та означало гармонію зовнішнього и внутрішнього, тобто умів краси індівіда. Платон вважаєтся, Що принцип калокагатії має найпряміше відношення до професії воїнів, до Поняття військової честі и моралі. Та Згідно греки дедалі Більше Почаїв трансформуваті калокагатію у сферу освіти, віхованості людини. Власне, відтоді й Почаїв по-справжньому філософське осмислення цього Поняття. Тенденція мала Пряме відношення и до появи Концепції Аристотеля, Який інтерпретував калокагатію Як гармонію зовнішнього и внутрішнього. При цьому Під внутрішнім ВІН розумів Мудрість, яка, на Його мнение, приводити людину до глибокого усвідомлення Єдності Краса і добра, естетичного и морального, тобто до гармонії, Що має статі нормою існування людини. Як Що ж людина НЕ здатно сягнуті Такої вікінченості, то вон винна прінаймні хоч через самовдосконалення тяжіті до цього. Зауважімо, Що добро окресленості сутність принципу калокагатії давньогрецький мистецтво намагалося втілюваті в жіття Своїми творчими набуткамі. Носіямі самє гармонійного, високого морально-етичний існування и діяння віступають Герої Фідія, Поліклета, Софокла.
У подальші історичні періоді принцип калокагатії БУВ Забутий, а етика й естетика все Більше роз'єднуваліся и Кожна з них оббирала Свій Власний шлях розвітку. Проблема зв'язку ціх наук перемістілася у сферу мистецтва, и найбільш типових аспектом Дослідження взаємодії етики й естетики стала проблема мистецтво и мораль.
Естетічні подивися Сократа дісталі творче продовження у філософській Концепції видатна представник антічної філософії Платона (427-347pp. до н.е.). Естетична спадщина Його пов'язана з дослідженням природи сприйняттів прекрасного, джерел талановітості, проблем естетичного виховання. Особлива УВАГА філософ пріділяв вивченості містецтва. Це пояснюється, зокрема, тім, Що мистецтво відігравало особливая роль у жітті Афі...
