Зміст
Введення
1. Теорія і практика концентрованого навчання як педагогічної технології
1.1 Моделі, попередні концентрованого навчання
1.1.1 Паралельна система навчання
1.1.2 Інтегровані уроки
1.1.3 Інтегровані дні
2. "Занурення" як найбільш поширена модель концентрованого навчання
2.1 "Занурення" як модель інтенсивного навчання із застосуванням сугестивного впливу
2.2 "Занурення" як модель тривалого заняття одним або кількома предметами
3. "Занурення" в предмет або однопредметними "занурення"
4. Двухпредметний система "занурення"
Висновок
Список літератури
Введення
В даний час йде становлення нової системи освіти, орієнтованої на входження в світовий освітній простір. Цей процес супроводжується істотними змінами в педагогічній теорії і практиці навчально-виховного процесу. Зміст освіти збагачується новими процесуальними вміннями, розвитком здібностей оперувати інформацією, творчо вирішувати педагогічні проблеми з акцентом на індивідуалізацію освітніх програм. Традиційні способи інформації - усна і письмова мова, телефонний і радіозв'язок поступаються місце комп'ютерним засобам навчання, використанню телекомунікаційних мереж глобального масштабу. Намічається подальша інтеграція освітніх чинників: школи, сім'ї, мікро-і макросоциума. Найважливішою складовою педагогічного процесу стає особистісно-орієнтоване взаємодія вчителя і учня. Особливу роль відводять духовному вихованню особистості, становленню моральності людини. В основу освітньої системи в якості генеральної ідеї покладено гуманістичний світогляд, що передбачає формування таких якостей особистості, як усвідомлення природи і людини в їх єдності, відмова від авторитарного, міфологічного стилю мислення, терпимість, схильність до компромісу, шанобливе ставлення до чужої думки, інших культур, цінностям і віруваннями. Вирішення цієї задачі тісно пов'язано з проблемою технологізації освіти. Збільшується роль науки у створенні педагогічних технологій, адекватних рівню суспільного знання. Вводиться нове розуміння "Педагогічної технології" як не просто дослідження в сфері використання ТСО (технічних засобів навчання або комп'ютерів), а дослідження з метою виявити принципи і розробити прийоми оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу факторів, що підвищують освітню ефективність, шляхом конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки застосовуваних методів. Мова, таким чином, йде про керованості педагогічного процесу та створенні інструментарію для роботи вчителі - про педагогічної технології в педагогічному процесі.
Аналіз досліджень показав, що в педагогічній теорії склалося об'єктивно існуюче протиріччя: вимоги до якості масової підготовки учнів ростуть, діапазон індивідуальних відмінностей широкий, а навчання залишається усередненим і, у зв'язку з недостатньою розробленістю проблеми педагогічний технологій, вони не можуть повною мірою вплинути на якість навчання і сам хід педагогічного процесу.
Ідея технологізації педагогічного процесу не є чимось новим в педагогіці. У практиці навчання також мають ходіння наступні терміни:
В«освітні технології В»,В« технології в навчанні В»,В« технології в освіті В»та ін Вперше термін В«педагогічна технологіяВ» з'явився в 20 - ті роки ХХ століття. Однак найбільш повне, з нашої точки зору, дослідження з історії походження та становлення поняття В«технологій навчанняВ», дали несподівані результати, проведені Н.П. Маслової. У своїй роботі
В«Ноосферное освіту В»вона показала, що термінВ« технологія В»вперше у вітчизняній педагогічній літературі був використаний в 20-ті роки ХVIII в. В«СправщикомВ».
Ще Ян Амос Коменський (1592-1670) прагнув знайти такий загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за законами людської природи. В ідеалі, при єдиному скоєному методі навчання, думав великий педагог, В«все піде вперед не менш ясно, ніж йдуть годинник з правильно врівноваженими вагами, так само приємно і радісно, ​​як приємно і радісно дивитися на такого роду автомат, і, нарешті, з такою вірністю, яку тільки можна досягти в подібному майстерному інструменті В». Він В«бажав, щоб метод людського освіти став механічним, тобто розпорядчим все настільки виразно, щоб усі, чому будуть навчати ... не могло не мати успіху, як це буває в добре зроблених годинах, возі, кораблі, млині і у всякій іншій зробленої для руху машині В».
Прагнучи знайти загальний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи, Коменський прийшов до висновку, що все можна було б В«Викладати одноманітноВ».
В«Можна і потрібно кожного вчителя, - писав Я.А. Коменський, - навчити користуватися педагогічним інструментарієм, тільки тоді його робота буде високо результативною, а місце вчителя найкращим місцем під сонцем В».
Таким чином, до кінця 70-х - початку 80-х рр.. внаслідок розвитку техніки і що почалася потім за кордоном комп'ютеризації навчання поняття В«технологія навчання В»іВ« педагогічна технологія В»все частіше стали усвідомлюватися як система засобів, методів організації та управління навчально-виховним процесом. При цьому були виділені дві сторони педагогічної технології; застосування системного знання для вирішення практичних завдання і використання в навчальному процесі технічних пристроїв.
У 80-90-і рр.. тривають спроби подальшого осмислення сутності сучасного педагогічного процесу, причому простежуються дві тенденції: одні автори прагнуть до подальшої деталізації поняття В«педагогічні технологіїВ» та його ускладнення, інші - до спрощення, вдаючись при цьому до занадто узагальненим формулювань.
Сьогодні в середовищі вчених-педагогів посилено дебатується питання про правомірність вживання терміну "технологія" стосовно до викладання гуманітарних і соціально-економічних наук. Це упередження пов'язано з тим, що дане поняття належало сфері матеріального виробництва. Історично поняття технологія виникло у зв'язку з технічним прогресом і згідно словниковим тлумаченням (techne - мистецтво, ремесло, наука + logos - поняття, вчення) є сукупність знань про способи і засоби обробки матеріалів. Технологія включає також і мистецтво володіння процесом, в результаті чого персоналізуватиметься. Технологічний процес завжди передбачає певну послідовність операцій з використанням необхідних засобів (матеріалів, інструментів) і умов.
Технологія в процесуальному сенсі відповідає на питання: В«Як зробити (з чого і якими засобами)? В». Поняття технології пов'язано більшою мірою з виробництвом матеріальних цінностей. Дійсно, в минулому столітті з розвитком великої промисловості та машинного виробництва виникла необхідність розчленовування цього процесу на окремі елементи, операції, етапи. Ускладнення промислового виробництва зажадало усвідомленого використання наукових рекомендацій в практичних цілях, і цю місію взяла на себе технологія. Згодом термін В«ТехнологіяВ» став широко застосовуватися і в інших сферах людської діяльності, тобто придбав широке філософське тлумачення. Технологія своїм змістом може охоплювати і духовне виробництво. При цьому попередньо певний ряд операцій, спрямованих на досягнення певної мети або завдання поза сферою матеріального виробництва сталі називати соціальною технологією. За образним висловом Е. Де Боно, В«технологія - це процес виробництва чого- або корисного на основі використання знань, а основна функція технології - впровадження теорії в практику В».
Сучасні соціально-економічні умови вимагають розробки наукомістких соціальних технологій, які забезпечать передачу соціальної інформації в результаті соціального наслідування не на рівні інтуїції, минулого досвіду, а на міцній основі сучасних наукових даних, технологізації та інформатизації соціального простору. <...
