Федеральне державне освітня установа
вищого професійної освіти
В«Камчатський державний технічний університет В»
Факультет заочного навчання
Кафедра В«Водних біоресурсів, рибальства і аквакультуриВ»
Спеціальність 110901 В«Водні біоресурси та аквакультураВ»
Дисципліна В«Рибні ресурси Далекосхідних морів і Камчатський вод В»
Контрольна робота
по темі: В«Берингове море - продуктивність, перспективи розвитку і міжнародні відносини в області рибальства В»
Петропавловськ-Камчатський, 2011
Зміст
1. Фізико-географічний огляд району промислу
2. Продуктивність, перспективи розвитку
Список літератури
1. Фізико-географічний огляд району промислу
Берингове море - третє за величиною в світі і займає значну частину Північної Пацифік. Воно відділяється від Арктичного океану однойменною протокою, а його південну межу позначають гряда Алеутських островів, Командорські острови і мис Африка на східному узбережжі Камчатки. На акваторії Берингове моря стикаються і взаємодіють води полярних і помірних широт, що відрізняються фізико-хімічними характеристиками. (Баликін П.А., 2006)
Межі водойми проходять по 51 В° 15 'пн.ш. на півдні та 66 В° 24 'пн.ш. на півночі, в меридіональному напрямку між 162 В° 00 'сх.д. і 156 В° 55 'з.д. Найбільша протяжність з півночі на південь складає 909 морських миль, а з заходу на схід 1290 миль. Настільки великі розміри обумовлюють значна різноманітність рельєфу дна і клімато-океанологічних характеристик цієї водойми. Відмінною особливістю його геоморфології є поділ на дві приблизно рівні частини північно-східну мілководну і південно-західну глибоководну. Остання включає в себе три затоки Пі
внічно-Східної Камчатки: Озерній, Карагінском, Олюторский, а також Анадирський затоку та акваторію між мисами Олюторский і Наварін, що характеризується наявністю великої кількості порівняно невеликих бухт. Крім Командорських, в цій половині розташований один з найбільших островів Карагінском. Переважаючі глибини в західній частині моря 3700-3900 м. Найбільш продуктивна площа з глибинами менше 200 м становить тут трохи більше 30%, тоді як в середньому для водойми майже 45%. Западноберінговоморскій шельф істотно відрізняється від материкової обмілини східній частині моря не тільки розмірами. Він молодший в геологічному відношенні, відноситься до геосинклінальним, а не до епіконтінентальних (платформенним) областям і, характеризується відносною вузькістю і. изрезанностью. Західна частина Берингової моря менш зручна для рибальства. Крім геолого-морфологічних, несприятливі і клімато-океанологічні умови. Льодовий припай з'являється вже на початку листопада; основними осередками льодоутворення є глибоко вдаються в сушу Анадирський і Карагінском затоки. Тепле Західно-Аляскинского Протягом обумовлює більш м'який клімат в східній частині моря в порівнянні з кліматом західній частині. На більшій її акваторії пізніше стає лід і раніше розпалювався, тим самим забезпечується велика протяжність рибальського сезону. Циркуляція вод в Беринговому морі носить циклонічну спрямованість, вона сильно змінюється як в сезонному, так і міжрічної аспектах, багато в чому пояснює розміщення ділянок, більш або менш продуктивних для рибальства. (Баликін П.А., 2006)
Кормова база риб представлена ​​зоопланктоном і бентосом Берингової моря. Планктонна фауна Берингової моря включає приблизно 300 видів, серед яких найбільш численні представники кишковопорожнинних Coeknterata і ракоподібних Copepoda і Amphipoda Цей комплекс організмів підрозділяється на декілька еколого-фауністичних угруповань у зв'язку з районами проживання. Найбільш різноманітний і найменш цікавий з позиції пізнання кормової бази промислових риб глибоководний комплекс. Його поширення обмежено улоговинами, де рибальство відсутня. (Баликін П.А., 2006)
2. Продуктивність, перспективи розвитку
Промислові й потенційно промислові водорості. Найбільший інтерес представляють ламінарієвиє водорості. Високої харчовою цінністю відрізняються Saccharina bongardiana, S. dentigera і S. gurjanovae.
Saccharina bongardiana. Масовий, широко поширений біля берегів Східної Камчатки вид. Росте на літоралі і на глибині до 20 м.
Saccharina gurjanovae широко поширена в Північній Пацифік (до глибини 22 м) (відп. ред. Макаревич П.Р., 2010).
Saccharina dentigera вид зустрічається уздовж східного узбережжя Камчатки до Олюторского затоки. У великій кількості росте на літоралі Командорських островів на глибині до 12 м.
До промисловим видам належать також представники власне роду Laminaria.
Laminaria longipes. Масовий, широко Найпоширеніший біля берегів Східної Камчатки вид. Росте від літоралі до глибини 13 м.
Laminaria yezoensis. Широко Найпоширеніший уздовж Східної Камчатки і Командорських островів вид, масових скупчень не утворює. Росте на глибині до 16 м.
Досить велика група видів являє собою так звані потенційно промислові водорості. Біля берегів Камчатки і Командорських островів виростає ще ряд бурих водоростей, також відносяться до порядку ламінарієвих.
Рослини роду Alaria. У Камчатки і Командорських островів цей рід представлений двома видами - A. angusta (алярія вузька) і A. marginata (алярія облямована). Широко поширені в Північній Пацифік види. Виростають від літоралі до 7-метрової глибини (відп. ред. Макаревич П.Р., 2010).
Bualaria fistulosa (еуалярія порожниста) росте в субліторалі на глибині до 15, зрідка 25 м. Особливо значне у Командорських островів і в Карагінском затоці.
У Східної Камчатки рід Arthrothamnus представлений одним видом Arthrothamnus bifidus (артротамнус роздвоєний). Вид поширений в Озерному і Карагінском затоках на глибині до 5 м (відп. ред. Макаревич П.Р., 2010).
Серед ламінарієвих є й інші види, які не використовуються в їжу, але цілком придатні як фуражного і технологічної сировини. Це Agarum clathratum (агарум гратчастий) і Thalassiophyllum clathrus (талассіофіллум гратчастий). Непридатність цих двох видів ламінарієвих водоростей для кулінарних цілей через грубе високомінералізованих слані. Але водорость містить дуже цінний мікроелемент - кремній. Цей елемент досить дефіцитний при сучасному способі харчування продуктами, харчова добавка з висушених і подрібнених водоростей могла б з успіхом заповнити недолік кремнію в організмі людини і тварин, особливо, хутрових.
До перспективних потенційно промисловим видам може бути віднесений також Fucus evanescens. Це масовий, поясообразующій вид. Фукус по вмісту біологічно активних речовин практично не поступається ламінарієвиє водоростям, а його видобуток не становить труднощів, оскільки цей вид росте на літоралі і може бути легко зібраний вручну під час відливів. Промисловими можуть бути не тільки бурі, але і водорості з інших відділів: зелені і багрянки, або червоні водорості. В Японії, Кореї, Китаї, В'єтнамі, потенційно промислових види водоростей або їх родичі вже давно є об'єктами промислу і культивування та традиційно використовуються в харчових, технологічних та інших цілях (відп. ред. Макаревич П.Р., 2010).
Наявні можливості практичного застосування водоростей ще на Камчатці вони не використовуються навіть на соту частину, оскільки тут немає необхідної інфраструктури для організації промислових виробництв з використанням водоростей в якості сировини, дуже дорога електроенергія та великі транспортні витрати. Але можливості збільшення промислу водоростей є, як є і необхідність збільшення їх споживання населенням, охочим вести здоровий спосіб життя. Ці рослини, прекрасно зберігають у висушеному вигляді всі містяться в них корисні речовини і доступні для використання практично цілий рік.
Необхідно забезпечити наукові обгрунтування для раціональної видобут...
