Вища школа приватизації та підприємництва - інститут Північно-Західний філія
Контрольна робота по Адміністративному праву
на тему: В«Поняття скарги в державному управлінніВ»
Виконав студент 4 курсу відділення
В«юридичний факультет В»група СПб-Ю-05-4
Заріпов Рустем Габідулловіч
Дата подачі на рецензію: 20 травня 2007 року
Зміст:
ВСТУП
Адміністративне право
Управління, як соціальне явище
Соціальне управління
Специфіка державного управління
Поняття скарги і право на подачу скарги
Шаблон скарги
ВИСНОВОК
Список використаної літератури
ВСТУП.
Метою даного дослідження є позначення понять і пошук ресурсів, які могли б бути використані в підвищенні ефективності зворотного зв'язку між громадянином і системою державного управління, розгляд механізмів, що сприяють цього, враховуючи специфіку нашої держави.
Для досягнення мети контрольної роботи за темою В«Поняття скарги в державному управлінніВ» мною були поставлені наступні завдання:
1. Визначити поняття "Управління".
2. Розглянути специфіку державного управління.
3. Визначити поняття "Скарга".
4. Показати способи взаємозв'язку між державним управлінням і зверненнями громадян.
5. Позначити шляхи підвищення ефективності впливу звернень громадян на систему державного управління Російської Федерації.
Будь-яка галузь російського права регулює визначені правовідносини, тобто відносини врегульовані нормами права. Зокрема, цивільному праву властиве регулювання цивільн
их правовідносин (майнових і пов'язаних з ними особистих немайнових прав), карному праву - регулювання відносин, пов'язаних зі злочином і покаранням. Які правовідносини регулює адміністративне право?
Адміністративне право
Перш за все, слід вказати, що адміністративне право - це самостійна галузь правової системи Росії. Галузі права відрізняються друг від друга по предмету і методу правового регулювання. Саме предмет адміністративного права складають ті відносини, про які мова піде далі.
Адміністративно-правові відносини - це врегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, що складаються в сфері діяльності виконавчої влади.
Адміністративно-правові відносини являють собою різновид правових відносин, різноманітних за своїм характером, юридичному змісту, по їхніх учасниках. Їм властиві всі основні ознаки будь-якого правовідносини, якось: первинність правових норм, внаслідок чого правовідносини є результат регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму;
регламентація правовою нормою дій (поведінки) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносини, обумовлена ​​формою і т.п.
Однак варто виділити деякі особливості, що доповнюють цю загальну характеристику і здатні бути основою для обмеження адміністративно-правових відносин від інших видів правовідносин. До таких особливостей відносяться:
- права та обов'язки сторін даних відносин зв'язані з діяльністю виконавчих органів держави й інших суб'єктів виконавчої влади;
- завжди однієї зі сторін в таких відносинах виступає суб'єкт адміністративної влади (орган, посадова особа, недержавна організація, наділені державно-владними повноваженнями);
- адміністративні правовідносини практично завжди виникають з ініціативи однієї зі сторін;
- якщо відбулося порушення адміністративно-правової норми, те порушник несе відповідальність перед державою;
- вирішення спорів між сторонами, як правило, здійснюється в адміністративному порядку.
- адміністративні правовідносини є властевідношення, побудованими на засадах "Влада-підпорядкування", де відсутня рівність сторін.
Ознака підпорядкування є в таких відносинах домінуючим, оскільки він визначений найважливішими пріоритетами державно-управлінської діяльності.
Управління, як соціальне явище.
Необхідно, перш за все, визначити, що ж таке управління?
Цей термін став універсальним засобом характеристики визначеного виду діяльності, тобто сукупності дій, вчинених заради досягнення відповідних суспільно значущих цілей.
У самому широкому сенсі управління означає керівництво чим-небудь (чи ким-небудь). У подібному розумінні воно трактується й у наші дні. Однак обмежитися такою констатацією недостатньо. Виникає потреба розкриття змісту цього керівництва, його функціонального значення. Загальнотеоретичні позиції, включаючи кібернетичні, дають достатні підстави для наступних висновків:
управління є функція організованих систем різної природи (біологічних, технічних, соціальних), що забезпечує їх цілісність, тобто досягнення поставлених перед ними завдань, збереження їх структури, підтримання режиму їхньої діяльності.
управління служить інтересам взаємодії складових ту або іншу систему елементів і представляють єдине ціле з загальними для всіх елементів задачами.
управління - внутрішнє якість цілісної системи, основними елементами якої є суб'єкт (Керуючий елемент) і об'єкт (керований елемент), постійно взаємодіючі на засадах самоорганізації (самоврядування).
управління передбачає не тільки внутрішня взаємодія складають систему елементів. Існує безліч взаємодіючих цілісних систем різного ієрархічного рівня, що припускає здійснення управлінських функцій як внутрішньосистемного, так і міжсистемного характеру. В останньому випадку система вищого порядку виступає в ролі суб'єкта управління стосовно системи нижчого порядку, що є в рамках взаємодії між ними об'єктом управління.
управління за своєю суттю зводиться до керуючого впливу суб'єкта на об'єкт, змістом якого є упорядкування системи, забезпечення її функціонування в повній відповідності з закономірностями її існування і розвитку. Це - цілеспрямоване впорядкує вплив, що реалізовується в зв'язках між суб'єктом і об'єктом і здійснюване безпосередньо суб'єктом керування.
управління реально тоді, коли в наявності відоме підпорядкування об'єкта суб'єкту управління, керованого елемента системи її керуючому елементу. Отже, що управляє (Впорядкує) вплив - прерогатива суб'єкта управління.
Такі основні риси, характеризують загальне поняття управління. Вони цілком прийнятні, і для розуміння управління в соціальній (суспільної) сфері, де в ролі суб'єктів і об'єктів управління виступають люди і їх різні об'єднання (наприклад, держава, суспільство, територіальне утворення, суспільні об'єднання, виробничі і невиробничі об'єкти, родина і т.п.).
Звичайно, при цьому враховуються особливості соціальної сфери, найважливішою з яких є те, що управлінські зв'язки реалізуються через відносини людей. Товариство являє собою цілісний організм зі складною структурою, з різного роду індивідуальними проявами, так само як і з функціями загального характеру. Звідси потреба у вираженні загального зв'язку і єдності соціальних процесів, яка знаходить свій вияв у здійсненні соціального управління. Воно є одним з провідних умов нормального функціонування і розвитку суспільства.
Соціальне управління
Соціальне управління як атрибут суспільного життя виражається в ознаках, зумовлених загальними рисами, властивими управління як наукової категорії, а також особливостями організації суспільного життя.
Найбільш істотне значення мають такі з них:
соціальне управління є тільки там, де проявляється спільна діяльність людей. Сама по собі такого роду діяльність (виробнича та інша) ще не в змозі забезпечити необхідну взаємодію її учасників, безперебійне та ефективне виконання поставлених перед ними спільних завдань, досягнення спільних цілей. Управління організовує людей саме для спільної діяльності і певні ...
