Походження життя на Землі - цілком серйозна міждисциплінарна наукова проблема, якої займаються сотні експериментаторів і теоретиків з самих різних галузей науки. Існують щонайменше три, а то й чотири серйозні наукові гіпотези, кожна з яких на свій лад пояснює, яким саме чином могла виникнути життя на нашій планеті і яким саме чином вона може (або не може) виникнути на інших планетах Сонячної системи (і інших зоряних систем теж). Хороший і самий новітній огляд цих гіпотез і всіх В«заВ» і В«протиВ» кожній з них міститься в що вийшла недавно книзі австралійського фізика і популяризатора науки Поля Девіса В«П'яте дивоВ». Але крім всього перерахованого, до тієї ж проблеми адресуються гіпотези зовсім іншого штибу, і саме про них і піде тут мова, бо їх з повною підставою можна назвати В«божевільнимиВ».
Зауважимо відразу, що визначення В«божевільна ідеяВ» аж ніяк не припускає, ніби ідея обов'язково дурна або безглуздо. В«БожевільнимиВ» свого часу були багато радикально нові гіпотези і теорії, сьогодні користуються загальним визнанням і респектом. В«БезумнойВ» змушує назвати ідею скоріше відчуття її якоїсь екстравагантності, виходу за загальноприйняті рамки, такого собі В«іконоборчоїВ» характеру або ж, навпаки, надмірної простоти і одночасно універсальності, за якими відчувається безмежний розмах авторських претензій. Що не заважає, зрозуміло, навіть такої ідеї інший раз опинитися науково заможної. Щоб не множити ці туманні опису, наведемо два конкретні приклади, взятих як раз з кола, позначеного назвою цієї замітки, - з кола ідей щодо походження життя.
Для початку зведемо разом кілька науково доведених фактів. Встановлено, що Земля в її ранньому Минулого (4,5 - 4 мільярди років тому) піддавалася інтенсивної бомбардуванні досить великими небесними тілами - астероїдами і навіть цілими протопланет. То був час формування всіх планет Сонячної системи з первинної газопилового хмари, що оточував тільки що народилося Сонце, і матеріалу для бомбардування в системі було навіть б
ільше, ніж потрібно. В«Більше, ніж потрібноВ», тому що така інтенсивна бомбардування раз у раз викликала на молодій Землі жахливі катаклізми, що, зрозуміло, перешкоджало виникненню життя. Встановлено далі, що перші живі організми на Землі з'явилися приблизно 3,8 мільярда років тому, тобто В«майже відразуВ» (через 200 мільйонів років) після того, як космічні околиці Землі очистилися від безладно носилися навколо уламків і небесна бомбардування неабияк стихла. Встановлено також, що молоде Сонце в ту пору було багато тьмяніше, ніж зараз, тобто випромінювало менше енергії, і це якось важко пов'язати з виникненням життя на Землі, тому що воно вимагає достатнього тепла. В антарктичних умовах життя навряд чи виникла б, а тим часом встановлено (це вже останній з потрібних нам фактів), що ще 800 мільйонів років тому і аж до 540 мільйонів років тому льодовики існували навіть на земному екваторі. (Ця остання трудність іноді називається В«парадоксом молодого СонцяВ».)
Як поєднати всі ці суперечливі факти? Ситуація так і проситься бути пояснене В«одним ударом В», і одним ударом її і пояснює чергова божевільна ідея, висунута не так давно американським метеорологом Грегорі Дженкінсом. Удар, який відіграє центральну роль в його теорії походження життя, стався, на думку Дженкінса, приблизно 4,5 мільярда років тому і був такий сильний, що повернув Землю В«На бікВ». Іншими словами, вісь її обертання, яка раніше була майже вертикальна (Тобто перпендикулярна до площини орбіти), лягла майже горизонтально, під кутом 70 градусів до вертикалі. Природно, екваторіальні області при цьому стали В«приполярнихВ», а враховуючи ще й тьмяність тодішнього (В«молодогоВ») Сонця, неважко зрозуміти, чому там з'явилися льодовики. Зате в колишніх полярних областях встановився теплий клімат. Але головне - що завдяки новому положенню Землі, що обертається тепер В«на боціВ», цей теплий клімат практично ніколи не змінювався: з року в рік, із століття в століття, з мілліонолетія в мілліонолетія він залишався таким же теплим і сприятливим для виникнення життя. Сонце, звичайно, було тьмяним, але це компенсувалося постійно рівним потоком його енергії, падав на В«полярніВ» області Землі. У цих кліматично стійких умовах органічна еволюція отримала достатньо часу для перших В«проб і помилок В», якими супроводжувалися їїВ« експерименти В»зі створення найпростіших живих організмів.
Дженкінс завершує свою В«божевільнуВ» гіпотезу настільки ж ефектною кінцівкою. Приблизно 540 мільйонів років тому, каже він, поступове скупчення материків поблизу південного полюса Землі змусило планету здійснити В«перекидВ» (про цю гіпотезу "земного перекиду В»ми вже не раз писали в нашій рубриці. - М.В.), повернув земну вісь до її нинішнього становища (нахил в 23 градусів відносно вертикалі). При такому положенні осі почалися сезонні зміни клімату на всіх географічних широтах, і це (стверджує Дженкінс) призвело до бурхливого, вибухового розвитку нових живих форм на всій планеті. Ті з наших читачів, які пам'ятають, що саме 540 мільйонів років тому відбувся так званий Кембрійський еволюційний вибух, відразу зрозуміють, на що натякає Дженкінс.
Що, власне, спонукає назвати гіпотезу Дженкінса В«божевільною ідеєюВ»? Чому не поставитися до неї як до звичайної наукової гіпотези, які раз у раз висловлюються в науці і складають, якщо вдуматися, головну форму її розвитку? Адже всі її положення начебто цілком наукові. Бомбардування молодої Землі протопланет, як ми вже говорили, відбувалася насправді, стало бути, міг статися і такий удар, який уклав б планету на бік.
перекид Землі під впливом специфічного розташування континентальних плит теж швидше за все мав місце, стало бути, Земля цілком могла в результаті і повернутися до її нинішнього становища. У чому ж справа?
Мабуть, справа в тому, що в цій гіпотезі явно відчувається якась В«подогнанностьВ». Цей сценарій походження життя передбачає дуже вже вдалий збіг обставин. Саме в потрібний момент (4,5 мільярда років тому) удар астероїда або протопланети укладає Землю на бік, щоб вона так лежала до наступного потрібного (Автору) моменту. Саме в наступний потрібний момент (540 мільйонів років тому) материки збираються так, щоб повернути Землю назад і провести Кембрійський вибух. Тим часом, як ми знаємо, після першого В«потрібногоВ» моменту бомбардування молодої Землі тривала ще добрих півмільярда років, так що за цей час вона могла (якщо вірити Дженкінса) ще десятки разів змінювати свій нахил. А що до перекиду, викликаного рухом тектонічних плит, то наука поки що не знає, чи був він взагалі, а якщо й справді мав місце, то один раз або багаторазово, а якщо був одиничним, то збігся чи за часом з кембрійського вибуху, а якщо співпав, то чи набагато змінив нахил земної осі. Але у Дженкінса Земля перекидається тільки тоді, коли потрібно, - зрозуміло, для того, щоб пояснити те, що потрібно.
Тепер - про другу новітньої гіпотезі В«щодо походження життя на ЗемліВ». Вона належить американському фізику, професору Річарду Мюллеру. Не так давно, у березні минулого року, група дослідників з Геохронологічна центру Каліфорнійського університету в Берклі під керівництвом професора Мюллера опублікувала в журналі В«СайенсВ» повідомлення про те, що вони завершили вивчення 155 зерен оплавленого базальту, виявлених ними в одному грамі місячної грунту, доставленої на Землю екіпажем В«Аполло-14В» у 1971 році. Такі зерна утворюються при сильному локальному підвищенні температури, викликаному ударом метеорита, комети або астероїда об місячну поверхню. Вимірявши концентрацію радіоактивного ізотопу аргону в цих зернах (щодо його стійкого ізотопу) і знаючи швидкість радіоактивного розпаду аргону, дослідники визначили вік кожного зерна. Це дозволило їм оцінити, скільки таких зерен з'явилося в ті чи інші періоди історії Місяця, іншими словами - яка була частота бомбардувань Місяця в ті чи інші епохи.
Вия...
