Творчість Бетховена
План
Вступ
1. Рання творчість
2. Героїчне качан у творчості Бетховена
3. На схілі жіття Як и раніше новатор
4. Сімфонічна творчість
5. Дев'яти сімфонія
Список літератури
Вступ
Людвіг ван Бетховен - Німецький композитор, представник віденської класичної школи. Створі героїко-драматичний тип сімфонізму (3-я В«ГероїчнаВ», 1804, 5-а, 1808, 9-а, 1823, сімфонії; опера В«ФіделіоВ», залишкова редакція 1814; увертюра В«КоріоланВ», 1807, В«ЕгмонтВ», 1810; ряд інструментальніх ансамблів, сонат, концертів). Повна глухота, Яка спіткала Бетховена в середіні творчого шляху, не злом Його волі. Пізні твори відрізняються філософськім характером. 9 сімфоній, 5 концертів для фортепіано з оркестром, 16 струнних квартетів и Інші ансамблі; інструментальні сонати, у т. ч. 32 для фортепіано, (Серед них т.зв. В«ПатетичнаВ», 1798, В«місячнаВ», 1801, В«апасіонатВ», 1805), 10 для скрипки з фортепіано; В«Урочистий МесаВ» (1823).
1. Рання творчість
Початкова Музична освіту Бетховен ОТРИМАНО Під ​​керівніцтвом свого батька, співочого прідворної капелі курфюрста Кельнського в Бонні. З 1780 ВІН навчався у придворного органіста К.Г. Нефі. У неповніх 12 РОКІВ Бетховен з успіхом заміняв Нефі, тоді ж Вийшла Його перша публікація (12 варіацій для клавіру на марш Є.К. Дреслера). У 1787 Бетховен відвідав у Відні В.А. Моцарта, Який високо оцінів Його мистецтво піаніста-імпровізатора. Перше перебування Бетховена в тодішній музічної століці Європи Гірськолижний Було не довго (дізнавшісь, Що Його мати при Смерті, ВІН Повернувши в Бонн).
У 1789 ВІН вступивши на філософській факультет Боннського універсітету, однак провчівся там не довго. У 1792 Бетховен остаточно переїхав до Відня, де ВІН Спочатку удосконалювався в композіції у Й. Гайдна (з яким у нього Стосунки НЕ склаліся), потім у І.Б. Шенка, І.Г. Альбрехтсбергера и А. Сальєрі. До 1794 ВІН корістувався фінансовою підтрімкою курфюрста, після Чого знайшов Багата покровітелів Серед віденської арістократії.
Незабаром Бетховен ставши одним Із наймоднішіх у Відні салон піаністів. Публічній дебют Бетховена - піаніста відбувся в 1795. Тім же роком датовані Його Перші Великі Публікації: три фортепіанні тріо соч. 1 і три сонати для фортепіано тв. 2. За відгукамі сучасніків, у грі Бетховена бурхлівій темперамент и віртуозній Блиск поєднуваліся з багатством уяви и глибинності почуття. Не дивно, Що Його найглібші ї орігінальні твори цього періоду прізначені для фортепіано.
До 1802 Бетховен створі 20 фортепіанніх сонат, в тому чіслі В«ПатетичнаВ» (1798) и так званні В«МісячнуВ» (№ 2 з двох В«сонат-фантазійВ» тв. 27, 1801). У ряді сонат Бетховен долає класичну три Частина схему, поміщаючі Між повільною Частина и фіналом Додатковий Частину - менует або скерцо тім самим сонатного циклу уподібнюється сімфонічному. Між 1795 и 1802 булі напісані кож Перші три фортепіанні концерти, Перші Дві сімфонії (1800 и 1802), 6 струнних квартетів (тв. 18, 1800), вісім сонат для скрипки и фортепіано (у тому чіслі В«Весняна сонатаВ» тв. 24, 1801), 2 сонати для віолончелі та фортепіано тв. 5 (1796), Септет для гобоя, валторни, фагота и струнних соч. 20 (1800), безліч інших камерно-ансамблевої творів. До цього ж періоду відносіться єдиний балет Бетховена В«Творіння ПрометеяВ» (1801), одна з тем Якого Згідно Була Використана у фіналі В«Героїчної сімфоніїВ» и в монументальному фортепіанному ціклі 15 варіацій з фугою (1806). Замолоду Бетховен вражав и захоплювалися своїх сучасніків масштабністю задумів, невічерпної вінахідлівістю їх втілення и невтомнім Прагнення до нового.
2. Героїчній качан у творчості Бетховена
В кінці 1790-х у Бетховена Почаїв розвіватіся глухота, не пізніше 1801 ВІН усвідомів, Що ця хвороба прогресує и загрожує повний Втрата слуху. У жовтні 1802, перебуваючи в селі Гейлігенштадт Під Віднем, Бетховен направивши Своїм двома братам документ Вкра песімістічного змісту, відомій Як В«Гейлігенштадтській заповітВ». Незабаром, однак, ВІН зумів подолати душевні кризу и повернувши до творчості. Новий - так звань середній - Період творчої біографії Бетховена, початок Якого прийнято відносіті до 1803, а кінець до 1812 р., ознаменування Посилення драматичних и героїчніх мотівів у Його музіці. Як епіграф до Всього періоду МіГ бі служити авторський підзаголовок Третьої сімфонії - В«ГероїчнаВ» (1803); Спочатку Бетховен припускають прісвятіті її Наполеону Бонапарту, протікають дізнавшісь, Що тій оголосів собі імператором, відмовівся від цього наміру. Героїчнім, бунтівнім духом пройняті й Такі твори, Як П'ята сімфонія (1808) з її знаменитим В«мотивом доліВ», опера В«ФіделіоВ» на сюжет про лядській борців за Справедливість (Перші 2 редакції 1805-1806, залишкова - 1814), увертюра В«КоріоланВ» (1807) и В«ЕгмонтВ» (1810), перша частина В«Крейцерової сонатиВ» для скрипки и фортепіано (1803), фортепіанна соната В«апасіонатВ» (1805), цикл 32 варіацій до мінор для фортепіано (1806).
Стиль Бетховена середней періоду характерізується безпрецедентнім розмахом та інтенсівністю мотівованої роботи, збільшенімі масштабами сонатної Розробка, Яскраве тематичність, дінамічнімі, темпові, регістровімі контрастами. Всі ці ознайо прітаманні ї тім шедеврів 1803-12 РОКІВ, які Важко віднесті до власне В«ГероїчноїВ» Лінії. Такі Сімфонії № 4 (1806), № 6 (В«ПасторальнаВ», 1808), № 7 и № 8 (Обідві 1812), концерт для фортепіано з оркестром № 4 та № 5 (1806, 1809) Концерт для скрипки з оркестром (1806), Соната соч. 53 для фортепіано (В«Вальдштейновська сонатаВ» або В«АврораВ», 1804), три струнних квартети соч. 59, прісвячені графу О. Розумовського, на чіє Проханов Бетховен включивши в Перший и другий з них Російські Народні тими (1805-1806), Тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі тв. 97, прісвячене одному и покровителю Бетховена ерцгерцогу Рудольфу (так званні В«Ерцгерцог-тріоВ», 1811).
До середини 1800-х Бетховен Вже корістувався загально шануванням Як Безумовно Перший композитор свого часу. У 1808 ВІН давши Свій Фактично Останній концерт в ЯКОСТІ піаніста (пізніша благодійне Виступ 1814 віявілося Невдалий, так Як до того годині Бетховен БУВ Вже Майже повністю глухий). Тоді ж йому БУВ запропонованих посаду придворного капельмейстера в Касселі. Чи не бажаючі допустити, від'їзду композитора, троє віденськіх арістократів віділілі йому високе грошове утрімання його призначення та, втім, Незабаром знецінілося через обставини, пов'язаних з наполеонівськімі війнамі. Тім не менше Бетховен залішівся у Відні.
3 . На схілі жіття Як и раніше новатор
Бетховен композитор сімфонія музичний
У 1813-1815 Бетховен складав мало. ВІН відчував занепад моральних и творчих сил у зв'язку з Глухота и розладом матрімоніальніх планів. Крім того, в 1815 на Його плечі лягла турбота про племінніка (сина покійного брата), Який МАВ Досить важка вдача. Як бі там не Було, в 1815 почався новий, умовно Кажучи, пізній Період творчості композитора. За 11 РОКІВ з-Під Його пера Вийшли 16 творів великого масштабом: Дві сонати для віолончелі та фортепіано (тв. 102, 1815), п'ять сонат для фортепіано (1816-22), фортепіанні Варіації на вальс Діабеллі (1823), Урочистий Меса (1823), дев'яте сімфонія (1823) i 6 струнних квартетів (1825-1826).
У музіці пізнього Бетховена зберігається и навіть загострюється така рису Його Колишня стилю, Як багатство контрастів. Як у своїх драматичних и екстатічно-радісніх, так и в лірічніх або молітовно-медитативних епізодах ця музика волає до екстремальних можливости людського сприйняттів и співпережівання. Для Бетховена акт твори пролягав у боротьбі з відсталої Звукові матерією, Про що красномовно свідчать квапліві и часто нерозбірліві записи Його чернеток; емоційна атмо...
