зміст
Введення
1. Музичне мистецтво як невід'ємна сфера життєдіяльності
дітей в школі
2. Форми музикування в школі
3. Інноваційні форми роботи на уроках музики
Висновок
Бібліографічний список
введення
Я музикант, я вчу дітей музиці
Д. Б. Кабалевський [1]
Сучасна освіта розглядається як складний процес, що створює умови для розвитку особистості. Його завданням є виховання людини, орієнтованого на розуміння, визнання і прийняття іншої людини. Завдання гуманізації педагогічного процесу і аксіологічний підхід до нього вимагають створення атмосфери спрямованості до дитині, забезпечення необхідних умов для його повноцінного розвитку. Для цього важливу роль відводять музичному мистецтву, т. к. дослідження багатьох вчених показують, що музика викликає емоційний відгук у дітей раніше за інших мистецтв.
Музика є абсолютно особливий, нічим іншим не замінні шлях пізнання різноманітних відтінків емоційно-чуттєвих станів людини, її переживань, настроїв, будучи одночасно і інструментом пізнання, осмислення і освоєння прекрасного в самій дійсності, краси і глибини людських почуттів, стосунків.
Загальне та спеціальну музичну освіту школярів завжди було і залишається невід'ємною частиною естетичного виховання підростаючого покоління. Яка ж їх роль сьогодні, не втратили вони свого значення в сучасної різко нової соціокультурної ситуації?
Сучасний стан викладання музики в масовій школі та дошкільних установах характеризується стійкими тенденціями поновлення змісту освіти. Цей процес протікає неоднозначно, а часом і суперечливо.
Поява авторських програм і методик, прагнення багатьох шкіл працювати в режимі інноваційних ідей, де не останнє місце займають ідеї розвиваючого навчання, проектування нових форм естетичного виховання, створення розгалуженої системи додаткового музично-естетичного освіти - все це свідчить про усвідомлення величезної ролі мистецтва в формуванні людини, про яку говорили ще видатні діячі освіти і культури, стояли біля витоків становлення вітчизняної системи естетичного виховання.
Освоєння нових форм роботи на уроці спрямоване на розвиток музичного мислення учнів, розвиток творчих здібностей, підвищення мотивації до предмету.
Різні форми діяльності на уроці підпорядковані логіці навчального процесу, структуровані на основі принципу контрасту, що забезпечує художню цілісність уроку.
В«Як виховати дитину засобами музики? В»Це питання хвилює кожного вчителя. Безперечно, гідності класичної музики - це дороговказ для виховання добра, справедливості, емоційного ставлення до світу. Разом з тим, розумне включення в урок музики фольклору, гідних зразків авторської пісні, джазу, рок-музики допомагає встановити арки між музично - історичними епохами, стилями, напрямами, жанрами і формами і що особливо важливо - гостріше зрозуміти і відчути життєвий сенс музичного мистецтва.
1. МУЗИЧНЕ МИСТЕЦТВО ЯК НЕВІД'ЄМНА СФЕРА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ДІТЕЙ У ШКОЛІ
Сучасна психологічна теорія, розглядаючи самоцінність кожного вікового періоду, кризові явища, що супроводжують перехід від одного етапу розвитку до іншого й психологічні особливості кожного дитячого періоду в їх динаміці, вимагає створення таких умов, щоб дитина повноцінно проживав свій віковий період - своє дитинство. Роль музики, взагалі мистецтва в цьому процесі величезна, загальновідома і не піддається сумніву. Тому і всі значущі методичні посібники, програми по музиці та інших видах мистецтва починаються, як правило, з твердження виняткової важливості вже в ранньому дитинстві створити кожній дитині таку художню середу, в якій він б жив і розвивався, осягаючи навколишній світ однаково природно та через слово вихователя та інших дорослих, і через різноманітність художніх засобів пізнання світу. Іншими словами: важливо створити кожній дитині якомога раніше певне художнє буття.
Його створення, звичайно, треба починати з виховання у дітей любові до музиці. І тут, в педагогічних цілях, вчителі зазвичай спираються на такі висловлювання видатних музикантів, як прекрасне пробуджує добре В»,В« музика випрямляє душу людини В»,В« музика приносить підпору і втіха В»,В« музика висікає вогонь із сердець людей В»і пр. Не буде перебільшенням сказати: все давно звикли до того, що як тільки мова заходить про музичні геніях (наприклад, про С. В. Рахманінова, П. І. Чайковського, В. А. Моцарта, С. С. Прокоф'єва, і пр.), то перше, про що говорить вчитель з дітьми, це про те, що В«вони з дитинства любили музикуВ».
Дійсно так і було. Наприклад, великий І. С. Бах активно брав участь в оволодінні його дітьми музикою від В«інтонації крикуВ» до перших кроків музикування - не дивно, що вони виросли в чудових музикантів.
В. А. Моцарт, також під керівництвом батька, з дитячих років у повному сенсі слова В«купався в музиціВ».
П. І. Чайковського вже в ранньому дитинстві потрясла музика В. А. Моцарта, а також народні наспіви і т. д.
Зі спогадів сучасників відомо, як входила музика в життя С. С. Прокоф'єва, С. В. Рахманінова, М. І. Цвєтаєвої, Г. С. Уланової та ін великих людей, коли вони були маленькими. І, ймовірно, немає жодного вчителя музики, який не призвів би знаменні факти з життя В«маленьких великихВ», свідчать про те, що музика дуже рано почала займати чільне місце в їхньому житті. [2]
Безумовно, такі факти знаходять деякий відгук у душах дітей, але, на жаль, цим усе й обмежується: факти залишаються тільки прекрасними фактами, а життя дітей - їх життям, де мистецтво приходить до них лише у вигляді спеціальних занять ...
Відбувається таке тому, що при введенні дітей в музичне мистецтво упускається те, що музика входила в життя великих композиторів без штучного абстрагування в якийсь окремий предмет, вона входила природно, дуже рано, обов'язково через доросле оточення (ще раз підкреслимо роль дорослих, у першу чергу батьків) і закладала те, що потім ставало стрижнем особистості.
Найважливіша умова розкриття таланту саме в тому, що особистість дуже рано входить в систему високих відносин, що народжують постійні емоційно-інтелектуальні потрясіння (стреси з позитивним знаком), які стають матеріалом для формування в психіці маленької людини нестандартних (з точки зору традиційного психолого-вікового їх розуміння) зв'язків і утворень. Вони-то і служать невичерпним В«паливомВ» для безперебійної творчої роботи дитячої психіки по засвоєнню всього того, що зазвичай відкладається на наступні В«етапи дорослішанняВ».
Звичайно, приклади з життя відомих діячів мистецтва - це ідеал входження в мистецтво, і в широкій практиці школи повторити таке дуже важко. До того ж масове музичну освіту не займається вихованням музикантів, йдеться про загальний розвиток особистості. Але в зв'язку з цим можна назвати чимало імен видатних діячів культури, вчених - А. Ейнштейн, Л. Н. Толстой, хірург С. С. Юдін та ін, - в житті яких музика виконувала роль ключа, який відкриває світ, об'єднувала видиме і чутне, розширювала кордони інтелекту і почуття. [3]
У цьому немає ніякого одкровення: вже стародавні добре знали унікальне властивість музики виховувати здатність до слухання. Не в фізіологічному, звичайно, сенсі, а, перш за все, виховувати В«мистецтво чутиВ», - чути В«Музичну партитуруВ» світу у всьому різноманітті звучних фарб і розрізняти в ній свій власний голос.
Наші предки досить ясно відчували і уявляли собі загальність життя і мистецтва: все має ритм, інтонацію, характер, настрій, різні фарби - все триває, звучить, має форму, знаходиться в русі, змінюється, народжується і зникає, переходить одне в інше. Сьогодні можна вважати доведеним, що, хоча мистецтво є не просте відображення...
