РОСТОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ФІЛОСОФІЇ І КУЛЬТУРОЛОГІЇ
Р Е Ф Е Р А Т
На тему: Музичне життя XIX століття. Фелікс Мендельсон
Виконала:
студентка 3курса2гр.
Осєєва М.С.
Перевірила:
Коляда Н.А.
Ростов-на-Дону
2005р.
ЗМІСТ
Введення
Класичні риси та особливості художнього стилю
Творчий шлях Ф. Мендельсона
Художня спадщина Мендельсона
Симфонічні твори: увертюри, симфонії, скрипковий концерт
Ораторії Ф. Мендельсона
Висновок
Література
В В Е Д Е Н Н
Національно-романтичне напрям у музиці Німеччини та Австрії зародилося ще за життя Бетховена - в середині 10-х років XIX сторіччя, коли були створені романси Шуберта і казково-легендарні опери Гофмана, Вебера і Шпора. Глибокі суперечності, властиві суспільно-політичної та культурного життя Німеччини і Австрії, наклали свій відбиток на мистецтво композиторів-романтиків. На межі XVIII і XIX століть Німеччина належала до відсталим в економічному і політичному відношенні країнам Європи. Деспотична владу феодальної аристократії, роздробленість країни (Німеччина складалася з трьохсот шістдесяти самостійних князівств і держав) - все це сковувало її суспільний розвиток. Французька революція сприяла пробудженню суспільної свідомості демократичних верств німецького населення.
Розвиток національно-романтичної школи в музиці Німеччини та Австрії відбувалося на тлі розростається народно-визвольного і національно-визвольного руху цих країн, що досяг свого апогею в кінці 40-х років XIX століття. Як аристократична В«... Реакція на Французьку революцію і пов'язане з неї ПросвещениеВ» у Німеччині склалася ідеалістична філософська школа, вплив якої на естетику і літературу німецьких романтиків було значним. Під її вплив потрапили частково і деякі композитори-романтики. Однак це помітно головним чином у їх естетичних працях. У самому ж музичній творчості першорядну роль грали передові традиції німецького мистецтва. У творах кожного німецького композитора-романтика при самих сміливих новаторських рисах ясно відчутна спадкоємність з музичною класикою Німеччини минулої епохи. Романтична опера, симфонія, ораторія і навіть новий жанр романсу склалися на основі художніх традицій, здавна укорінених в національній культурі. Безсумнівна вплив зробило також мистецтво Гете, Шіллера та інших поетів епохи Просвітництва. Вплив гетевського В«ФаустаВ» на передову німецьку музику XIX століття було особливо велике.
Істотне значення для німецької музично-романтичної школи мали нові народно-національні форми і жанри мистецтва, що одержали широке поширення в період національно-визвольної війни. Розквіт національного фольклору і поява нових демократичних форм музичного життя у вищій мірі характерні для Німеччини початку XIX століття. До цього часу відноситься організація лідертафелей (в Берліні в 1809 році, за ініціативою композитора Цельтера) - чоловічих аматорських хорових товариств-братств, діяльність яких визначалася патріотичними цілями. Пов'язані в минулому з традиціями хорової музики Німеччини, вони придбали велике суспільне значення в німецькому побуті і, неухильно розростаючись, згодом були об'єднані в співочі союзи.
Одним з панівних жанрів німецького музичного романтизму стає побутовий романс, тісно пов'язаний з нової поетичної лірикою Німеччини, близької справжньої народної поезії. Характерний у цьому відношенні знаменитий збірник німецьких віршів В«Чарівний ріг хлопчикаВ» (1805-1808). Навіть Гете, вороже налаштований по відношенню до романтикам, був захоплений тим, з якою В«любов'ю, старанністю, смаком і чуйністю В»він був оброблений Арнімом і Брентано.
У ці ж роки розцвітає камерно-інструментальне мистецтво. Воно розвивається в незліченних гуртках, особливо типових для суспільного життя Німеччини і Австрії після Віденського конгресу.
Близькість до народно-національним жанрам, до сучасного фольклору є відмітною ознакою німецької та австрійської музично-романтичної школи. Поза цими зв'язків немислимо мистецтво ні Вебера, ні Шуберта, ні Мендельсона, ні Шумана. Німецька і австрійська музика першої половини XIX століття пов'язана як з сильними, так і зі слабкими сторонами суспільно-політичного розвитку цих країн. В глибині і серйозності мистецтва Шуберта, Вебера, Мендельсона, Шумана, в його передової новаторської спрямованості відбилося пожвавлення суспільного життя Німеччини і Австрії того часу. Мотиви протесту і бунтарства, що пронизують собою творчість багатьох з них, просвітницька спрямованість діяльності висловлювали опозиційний ставлення до існуючого порядку речей.
Елементи ідеалізації минулого, мотиви приреченості відчутні не тільки в композиторів другорядного значення (наприклад, Шпора або Маршнера), а й у творчості Вебера, Шумана і Вагнера. Підводячи підсумок, можна сказати, що національно-романтична школа, виникла в нерозривному зв'язку з демократичним підйомом суспільного життя Німеччини та Австрії першої половини XIX століття, належить до найцікавіших явищ у світовій музичній культурі
Класичні риси і особливості художнього стилю
Творчість Мендельсона - одне з найбільш значних явищ в німецькій культурі XIX століття. Поряд із творчістю таких художників, як Гейне, Шуман, молодий Вагнер, воно відображало художній підйом і соціальні зрушення, що відбулися в період між двома революціями (1830 і 1848 роки).
Культурне життя Німеччини, з якою нерозривно пов'язана вся діяльність Мендельсона, в 30-40-х роках характеризувалася значним пожвавленням демократичних сил. Опозиція радикальних кіл, непримиренно налаштованих проти реакційного абсолютистського уряду, брала все більш відкриті політичні форми і проникала в різні сфери духовного життя народу. Яскраво проявилися соціально-викривальні тенденції в літературі (Гейне, Берні, Ленау, Гучков, Іммерман), склалася школа В«Політичної поезіїВ» (Вєєрт, Гервег, Фрейліграт), розцвіла наукова думка, спрямована на вивчення національної культури (дослідження з історії німецької мови, міфології та літератури, що належать грим, Гервінусу, Гаген).
Організація перших німецьких музичних святкувань, постановка національних опер Вебера, Шпора, Маршнера, молодого Вагнера, поширення просвітницької музичної публіцистики, в якій велася боротьба за прогресивне мистецтво (газета Шумана в Лейпцігу, А.Маркса - в Берліні), - все це, разом з багатьма іншими аналогічними фактами, говорило про зростання національної самосвідомості. Мендельсон жив і творив в тій атмосфері протесту та інтелектуального бродіння, яка наклала характерний відбиток на культуру Німеччини 30-40-х років.
У боротьбі проти вузькості бюргерського кола інтересів, проти занепаду ідейної ролі мистецтва передові художники того часу обирали різні шляхи. Мендельсон бачив своє призначення у відродженні високих ідеалів музичної класики.
Байдужий до політичним формам боротьби, свідомо нехтував, на відміну від багатьох своїх сучасників, зброєю музичної публіцистики, Мендельсон тим не менше був видатним художником-просвітителем.
Вся його багатогранна діяльність композитора, диригента, піаніста, організатора, педагога була пройнята просвітницькими ідеями. У демократичному мистецтві Бетховена, Генделя, Баха, Глюка він бачив вище вираження духовної культури та з невичерпною енергією боровся за те, щоб затвердити їх принципи в сучасній музичного життя Німеччини.
Прогресивні устремління Мендельсона визначили характер його власної творчості. На тлі модної легковагої музики буржуазних салонів, популярної естради та розважального театру твори Мендельсона приваблювали своєю серйозн...
