ДЕРЖАВНЕ Освітніх установ
СЕРЕДНЬОГО ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ
РЕФЕРАТ
ПО Додаткова підготовка в області ДИТЯЧОГО ВОКАЛЬНО-хорового виконавства
ТЕМА: ХОР як виконавське В«ІНСТРУМЕНТВ»
Виконала:
Ганна
РОСТОВ
2010
Введення
Від того, на скільки яскраво і переконливо виконано твір або його фрагмент, у великій мірі залежить успіх їхньої педагогічної та навчально-виховної діяльності, музичний авторитет.
Методичні принципи будуються, насамперед, на осмисленні і узагальненні практики, передового виконавського та педагогічного досвіду. Те ж відноситься і методикою роботи з хором і до хорознавства, в поле зору яких знаходяться питання організації хорового колективу, репетиційного процесу; робота над хоровим строєм, ансамблем, дикцією; методи розучування твору, вокальної роботи і т.д. Головною метою теорії виконавства є обгрунтування і формулювання закономірностей художньо - виразного, експресивного та формотворного впливу виконавських засобів, що випливають з змістовних можливостей музики, особливостей розвитку, структури твору і її тлумачення, голосоведення, фактури та інших моментів. У будь-якому випадку знайомство з основними естетичними концепціями теорії виконавства буде сприяти зростанню художніх критеріїв майбутніх хормейстерів та вчителів музики, допоможе їм В«вибудуватиВ» у своєму внутріслуховом поданні ту ідеальну "модель" виконання, для реалізації якої в живому звучанні слід вдатися до тієї чи іншої методики. Адже методика - це не що інше, як узагальнення способів діяльності, спрямованих на глибоке і міцне засвоєння учнями знань, навичок, умінь. Виходячи з цього, логічно припустити, що питання методики роботи з хором повинні розглядатися в нерозривному зв'язку з проблемами виконавськими, так само як питання, що складають основу курсу В«ХорознавстваВ».
Теоретичний фундамент музичного виконавства не міг бути створений без залучення естетичної науці, в роботі були використані дослідження філософів і естетиків, в яких загальні принципи виконавської творчості розглядаються в широкому філософському ракурсі.
Зокрема, розглядаються основні елементи хорової звучності, дається характеристика хорових партій і складових їхніх голосів, основних принципів та прийомів хорового письма, хоровий фактури.
Поняття про хор
музикознавчих літературі при характеристиці виконавства прийнято виокремлювати три його складових: композитора, виконавця і слухача. Залишається без уваги музичний інструмент, за допомогою якого виконавець реалізує задум автора, відтворюючи його в живому звучанні. Хор, який являє собою живий організм, сформований відповідно до художніми смаками і критеріями хормейстера - майстра, його створив. Основні його якісні параметри (Яскравість і краса звуку, чистота інтонування, злитість ансамблю, темброве багатство, гучність, загальний вокальний діапазон, артикуляційний В«механізмВ») не можуть бути зафіксовані надовго, а відтворюються і оновлюються на кожній репетиції диригентом-хормейстером, який в хоровому жанрі є не тільки виконавцем, але й автором інструменту і його настроювачем.
Хор - це вокально-організований виконавський колектив, основа якого становить ансамбль інтонаційно, динамічно і темброво злитих груп, що володіють художньо-технічними навичками, необхідними для втілення в живому звучанні музично-поетичного тексту твору.
За складом голосів хор буває одноголосним (чоловічим, жіночим, дитячим) і змішаним (тобто складається з чоловічих і жіночих або з чоловічих і дитячих голосів).
Нормальний повний змішаний хор складається з чотирьох партій: сопрановие, альтової, тенорові і басової. Але іноді в змішаному хорі відсутня одна або навіть дві хорові партії з різнорідних груп голосів.
Характеристика хорових партій і складових їхніх голосів
Основних хорових партій чотири. Це сопрано (дисканти), альти, тенори і баси.
Дитячі хори зазвичай розділяються на партії дискантів (високий дитячий голос) і альтів (низький); жіночі - на партії сопрано (високі голоси) і альтів (низькі); чоловічі - на партії тенорів (високі) і басів (низькі); змішані - на партії сопрано, альтів, тенорів і басів.
Це типові позначення лише приблизно позначають характер складових партії голосів, оскільки в дійсності кожен голос індивідуальний і відрізняється від іншого і забарвленням, і вагомістю, і щільністю, і діапазоном. Наприклад, голос може по забарвленні і діапазону в однаковій мірі відповідати і драматичному тенору і ліричному баритону, драматичному сопрано і меццо-сопрано.
По висоті голосу поділяються на високі (сопрано, тенор), середні (меццо-сопрано, баритон) і низькі (контральто, бас). За тембром - на ліричні та драматичні. Драматичні - більш В«важкіВ», В«широкіВ» і сильні; ліричні - більш м'які і легені. Буває, що тембр говорить за один тип голосу, а діапазон йому не відповідає.
У визначенні голосу в таких ситуаціях хормейстеру можуть допомогти так звані примарні звуки, найбільш природно, легко і красиво звучні у даного співака (найчастіше вони знаходяться в середній частині діапазону), а також аналіз перехідних звуків, що є прикордонними, переломними при переході від одного голосового регістру до іншого.
Різні типи голосів мають перехідні звуки на різній висоті:
Сопрано - мі, фа, фа-дієз першої октави;
Меццо-сопрано - до, ре, ре-дієз першої октави;
Тенор - мі, фа, фа-дієз, соль першої октави;
Баритон - ре, мі-бемоль, мі першої октави;
Бас - сі-бемоль, сі малої, до, до-дієз першої октави;
У жінок цей регістровий перехід знаходиться в нижній ділянці діапазону, у чоловіків у верхньому.
Характеристика типів голосів
Жіночі голоси
Ліричний сопрано - легкий, світлий, сріблястий, досить рухливий, високий голос, зазвичай не відрізняється великою силою звуку.
Лірико-колоратурне сопрано - голос, за забарвленням і діапазону схожий на ліричне сопрано, але більш легкий і рухливий. Найбільш тембріст і ярок у верхньому регістрі, нагадуючи колоратурне сопрано; в нижньому ж зливається за тембром і колориту з ліричним сопрано.
Лірико-драматичне сопрано - В«широкийВ» ліричний голос насиченого грудного тембру.
Драматичне сопрано - сильний, щільний, компактний, багатий за тембром голос великого діапазону, нагадує на нижніх нотах меццо-сопрановие звучання. Разом з тим по рухливості цей голос не поступається ліричному і лірико-колоратурне сопрано.
Меццо-сопрано - голос, що займає проміжне положення між сопрано і контральто. Його характеризує повнота і соковитість звучання середньому регістрі і м'які глибокі низькі звуки.
контральто - самий низький і рідко зустрічається жіночий голос. Для нього типові насичений грудної тембр на всьому діапазоні, потужне звучання в нижньому регістрі стійкість і рівність - в середньому і напруженість на верхніх тонах.
Чоловічі голоси
Ліричний тенор - високий чоловічий голос теплого, ніжного, сріблястого тембру, що володіє великою співучістю й рухливістю.
Драматичний тенор - сильний, яскравий, насичений голос з дещо В«металевимВ» призвуком.
Лірико - драматичний тенор - голос, що сполучає в собі риси ліричного і драматичного тенора. За своїй характеристиці він аналогічний лірико - драматичному сопрано. Він також має розвинений і сильний верхній регістр, міцну середину і досить сильний нижній регістр, проте поступається за силою і насиченості чисто драматичному голосу.
Трохи особняком у групі тенорів стоять характерний тенор - альтіно. Перший володіє своєрідним тембром, що не має ні краси та теплоти ліричного голосу, ні насиченості і сили драматичного. Другий відрізняється особливо високими звуками, легкістю, ...
