УО "Могилевський державний музичний коледж "
ім. Н. А. Римського-Корсакова
Лекція на тему:
"Іскорка музики Рахманінова всередині нас "
учнівської-практиканта 4 курсу
відділення "Музикознавство"
Боровик Дар'ї
Педагог-консультант
Колесникова С. Н.
2009-2010р.
Попереду у нас цілий урок - 45 хвилин. Я постараюся, щоб для вас вони здалися миттю. І сьогодні за цю мить - 45 хвилин для Сергія Васильовича Рахманінова дійсно мить тому, що про нього можна говорити 4500, 45000 хвилин, але я сумніваюся, що і за такий період часу можна розповісти про такий чудесна людина.
Отже, чому ж Рахманінов? Дійсно, складно відповісти, чому для нашої з вами бесіди я вибрала саме цього великого композитора. На початковому етапі підготовки в моїй свідомості проносилися безлічі прізвищ, справді великих композиторів з великої літери: В.А. Моцарт, Ф. Шопен, Ф. Ліст, Дж. Верді, Ж. Бізе, М.І. Глінка, М.П. Мусоргський, Н.А. Римський-Корсаков, нарешті, П.І. Чайковський, А.Н. Скрябін. Всі ці композитори мої найулюбленіші і про кожного з них я можу говорити нескінченно. Так чому все-таки Рахманінов? А ось і не знаю. Хоча я думаю, що ця відповідь криється в моїй душі. Сама я з ним усвідомлено познайомилася менше року тому і була вражена його музикою буквально до сліз. Складно передати всю гаму почуттів, емоцій, які я відчуваю тільки при вимові імені цього композитора, що ж я тоді можу сказати про його музиці. Дійсно про неї краще не говорити, її потрібно просто почути хоча б один раз, один маленький разочок, щоб бути враженим на все своє життя. (Тільки, що я вам програла маленький уривок з твору Сергія Васильовича Рахманінова "Вокаліз". Вокаліз - це пісня без слів. У самому справі, ця мелодія настільки виразна, що всі ті переживання, які хотів висловити в ній автор просто не потрібні слова.)
Щоб краще ознайомитися з музикою, потрібно добре собі уявляти, в якому середовищі жив композитор, яким повітрям він дихав, чим захоплювався, з ким спілкувався, дружив і багато, багато іншого ... Ну, що почнемо?
Батьківщина Сергія Васильовича Рахманінова - чарівний, північний Новгородський край. На південь від Ільмень-озера в садибі Семенова Староруського повіту 20 березня 1873 народився майбутній композитор. Його батько належав до старовинного дворянського роду, існуючому більше чотирьохсот років. Засновником роду був Іван Вечін, його другого сина Василя за привітність та гостинність прозвали "Рахманіном", що і визначило прізвище роду. Рахманінови славилися своєю музикальністю: добре грали на скрипці та фортепіано, чудово співали, організовували в своєму родовому маєтку хор співочих і оркестр, приймаючи в їх діяльності активну участь. Бабуся Сергія Васильовича була найближчою йому людиною. Її будинок в Новгороді, де постійно бував маленький Сергійко, відвідували прославлені майстри Новгородського розспіву і дзвону. Згодом любов до старовинних наспівів багато в чому визначила творчий вигляд композитора. (Зараз я програла італійську польку. Це була сімейна полька Рахманінових тому, що її награвав не тільки сам Сергій Васильович, але і його батько, а також знали всі рідні.)
З Семенова, де народився Рахманінов, сім'я незабаром переїхала в інше маєток - Онега. Тут у мальовничій місцевості, на лівому березі річки Волхов, пройшли дитячі роки композитора. Інтерес Серьожі до музики був незабаром помічено: "... він ще зовсім маленьким любив причаїтися десь у кутку і слухати гру ". З 5 років він почав займатися грою на фортепіано з матір'ю. Живому, пустотливо хлопчикові були нудні одноманітні гами і вправи, зате з великим інтересом він підбирав по слуху усе, що чув у виконанні дорослих та одного разу проаккомпаніровал своєї гувернантці, при цьому, не взявши жодної фальшивої ноти. Успіх Сергія привернув увагу дорослих, тим не менше, про його музичній кар'єрі ніхто не замислювався, він повинен був стати військовим. (Уривок, з прелюдії g-moll, який я вам програла, якраз малює вольовий, мужній, героїчний образ. В ній Сергій Васильович передчував напружені події, пов'язані з революційними діями.) Але доля визначила все інакше, становище сім'ї незабаром змінилося. Марнотратство батька привело сім'ю до розорення, і їх маєток було продано. Тим часом взаємини батьків все більш і більш розгорялися, в кінці-кінців все закінчилося розлученням, і батько залишив сім'ю. Розпад сім'ї позначився на Серьожі, як дуже на чутливому дитину. Потрібно було терміново влаштовувати життя, тому хлопчика визначили на молодше відділення Петербурзької консерваторії. Педагог з фортепіано мало приділяв йому уваги, а на інших предметах йому нічого було робити, так як у нього був чудовий музичний слух. Тому, наданий самому собі, він розлінувався, почав брехати, обманювати. Став пропускати заняття, не готував уроки: замість того, щоб йти в консерваторію, він гуляв по вулицях або бігав на каток. Один час він жив у родині своєї тітки по батька, де спілкувався з двоюрідними сестрами. Всі родичі характеризували його, як невтомного пустуна, і тільки під час приїздів улюбленої бабусі Серьожа ставав тихим і слухняним. Тим часом становище в консерваторії ставало все більш і більш неблагополучним. Сергійка перевели в Московську консерваторію. Через багато років він пам'ятав, як бабуся "вирахувала, скільки грошей йому потрібно дати на дорогу, пошила йому сіру куртку, зашила йому в ладанку ще сто рублів, купила квиток до Москви ... як гірко йому було їхати і як у вагоні, коли потяг рушив він заплакав ". Дитинство закінчилося. У консерваторії він потрапив до викладача Звєрєву, який вимагав від нього серйозного ставлення до занять, не терпів лінощів. Де вже тут побігаєш на каток. Починалися заняття в 6:00, ніяких поблажок не допускалося. Вечорами Серьожа відпочивав, навчався танців, ходив у театри або на концерти. У недільні дні Рахманінов приймав гостей та виступав з вивченими творами. Так він неодноразово грав перед Чайковським і Рубінштейном. Більше чотирьох років провів Рахманінов в будинку Звєрєва. У важкі для хлопчика роки Звєрєв замінив йому батьків, взявши на себе всі турботи про нього. Він виробив у Сергія постійні і міцні навички занять, любов до праці, почуття обов'язку і відповідальності за свої вчинки, також заклав міцні основи, на яких згодом виросло дивовижне мистецтво музиканта.
А влітку 1888 року Рахманінов блискуче вступив на старше відділення консерваторії, хоча продовжував жити у Звєрєва. Тяга до твору у Сергія Васильовича проявилася ще в дитячі роки, приблизно з 14 років він почав записувати свої твори і серйозно захопився композицією. У Звєрєва хлопчики як би в жарт вирішили зайнятися твором і Рахманінов легко написав дві сторінки етюду для фортепіано, в той час, як його друзі змогли осилити лише початок задуманих п'єс. (Ця робота згодом вилилася в цикл творів під назвою Етюди-картини. Один з них ви зараз почуєте у виконанні Глухавцовой Діни. Люте, стихійне буяння цього етюду нагадує нічний ураган з тривожним Палахкотіння частих блискавиць, зловісним танцем вогненних іскор і загасаючим під кінець примарним мерехтінням.) На заключному іспиті з гармонії П.І. Чайковському так сподобалися прелюдії Рахманінова, що він поставив 5, оточену чотирма плюсами. Літні канікули Рахманінов проводив з родичами, тітками, сестрами і потайки від усіх писав свій перший фортепіанний концерт. (Зараз, коли я вам програла головну партію з першої частини цього концерту, ви, звичайно, почули на скільки натхненна, распевного ця тема. Тут ще хочеться додати те, що свій перший фортепіанний концерт Рахманінов написав у 17 років, хоча концерт вражає зрілістю стилю).
В силу обставин навчання на фортепіанному відділенні Сергій Васильович завершує на рік раніше, за 3 тижні вивчивши складну програму для іспиту, яку деякі вчать 2 роки. Дипломною роботою по композиції була опера "Алеко", яку композитор написав за ...
