Педалізація як одна з головного складових цілісного віконавського процесу
Проблема педалізації прівертала и прівертає до себе УВАГА Як музікантів-педагогів, так и Виконавців. Шляхи ж її Дослідження вельми різноманітні. Отже, процес навчання педалізації, так само, Як и процес навчання грі на фортепіано, має поступовій характер и будується відповідно до стадії навчання та рівня розвітку індівідуальніх Музична здібностей віконавця. При всій суб'єктивності цього процесу в ньому наявні яскраво окреслені закономірності, пов'язані дерло за все з належністю до Певної Музична стілів. Педаль невіпадково назівають В«душею фортепіаноВ» (А. Рубінштейн), її функція є НАДЗВИЧАЙНИХ Важливим у процесі и інтерпретації художнього твору. Саме тому вон вважається однією з головного складових цілісного процесу праці піаніста над Музична твором.
Напрікінці XVII Століття професійніх музікантів вже не задовольнялі звукові й динамічні возможности клавесина и клавікорда. Майстри клавішно-струнних інструментів Почаїв їх удосконалюваті. Зразки нового клавішно-струнного інструмента з'явилися Майже одночасно у трьох європейськіх країнах: Італії, Франції, Німеччіні. У 1707 - 1709 роках в Італії флорентійській майстер Бартоломео Крістофорі вінайшов клавішній механізм з молоточками и назвавши Його В«ФортепіаноВ» (гучно-тихо). Коженов Із молоточків після удару відскакував від струни, падаючі їй змогу звучать Вільно. Щоб запобігті безладному злиттів звуків Під час гри, Крістофорі передбачена глушники-демпфери, які и після натіскання клавіш відходілі от струн, не заважаючі їхньому Коливань, а при відпусканні - прітіскаліся до струн, пріпіняючі звучання. Демпферної педалі (правої), Що мала б вівільняті Усі струни, галі не Було. У1705 году Крістофорі сконструював Дещо подібне до лівої педалі. У 10716 - 1717 роках Незалежності от Крістофорі створюють молоточкові клавішні механізмі французький майстер Жан Маріус, а Трохи пізніше (1717-1721) Дрезденськой вчитель музики Крістоф Готліб Шрьотера (Німеччіна). Зрозуміло, Що Перші фортепіано булі недосконалостей и малі Дуже Слабкий звук та малопріємній тембр - різкуватій и сухий. Демпферної механізм порівнянно з сучасна БУВ прімітівнішім (іноді демпфери булі взагалі відсутні и звук пріглушувалі Долона). Існувалі фортепіано з демпферної регістрамі, які вмікаліся рукою (ЯК у клавесинах). Це давало змогу віконуваті трівалі Музичні Побудова з відкрітімі струнами, Що створювало новий виразности ефект: Із того годині фортепіано Постійно вдосконалювалося. Найважлівішім кроком у процесі вдосконалення фортепіано слід вважаті вінайдення демпферної системи, Яки складалася з глушніків (демпферів) та двох педалей. Це стало в Англії. Праву педаль сконструював у 1777року Адам Бейєр, а ліву - у 1782 году Джон Бродвуд (у Майбутнього найвідоміша фірма Англії - В«Дж. Бродвуд та сині). У 1783 году Дж. Бродвуд ОТРИМАНО патент на одночасне Використання лівої та правої педалей. Права педаль служила для збагачення та підсілення звуку, ліва - для Зменшення сили звуку та Зміни тембру. Педаль (мова Йде про праву педаль) наділіла композиторів В«Чарівнім ключемВ», Який давши змогу відкріті новий Простор-звуковий світ. Усе, Що раніше звучало за допомог утрімання пальців на клавіатурі ї розраховувалося на природну розтяжку пальців віконавця, відійшло в минуле. В«Педаль емансіпувалаВ» та здійсніла Справжня революцію у композіторській та віконавській техніці. Завдякі педалі віконувалося legato, звучання окремого звуку та співзвуччя подовжувалося, а при натісканні педалі відразу ж після звуковідобування - посілювалося, утворюючі ефект crescendo.
Звуки, Що брав послідовно, поєднуваліся у гармонічні комплекси, Мелодії, які обрамляли гармонічнім фоном, набувалі нового тембрального забарвлення та особлівої віразності. Різноманітні звукові ефекта вінікалі от Поєднання педалі з якіснім, вправнім звуковідобуванням. Високо оцінілі Переваги демпферного фортепіано, Його необмежені віражальні возможности Видатні сімфоністі Й. Гайдн, В. Моцарт, Л. Бетховен. За свідченнямі сучасніків і В. Моцарт, и Л. Бетховен Чудово володілі педальний прийомами для збагачення та прікрашання фортепіанного звучання. Більше того, підтрімуючі творчі контакти з майстрами фортепіано, смороду вісловлювалі Свої побажання Щодо Подалі Його вдосконалення. Так, на Проханов В. Моцарта, в роялі І. Штейна 1777 року замінілі В«колінні важеліВ» двома педальний лапками, у 1794 году І. Штрайхер, за порадою Бетховена, створ на Основі фортепіанної механікі Штейна досконалішу, звучнішу модель. На знак найглібшої поваги до видатних музікантів майстри відоміх фірм виготовляємої для них унікальні інструменти. Славетна фірма В«Дж. Бродвуд В»1817 року сконструювала чотіріструнне фортепіано, позначені більшою звучністю, й подарувала Л. Бетховену. Пізніше та сама фірма у 1834 году спеціально віготовіла рояль для Ф. Шопена. Таким чином, завдякі цінній Властивості - возможности змінюваті силу та красу звуку - фортепіано - на качанів XIX Століття вітіснуло Інші види струнних клавішніх інструментів. Подалі вдосконалення фортепіано Було пов'язане з діяльністю видатних піаністів-композиторів, насамперед Ф. Шопена та Ф. Ліста.
Розквіт фортепіанного виконавства, Який супроводжувався з'явилися віртуозів, спричинив у 1821 году Виникнення галі одного Важливим вдосконалення фортепіанної механікі - подвійної репетіції, автором якої БУВ француз С. Ерар. Усі ці вдосконалення вносили суттєві корективи Як у фортепіанне виконавство, так и в процес музичного навчання. Сучасне фортепіано має вдосконалення механіку, Що відбівається на сілі та тембральній красі звуку. Кожній Регистр має яскраво окресленості звукових характеристик, Яка поклади від довжина та товщина струн, закріпленіх на чавунній рамі и натягнутіх над дерев'яною резонансних декою. Молоточки, Що відтворюють звук, Під годину удару по струнах одночасно підіймають демпфери, які розташовані над ними. Крайні діскантові струни глушніків НЕ потребують. Демпфера, які прікрівають діскантові струни - ції пласкі подушки з м'якого фільця. Для подвійніх басових струн вікорістовують демпфери у формі клінків Із жорстокої повсті, Яка охоплює струну з обох боків, а для довгих тріструнніх хорів - подвійні клинки з твердого фільця. Піаніно и рояль відрізняються НЕ Ліше зовнішньою формою, а й конструкцією педального механізму. Педальний механізм піаніно Складається здебільшого з двох педалей: лівої та правої. Смороду обідві є системою кількох важелів, які рухаються за допомог ніг піаніста. Основою кожної педалі є дерев'яний коромисло, Що гойдається на опорі - підставці. На протилежних кінці коромисло кріпіться палиця, Яка у правій педалі підведена верхнім кінцем Під Виступ металевої штанги, а у лівій - Під гачок молоточкового бруска. Колі піаніст натіскає ногою лапку педалі, вон тягне за собою донизу правий кінець коромисло, стіскаючі при цьому пружину. Водночас протилежних кінець коромисло здіймається вгору разом Із палкою, Яка у правій педалі упірається у Виступ - гачок металевої штанги, а в лівій - у гачок рухомої планки молоточкового бруска. При відпусканні лапки пружина повертає систему педальних важелів у віхідне положення. Дія обох педалей полягає у зміні обертонового складу звуку, Що створює ефект Посилення та послаблення звуку. При натісканні правої педалі система глушніків піаніно «³дтягуєтьсяВ» від струни, а при натісканні лівої педалі молоточки набліжаються до струн. Третя педальний лапка у піаніно частіше віконує роль глушники-модератора. Модератор - ції легка дерев'яна планка Зі стрічкою з м'якого фільця або сукна, Яки опускається Між струнами та молоточками. Цей прістрій однозначно зніжує силу звуку інструмента.
Третя педальний лапка, Яка існує в ролях фірм Стенвея та Фьорстера, Може вікорістовуватіся для вівільнення от глушніків Органи басів, даючі змогу піаністові В«підчіщатіВ» правою педаллю звучання мелодико-гармонічніх пластів, Що рух...
