РЕФЕРАТ
ТЕМА ЛЮБОВІ У симфонічних творів
П.І. ЧАЙКОВСЬКОГО
р. Майкоп 2010
Введення
Актуальність дослідження пов'язана з тим, що тема любові в творчості П.І. Чайковського має домінуюче значення. Безліч його творів присвячено розкриттю цієї теми.
Нерозділене кохання розкривається в опері В«Євгеній ОнєгінВ», трагічна любов лягає в основу концепцій його симфонічних творів: В«Ромео і ДжульєттаВ», В«Пікова дамаВ» і ін
Цікавим напрямком у цьому дослідженні бачиться виявлення різноманітності втілення тим любові в симфонічній творчості П.І. Чайковського.
Об'єкт дослідження - розкриття теми кохання у творчості П.І. Чайковського.
Предмет дослідження - композиційні особливості втілення теми любові в симфонічній творчості П.І. Чайковського.
Мета роботи - розкрити специфіку взаємодії змісту і форми при розкритті теми кохання в романсах П.І. Чайковського.
Завдання:
- Проаналізувати літературу з позиції втілення теми кохання в творчості П.І. Чайковського.
- Класифікувати симфонічну музику П.І. Чайковського по різноманітності образно-художніх і композиційних форм втілення теми любові.
- Виявити домінуючі образи, пов'язані з втіленням теми кохання.
Методологічна база: Робота грунтується на наукових положеннях Л. Мазель, А.І. Кандинського, Е.М. Орлової.
1. Втілення теми кохання у творчості П.І. Чайковського
В«Я бажав би всіма силами душі, щоб музика моя поширилася, щоб збільшувалося число людей, що люблять її, знаходять в ній розраду і підпору В». У цих словах Петра Ілліча Чайковського точно визначено завдання його мистецтва, яку він бачив у служінні музиці і людям, у тому, щоб В«правдиво, щиро і просто В»говорити з ними про найголовніше, серйозному і хвилюючому їх. Дозвіл такого завдання було можливо при освоєнні багатющого досвіду російської і світової музичної культури, при опануванні вищою професійною композиторським майстерністю. Постійна напруга творчих сил, повсякденний та натхненну праця над створенням численних музичних творів склали зміст і сенс всього життя великого художника.
У творчості Чайковського, в якому провідними були опера і симфонія, представлені майже всі музичні жанри. В музиці відобразились глибокі соціально-етичні конфлікти, породжені російської дійсністю 2-ї половини XIX в. Помітно посилення трагічного початку у творах останніх років (особливо в опері В«Пікова дамаВ» і 6-ї симфонії). Зміст музики Чайковського універсально: охоплює образи життя і смерті, любові, природи, дитинства, навколишнього побуту, в ній по-новому розкриваються твори російської та світової літератури - А.С. Пушкіна і М.В. Гоголя, В. Шекспіра і Данте. Музика Чайковського виявляє глибокі зв'язки з творчістю Л. Н. Толстого, Ф.М. Достоєвського, І.С. Тургенєва, А.П. Чехова. У музиці Чайковського знайшли втілення глибокі процеси духовного життя, сумнів, відчай і порив до ідеалу.
Спираючись на що склався у творчості М.І. Глінки синтез інтонацій міської та селянської пісні, побутового романсу, на інтонаційний словник романтичної епохи, Чайковський створив свій мелодійний мову, здатний і до втілення найтонших порухів душі, і до узагальнення масштабних ідей. П.І. Чайковський завжди надавав своїм творам яскраво виражений російський характер. І всі його творчість підтверджує правдивість і щирість цих слів. Всі виразні засоби його музики (мелодія, гармонія, оркестровка, форма творів) володіють величезною силою експресивного впливу. Великий симфоніст, Чайковський з'явився творцем творів, відзначених винятковою інтенсивністю розвитку тематичного матеріалу, глибиною його перетворень.
У кожному з видів музичного творчості Чайковський був справжнім новатором. Продовживши традиції Даргомижського в області лірико-психологічної музичної драми, він вперше в російській музиці широко і багатогранно розкрив можливості цього жанру, а також торкнувся сферу лірико-комічної опери.
П.І. Чайковський створив новий тип симфонії, яку можна назвати симфонією-драмою і симфонією-трагедією, розвинув жанр одночастинна програмної увертюри і симфонічної поеми.
За характером свого обдарування П.І. Чайковський насамперед - лірик і драматург-психолог. Як творець найвищих зразків лірико-психологічної музичної драми, найбільший реформатор балетної та камерної музики Чайковський справив великий вплив на світове музичне мистецтво. Основна тема творчості Чайковського - конфліктне зіткнення сильного і пристрасного пориву людину до щастя з жорстокою дійсністю. Чайковський розкривав глибокий внутрішній світ людини, його музика пройнята глибоким ліризмом і тонким психологізмом.
2. Симфонічна музика. Увертюра В«Ромео і ДжульєттаВ»
Симфонізм Чайковського тісно пов'язаний з попередньої йому російської музикою, в першу чергу з творчістю Глінки. Він продовжив глинкинского досліди сімфонізаціі побутових жанрів. Також цей зв'язок найповніше відчувається у вокальному творчості. За своєю філософської насиченості і динаміці розвитку симфонічне творчість Чайковського пов'язане з творчістю Бетховена. Тільки бетховенський тип симфонізму міг втілити потужний драматизм його художніх ідей. Від Бетховена Чайковський успадкував арсенал засобів тематичного розвитку, динамічну трактування всієї форми. Це позначається, наприклад, в розробках, побудованих за принципом послідовно наростаючих хвиль, в трактуванні коди, яка представляє собою як би 2-у розробку і містить більш високу кульмінацію розвитку (В«Ромео і Джульєтта В», 1 ч. 4 і 5 симфонії). Подібно Лісту і Вагнера, він схильний до широти і безперервності розвитку. Він охоче користується романтичним прийомом лейтмотівізма, часто звертається до жанру симфонічної поеми. З західними романтиками Чайковського також ріднить часте звернення до жанру програмної симфонічної музики. Йому чужий сюжетно-програмний принцип Берліоза. Набагато ближче - традиції узагальнено-філософської програмної музики Бетховена, розвинені Лістом.
Саме Чайковському вперше після Бетховена вдалося створити симфонічні твори, монументальні за своїм ідейним змістом та володіють здатністю найширшого громадського впливу. Чайковському, правда, були чужі соціально-героїчні ідеї. В«Ромео і ДжульєттаВ» Чайковського - це перше звернення композитора до творчої спадщини великого англійського драматурга. Примітно, що увертюра В«Ромео і ДжульєттаВ» не тільки відкриває шекспірівську лінію у творчості Чайковського, але і є початком цілої серії творчих задумів композитора на цей сюжет. Причому, якщо увертюра була створена на самому початку його творчого шляху, то останнім зверненням до цієї трагедії Шекспіра була спроба Чайковського написати оперу в останній рік його життя. Результатом чого залишився ескіз дуету В«Ромео і ДжульєттиВ», завершений С.І. Танєєва.
Особливістю появи цього сюжету в композиторській долі Чайковського є той факт, що він з'явився в полі зору Петра Ілліча по пропозицією композитора М.А. Балакірєва, який досить наполегливо умовляв Чайковського написати на нього симфонічний твір. Він розробив програму і навіть запропонував план викладу музичного матеріалу. Парадокс полягав у тому, що запропонований або, точніше сказати, нав'язаний ззовні сюжет став для Чайковського сюжетом на все життя.
Восени 1869 року Чайковський написав 1 редакцію увертюри. У листах до Балакірєву він знайомив його не тільки з ходом твори, але й з музичними темами, які лежали в основі всієї композиції. У березня 1870 року увертюра була виконана в Москві під управлінням Н.Г. Рубінштейна. Однак Балакірєв не був задоволений музикою, складеної Чайковським, і умовив його переробити увертюру. Чайковський послухав Балакірєва і грунтовно переробив увертюру. Але і новою редакцією Балакірєв не був цілком задоволений. І вже через десять років Чайковський знову звернувся до музики В«Ромео і ДжульєттиВ», ...
