КР ВУЗ "Школа-студія при Кримському академічному російською драматичному театрі ім. М. Горького В»
Реферат
з предмету В«Музична літератураВ»
на тему: В«Життєвий і творчий шлях О.І. Хачатуряна В»
Виконала:
студентка 2 курсу
Станіславська Н.В.
Перевірив:
Король П.А.
р. Сімферополь
2010
з одержание
Введення
1. Життєвий і творчий шлях
2. Аналіз творів Хачатуряна А.І.
2.1 Концерт для скрипки з оркестром
2.2 В«ГаянеВ»
Висновок
Введення
Арам Ілліч Хачатурян - видатний радянський композитор. Музика кращих його творів сповнена життєвої енергії, яскравого темпераменту, оптимізму, барвистості. У ній широко використано рідний композитору вірменський народний мелос, знайшли відображення картини вірменської народного життя і кавказької природи. Особливо повно і життєво правдиво це позначається в фортепіанний і скрипковий концерти, в танцях з балету В«ГаянеВ». Але музика Хачатуряна не обмежена рамками вірменської національності: найтіснішими узами вона пов'язана з російською класичною і радянською музикою, а також з музикою інших народів СНД; крім того, в ній помітно творчий розвиток деяких традицій зарубіжної музики - Гріга, Дебюссі, Равеля.
1. Життєвий і творчий шлях
Народився Хачатурян в Тбілісі 6 червня 1903 в сім'ї палітурника. Сильні музичні враження він випробував уже в ранньому дитинстві, жадібно вслухаючись в музику народних пісень Грузії, Вірменії та Азербайджану. Дитиною він співав улюблені пісні, грав їх по слуху на фортепіано і підбирав до них акомпанемент.
Однак до серйозних занять музикою Хачатурян приступив пізно. До 17-річного віку він навіть не знав нотної грамоти.
Пристрасна любов до музики і природжене дарування спонукали Хачатуряна стати музикантом.
У 1921 році, коли йому було 18 років, він приїхав до Москви і рік потому вступив до Музичний технікум ім. Гнєсіних, де навчався спочатку грі на віолончелі та фортепіано, а потім і композиції під керівництвом проф. М. Гнєсіних. Високо цінуючи яскраве і самобутнє дарування свого учня, Гнєсіних, як чуйний педагог, дбайливо і уміло направляв його на шляху оволодіння композиторським майстерністю на основі рідної вірменської народно-музичної культури. У роки перебування в технікумі Хачатурян уперше долучився до скарбів світової музичної класики і, вивчаючи її, надзвичайно збагатив і розширив свій музичний кругозір.
До цього періоду відносяться перші твори молодого композитора: В«ТанецьВ» для скрипки і фортепіано (1926), В«ПоемаВ» для фортепіано (1927). У 1929 році Хачатурян поступив у Московську консерваторію, де навчався композиції у М. Гнєсіних і Н. Мясковського, а інструментуванні - у С. Василенко.
У 1934 році Хачатурян закінчив Московську консерваторію із золотою медаллю і залишився аспірантом в класі Мясковського, під керівництвом якого і закінчив аспірантуру. За час вчення в консерваторії композитор написав багато творів. Деякі з них збереглися в концертному репертуарі, такі Токата для фортепіано (1932), Тріо для фортепіано, скрипки і кларнета (1932), В«Танцювальна сюїтаВ» В»для симфонічного оркестру (1933). Фортепіанна токата захоплює своїм динамізмом, гарячим темпераментом, енергією. Її фактура відрізняється віртуозним блиском, дуже ефектна і надзвичайно вдячна для піаністів. Тріо полонить яскраво національним характером і чуйним перетворенням особливостей вірменської народної пісенності. Національні риси позначаються в інтонаційному і ладовом ладі, в своєрідному колориті, в поєднаннях інструментів, вопроізводяшіх тембри інструментів народів Закавказзя. Орнаментальна мелодика, прийоми варіаційного розвитку свідчать про засвоєння традицій російської музичної класики в сфері східної музики.
Поряд з цим для молодого Хачатуряна характерні пошуки демократичного музичної мови, заснованого на народній пісенності, прагнення до загальнодоступності музики. Два похідних маршу для духового оркестру (1929 і 1930) свідчать про інтерес початківця композитора до популярних в народних масах музичним жанрам. У ті ж роки Хачатурян написав Сонату для скрипки і фортепіано, подвійну фугу для струнного квартету, Сюїту для альта і фортепіано. Дипломною роботою при закінчення консерваторії з'явилася Перша симфонія (1934), створена в ознаменування 15-річчя Радянської Вірменії.
Майже одночасно з симфонією складена була і В«Танцювальна сюїтаВ» для оркестру. У цих творах Хачатурян виявляє певну тенденцію до театральності музики, до сценічної зримості музичних образів і до танцювальність. Особливості творчої індивідуальності композитора складаються не тільки в лезгинку, в Вірменському та Узбецькому танцях з В«танцювальної сюїтиВ», але і в симфонії. Крупним досягненням стало втілення в широкій симфонічної формою мистецтва вірменських ашуг - народних співців-оповідачів.
Одним з кращих творів Хачатуряна, що належать до 30-м рокам, є Концерт для фортепіано з оркестром, вперше виконаних Л. Оборіна в 1936р. У цьому концерті Хачатурян органічно поєднував мелодійні, ладові, ритмічні і темброві особливості вірменської національної музики з традиціями російського концертного симфонізму. Оптимізм, життєрадісність, святковість - характерні риси твору.
Швидкий і рішучий успіх Фортепіанного концерту створив Хачатуряну ім'я великого композитора. Відтепер його інтенсивна робота протікає в двох напрямках - творчому і суспільно-музичному. Його обирають заступником голови Московського спілки композиторів, а в 1938 році він стає заступником голови Оргкомітету Спілки радянських композиторів.
У 1939 році композитор вперше звернувся до жанру балету. Для постановки в Єреванському оперному театрі ім. Спендіарова він написав балет В«ЩастяВ».
У 1940р. Хачатуряном було створено одне з найбільш видатних творів - Концерт для скрипки з оркестром. Концерт цей присвячений його першому виконавцю - Д. Ойстраху.
Скрипковий концерт Хачатуряна в значній мірі споріднений його фортепіанного концерту: в ньому та ж вірменська національна основа, той же оптимізм і життєрадісність, та ж б'є через край енергія, темпераментність, та ж віртуозність, підпорядкована розкриттю картин святкового народного веселощів. Як у фортепіано, так і в Скрипковому концерті слухача захоплюють яскраві контрасти народно-танцювальних і пісенно-ліричних образів. Але скрипковий концерт досконаліше по композиторській майстерності, по органічності поєднання музичної форми та образного змісту музики. Це твір користується великою популярністю і любов'ю у широких колах слухачів.
Одночасно зі Скрипковим концертом Хачатурян написав музику до 2м драматичних спектаклів: В«Валенсіанское вдоваВ» Лопе де Вега і В«МаскарадВ» М. Лермонтова.
Під час Великої Вітчизняної Війни Хачатурян разом з іншими радянськими музикантами прийняв активну участь у роботі Військової комісії Московського відділення Союзу радянських композиторів, а також в радіокомітеті. У своїй творчості він звернувся до створення бойової патріотичної пісні.
Особливо чудова написана Хачатуряном незабаром після початку війни - в липні 1941р. - Пісня В«Про капітана Гастелло В». Великий успіх випав на долю маршу для духового оркестру В«Героям Вітчизняної війниВ» (1942). У 1944р. Хачатурян взяв участь у конкурсі на створення гімну Вірменської РСР і з'явився в ньому переможцем: гімн, написаний ним, офіційно прийняв був у Радянської Вірменії.
У 1942 році був закінчений балет В«ГаянеВ» на сюжет з життя вірменського колгоспу. Перша постановка відбулася в грудні того ж року в Ленінградському театрі опери та балету ім. С.М. Кірова. До 1943 відноситься Друга симфонія.
У балеті В«ГаянеВ» частково використана музика перший балет - В«ЩастяВ». ...
