Реферат Теорія музики в історичному розвитку. Темпи в музиці

Реферат на тему:

Теорія музики в історичному розвитку. Темпи в музиці

Теорія музики в історичному розвитку

Антична музична теорія була тісно пов'язана з філософією і математикою і ставила своїм завданням створення універсальної системи, що враховує лад, нотацію, композицію, виконання та навіть морально-етичне вплив музики. Платон і Піфагор займалися теорією музики нарівні з філософією та математикою. В епоху Середньовіччя теоретики приділяли увагу насамперед чистої теорії: розвитку системи ладів, що мали особливе значення для церковної музики; розробці методів нотації і вдосконаленню різних систем настроювання інструментів. У прикладній сфері середньовічні теоретики розробляли способи навчання композиції та виконанню музики.

Після 1600 чиста теорія музики стала дисципліною у вищій мірі абстрактною і емпіричної, спрямованої на пошуки наукового і логічного обгрунтування законів музики, і носила скоріше імперативний, ніж дедуктивний характер; прикладна ж теорія, як і раніше займалася проблемами виконання і сприйняття вже створеної музики. На Протягом 18 і 19 ст. з'явилося безліч праць в обох областях музичної теорії (хоча найчастіше В«чисті теоретикиВ» працювали в своїй області, а педагоги - У своїй); після 1900 труди по основним проблемам музичного мистецтва, призначені для виконавців і слухачів, сильно перевершили в числі книги по В«чистої теоріїВ».

В«Чиста теоріяВ» зазвичай починається з формулювання акустичних законів, що мають відношення до музики, і їх математичного виразу. Найчастіше вдаються до прикладу вібруючої струни і способів вилучення Консонантне інтервалів. Струна, поділена навпіл (Пропорція 2: 1), дає самий В«досконалийВ» консонанс - октаву (звук, витягнутий з поділеної навпіл струни, знаходиться на октаву вище звуку, витягнутого з відкритої струни). Пропорція 3: 2, тобто поділ струни на три рівні частини, дає консонанс квінти; пропорції 4: 3 і 5: 4 і 6: 5 дають, відповідно, консонантні інтервали чистої кварти, мажорній терції і мінорній терції. Тільки ці ділення і їх повторення дають консонанси; інші інтервали, в тій чи іншій мірі діссонантность, відтворюються іншими поділками. Використовуючи основні інтервали, виражені в простих пропорціях або їх десяткових еквівалентах (наприклад, квінта 3: 2 може бути виражена також пропорцією 1: 5), теоретик будує системи ладів, звукорядів, акордів, виводячи принципи їх організації з основних акустичних законів. До 1600 теоретики займалися переважно інтервалами, звукоряд, ладовими формулами, транспозиція і т.д. всередині модальної системи; гармонії як такої тоді не існувало. Після 1600 предметом теоретичного розгляду стали гармонія, мелодія, контрапункт і форма.

На початку 18 ст. Жозеф Совер довів існування обертонового рядів, відкривши, що звук, відтворений голосом або інструментом, не монолітний, а складається з В«основногоВ» тони і ряду його ділень - обертонів (призвуків), що розташовуються на відстані октави, квінти, кварти і т.д. від основного тону. Це відкриття підтверджувало думку про існування В«природнихВ» (В«натуральнихВ») інтервалів - В«акорду ПриродиВ». З цього моменту почали розвиватися В«природніВ» теорії музики.

Після Совер більшість теоретиків спиралися на обертонового системи і виводили з них різні системи настроювання інструментів і різні системи гармонії. Рівномірно-темперований лад, майже повсюдно увійшов у вжиток з 18 в., заснований, однак, не на В«натуральномуВ», а на В«штучномуВ», математичні обчислення звукоряді. В темперований звукоряді інтервал октави заздалегідь поділений на 12 рівних частин - півтонів. Ці інтервали і їх сума не рівні природним інтервалам (за винятком октави). Хоча практична цінність темперованого ладу безсумнівна, він не застосовується в В«чистої теоріїВ».

Прикладна теорія музики бере принципи, вироблені В«чистою теорієюВ», за відправну точку і розвиває методи навчання, спрямовані на виконавську практику і сприйняття музики: прикладна теорія вивчає першооснови музики (наприклад, нотацію) і практичні розділи гармонії, мелодії, контрапункту, форми; сюди ж входить тренування слуху, навчання читанню музики з листа і її відтворення голосом (Сольфеджіо), читання хорових і оркестрових партитур; далі йдуть інструментування, мистецтво імпровізації та - до певної міри - мистецтво композиції.

Теорія і композиція тісно пов'язані один з одним. Якщо теорія виробляє правила, то композиція є їх повне і остаточне вираження. З іншого боку, теорія слід за практикою і виводить закони на матеріалі вже існуючої музики. Спроби теоретиків управляти творчим процесом ніколи не досягали успіху, і більшість композиторів вільно використовують звуковий матеріал своєї епохи і спираються на ті чи інші існуючі теорії).

Темп музики і звідки походить це поняття

Слово В«ТемпВ» відбулося від італійського слова Tempo, яке в свою чергу походить від латинського слова В«TempnsВ» - час.

Темпом в музиці називається швидкість музичного процесу; швидкість руху (зміни) метричних одиниць. Темп визначає абсолютну швидкість, з якою виконується музичний твір.

Деякі жанри (вальс, марш) характеризуються певним темпом. Для точного вимірювання темпу служить метроном.

Темпи і темпові позначення в класичній музиці

Основними музичними темпами (у порядку зростання) є:

В· ларго (дуже повільно і широко);

В· адажіо (повільно, спокійно);

В· анданте (в темпі спокійного кроку);

В· модерато (помірно, стримано);

В· аллегретто (досить жваво);

В· алегро (швидко);

В· віваче (швидко, жваво);

В· престо (дуже швидко).

Італійський

Німецький Французький Англійська Російський Метроном по Мальтеру grave schwer, ernst und langsam gravement heavy, seriously Граве - дуже повільно, значно, урочисто, важко 40-48 largo breit large broadly Ларга - широко, дуже повільно 44-52 largamente weit, in weiten AbstГ¤nden largement broadly ларгамЕнте - протяжно 46-54 adagio gemГ¤chlich Г  l'aise (В«at easeВ») easily, unhurried Адажіо - повільно, спокійно 48-56 lento langsam lent slowly стрічки - повільно, слабо, тихо, швидше, ніж largo 50-58 lentamente langsam lent slowly лентамЕнте - повільно, слабо, тихо, швидше, ніж lento 52-60 larghetto