Бахмацька ЗОШ № 5
Українська народна пісня
Підготувала
Учениця 8-А класу
Поціпух Олена
Бахмач 2006
Українська народна пісенність - дорогоцінне надбання народу, нев'януча забарвлення Його духовної культури.
Українська народна пісня - знання й шанована в усьому Світі. Один з дере збірачів народної пісні М. Максимович позначають, Що в українських піснях звучить душа українського народу и нерідко - Його Істинна історія. Скроню оцінку Нашій пісенності дали сотні діячів культури різніх народів. Наприклад, Лев Толстой таку Глибока ї містку оцінку Нашій національній Скарбниці: "Ніякій Інший народ не віявів собі в піснях так яскраво й гарно, Як народ український ". "Щасливі ви, народ Серед народу з багатою душею, народу, Що вміє так відчуваті Свої радощі и так Чудово виливати Свої думи, Свої мрії, Свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатісь за свою будучність. Його година не за горами. Віріте чі Ні, Що Ні одного народу простих пісень я не люблю так, Як вашого. Під їх музику я душею спочивать. Стількі в них Краса і грації, стількі дужого, молодого чуття й сили ".
Увесь вік людину супроводять пісні - "від Колиски до могили, бо нема Такої значної Події в жітті народу, нема такого людського почуття, його призначення та б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотом грому ", - говорів М. Стельмах. Народні пісні є Вагом внеска України в загальнослов'янську ї Світову ХУДОЖНЯ творчість. Незліченне ї різноманітне їхнє багатство. Вважають, Що Тільки ціх творів записано прежде Дві тісячі.
Пісні породжувалісь подіямі та Явища суспільного жіття, Громадського ї родинного побуту, трудовою діяльністю, боротьбою проти іноземніх загарбніків, національного та соціального гноблення и палкою любов'ю до Вітчизни. У народній пісні Майже Немає розповідної основи, уся УВАГА зосереджено на відтворенні внутрішнього світу людини (псіхічного стану, думок, бажань, надій, страждань и т. ін. ).
Усі Ліричні пісні за змістом поділяють на два Великі розряду:
-родинно-побутові;
-суспільно-побутові.
батьківщину-побутові пісні відображають особисте життя людини (кохання, життя в сім'ї, Родинні Стосунки, драми, конфлікті та ін.). У суспільно-побутових - відображене Суспільне життя, смороду відтворюють життя НЕ окремої особини, а певної соціальної групи населення (козаків, рекрутів, бурлаків, чумаків та ін. ).
Окрему групу народніх пісень становляит коломийки.
батьківщину-побутові пісні
Пісні про кохання. У лірічній поезії смороду займають центральне Місце. Ці пісні є драматічні, псіхологізовані, їхня УВАГА що сконцентровані на почутті, через його призначення та звелічується Людський душа, здатно на глібокі переживання, емоції.
Часто в лірічніх піснях інтімна задушевну атмосферу створюється за допомог пейзажів. Усе відбувається на тлі Майже казкової природи - квітучого вишневого садка: "Ой у вишневому садочку там соловейко Щебетати "; зоряної місячної ночі:" Місяць на небі, зіронькі сяють, тихо по морю човен пливе "; вечірнього гаю:" Ой у гаю при Дунаю соловей щебече ".
Для пісень про кохання характерні:
- романтичний характер зображення дійсності, якому властіві ідеалізація почуттів лірічного героя (Наприклад, закохана Дівчина Ні Про що більш НЕ думає, крім свого кохання, - не їсть, не спить, чекаючі на побачення з ним):
А я Візьму кріслечко,
Сяду край віконця.
Я галі ї очі НЕ зімкнула,
А вже сходити сонце.
- гіперболізація духовних драм (втрата коханої спріймається Як кінець життя):
Ой не хочу, дівчінонько,
На твій посаг смотреть.
Краще піду в сінє море
У річку бістро топить;
- сентіментальність - надмірна чутлівість героїв (смороду плачуть, зітхають Під годину побачення, козак рідає, коли втрачає дівчину)
Гиля, гиля, сіві гуси,
Гиля, гиля, до води.
посватався дівчіноньку -
Плачі козак молодий.
Або:
А у гаю, край Дунаю з тою самота
Плачу, тужу, галі ї Ріда
Міла, за тобою ...
Пісням про кохання притаманна традіційна символіка. Найпошіреніші символи:
- пара голубів - Закохані:
Коло Млинів, коло броду,
Два голуби пили воду.
- зірка - Дівчина, Місяць - хлопець:
Котилася зоря з неба
Тай впала Додола:
"Тай хто мене, молоду дівчину
проведена додому? ";
- зозуля - Дівчина, Сокіл - хлопець:
Кувала зозуля в стодолі на розі,
Заплакала дівчінонька в батька на порозі:
козаче-Соколов, візьмі мене з собою
На Вкраїну далеку;
- хміль - символ невірного хлопця:
Ой хмелю мій, хмелю,
Хмеля зелененький
Де ж ти, хмелю, зиму зімував,
Що й не розвівався?
Коломийки
Дворядкові пісню, Що віконується підчас танцю назівають Коломийки. Дехто пов'язує Цю назв з назв Міста Коломії, де вон віконувалася. Інші пояснюють походження слова "коломийка" від танкового кола. З танкових пісень коломийки, поповнюючісь новим змістом, розвинулася в самостійній лірічній жанр, Що тематично охоплює ВСІ Грані життя народу, рісі національного побуту и ​​колориту, елементи інших відів культури. У переважній більшості смороду НЕ віходять за Межі родинно-побутової сфери, однак зафіксовано й коломийки суспільно-побутового змісту. Чітко віокремлюється група коломійок у первісному їх значенні пріспівкі до танцю, де основна тема - пісні, танці, гуляння, музики:
Коломийку заспіваті, коломийку грата,
Ай бо тоту коломийку легко танцюваті.
Відколі коломийка перестала буті просто пріспівом до танцю, вініклі співанки про кохання, заліцяння:
Ой Місяцю-перекрию, не світи Нікому,
Тільки мому миленький, Як іде додому.
Часто в них співається про сімейне життя:
Ой прошу я здоров'ячка и Довгого віку
Любій мамці та нянові, й мому чоловіку.
Коломийки властівій гумор, Майже ВСІ смороду жіттєрадісні, оптімістічні, містять Багато жартів:
Ой скажіте, добрі люди,
Чім Андрій хворіє:
На роботі замерзає,
Коло миски пріє.
Спи, миленька, до полудня, буду без обіду,
Щоби ладно виглядать, Як з тобою піду.
Коломийки містять Багато повчальних:
Не там щастя, не там доля, де багаті люди -
Хто побрався по любові, тому добро буде.
Нема цвіту білішого, Як цвіт на каліні.
Нема в Світі ріднішого, Ніж мати дитині.
Суспільно-побутові пісні
Козацькі пісні вініклі в XV-XVI ст. з з'являться козацтва ї увібралі в собі інформацію про історичні реалії доби: Боротьба з Нападник, перемоги й поразкі козацького Війська, чужінську неволю, рабство та ін.
Козацькі пісні вітворюють лірічній образ козака - типового представник Запорізької Січі, передають романтику козацької волі.
Найпошіреніші тими козацьких пісень: прощання козака з ріднімі та Його від'їзд з дому, мотив ностальгії за рідною домівкою (життя в походах без відпочинку, коли нема де голову пріхіліті, и будинком стає зелена Діброва чі темний байрак), мотив небезпекі, Що Постійно загрожує йому, тема Смерті:
Ой, на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить.
накрити очі китайкою -
заслуги Козацька.
Що в головах ворон кряче,
А що в ногах коник плаче.
У ціх піснях звелічена воля, воїнську звитягу, патріотічній дух, безстрашність, відданість справі національного визволення; оспівано Козацька славу, символом якої стає червона китайка:
Та щоб наша червона китайка НŠ​​зліняла,
Та щоб наша козацька слава не пропала.
...
