Електронні інструменти в музичній освіті
Електромузичні інструменти мають суперечливу репутацію. З одного боку, без них сьогодні неможливо уявити собі популярну музику, тому для дуже багатьох людей і особливо молоді їх тембри є свого роду естетичним еталоном музичного звучання. З іншого боку, ця ж асоціація електромузичних інструментів та популярної музики найчастіше стає причиною упередження проти них музикантів-професіоналів і аматорів, орієнтованих на академічні музичні жанри.
Але чи дійсно електромузичні інструменти фатально пов'язані з якимось одним музичним напрямком? У чому причина такого бурхливого поширення цих інструментів, і яка перспектива їх впливу на музичне життя суспільства?
У своїй конструкції музичні інструменти завжди спиралися на передові досягнення науково-технічної думки, тому тут не могли залишитися непоміченими і явища, пов'язані з електрикою. Перший електроклавесін, де для звуковидобування використовувалося статичну електрику, був побудований у Франції ще в 1759-му році.
Успішні досліди з генерування звуку за допомогою електрики 19-му столітті дали поштовх активних пошуків в конструюванні електромузичних інструментів. Серед численних і найрізноманітніших попередників їх сучасних видів назвемо такі екзотичні як телармоніум С. Кехілла (1910 р.) - величезний в 200 тонн електроорган, що призначався для рас-пространенія музики по мережі абонентів телефонної станції Чикаго, терменвокс Л. Термена (1920 р.) - Перший електроінструмент, випущений серійно, гра на якому нагадує паси екстрасенсів, і оптичний синтезатор Є. Мурзіна (1964 р.), де звук можна було намалювати на склі.
Чим ширше в звукоутворення використовувалося електроніка, тим більше цікаві й несподівані перспективи відкривалися в звуковому матеріалі. І якщо тембровий спектр електрифікованих інструментів опинявся значно різноманітніше їх акустичних прототипів, то звуковий потенціал електронних інструментів воістину безмежний. В«Убога палітра примітивних шумів, якими ми колись користувалися в кіно і на радіо, збагатилася багатьма абсолютно новими і дуже цікавими можливостями - писав Д.Б. Кабалевський. - Зараз можна проспівати В«Тембром вітруВ» або В«тембром громіздкої телеграфних дротівВ» двох-трехголосное хорову пісню, навіть фугу, шум набігають на берег морських хвиль може бути інтонаційно В«уточненийВ» і включений в партитуру поряд з будь-яким інструментом оркестру. Нечувані раніше тембри відводять нашу уяву в химерні світи фантастики, в космічний простір В».
У тому, що електронні тембри зайняли сьогодні настільки помітне місце в музиці, чимала заслуга належить композиторам-авангардистам, расширившим наші уявлення про її звуковому матеріалі. Тут слід назвати П. Шеффера, своїм концертом по французькому радіо в 1948-му році дав початок конкретної (шумовий) музиці, Е. Вареза, який створив першу композицію електронної музики в 1947-му році, а також - К. Штокгаузена, П. Булеза, Я. Ксенакіса, Д. Кейджа, В. Усачевского, які зробили помітний внесок у електронну музику і сприяли поширенню електронних студій у всьому світі.
Не можна не згадати тут також і імена інженерів Р. Муга, Т. Оберхайма, Д. Чоунінга і Р. Курцвея - творців сучасних синтезаторів, тембри яких стали для нас настільки звичними.
У чому ж полягають переваги синтезатора в очах багатьох музикантів? Перш за все, - це багатотембрового. Не менше сотні (!) Тембрів навіть в найпростішій його сучасної моделі здатні відповісти найрізноманітнішим запитам користувача. Додаткові ефекти: вібрато, портаменто, гліссандо, ковзна форманта, шуми і т.п. стимулюють фантазію музиканта в побудові заможної насиченою оригінальними звучаннями фактури. Автоакомпанемент, можливість використання якого передбачає конструкція синтезатора, наближає його звучання до ансамблю або навіть до оркестру, виконують музику самих різних побутових жанрів і стилів, а ритмічні збивання, також закладені в його пам'яті, оживляють це звучання, надають йому блиск і імпровізаційну безпосередність. Секвенсер дає можливість виконавцю заздалегідь записати свою композицію або окремі її фрагменти, наприклад, важкі, ефектно звучать місця, і в результаті він відчуває себе набагато впевненіше на сцені або в студії звукозапису. Нарешті, комп'ютер, з яким синтезатор комутується, дозволяє озвучити будь-яку саму складну партитуру, відредагувати твір, досягаючи при цьому ідеального якості його звучання, і отримати при наявності принтера потрібну кількість екземплярів його нотної роздруківки.
Таким чином, завдання музиканта тут далеко виходять за рамки відтворення готового нотного тексту і включають в себе крім чисто виконавської функції ще функції інструментовщіка (вибір тембру), аранжувальника (уточнення фактури, вибір автоакомпанементу і визначення місць ритмічних відіграшів), звукорежисера (Установка правильного балансу голосів фактури, підбір звукових ефектів) і редактора (коригування внесеного в пам'ять інструменту або комп'ютера звучання і уточнення нотного запису музики).
Разом з тим, управління всіма цими багатими звуковими можливостями виявляється набагато простіше і доступніше ніж гра на традиційних музичних інструментах. Масу чисто технічних проблем тут бере на себе електроніка, і, щоб яскраво озвучити музичну композицію, тут зовсім не обов'язково володіти віртуозною побіжністю пальців і масою інших вузькопрофесійних навиків, необхідних піаністу або органістові. Широкий простір для творчості, що відкривається синтезатором, і високу якість звучання при відносно нескладній техніці гри на ньому, роблять цей інструмент особливо привабливим для музиканта-любителя. А якщо до цього ще додати портативність синтезатора і його надійність в експлуатації, то стає зрозумілим, чому він набуває все більш масове розповсюдження.
Наступ В«Електронних клавішВ» в музичному побуті розвинених країн можна порівняти з таким же стрімким і беззастережним завоюванням фортепіано музичного салону в 19-м столітті, і як провідний інструмент аматорського музикування синтезатор сьогодні є повноправним наступником свого механічного побратима. Видається, що цей інструмент стоїть на порозі і нашого російського музичного побуту, так як при всіх достоїнствах синтезатора ціна його цілком пристойної моделі сьогодні значно нижче ціни піаніно.
Абсолютно очевидно, що синтезатор може бути ефективно використаний у різних областях музичного виховання. Дуже перспективним бачиться його застосування на шкільному уроці музики.
Учитель з його допомогою у своєму виконанні може наблизитися до оригінального звучання, задуманому композитором - адже до його послуг тут різні види клавішних, струнних, духових та ударних інструментів різних епох і народів. Завдяки цьому, музика набуває велику силу художнього впливу. Учні знайомляться з невідомими їм раніше інструментальними звучаннями.
Але саме головне - синтезатор дає дітям можливість краще зрозуміти логіку музичної думки, ясніше відчути її образ. Так, змінюючи тембр на стиках форми, вчитель тим самим зверне увагу учнів на фази розвитку музичної думки. Експонуючи контрастують тембри в одночасному звучанні, учитель підкреслить шаруватість музичної думки, а, варіюючи забарвлення мелодії, висвітить в ній різні образно-смислові грані. Більш того, учні, спираючись на свої музичні вистави, самі зможуть запропонувати на уроці схему інструментування знайомої їм п'єси, а вчитель тут же продемонструє звуковий результат і пояснить, який із її варіантів найбільш підходить для даної музики.
В«ВшитіВ» в пам'ять синтезатора численні види авто-акомпанементу, а іноді і можливість їх самостійно програмувати дозволяє вчителю облагородити звучання В«ЛегкихВ» жанрів на музичних заняттях у школі чи дитячому садку. Діти, безсумнівно, отримають задоволення від виконання пісень під авто-акомпанемент В«АнсамблюВ» або навіть цілого В«оркеструВ» в руках вчителя.
Велике місце міг б...
