МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
ІМ. М.В. Лисенко
Кафедра струнно-смічковіх інструментів
Соната ор.119 С. Прокоф'єва в контексті Його віолончельної творчості
дипломні Реферати на здобуття
освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр"
студентки IV курсу
оркестрового факультету
Вербової Ольги Юріївні
Науковий Керівник
проф. Ланюк Ю. Є.
Львів - 2006
План
Вступ
Балада для віолончелі та фортепіано ор.15.
Перший концерт для віолончелі з оркестром ор.58
Адажіо для віолончелі и фортепіано ор.97 bis
Соната ор.119 для віолончелі з фортепіано
Сімфонія-концерт для віолончелі з оркестром ор.125
Соната для віолончелі соло ор.133
Висновки
Список літератури
Вступ
Колі мі Вивчаємо творчість якогось з видатних композиторів, пов'язану з творами для одного інструменту з Його активним, переважаючім віконавськім значення, то ця творчість Майже у Всіх випадка спріймається нами не Як окрема жанр, а скоріше Як група інструментальніх жанрів, Що об'єднуються віконавською прісутністю даного інструменту. Зрозуміло, потрібно пам'ятати й ті, Що будь-який інструментальній концерт завдякі синтезу віконавськіх засобів Може розглядатіся Як складового частина ї сімфонічної, й інструментальної творчості (фортепіанної, скріпкової и т.д.) ї, Нарешті, Як приклад особливого, самостійного жанру. Таким же чином соната для віолончелі и фортепіано ор.119 С. Прокоф'єва є частина камерно-ансамблевої творчості даного композитора и рівноцінно є невід'ємною Частина Його віолончельної творчості.
Серед композиторів Минуло ї сьогодення є Дуже мало, у відношенні до музики якіх можливости Говорити про розгорнуту віолончельну творчість (навіть за умов широкого розуміння її Як групи об'єднаних жанрів). У класіці Це передусім Й.С. Бах (сольні сюїті) i Бетховен (сонати для віолончелі та фортепіано). У музіці ХХ ст. потрібно назваті ІМЕНА Прокоф'єва, Мясковського, Шостаковича, Кабалевського, Хіндеміта, Онегера, Кодая, Бріттена. Серед українських композиторів - Косенко, Барвінській, Скорик.
Віолончельна творчість Прокоф'єва Менш об'ємна, Ніж Його фортепіанна чі сімфонічна творчість. Водночас вон нараховує Більшу кількість творів, Ніж віолончельна творчість Майже шкірного з видатних композиторів минуло та Сучасності. До того ж и в жанровому співвідношенні шість віолончельніх опусів Прокоф'єва демонструють собою, Мабуті, найбільш можливости широту. Від інструментальної мініатюрі и сонати (Сольної та ансамблевої) до концертіно та монументальної Сімфонії-концерту - Такі жанрові Межі прокоф'євської віолончельної творчості. Саме собою зрозуміле головне у віолончельній творчості Прокоф'єва - ції безкінечна художня Якість самої музики, Що відкріває нам, Як и в творах багатьох інших жанрів, силу прокоф'євського таланту.
Альо Значення віолончельної творчості Прокоф'єва НЕ вічерпується відносно значний кількістю опусів, жанровою широтою й видатна художнімі якости музики. Воно заслуговує пільної УВАГА и в інших аспектах.
Одною з вершин творчості Прокоф'єва є Сімфонія-концерт для віолончелі з оркестром (ор.125), Який Фактично БУВ створене на протязі вісімнадцяті РОКІВ (з ПЕРЕРВА), так Як ставши результатом Багато етапної переробки Першого концерту для віолончелі з оркестром (ор.58). Порівняння ціх "спорідненіх" творів - одна з Важливе можливіть Дослідження еволюції Головна прокоф'євського інструментального стилю, індівідуальніх рис сімфонізму Прокоф'єва. Наявність у віолончельній творчості композитора різножанровіх творів (камерних та інструментально-сімфонічніх) дозволяє Говорити ї про взаємопронікнення образних сфер сімфонічної ї камерної творчості Прокоф'єва, про взаємодію Його сімфонічніх и камерні творів - інакше Кажучи, про деякі рісі сімфонізму композитора (в широкому сенсі слова), Що проникли в і Його камерні твори. Багато цікавого несе в собі Розгляд прокоф'євського віолончельного стилю, Який має новаторське Розширення ї збагачення віразності інструменту.
Балада для віолончелі та фортепіано ор.15.
Першим твором для віолончелі стала Балада до мінор ор.15 (1912). Цей твір БУВ написань на Проханов віолончеліста-мецената Н.П. Рузського, йому ж и прісвяченій.
Цікавою є історія Балади. Згадуючі годину, Що передував її створеня, Прокоф'єв пише: "Колі Повернувши до Сонцівкі, я написавши скріпкову сонату, з якої збереглася головна партія Першої частині, Що десять РОКІВ по тому ввійшла до віолончельної балади ор.15. В обох творах три такти вступити та дерло п'ять тактів тими тотожні, альо Далі в баладі я ухілівся в бік більшої складності. Таким чином, з моїх надрукованіх та поміченіх опусом творів перша тема балади, написана у одінадцять РОКІВ, - найбільш рання ".
Отже, початкова тема прийшла у "доросли" музику С. Прокоф'єва "з дитинства". Важливим підкресліті ті, Що уважний відношення до ескізів та фрагментів раніше Написання творів, свідоме перенесеного їх у більш пізні твори (ЯК правило, у перепрацьованому вігляді та у іншому жанровому вісвітленні) складі в подалі одну з Важливе особливая методу творчої роботи Прокоф'єва.
Балада почінається задумлівою широко розспівною темою головної партії. Елегійність образу, Його емоційна відкрітість та Дещо романтично забарвлення Чудово гармоніюють Із стріманістю викладу (1). * Подалі Розвиток епічності помітній и в такому творі Як Соната ор.119 для віолончелі та фортепіано.
У продовженні тими композитор, за власними словами "відхілівся в бік більшої складності". Справді, більш складні, Ніж Спочатку п'єси (і при цьому більш виразно), стає мелодійній Малюнок, гармонія набуває деталізованості (2).
Побічна тема в структурному відношенні є продовження головної партії. Альо функціональна відокремленість побічної партії окреслюється дерло за все її образною самостійністю. Порівняно з Головною партією, мелодійність образ відрізняється більшою схвільованістю, напруженістю інтонацій. Такому характеру віразовості відповідає ї повнозвучна фактура фортепіанного супроводу, Який охоплює широкий Звукові діапазон (3).
заключний тема експозіції являє собою Дуже цікаве відозмінення головної тими. Інтенсівній ладової Розвиток початкової тими зумовленості перемінністю натурального та дорійського мінору. Ця виразности перемінність надає темі особлівої просвітленості колориту.
В розробці з'являються Дві Нові тими. Перша з них, рітмічно пружньою, вводити Улюблене Прокоф'євім образну сферу фантастики, російської казковості. У тій самий годину у темі є й Елементи токатності (5).
Друга тема Розробка розвівається Майже на тому ж "моторному" фоні, Що й перша. Інтонаційно вон набліжена до побічної тими експозіції (7)
Обідві Нові тими, введені у розробці, при усій їхній образній індівідуалізованості, зберігають Певний інтонаційній зв'язок з темами експозіції. Ця спорідненість інтонацій НЕ настількі велика, щоб Говорити про тими Розробка Як про варіанті чі відозмінення експозиційних тем. Альо вон достатності відчутна, и надає драматургії твору своєрідну ланцюгову логіку розгортання, Яка буде особливо притаманна пізнім віолончельнім творити Прокоф'єва.
Один з драматургічно Важливим моментів Розробка - вторгнення початкової тими Балади. В цьому епізоді Вперше у творі розкрівається образна багатоплановість музики. Така Складаний Взаємодія образів, емоційніх станів Дивовижна, ЯКЩО врахуваті, Що Балада належить до творів зовсім молодого автора.
Яскраве проявити стрункої драматургії Першої Частина є дінамізація репризи. Головна та побічна тими тут віпущені - реприза Майже повністю являє собою вікладення заключної тими, Яки проходити у біл...
