Реферат "Пори року" П.І.Чайковського

Коли п'єси були вже написані Чайковським і відіслані в журнал, Бернард, прагнучи полегшити сприйняття музики, дав їй поетичне тлумачення у вигляді віршованих епіграфів. Композитор не заперечував проти епіграфів і з часу першої публікації вони залишаються майже невід'ємною частиною циклу.

Місяць за місяцем з'являлися нові п'єси Чайковського. Музична публіка з нетерпінням чекала чергового номера. Критика мовчала, не терплячи до настільки невинних В«дрібничокВ», а сам композитор чим далі, тим більше розумів, що рано чи пізно його новий фортепіанний цикл займе гідне місце в історії російської музичної літератури.

Так воно і сталося. У цій невигадливої, те саме що народної творчості, музиці безодня щирої поезії. Пістрявить галасливий масляної хоровод, мчать на перегонки лихі трійки з дзвінкими заливистим бубонцями, сурмлять вранці мисливські роги, ллються над безмежним степовим привіллям пісні женців і косарів. У жаркий червневий день добре брести курним польовим путівцем, віддавшись у владу сонця, вітру, ароматів квітучих трав. Ну, а в жовтні хочеться присісти в сутінки біля вікна і під шерех дощових крапель посумувати про Промелькнувший літі.

За словами Б.Астафьева, Чайковський створив п'єси В«малих формВ» піанізму, потрібні для виконавця і слухачів поза величних концертних естрад, але з душевним змістом, які відповідають зовам всього населення, тому, що воно завжди чуло навколо у своїй, усім звичної, дорогий нам російського життя. Так зі сторінок зошитів щомісячного В«НувеллистВ» стали з'являтися душевно привітні фортепіанні мелодії Чайковського, западаючи в серці, невідривні і незабутні (N 1)

Дванадцять п'єс циклу створені композитором як послідовний ряд картин російської природи і побуту, підлеглих природному річному круговороту тепла та холоду, розквіту і занепаду. Написані без домагань на віртуозність блиск і ефектність, вони відрізняються захоплюючою мелодійною виразністю і тонкістю фортепіанного письма. Кожна окрема п'єса являє собою самостійну за характером, вся мета яких сприймається як задушевне, що йде від глибини серця розповідь про нескінченно дорогому і близькому композитору.

Одна з найулюбленіших п'єс циклу - елегічна В«Осіння пісняВ». (Жовтень)

В«Осінь природи. Осінь життя. Настрою цієї музики дуже близький романс Чайковського В«Знову, як колись одинВ», з його глибоко особистої інтонацією смутку і самотності. І знову віолончель в діалозі з голосом обволікає душу своїм теплим і глибоким тембром. А далі, немов із В«тьми минувщиниВ» поступово виникає вальс. Повільний, нереальний у своїй ласкавої скрадливості, пропливає він перед нами як бачення минулої юності, як давно забутий жіночий образ. По початку усміхнений і щасливий, він звучить все безнадійніше все сумніше. І знову різка зміна настрою (і тональності).

В« Осіння прохолода, ясний, світлий холоднуватий ми мажор і зовсім національна за мелодійного складу перша п'єса В»(N 2)

В«Осіння пісня В»є яскравим прикладом характерної для Чайковського мелодізаціі фортепіанної фактури. Музична тканина п'єси безупинно живе і дихає у плетиві самостійних співаючих голосів.

На тлі акордової фактури з'являється мелодійний В«співаючий голосВ», основний мотив якого пізніше опускається в середні голоси В«віолончельні регістрВ», і доповнюється підголосками у верхньому голосі.

Всі це характерно фортепіанного стилю Чайковського, що сполучає в собі риси шумаковской характеристично і гостроти малюнка з безпосередністю простотою і задушевністю пісенно-романсового мелосу (N 3).

Музичний мову Чайковського нагадує нам скромну, неяскраву по фарбах російську природу, теж дуже В«небагатослівністьВ». Гармонійний склад п'єси не складний, однак він має властивість постійного розвитку та руху, як би намагаючись не зупинятися на тоніці. За допомогою простих акордів композитор створює неповторне звучання п'єси. Акорди побічних ступенів (S, VI, Д - з зверненнями, ДД VП, ДД) через альтерірованние звуки плавно переходять з одного в інший, як би переливаючись з однієї фарби в іншу. Незважаючи на мінорний, сумний колорит п'єси поява альтерірованних, В«мажорнихВ» ступенів, додає твору особливу прозорість, а використання домінантовой акордів до побічних сходами (Д> S, ДД, Д> Ш) роблять розвиток п'єси безперервним і природним.

В середній частині тональний план стає більш хистким (тут з'являються відхилення в тональності Ш і VI ступенів), що призводить до появи нової, мажорній тональності (мі мажор). Незважаючи на мажорний лад нова тональність не вносить великого контрасту, вона поступово розчиняється і затихає. Знову з'являється образ холодної, прозорої осені.

Реприза звучить більш напружено, насичено в гармонійному плані (Т-Д-Т-Д> S-ДДVП-Д-Д7-Т). Але поступово напруга спадає, рух затихає, як би заспокоюючись на боргом тонічної органному пункті. Відбувається не тільки гармонійний, але й динамічний склад. Але композитор не ставить в Наприкінці твору крапку, зупиняючись на V щаблі в мелодії, роблячи свій розповідь не закінченою. Чайковський створює образ неповторної російської природи, так дорогий йому та коханої.

Дослідник творчості Чайковського Кайгородов говорив про композитора:

В«Чайковський володів навдивовижу сильним, можна сказати феноменальним почуттям природи. Мені невідомо іншого прикладу людини, яка так сильно сприймав би враження від фарб природи і так сильно на них реагував. Мало сказати, що Петро Ілліч пристрасно любив природу - він її обожнював В»(5 С56.)

Саме ця щира любов до рідної природи і робить творіння композитора настільки близьким і зрозумілим кожному російській людині.

КОНСПЕКТ ЗАНЯТТЯ

Приглушено, в грамзапису звучить В«Осіння пісняВ» П.Чайковського. Учитель читає вірші.

Тихо, тихо сядемо поруч -

Входить музика в наш будинок

В дивовижному вбранні,

різнокольорові, расписном.

І розсунуться раптом стіни -

Вся земля видна навколо:

Танцюють хвилі річки пінної,

Чуйно дрімають ліс і луг.

В даль біжать степові стежки

Тануть в серпанку блакитний ...

Це музика квапить

І веде ...