Про художньому світі "Симфонічні танці" С. В. Рахманінова
Грачов В. Н.
Кажу вам таємницю: не всі ми помремо, але всі змінимося. Раптом, як оком змигнути при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось (1 Кор. 15:51,52).
В притчі про десять дів Господь дає зрозуміти: не незабаром буде Друге Його пришестя; трапиться воно опівночі, так що від довгого очікування, стомившись, задремлют навіть цнотливі. Що таке опівночі в масштабі людської історії? Де ця опівночі? Це наш час: мільярди сплячих в розтлінні кошмарному сні.
Як само важливі пильнує! Адже від когось повинен ізойті крик: В«Жених, виходьте назустріч йому В»(Мт. 25:6).
В наш час, коли НЛО, В«космічні прибульціВ» і нецензурна лайка поп зірки займають розуми людей більше, ніж музика високої професійної традиції, важко звернути увагу людей на проблеми останньої. А тим більше - знайти щось нове в досить відомому творі, що б зацікавило спокушених професіоналів. Все здається давно зрозумілим і вивченим. Це, природно, відноситься і до В«Симфонічним танцівВ» Рахманінова, створеним майже 65 років тому назад і, здавалося б, досить осмисленим за цей час. Однак стрімке зростання інтересу до творчості великого російського композитора на початку XXI ст. на тлі релігійного піднесення в Росії дозволяє по-новому оцінити деякі і, як здається, давно відомі сторони його творчості. Зупинимося на одній з них.
С. Рахманінов - великий російський православний художник ХХ в. Православний не тільки за традицією і вихованню, а й у справах. Важко в російській музичній культурі відшукати іншу настільки позитивну особистість, сповнену, поряд з геніальним хистом, ще й істинного благочестя, краси вчинку, скромності і мужності. На жаль, і понині зустрічаються висловлювання про те, що Рахманінов нібито В«не був релігійною людиноюВ». Потрібно відразу ж зазначити, що подібні оцінки свідчать або про нерозуміння Рахманінова, або про прагнення до спотворення істин (1). Безліч різних людей, які близько знали Сергія Васильовича, відзначають його глибоку релігійність. Наприклад, у спогадах А.Ф. Гедіке читаємо: «³н (Рахманінов - ВГ.) любив церковний спів і частенько, навіть взимку, вставав в 7:00 ранку і, в темряві найнявши візника, їхав у більшості випадків у Таганку, в Андрона монастир, де вистоював у напівтемній величезної церкви цілу обідню, слухаючи суворі піснеспіви з октоиха, виконувані ченцями паралельними квінтами В»(2). У листі з Америки до З.А. Прибиткова С.В. Рахманінов пише: В«Я дуже зайнятий і дуже втомлююся. Тепер моя постійна молитва (Курсив мій - ВГ.): Господи, пошли мені сил і терпіння В»(3). Де ж тут відсутність релігійності? От уже істинно: В«Не убойся звістки лихої, його серце міцне, надію на Господа В»(Пс. 112:7).
В«Симфонічні танці В»(4) (1940) - останнє велике симфонічний твір Рахманінова - як ніби досить докладно розглянуто у вітчизняному музикознавстві. Зазвичай їх справедливо зіставляють з іншими пізніми творами Рахманінова, такими як його знаменита В«Рапсодія на тему ПаганініВ» та В«Третя симфоніяВ». Дослідники відзначають серйозність змісту В«ТанцівВ», погляд на Росію здалеку, тугу за батьківщиною великого Майстра, чудовий саксофон у другій темі першої частини. Їх зміст дослідники розкривають, спираючись на попередні назви частин: В«ДеньВ», В«СутінкиВ», В«ПівнічВ», хоча Рахманінов і відмовився від них в остаточній редакції. Назва-жанр В«ТанціВ» і використання в них начерків до балету В«СкіфиВ» (1915) налаштовує на сценічну оцінку задуму твору. Наприклад, М.М. Фокін навіть збирався ставити на них балет.
На Насправді, автор ніде не розкриває зміст В«ТанцівВ», що само по собі симптоматично. І хоча багато елементів їх В«сюжетуВ» прочитані, цілісна картина змісту твору, мабуть, все ще не розкрита. Що ж вислизнуло від уваги допитливих дослідників?
Нам видається, що В«Симфонічні танціВ» - це умовна назва, швидше, вуалюють, ніж розкриває їх зміст. Насправді, вони виявляються твором на релігійну тему, своєрідним духовним заповітом Рахманінова, зашифрованим в музичних образах без залучення слова. Навіщо ж Рахманінову знадобилося шифрувати зміст В«ТанецьВ»?
Тепер ми можемо тільки припускати мотиви автора. Але з великою часткою впевненості можна сказати, що Рахманінов приховав справжній задум твору, заради того, щоб донести його до адресата. В«Симфонічні танціВ» присвячені релігійної ролі Росії в Останні часи. Завдяки затінення сенсу в назві, композитор отримав можливість виконання В«ТанцівВ» на далекій батьківщині вже через три роки після їх написання (5). Він мабуть, сподівався, що В«ТанціВ», увійшовши в музичний ужиток Росії з музичного боку, поступово, з поверненням до віри народу, будуть осмислені і з боку релігійного змісту (6).
Що ж В«закодованоВ» у В«Симфонічні танціВ»?
Задум Рахманінова був, мабуть, всеосяжним. Він у симфонічній формі втілив в них образи В«АпокаліпсисуВ», В«Dies iraeВ», долю гине світу і роль Росії в Останні часи. Крім того, Рахманінов відбив у них свої власні переживання і, подібні пророчим, видіння.
Апокаліптичне сприйняття дійсності для Рахманінова, очевидно, було зовсім природним. Як відомо, він використовував тему В«Dies iraeВ» з перших опусів: наприклад, у фіналі фортепіанної сонати ор., у Другій симфонії і т. д. Відчуття наближення Страшного суду в свідомість художника вносила саме життя. Він виявився очевидцем Першої світової війни, краху Російської імперії, побиття Предержащих і мільйонів російських патріотів під час революції. Пізніше, живучи в Європі, С.В. Рахманінов став свідком появи фашизму в Італії та Німеччині, факельної ходи нацистів, кругообертання фашистських свастик на стадіонах, початку Другої світової війни. Як міг реагувати на все це нащадок молдавських господарей і руських князів, православний художник С. Рахманінов? (7)
Своє ставлення до подій у світі він, зазвичай скупий на оцінки, розкриває в листі до С.А. Сатиной від 27 січня 1941 р. В«Ми живемо, воістину, в страшне час - пише Рахманінов. - Навіть те, що ми переживали під час світової війни (Першої - ВГ.), Здається, в порівнянні з сьогоденням, чимось іншим. Тоді були десь, в якихось країнах, світлі плями. Зараз же здається, що катастрофа поширюється на весь світ і поглине всіх і вся. Не дай, Господи! Поради жити тільки сьогоденням днем, по совісті кажучи, не витримують жодної критики. Хто ж живе тільки сьогоднішнім днем ​​і хто це, хто не думає хоча б про близьку майбутньому? І як можна про нього не думати! Адже не звірі ж ми! Але, думаючи про майбутнє, нічого, крім жаху, собі не уявляєш (курсив мій - ВГ.). Як з цим впоратися і як себе вести, скажи мені? В». Хоча ці рядки написані рік потому після створення В«ТанцівВ», можна з упевненістю припустити, що саме думки про сьогоденні і В«близькому майбутньомуВ» С.В. Рахманінов втілив у змісті цього твори. Які конкретно ці ідеї і як вони втілені в В«Симфонічних танцях В»?
Підсумовуючи враження від прослуховування В«ТанцівВ», їх сенс від особи Рахманінова можна було б сформулювати наступними словами: В«Батьківщина моя! В ці страшні часи вершники Апокаліпсису вже розносять кару Господню по землі. Сатана править бал в рідній Вітчизні. А отруйна сарана скаче по світу, шкодячи людям. Близький вже день Страшного суду та Другого пришестя. О, Свята Русь, як ти була прекрасна у своєму ідеальному облич! Але що ж з тобою стало? .. У що ти перетворилася? Це не може бути назавжди. Я вірю, що покаянна молитва відродиться на рідній землі. І тоді Господь помилує Росію і весь світ. Інакше - кінець всьому і порожнеча. Час людей закінчуються. Морок покриває землю В»(8).
Автор втілює свої ідеї за допомогою створення мальовничого ряду музичними засобами, завдяки вербальному прочитанню деяких музичних образів, втілюючи сакральну символіку труб і валторн, алегорично осмислюючи музичну драмату...
