Завдяки топонімам Кадашевська набережна, Кадашев-ські провулки (їх три) і Кадашевська безвихідь - ми можемо відкрити ще одну цікаву сторінку історії Москви й мови москвичів.
Офіційна назва Кадашевська набережна отримала в початку XX століття, до того вона іменувалася водовідвідних - по каналу. У слові набережна немає нічого незвичайного, і за освітою і за значенням воно пов'язане зі словом берег і з поняттям В«берегВ»; набережна - це В«берег, укріплений стінкою з бетону, каменю, дерева, а також вулиця, що йде уздовж такого берега або взагалі уздовж берега В». Набагато цікавіше історія самого слова берег, дуже і дуже стародавнього. У сучасній російській мові воно має значення В«край суші (материка), прилеглий до води, до водної поверхні (річки, моря та ін) В». Воно входить до групу слів із загальним індоєвропейським походженням і в глибокій старовині означало В«піднесення, висотаВ», потім - В«гораВ», В«високий (правий) берегВ» і лише у слов'янських мовах отримало значення власне В«берегВ». Саме тому російському слову берег споріднені болгарське бряг В«берег, піднесенняВ», словацьке breh В«берег, пагорб, схил гориВ», німецьке Berg В«гораВ», англійське barrow В«Курган, пагорбВ» і навіть вірменське berj В«висотаВ» і осетинське barz В«купаВ».
Місцевість Кадашах (або Кадашева) згадується ще в заповіті Івана III, складеному в 1504 році. Це ще один старомосковский топонім, пов'язаний з древніми слободами і професіями їх жителів. А професій таких в Москві налічувалося більше двохсот. Досить поширеним у Москві був ткацький промисел; майстри-ткачі заснували в місті кілька своїх слобід, однією з яких стала слобода Кадашах, Кадашевська. Знавець старовинної Москви журналіст Лев Колодний в книзі В«Краї МосквиВ» вірно і образно написав: В«Якщо від станції метро В«НовокузнецькаВ» пройти на Кадашевська набережну, а потім походити по трьом затишним Кадашевской провулках і глухому кут
і, то це означає здійснити мандрівку в Кадашах - колишню вотчину московських ткачів, колись місто в місті, зі своїми привілеями, порядками, звичаями. В Кремль, у царський палац, в торгові ряди Москви та інших міст, в далекі країни надходило знамените московське полотно з льону та коноплі, зроблене руками кадашевцев В». Ткацьке виробництво в Кадашах отримало назву Кадашевська Хамовний двір. Слід пояснити, що полотно, вироблене в Кадашах, було не простим, а художнім, що володіє складним малюнком. Історики, що вивчають традиції столичних умільців-ткачів, підкреслюють, що майстерність ткачів Кадашевська слободи накопичувалося століттями, передавалося по спадщину від батька до сина, від матері до дочки.
Дійсно, слава про майстерність Кадашевська ткачів за короткий час вийшла за межі Москви і навіть Росії. Та й сама ця слобода була великою, населеної, з багатьма палатами, і існувала більше двох сторіч.
На свої кошти ткачі-кадашевци збудували у 1657 році храм Воскресіння В«в КадашахВ», що став і чудовим архітектурним пам'ятником, однією з перлин сучасного Замоскворіччя.
А як виник топонім Кадашах? Логічно припустити, що корінь назви якось повинен бути пов'язаний з ткацьким виробництвом, зі знаменитим Кадашевской полотном? Адже саме така мотивування імені іншої московської ткацької слободи - Хамовники, про якого розповідається в главі В«ХамовникиВ». Виявляється, ткачі влаштували свою слободу на місці колишньої слободи великокнязівських бондарів, які виготовляли бочки - каді. Тому-то місце, де спочатку жили і працювали бондарі, Кадніков, і отримало найменування Кадашах. А зовсім фантастична версія, що зв'язує цей топонім з нібито жили тут татарськими суддями В«кадіВ», ніякого відношення до його реальної мотивуванні не має, це - ще одна В«народна етимологіяВ». Слово Кадашах, що означає В«майстер-Кадочников, бондарів, бондарВ», в наш час вийшло з вживання, в російській мові не зустрічається і тому здається незрозумілим, але ще в XIX столітті воно було уживано не тільки в мові москвичів, але і у володимирських і рязанських говорах.
Кадашевци були ткачами В«білої казниВ» і в XVII столітті були у віданні В«наказу Царициной Майстерні ПалатиВ». Ось що говориться про це в одному із старовинних документів: В«... С'тх' слобод' Вь тот' пріказ' доходов' нть нікакіх', а йдуть доходи полотна, і скатертини, і ручники, за указом на царскiй обіход', і на царіцин', і царевічам', і царевнам' ... а для прiему полотен' сделан' Вь слобід На Москв двір, а прінімает' т полотна і росправу меж' тми людьми лагодити бояриня вдова В».
П'ятницька вулиця - одна з найжвавіших в Москві. Важко повірити, що було абсолютно вірно сказано в путівнику середини минулого століття: В«Замоскворіччя - інше місто, в ньому мало життя, рухуВ». Але в сусідніх з П'ятницької вулицею провулках або поблизу водовідвідних каналу ще можна знайти куточки, які нагадують про особливе, тихому й закритому світі Замоскворіччя. Існує план реставрації колишньої Кадашевська слободи, за якому вона буде перетворена у великий туристський комплекс. Тут повинні з'явитися старовинні трактири, музей історії московського побуту, чайні, невеликі готелі-обійстя, концертний зал, лекторій, магазини сувенірів. У Кадашах намічено створити і майстерні, де чи не основною сувенірною продукцією, виробленою на стародавніх ткацьких верстатах, має стати художнє Кадашевська полотно. Ідея непогана: Москві бракує таких туристських центрів, розповідають про минуле столиці та відроджують традиції московських майстерень. Однак буде дуже шкода, якщо такий план втілиться в життя як ілюстрація нового В«крилатогоВ» вирази: В«Хотіли як краще, а вийшло як завждиВ». Сумний досвід старого Арбату, ярмаркового та немосковських, служить тому переконливим застереженням.
