Зоя Гнатівна Bінoгрaдoвa, доктор економічних наук, професор Російської економічної академії ім. Г.В. Плexaнова.
Санація являє собою систему техніко-технологічних, соціально-психологічних, фінансових та екологічних заходів з оздоровлення підприємства, установи або організації, спрямованих на запобігання банкрутства та ліквідації.
Санація підприємства проводиться в трьох основних випадках:
до збудження кредиторами справи про банкрутство, якщо підприємство в спробі виходу з кризового стану вдається до зовнішньої допомоги зі своєї ініціативи;
якщо саме підприємство, звернувшись до арбітражного суду із заявою про своє банкрутство, одночасно пропонує умови своєї санації (такі випадки санації найбільш характерні для державних підприємств);
якщо рішення про санацію виносить арбітражний суд за що надійшли пропозиціям від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника і погасити його зобов'язання перед бюджетом.
В двох останніх випадках санація здійснюється в процесі провадження справи про банкрутство підприємства за умови згоди зборів кредиторів зі строками виконання їх вимог на переведення боргу.
Етапи управління санацією підприємства:
Визначення доцільності і можливості проведення санації.
Обгрунтування концепції санації.
Визначення напрямки здійснення санації.
Вибір форми санації.
Підбір санатора.
Підготовка бізнес-плану санації.
Розрахунок ефективності санації.
Затвердження бізнес-плану санації.
Моніторинг реалізації заходів бізнес-плану санації.
1. Визначення доцільності та можливості проведення санації. На цьому етапі за результатами діагностики і моніторингу по внутрішній стабілізації підприємства приймається принципове рішення про проведення санації. Доцільність санації може бути доведена соціальною значимістю виробленої продукції (Послуг) та неможливістю повного задоволення суспільної потреби без роботи цього підприємства. Можливість проведення санації визначається перспективами виходу з кризового стану та успішного функціонування при наданні істотної зовнішньої допомоги.
2. Обгрунтування концепції санації. Концепція визначає напрями та форми санації. Може відстоюватися оборонна і наступальна концепції:
Наступальна концепція зазвичай буває спрямована на диверсифікацію, швидке завершення розпочатих інвестиційних проектів, вихід на нові ринки.
Оборонна концепція санації направляється на скорочення обсягів операційної та інвестиційної діяльності, забезпечення збалансованості грошових потоків на більш скромному об'ємному рівні. Тут передбачається залучення зовнішньої допомоги для позбавлення від ряду збиткових виробництв і незавершеного будівництва в метою стабілізації.
3. Визначення напрямку здійснення санації. В залежності від масштабів кризи (визначених при діагностиці) розрізняють два основних напрямки:
Рефінансування боргу (усунення неплатоспроможності), якщо кризовий стан тимчасове і не катастрофічне. Цей напрямок санації не змінює статусу юридичної особи сануються підприємства.
Реструктуризація (Реорганізація) підприємства, при значних масштабах кризових явищ, коли необхідні більш ефективні організаційні форми його господарської діяльності. Цей вид санації, як правило, пов'язаний зі зміною статусу юридичної особи сануються підприємства.
4. Вибір форми санації. Форма санації характеризує механізм, за допомогою якого досягаються її основні цілі.
Санація, спрямована на рефінансування боргу, може мати такі основні форми:
Дотації і субвенції за рахунок коштів бюджету (в основному, державним підприємствам у пріоритетних галузях економіки або для здійснення антимонопольних заходів).
Державне пільгове кредитування (відрізняється від попередньої форми лише зворотним характером).
Державна гарантія комерційним банкам по кредитах, виданих сановане підприємство (при відсутності коштів на пряме фінансування).
Цільовий банківський кредит (здійснюється комерційним банком після ретельного аудиту і при високих ставках відсотка по ньому через ризик).
Переклад боргу на іншу юридичну особу (юридичну особу, що побажала взяти участь у санації боржника, але за згодою кредиторів).
Реструктуризація короткострокових кредитів у довгострокові (з підвищенням процентних ставок).
Викуп облігацій та інших боргових цінних паперів під гарантію санатора (в ролі такого гаранта-санатора можуть виступати комерційний банк або страхова компанія).
Відстрочка погашення облігацій підприємства (таке рішення може бути прийняте більшістю інвесторів-кредиторів підприємства).
Списання санатором-кредитором частині боргу (ця форма надається кредитором у разі, якщо вимога повного погашення боргу нереально і призведе до краху).
Санація, спрямована на реструктуризацію, може носити такі основні форми:
Злиття. Така форма санації здійснюється шляхом об'єднання підприємства-боржника з фінансово стійким підприємством (з переходом під юрисдикцію останнього). Розрізняють: горизонтальне злиття, коли об'єднуються підприємства однієї галузі; вертикальне злиття, яке об'єднує підприємства суміжних галузей (Наприклад, виробники і споживачі сировини); конгломератні злиття, в процесі якого досягається ефект диверсифікації. Для санатора спонукальним мотивом зазвичай стає ефект синергії, а для боржника - можливість зберегти робочі місця і спрямованість продуктивної діяльності.
Поглинання. Здійснюється шляхом придбання боржника сенатором, що стає для санатора формою інвестування в цілісний майновий комплекс або основний частини його активів. Самостійний статус втрачається, але як юридична особа може стати дочірнім підприємством.
Поділ. Така форма санації може бути використана для багатогалузевого підприємства. Ефект санації з'являється за рахунок скорочення загальногосподарського управлінського апарату, невиробничих та допоміжних служб (кожне нове підприємство набуває статусу юридичної особи з майновими правами і обов'язками, отриманими в результаті розподільчого балансу).
Перетворення у відкрите акціонерне товариство. Така санація відбувається за ініціативою групи засновників, дозволяє істотно розширити фінансові можливості і тим самим забезпечити вихід із кризи.
Передача в оренду. Ця форма характерна для санування державних підприємств (але може бути використана і недержавними), переданих в оренду трудовим колективам. Умовою при цьому стає прийняття колективом боргів підприємства.
Приватизація. У цій формі сануючі тільки державні підприємства. Умови та форми приватизації регулюються системою законодавчих актів.
5. Підбір санатора. Здійснюється виходячи з обраної форми санації (іноді на підставі конкурсу бізнес-планів санації).
При рефінансуванні боргу основними претендентами можуть виступати:
Власники підприємства (в тому числі і державні органи - по підприємствам державної форми власності).
Кредитори підприємства.
Комерційний банк, який здійснює обслуговування підприємства.
При реструктуризації (реконструкції) підприємства:
Власники підприємства.
Підприємства-кредитори.
Сторонні господарюючі суб'єкти - юридичні особи.
Трудовий колектив сануються підприємства.
6. Підготовка бізнес-плану санації. Бізнес-план санації представляє собою основний документ, який обгрунтовує цілі і процес здійснення оздоровлення підприємства-боржника, підтверджені експертизою незалежної аудиторської фірми. Основні складові бізнес-плану санації:
Загальні відомості про сановане підприємство.
Оцінка кризового стану.
Обгрунтування концепції та форми санації.
Система пропонованих заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства.
...
