Контрольна робота
В«Методи пошуку оптимальних рішень для розвитку організації В»
Введення
В процесі управління використовується безліч різних образів, підходів і прийомів, які дозволяють упорядкувати, цілеспрямовано і ефективно організувати виконання функцій, етапів, процедур і операцій, необхідних для прийняття рішень. У сукупності вони виступають як методи управління, під якими розуміються образи здійснення управлінської діяльності, які створюються для постановки і досягнення її мети.
Методи займають особливе місце в управлінні, оскільки на їх підставі відбувається взаємне збагачення теорії і практики управління. Дійсно, відповідаючи на питання, як виконувати ту чи іншу управлінську роботу, методи дозволяють сформувати систему правил, прийомів і підходів, які скорочують витрати часу та інших ресурсів на целереалізацію. Одночасно з цим використання системи методів при вивченні нових проблем управління дозволяє збільшувати знання про управління і про закономірності процесів і явищ, які відбуваються в ньому, сприяючи розвитку теорії управління.
В сучасних умовах зростає складність управлінських завдань, яка зумовлює потребу в постійному розвитку та вдосконаленні методологічних положень, методів і методичних рекомендацій. Наукова обгрунтованість рішень, їх оптимальність залежить, насамперед, від ступеня досконалості методів, які використовуються в процесі розробки і реалізації управлінських рішень, а також від рівня знань персоналу управління і його володіння комплексом управлінських методів.
1. Поняття управлінського рішення
Розробка управлінських рішень є важливим процесом, зв'язує основні функції управління: планування, організацію, мотивацію, контроль. Саме рішення, прийняті керівниками будь-якої організації, визначають не тільки ефективність її діяльності, а й можливість сталого розвитку, виживання в швидко змінюваному світі.
Прийняття ефективних рішень - одне з найбільш важливих умов ефективного існування і розвитку організації.
Важливість процесу прийняття рішень була усвідомлена людством одночасно з початком його свідомої колективної діяльності.
Тому слідом за виникненням і розвитком теорії управління виникла і розвивалася теорія прийняття рішень.
Сучасна наука про управління, а разом з нею і теорія прийняття управлінських рішень виникли після того, як з'явилися організації в сучасному розумінні.
Рішення - це вибір альтернативи. Щодня ми приймаємо сотні рішень, навіть не замислюючись, яким чином це робимо. Справа в тому, що ціна таких рішень, як правило, невисока, та й ціну цю визначає сам суб'єкт, їх прийняв. Звичайно, існує ряд проблем, що стосуються відносин між людьми, здоров'я, сімейного бюджету, невдале рішення яких може спричинити далеко наслідки, але це швидше виняток, ніж правило.
Кожна управлінська функція пов'язана з кількома загальними, життєво важливими рішеннями, що потребують втілення в життя.
Управлінське рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, зумовлені ним посадою (вибір альтернативи, здійснений керівником у рамках його посадових повноважень і компетенції і спрямований на досягнення цілей організації). Прийняття рішень є основою управління.
Мета управлінського рішення - забезпечення руху до поставлених перед організацією задачам. Тому найбільш ефективним організаційним рішенням з'явиться вибір, який буде насправді реалізований і внесе найбільший внесок у досягнення кінцевої мети.
Ефективність менеджменту значною мірою обумовлюється якістю прийнятих управлінських рішень. Процес управління нерідко характеризують як сукупність процедур по виробленню, прийняттю управлінських рішень і організації їх виконання.
У теорії менеджменту виділяється самостійний розділ, що включає методологічні основи прийняття правлінські рішень: їх характеристику, процедуру вироблення і прийняття, організацію і контроль виконання. Важливе місце в ньому відводиться прийняттю рішень в умовах ризику, а також психології поведінки управлінських працівників у ситуації прийняття рішень.
Діяльність у сфері бізнесу дуже багатогранна і проявляється в щоденному прийнятті багатьох рішень. Наприклад, у виборі комерційних рішень з приводу здійснення торгових операцій, у формуванні структури апарату управління, підборі і розстановці кадрів, організації праці на фірмі і праці керівника. Характер прийнятих управлінських рішень формує імідж керівника і В«обличчяВ» фірми в цілому.
Іншими словами, управлінські рішення, будучи продуктом управлінської праці, відображаються на всіх; сторонах діяльності фірм і, природно, на їх кінцевих результатах - прибутку.
Особливу значимість набуває здатність прийняття ефективних управлінських рішень керівниками в умовах ринкової економіки, конкурентної боротьби за споживача, забезпечення конкурентоспроможності виробників продукції, високої якості обслуговування клієнтів і т.д.
Існують певні вимоги, що висуваються до управлінських рішенням. Вони досить широко і повно висвітлені в спеціальній, в тому числі навчальної, літературі. У складі цих вимог виділяються такі, як обгрунтованість, своєчасність, ефективність, несуперечність, конкретність, простота, повноважність і ін
Обгрунтованість управлінського рішення виражає необхідність обліку всієї сукупності факторів та умов, пов'язаних з його прийняттям. При цьому важливе місце відводиться якості використовуваної інформації, її достовірності та повноті.
Ефективність управлінського рішення підкреслює обов'язковість співвіднесення очікуваного економічного та соціального ефекту з витратами на його реалізацію. Практика роботи в умовах адміністративно-командної системи управління рясніла прикладами відступи від цієї вимоги.
Рішення повинні прийматися в строк. У цьому сенсі значення cвoeвpeмeннoгo прийняття рішень підкреслює затвердилася думка господарників, що віддають перевагу недостатньо обгрунтоване рішення його відсутності взагалі.
Несуперечність управлінського рішення виражaeт необхідність його відповідності нормативно-правовим документам органів управління і В· контролю (Федеральним, регіональним, відомчим).
Щоб рішення було правомочним, воно повинно прийматися органом (Особою), що мають на це відповідні повноваження, законна підстава, право.
Конкретність управлінського рішення проявляється в чіткому вказуванні: хто, що і коли повинен виконати.
Рішення повинні відрізняти простота форми і ясність змісту з тим, щоб бути зрозумілим не тільки особі, його приймаючому, але й адресату виконання.
З точки зору діловодства управлінське рішення (наказ, розпорядження, постанова та ін) повинне включати констатуючу і постановляє частини. Перша отpaжaeт суть проблеми, друга - містить цілі рішення, засоби їх досягнення, називає особи, відповідальні за його виконання в зазначені терміни. Визначаються тaкжe форми і терміни контролю, заохочення і санкції за можливі порушення.
Необхідно пам'ятати, що управлінські рішення є першопричиною як процвітання, так і збитковості фірм, їх банкрутства. Поширеними помилками при цьому можуть бути наступні:
• прийняття рішень під впливом емоцій;
• ігнорування системного та комплексного підходів (урахування дії різноманітних факторів);
• прийняття рішення без урахування можливості ризику та попередження його наслідків;
• поспішність, недостатньо глибока економічна опрацювання прийнятого варіанту дій;
• використання неповної та недостовірної інформації, помилкових передумов, приймаючи бажане за дійсне;
• рішення, прийняте на основі компромісу не з міркувань його істинного гідності, а для примирення різних точок зору та ін
2. Методи пошуку нових ідей і рішень
...
