Зміст роботи
Введення
1. Організація трудових відносин на підприємствах легкої промисловості
1.1 Особливості функціонування галузі легкої промисловості
1.2 Механізм організації праці на підприємстві легкої промисловості
2. Внутрішні PR як спосіб зміцнення стабільності в колективі
2.1 Зміст діяльності внутрішніх PR
2.2 Етапи побудови системи внутрішніх PR
2.3 Способи зміцнення соціальної стабільності в колективі в ТОВ "Спартак"
2.3.1 Коротка характеристика ВАТ "Взуттєва фабрика "Спартак"
2.3.2 Аналіз корпоративної культури в ВАТ "Взуттєва фабрика "Спартак"
3. Розробка рекомендацій по зміцненню соціальної стабільності ВАТ "Спартак"
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Поняття нормального і стійкого функціонування господарюючого суб'єкта в сьогоднішніх соціально-економічних умовах виходить далеко за грань питань виключно економічного або технологічного характеру - фондоозброєність, достатність фінансових ресурсів, управління оборотними коштами, темпи виробництва і так далі. Все перераховане, безсумнівно, є найважливішою частиною будь-якого підприємства і без цього неможливий його якісне зростання, проте інша слагающая досягнення поставлених цілей і завдань в компанії - це наявність згуртованої та ефективної команди, тобто трудового персоналу.
Створення прийнятних умов праці, тобто тривалість робочого часу і відпочинку, питання охорони і дисципліни праці, виробничо-технічні та санітарно-гігієнічні норми, є необхідною, але недостатньою для правильної організації трудового процесу на підприємстві. Сьогодні на перший план встають принципи організац
ії корпоративного духу і побудови партнерських відносин всередині підприємства, що є запорукою зміцнення соціальної стабільності в колективі, в тому числі на підприємстві легкої промисловості. Для досягнення означених параметрів менеджментом підприємства повинні широко застосовуватися інструменти та методи внутрішніх суспільних комунікацій, тобто PR - технологій, спрямованих на управління трудовими відносинами між співробітниками організації.
Означена тема дослідження полягає на сьогоднішній день в числі однієї з найпопулярніших, так як прагнення до побудови зважених і стабільних відносин в колективі підприємства в кінцевому підсумку веде до збільшення ефективності роботи всього персоналу, наслідком якого є підвищення продуктивності праці і прибутковості компанії. Існування подібної закономірності та наявність інтересу у широкого кола фахівців в області менеджменту і внутрішніх PR визначили актуальність даної роботи.
В якості об'єкта дослідження виступили застосовувані на підприємстві легкої промисловості підходи побудови трудових відносин. Предметом дослідження з'явилася впроваджена система суспільних комунікацій у внутрішньому середовищі підприємства, спрямована на зміцнення стабільності в колективі.
Мета роботи - розглянути і проаналізувати основні шляхи зміцнення стабільності в колективі підприємства легкої промисловості.
Мета позначила наступні завдання:
- вивчити особливості побудови трудових відносин на підприємствах легкої промисловості;
- провести аналіз діяльності PR - відділів по виробленню стратегій зміцнення соціальної стабільності в колективі;
- виявити основні проблеми і запропонувати рекомендації щодо їх вирішення у сфері організації соціальної стабільності на підприємстві.
Теоретичною основою написання даної курсової роботи стали дослідження російських і зарубіжних авторів, а також навчальні посібники, статті періодичних журналів, присвячених даної тематики, і ресурси електронних ЗМІ.
1. Організація трудових відносин на підприємствах легкої промисловості
1.1 Особливості функціонування галузі легкої промисловості
Легка промисловість - сукупність спеціалізованих галузей промисловості, що виробляють головним чином предмети масового споживання з різних видів сировини. Легка промисловість займає одне з важливих місць у виробництві валового національного продукту і відіграє значну роль в економіці країни. Легка промисловість здійснює як первинну обробку сировини, так і випуск готової продукції. Підприємства легкої промисловості виробляють також продукцію виробничо-технічного та спеціального призначення, яка використовується в меблевої, авіаційної, автомобільної, хімічної, електротехнічної, харчової та інших галузях промисловості, в сільському господарстві, в силових відомствах, на транспорті і в охороні здоров'я.
Однією з особливостей легкої промисловості є швидка віддача вкладених коштів. Технологічні особливості галузі дозволяють здійснювати швидку зміну асортименту продукції, що випускається при мінімумі витрат, що забезпечує високу мобільність виробництва.
Легка промисловість об'єднує декілька підгалузей:
1. Текстильна (Бавовняна, вовняна, шовкова, лляна, пеньки-джутова, трикотажна, валяльно-повстяна, сетевязальная);
2. Швейна;
3. Галантерейна;
4. Шкіряна;
5. Хутряна;
6. Взуттєва.
Легка промисловість як галузь крупної фабричної індустрії з'явилася у другій половині XVIII століття. Поштовх технічному прогресу в легкій промисловості дали великі винаходи XVIII століття, такі як прядильна машина, ткацький верстат, кард-машина. Винаходи зумовили перехід текстильної промисловості із стадії капіталістичної мануфактури в стадію крупної машинної індустрії.
У 1990-ті роки відбувся значний спад виробництва виробів легкої промисловості. Відкриття ринку призвело до масового припливу дешевих імпортних товарів. Продукція легкої промисловості виявилася неконконкурентоспособной в порівнянні з іноземними виробниками, особливо з Китаєм. Розпад СРСР ускладнив постачання сировини з колишніх радянських республік, найбільшою мірою для бавовняної промисловості, оскільки бавовник в Росії через її природно-кліматичних умов не вирощується. Частка легкої промисловості у ВНП почала скорочуватися.
Легка промисловість Росії в 2009 році включала близько 14 тисяч підприємств і організацій, з яких 1437 відносилися до великим і середнім. Тим не менше, 70% обсягу виробництва припадає на 300 найбільш великих підприємств. Загальна чисельність зайнятих в галузі становила понад 550 тис. осіб, з них 80% - жінки [1].
Відзначимо найбільш поширені проблеми галузі, так як наявність об'єктивної інформації про внутрішніх диспропорціях дозволить виявити основні моменти побудови системи трудових відносин на підприємствах легкої промисловості:
- низький рівень заробітної плати; легка промисловість неприваблива для молоді та фахівців;
- використання морально і фізично застарілого технологічного обладнання, частка якого в 2009 р. склала 83%; щорічне оновлення парку обладнання в галузі не перевищувало 3 - 4%, у той час як в економічно розвинених країнах аналогічний показник становив 14 - 16%;
- висока частка тіньового і незаконно ввезеного товару на споживчому ринку; більше 62% виробів легкої промисловості, представлених на російському ринку - товари тіньового виробництва або товари, незаконно ввезені на територію Росії;
- більшість підприємств зосереджено в провінції і багато з них є містоутворюючими, в разі банкрутства таких підприємств без роботи залишиться значна частина населення таких міст;
- брак у підприємств власних коштів на розвиток виробництва.
У число найбільших компаній галузі входять:
- "Восток-Сервіс" - асоціація підприємств текстильної та легкої промисловості, що включає 10 текстильних, швейних і взуттєвих фабрик (292 місце в рейтингу Експерт-400 у 2007 році);
- "Альянс" Російський Текстиль "- виробництво і реалізація готової текстильної продукції та усіх видів тканини, вироб...
