Оренбурзька державна медичнаакадемія
Кафедра нормальної фізіології
Курсова робота
на тему: В«Методика визначення право-іліворукості В»
Виконав:студентка 22кп групи Шальнева П. К.
Перевірив:Калмикова З. А.
Оренбург 2010
ЗМІСТ
Введення
Виявленняправо-ліворукості по перевазі однієї з рук в предметних діях
Виявленняправо-ліворукості з розвитку на обох руках рухових якостей
Виявленняправо-ліворукості по точносних характеристиками (пропріорецепціі)
Виявленняправо-ліворукості за антропометричними показниками
Виявленняправо-ліворукості по інтенсивності вегетативних реакції на обох сторонах тіла
Література
ВСТУП
Ця робота присвячена способам і методикам виявлення право-аболіворукості. Прочитавши її, читач буде більш обережно ставитися до багатьохрекламованим пробам для виявлення лівшей і правшей, у тому числі по малюнкудолонних ліній і ширині нігтьового ложа. Він дізнається, що в станіфізіологічного спокою можна визначити, яка, рука є провідною. Крімтого, читач з'ясує, звідки з'явилася думка, що на лівій руці у правшівм'язова чутливість і дотик розвинені краще.
До цих піріснує помилка, що для виявлення право-або ліворукості можна взятибудь-який функціональний показник. У зв'язку з цим для такої діагностики використовуєтьсябезліч показників і функціональних методів, які можна розділити нанаступні групи:
а) проби,виявляють перевагу в використанні однієї з рук;
б) проби,виявляють кращий розвиток однієї з рук по руховим (психомоторним) якостям;
в) проби,характеризують на обох руках функціональний стан нервово-м'язової системиу спокої;
г) проби,використовують антропометричні показники.
ВИЯВЛЕННЯ ПРАВО-ліворуких ПОПеревагу одній із РУК У предметних дій
Ряд авторівйдуть найпростішим шляхом - опитують людей, яку руку вони частіше використовують впобутових і трудових діях. М. Аннет (1972) пропонує для визначенняВ«РукостіВ» задавати такі питання: якою рукою пише, кидає м'яч у ціль,тримає ракетку при грі в теніс, запалює сірник, ріже ножицями, втягає чинитку у вушко голки або вушко голки надягає на нитку, мете віником, риє землюлопатою, роздає карти, забиває цвях молотком, тримає щітку при чищеннізубів, відгвинчує кришку банки. Якщо у всіх цих діях суб'єкт користується тільки правою рукою, топраворукості його не викликає сумнівів. В інших опитувальниках містяться й іншідії: якою рукою тримає чарку, користується гребінцем.
За даними М. П. Брайда (1977), з відповідей на ці питання чоловіки частішесхильні вважати себе лівшами, ніж жінки. Зустрічалося і розбіжністьсамооцінки з об'єктивними даними. Аналогічні і дані В. Д. Єремєєва (1989):за опитувальником в виражені правші потрапило більше 90% дітей семи років, в той часяк по виконанню проб половина з них хоча і була віднесена до правшам, алепоказала низьку ступінь переваги правої руки.
Побудові цих опитувальників передував тривалий (майже столітній)період розробки і перевірки багатьма ученими ряду функціональних проб: киданнякаменів, удари молотком, роздача гральних карт, різні спеціальні тести,виконувані в лабораторних умовах (Дж. Хейнлейн [J. Heinlein, 1929] та ін.)використання мітли, лопати, граблів та інших знарядь праці (Дж. довно [J. Downey. 1927]; Р. Хефнер[R. Haefner, 1930] та ін.)Суть визначення ведучої руки по використанню дворічних знарядь праці зводитьсядо того, що провідна рука, як вважають автори цих проб, повинна розташовуватисянижче, ніж не ведуча рука.
А. Брюнинг (А. Bruning, 1911) запропонував бімануального тест - малювання двома рукамиодночасно, але різних фігур (наприклад, правої - коло, а лівою - квадрат).Спочатку піддослідні виконують тест правильно, але потім не ведуча рука починаєслідувати за провідною і малювати те ж.
Всі ці проби сильно залежать від виховання, навчання, що позначаєтьсяна результатах тестування, особливо шульг. Так, проба А. Брюнінга, за данимибагатьох авторів, не дозволяє чітко ділити людей на правшів і лівшів. Якпоказано Дж. довно, дворучні тести (копання, підмітання) теж не дуженадійні, оскільки часто провідна рука знаходиться вище не провідною, багато в ходіроботи міняють руки місцями.
У зв'язку з цим ряд авторів (Є. Стир [Є. Stier, 1911]; К. Брісар[С. Brisard, 1934]; Т. Кома та Г. Фукуока [Т. Komai, G. Fukuoka, 1934]) запропонуваливикористовувати тільки такі проби, які не залежали б від виховання іпрофесійного навчання. Однак, оскільки такі дії у дорослих знайтине просто, вони прийшли до іншого варіанту - до використання дій, пов'язанихз небезпекою нанесення собі ушкоджень - маніпуляції з ножем, ножицями,голкою, відкупорювання пляшки і т. п. Дійсно, за даними А. Бентона ісоавт. (A. Benton et al., 1962), при різанні ножем, користуванні викруткою, листі у правшівправа рука використовувалася в 94% випадків, однак у лівш ліва рукавикористовувалася тільки в 50% випадків (правда, писали лівою рукою 90% лівш).
Н. Каффа (N. Cuff, 1928) прийшов до висновку, що кращими пробами є кидання іприйняття предметів, однак на думку інших авторів, різання паперу, протягуваннянитки в голку і кидання є непридатними для визначення правшів ілівш.
Велика робота по виявленню надійності різних рухових проб зметою визначення В«рукостіВ» пророблена А. А. Саїдова (1982). На 1320 суб'єктаху віці від 6 до 16 років автор вивчив латеральні переваги по 12 пробам:1) метання в ціль, 2) лист, 3) малювання, 4) різання ножицями, 5) забиванняцвяха молотком, 6) затягання нитки в голку (рука, що тримає нитку), 7) чистказубів щіткою, 8) запалювання сірника, 9) роздача картинок (роздає рука), 10)стрільба з іграшкового пістолета, 11) підмітання щіткою (рука, що знаходитьсязверху), 12) вис на одній руці на перекладині.
За пробам 1-5, 7, 8, 10 перевагу правої руки виявилося в 93-98%вже в 6-річному віці, по решті пробам перевагу правої руки булодещо меншим - в 67-76% випадків.
До цих пір, в якості проб визначення переваги руки, використовуютьсятакі, як схрещування рук перед грудьми (рис. 17.1), накладення пальців один надруга (В«проба великого пальцяВ»), потирання рук, аплодування (В. А. Москвін,1988; Є. І. Ніколаєва, Н. М. Субботіна, 1989; Е. Д. Хомський та ін, 1999).
Однак, як показано в численних дослідженнях зарубіжних тавітчизняних авторів, що обстежили сотні і навіть тисячі чоловік (Дж. довно,1926; Р. Хефнер, 1930; Е. В. Гурова, 1962 і ін), зверху великий палець правоїруки у праворуких буває тільки в 43-63% випадків, а лівої руки - у 37-50%випадків. За даними цих же авторів в середньому для 350 лівш лівий палець бувзверху в 52% випадків, а правий - у 48% випадків. Ясно, що по цій пробіставити діагноз про право-або ліворукості можна.
Показана непридатність для цієї мети та іншої проби - схрещування рукна грудях (поза Наполеона). За одними даними, отриманим на 200 особах, праварука була зверху в 27% випадків, ліва - у 53%, за іншими даними, зверху частішебула права рука (в 50% проти 32% випадків, коли зверху була ліва рука). Зостанніх робіт, в яких перевірялася ця проба, слід зазначити дослідженняН. Сака (1982), який показав на великому контингенті японців і німців, щоправий і лівий показник проби В«перехрест рукВ» розподіляються приблизнорівномірно.
При аплодування, за даними Є. В. Гурова (1962), А. П. Чуприкова(1975) та інших, знайдений високий відсоток положення провідної руки зверху у правшіві лівшів (від 90% до 100% випадків).
Встановлена ​​велика активність правої руки під час жестикуляції,починаючи вже з 3-5-річного віку.
Запропоновано також тест на заводгодин, однак навряд чи він може вважатися інформативним, так як всі годинивиготовляються таким чином, що заводити їх зручніше правою рукою.
Ряд авторів вважають специфічнимдля ліворукості наявність дзеркального письма. Однак в дійсності вонозустрічається досить рідко: від 8 до 33% випадків (А...
