План
Введення
Виникнення науки та основні етапиїї розвитку
Особливості сучасної науки яквиду діяльності
Особливості природничонаукового ігуманітарного знання
Структура науки як системи знання
Висновок
Список використаної літератури
Додатка
Введення
Питання про те, що являєсобою наука, чим вона відрізняється від інших сфер сучасної культури, наприкладвід техніки або мистецтва, які її структура і роль у суспільстві, займає однез центральних місць у міркуваннях філософів 20в. саме тому, що сама наукав цьому столітті придбала вирішальне значення в житті людського суспільства. Змоменту своєї появи вона виступала теоретичною базою таких областейлюдської діяльності, як виробництво, техніка і технологія. Завдякицього вона робить наше життя більш комфортним, яскравою і більш довгою. Однак воназробила її і більш небезпечною, тому що у багато разів збільшила руйнівнуміць людини. Завдяки науці, час стало текти швидше, світ навколо нас ставзмінюватися швидше. Ми вже не встигаємо за ним, не встигаємо змінюватися синхронно зним. В даний час в багатьох країнах наука виявилася однією з найбільшрозвинених форм культури, внаслідок чого люди стали перебільшувати її роль вжиття і принижувати роль інших форм культури (мистецтва, моралі і т.д.). Науковезнання стали вважати вищою цінністю, незаперечним авторитетом.
Тим часом, наука історичномінлива і якісно, ​​і кількісно: змінюється розуміння того, чтo єнаука, форми наукової діяльності, форми організації науки, збільшуєтьсякількість наук (в сучасному світі їх налічується близько 2000). Зміниносять не поступовий (еволюційний) характер, а раптовий (революційний). Якзазначив відомий американський історик і філософ науки Томас Кун (1922-1996), деякийчас в "нормальній науці" має місце просте збільшення новихзнань (наука розвивається кумулятивно), але в якийсь момент відбувається науковареволюція - повна заміна всієї системи наукового знання іншою системою. Азміна системи наукового знання тягне за собою зміну уявлень людейпро світ і самих себе.
Передостання наукова революція,вибухнула на рубежі XIX-ХХ століть, внесла принципові зміни в наукуі в світоглядні уявлення наукового співтовариства, але практично невплинула на буденне світогляд більшої частини людської спільноти.Повсякденне світогляд людей формується шкільною освітою, а в середнійшколі вивчаються головним чином класичні науки, що склалися в XVII - XVIIIвв. і визначають відповідне їм бачення світу, людини і суспільства, томущо шкільна освіта не встигло ще "переварити" складнінекласичні і постнекласичні наукові теорії ХХ століття. Ось і виходить,що на початку X Х I століття більшість людей уявляють собі світ так само, яклюди, що жили 200-300 років тому.
На буденному рівні складаються інеадекватні уявлення про самої наукової діяльності. Причини цього в тому,що, зміст шкільних предметів не включає розгляду філософськихпитань самої науки: про її можливості, обмеження та засобах. У школі мизавжди маємо справу з готовими результатами (знанням), тому навіть незамислюємося про те, як, власне, ці результати виходять, на якихпідставах, чому ми повинні їм довіряти? В результаті ми не тільки запам'ятовуємонаписане в підручниках, але і стихійно набуваємо наївно-реалістичнеуявлення про науку як джерелі абсолютного і об'єктивного знання,відповідає на всі питання, як вищому арбітра, здатному вирішити всісуперечності.
Система вищої освітипокликана забезпечувати людини адекватними знаннями, що дозволяють йомувписуватися в преутворений людьми світ, адаптуватися дозмінам, прогнозувати подальший розвиток життя і своє місце в ній.
Класична наука вивчала світ,існуючий незалежно від людини, об'єктивний. Вона робила акцент надослідженні об'єктів самих по собі і думала, що знання є відображеннямНасправді, копіями речей і відносин між ними. Сучасна наукавизнала залежність достовірного знання від пізнає людини і неможливістьоб'єктивного знання. Вона все більше акцентує увагу на інструментальномухарактері знань, на місці людини в створюваному їм світі, на ролі відкриваютьсянею істин в житті людини. Це змушує говорити про гуманітаризації ("олюднення")сучасної науки.
Неадекватні уявлення про науку,недостатнє використання її результатів, що послужили причиною розриву міжрівнями розуміння світу вченими та всіма іншими, зажадали перебудовизмісту освіти та її гуманітаризації слідом за наукою.
КСЕ - не самостійна наука, анавчальна дисципліна. Вона являє собою об'єднання (синтез) сучаснихприродничонаукових концепцій, причому тієї їх частини, яка маєсвітоглядне зміст, гносеології - філософської теорії пізнання,філософії та методології науки і історії науки
Виникнення науки таосновні етапи її розвитку.
У повсякденній мові слово "наука" вживається в декількох змістах і позначає:
- системуспеціальних знань; - видспеціалізованої діяльності - суспільний інститут (сукупність спеціалізованих установ, вяких люди або займаються наукою, або готуються до цих занять).
Наука в усіх трьох значенняхіснувала не завжди, а звичне нам експериментально-математичнеприродознавство з'явилося не скрізь. Відмінності форм науки, що існували влокальних культурах, породили в спеціальній літературі проблему визначенняпоняття науки.
На сьогоднішній день існуєбагато таких визначень. Одне з них наводиться в підручнику "Концепціїсучасного природознавства "під ред. професорів В. Н. Лавриненко та В. П.Ратникова: "Наука - це спеціалізована система ідеальною,знаково-смисловий і природно-предметної діяльності людей, спрямована надосягнення максимально достовірного істинного знання про дійсність ". У Новій філософської енциклопедії наука визначається простіше: "Наука- Особливий вид пізнавальної діяльності, націлений на вироблення об'єктивних,системно організованих і обгрунтованих знань про світ "
Наука як особливий вид діяльностівідрізняється від інших видів діяльності п'ятьма головними характеристиками: 1)систематизацією знань; 2) доказовістю; 3) використанням спеціальнихметодів (дослідницьких процедур); 4) кооперацією зусиль професійнихвчених; 5) інституціоналізацією (від лат. institutum - "встановлення","Установа") - в сенсі створення спеціальної системи відносин іустанов. Ці якості пізнавальна діяльність людини набула невідразу, а значить, наука теж з'явилася не в готовому вигляді. У розвитку пізнання,завершився виникненням науки, виділяють три етапи:
Перший етап, як вважає І. Т.Касавин, починається приблизно 1 млн. років тому, коли предки людини лишилитропічний коридор і почали розселятися по Землі. Змінилися умови проживаннязмусили їх пристосовуватися до них, створюючи культурні винаходи.Предгомініди (предчеловекоподобние) починають використовувати вогонь, вироблятизнаряддя праці і розвивати мову як засіб спілкування. Знання на цьому етапівиходило як побічний результат практичної діяльності. Так, при виготовленні,наприклад, кам'яної сокири крім основного результату - отримання сокири - мавмісце і побічний результат у вигляді знання про види каменю, його властивості, способиобробки і т.д. На даному етапі знання не усвідомлювалося як щось особливе іне розглядалося як цінність.
Другий етап еволюції пізнавальноїдіяльності починається з виникненням Стародавніх цивілізацій 5-6 тисяч роківназад: Єгипетської (IV тис. до н. е..), Шумерської, Китайської та Індійської (всі -в III тис. до н. е..), Вавилонської (II тис. до н. е..). На другому етапі знанняпочинає усвідомлюватися як цінність. Воно збирається, записується і передаєтьсяз покоління в покоління, але пізнання поки ще не вважається особливим видомдіяльності, воно все ще включено в практичну діяльність, вельми часто -в культову практику. Монополістами такого знання майже повс...
