Міністерство освіти інауки РФ
Державнеосвітня установа вищої професійної освіти
Шадринский державнийпедагогічний інститут
Кафедра природничодисциплін з методикою викладання
Курсова робота
за фахом 050102В«БіологіяВ»
Голонасінні рослини (на прикладіХвойних) Курганської області
Виконавець: Кучинська Є.В.
студентка 3 курсу денноговідділення
Науковий керівник:
ст. викладач Павлова Н.В.
Шадринськ 2010
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Загальна характеристикаголонасінних
1.1 Морфологія і анатомія голонасінних
1.2 Особливості життєвого циклу
1.3 Репродуктивні органи
Глава 2. Характеристика типовихпредставників голонасінних Курганської області
2.1 Основні таксони голонасінних
2.2 Екологія і морфологія хвойнихрослин Курганської області
Висновок
Бібліографічний список
Додаток
ВСТУП
Актуальність теми. За своїм значенням в біосфері і ролів господарській діяльності людини хвойні займають друге місце післяпокритонасінних, далеко перевершуючи всі інші групи вищих рослин.
Вони допомагають вирішувативеличезні водоохоронні та ландшафтні завдання, служать найважливішим джереломдеревини, сировини для отримання каніфолі, скипидару, спирту, бальзамів, ефірнихмасел для парфумерної промисловості, лікарських та інших цінних речовин.Деякі хвойні культивуються як декоративні (ялиці, туї, кипариси, кедрита ін.) Насіння ряду сосен (сибірської, корейської, італійської) вживаються вїжу, з них також отримують масло.
Відділ сучаснихголонасінних налічує понад 700 видів. Незважаючи на відносно малучисельність видів, голонасінні завоювали майже всю земну кулю.
Голонасінні включаютьшість класів, два з яких повністю зникли, а інші представлені ниніживуть рослинами. Найбільш збереженою і найчисленнішою групоюголонасінних є клас Хвойні.
Клас Хвойних (Pinopsida)широко представлений нині на нашій планеті, за своїм значенням перевершуючи всіінші групи вищих рослин. В даний час налічується не менше 560видів з 55 родів хвойних, поширених в помірних областях обохпівкуль. Поширені Хвойні та в Курганської області, особливо такі яксосна, ялина, ялівець, ялиця, кедр, модрина, туя.
Виходячи з вищесказаного,ми визначили тему нашого дослідження: В«Голонасінні рослини (на прикладіхвойних) Курганської області В».
Об'єктом дослідження: є голонасінні рослини.
Предмет дослідження: голонасіннірослини (на прикладі хвойних) Курганської області.
У зв'язку з обраною темоюбула сформульована мета дослідження : вивчити особливості будовиголонасінних рослин Курганської області.
Виходячи з метидослідження, були поставлені наступні завдання:
1. Вивчити і проаналізувати літературупо даній темі.
2. Розкрити сутність поняттяголонасінні рослини.
3. Визначити роль і значення хвойнихрослин.
4. Визначити морфологічний,анатомічна будова голонасінних.
5. Розглянути різноманітність голонасіннихрослин Курганської області.
Для реалізації цілей ізадач використовували наступні методи дослідження: аналізнауково-методичної літератури з теми дослідження, порівняння, узагальнення,систематизація.
Структура роботи. Курсова робота складається з вступу,двох розділів, висновків, бібліографічного списку, що включає 32 джерела,додатка.
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНАХАРАКТЕРИСТИКА голонасінних
1.1 Морфологія і анатоміяГолонасінних
Сучасні представникихвойних - вічнозелені, рідше листопадні дерева і чагарники. Розміри хвойнихсамі різні - зустрічаються всі переходи від карликових форм до справжніхгігантів.
У більшості хвойнихє два типи пагонів: необмежені в зростанні довгі пагони (ауксібласти) іобмежені в зростанні укорочені пагони (брахібласти).
Галуження пагонів у хвойних- Моноподіальних. При такому типі розгалуження розвивається з насіння головнийстебло (моноподів) має необмежений верхівковий ріст, за рахунок чогорослина росте у висоту. Від моноподи відходять бічні пагони першого, другогоі т.д. порядків. Пагони, що відходять від головного стовбура, розташовуються поспіралі, проте вони часто так зближуються, що перетворюються в мутовки, причомущорічно утворюється не більше одного такого кільця гілок [5, 44].
Гілки таких помилковихмутовок поступово коротшають у напрямку догори, що додає деревухарактерну пірамідальну форму. Разом з тим бічні гілки другого і наступнихпорядків розташовуються двосторонньо симетрично, роблячись іноді абсолютноплоскими, що додає дереву ярусний характер. Якщо верхівковий пагінпошкоджується, то одна з гілок наймолодшою ​​мутовки бічних гілок можепочати рости вгору і прийняти роль головної. У старих дерев зазвичай утворюєтьсяширока розлога крона, що складається не з однієї, а з декількох головнихгілок, що добре помітно, наприклад, у старих сосен.
У міру старіння дерева,на відкритому місці його нижні гілки можуть зберігатися, доходячи майже до землі, алев густому лісі вони зазвичай досить швидко відмирають через нестачу світла. ВВнаслідок довга нижня частина стовбура оголюється і залишається практично безсуччя, що дуже цінується при заготівлі деревини.
У більшості хвойних,зростаючих в холодних областях, верхівка пагона захищена щільно сидять тонкимилусками, створюючими в кінці вегетаційного сезону ясно виражену нирку [12,90].
Анатомічна будовастебел хвойних щодо одноманітно. У них досить тонка кора тамасивної деревини циліндр, усередині якого - серцевина, ледве помітна вбільш старих стовбурах. Як в корі, так і в самій деревині багато смоляних ходів(Каналів), що складаються з видовжених межклетних просторів. Смоляні каналинаповнені смолою, яка виділяється вистилають клітинами.
Первинний корінь у багатьоххвойних зберігається все життя і розвивається у вигляді потужного стрижневого кореня,від якого відходять бічні корені. Рідше, наприклад, у деяких сосен, первиннийкорінь недорозвинений і замінюється бічними. Крім довгих коренів (головних ібічних), у хвойних є і короткі, часто сильно гіллясті коріння, які єголовними абсорбуючими органами рослини. Такі корені можуть містити мікоризу - симбіоз міцелію гриба і коріння рослини. Гриби-мікорізообразователірозкладають деякі недоступні рослині органічні сполуки грунту,сприяють засвоєнню фосфатів, сполук азоту і виробляють речовини типувітамінів, а самі використовують речовини, які добуваються ними з коріння рослини [12,93].
Листя у більшості хвойнихвузькі і голчасті, такі листи називаються хвоєю, однак у більш древніх пологів(Наприклад, у деяких видів араукариевих і подокарпових) листя ланцетні інавіть широколанцетні.
Крім зеленихфотосинтезуючих листків, у деяких хвойних є коричневі лускоподібнийлистя.
1.2 Особливостіжиттєвого циклу
Деякі види хвойних -одні з найбільш довгоживучих рослин у світі.
Найбільшшироко поширеними представниками хвойних є сосна звичайна іялина звичайна, або європейська. Їх будова, розмноження, чергуванняпоколінь в циклі розвитку відображає характерні особливості всіх хвойних.
Сосна звичайна -однодомна рослина. У травні біля основи молодих пагонів сосни утворюються пучкизеленувато-жовтих чоловічих шишок довжиною 4-6 мм і діаметром 3-4 мм. На осі такої шишки розташовані багатошарові лускаті листочки, або мікроспорофілли. Нанижньої поверхні мікроспорофілли знаходяться два мікроспорангія - пилковихмішка, в яких утворюється пилок. Кожне пилкові зерно забезпечене двомаповітряними мішками, що полегшує перенесення пилку вітром. У пилкової зерніє дві клітини, одна з яких згодом, при попаданні на семязачаток,формує пилкову трубку, інша після поділу утворює два спермія [21,117].
Цикл розв...
