МІНІСТЕРСТВОосвіти та науки України
НПУімені М.П.Драгоманова
ІПГОта екології
Кафедра Ботанiкі
Тема
В«Морфологiчнахарактірістіки культури калинив умів України В»
Виконала студентка
22 БС групи
Мішак Марина
Науковий Керівник
Кандидат бiологiчніх наук. Доцент
Iвченко Iгор Сергiйовіч
Київ2010 рік
Змiст
Вступ
роздiлу 1. Iсторiяiнтродукцiї калини в Українi
роздiлу 2. Морфологiчна характірістікикультури
роздiлу 3. Екологiя калини
роздiлу 4. Репродуктивназдатнiсть
4.1 Насiннєве розмноження
4.2 вегетативної розмноження
роздiлу 5. Використання калини внародному господарствi
Висновок
Використана лiтература
додатка
Вступ
Калина має євросібірській ареал зростання. У дикому стані зростанні вцентральній и південній Європі, в Малій Азії, у Північній Афріці, вєвропейській частіні России, переважно у її середній частіні. На півночі изаході России зустрічається рідше. Зустрічається у Західному и середнейСібіру, ​​а кож у східніх и північніх областях Казахстану. У Середній Азії и наДалекому Сході у дикому стані калина звичайна не зростання. Північний кордонєвроазійського ареалу проходити по 65о пн ш. и досягаєПівденного берега Білого моря, пересікаючі Північну Двіну, направляючісь доУральського хребта (61О пн ш.). Звідсі кордонспускається до півдня до 59О пн ш., потім Знову досягає61О пн ш. и по р. Конді пронікає в Західний Сібір,пересікає Про (на 62о пн ш.) i простягається Майжепаралельно її правому березі. Потім опускається до півдня до 59ОПн ш., пересікає Єнісей и по Цій же паралелі досягає 99осх. д.; Далі межа ареалу калини відхіляється до Південного сходу идоходити до прібайкальського згину Лєні. Тут, пріблізно на 105осх. д., знаходяться найбільш Східні Місця зростанню калини звічайної.Південнна межа євроазійського ареалу калини пересікає Ангару Дещо ВищеАнгарська и по північнім передгір'ям Східніх Саян доходити Майже до широтиКрасноярська; потім, пересікаючі цею хребет Майже в мерідіальному навпростець, Йдедо Західніх Саян и південніше Абакана (53 В° сх. ш.) пересікає Єнісей. Далі,спускаючісь до півдня по передгір'ям Західніх Саян, межа ареалу доходити доАлтаю, проходити тут пріблізно по 52 В° сх. ш. Потім через Семіпалатінськ -Павлодар - Омськ, пересікаючі річкі Ішім и Тобол, проходити Курган и виходе доУральського хребта. Калина поширше Майже по всій Україні. Основні районизаготівель - Волинська, Ровенська, Житомирська, Київська, Вінницька,Хмельницька, Тернопільська, Львівська, ІваноФранківська, Чернівецька,Закарпатська та Кримська області. Калина - рослина Лісової и лісостепової зон;у Степове районах зустрічається Тільки по долинах річок. Калина є звичайнаРослін лісовіх ценозів, у складі підліску зростанні розсіяно, переважно у Вологахвойних, лістяніх и мішаніх лісах, на галявінах, в Чагарник, на вірубках, поберегах річок, озер и боліт. Чистих заростей калина практично не утворює.Латинська назва даної рослини зустрічається у творах Вергілія и походити відЛатинська слова vimen, Що в перекладі означаєлоза, прут, або плетив віріб, так Як завдякі її Довгим и Гнучкий гілкамкалину вікорістовувалі для плетіння кошіків и вінків. Свою слов'янську НазвВ«КалинаВ» ця рослина здобула за забарвлення плодів, схоже з кольорирозпеченого (В«розжареногоВ» з російської) заліза. Видова наукова назва рослини походитиот слова opulus, Якиме в антічні часи називаєсяклен, и дана росліні за подібні до клена листки.
роздiлу 1. Iсторiя iнтродукцiї калини в Українi
Спочатку iнтродукцiяносила емпiрічній характер. В Європу Було завезено Багато екзотiв, альо НЕ всiсмороду прижилися в нових грунтово-клiматічніх умів. Значний кiлькiсть рослинперебувала в вегетативного станi i не плодоносять. Часто iнтродукованi рослинималі меншi розмiру порiвняно з розмiру на батькiвщінi. Лише пiсля становленняботанiчної географiї вініклі Спроба обгрунтувати пріуроченiсть рослин до Певноїумів середовища. Дерло Спроба в цьому навпростець зроб А.Гумбольдт (1807, 1811),Який вислову припущені Що нерiвномiрній розподiл рослин на земнiй кулiобумовлених клiматічнімі умів i в дерло Черга температурний фактор.О.Декандоль i А. Декандоль малі на метi з'ясувати закони Поширення рослин наЗемлi i кож першочергових роль вiдводілі температурному чиннику. ПiсляГумбольта i Декандоля розпочалось iнтенсівне Вивчення закономiрностей Поширеннярослин (Унгер (1852), Грiзебах (1872), Вiлком (1875), Шульц (1893)). Широкувiдомiсть Серед iнтодукторiв ОТРИМАНО роботи Г.Майра, Який запропунував теорiя "клiматічніханалогiв ". Вiн відiлів у Європi, Пiвнiчнiй Афріцi та Азiї паралельнiЛiсовi зони на основi Певної клiматічніх показнікiв i назвавши їх за характернимидля ціх зон селі Рослін. Температурнi Умови весняно-лiтнiх мiсяцiв Майрвважаєтся вірiшальнімі iнтродукцiї селі рослин. Основний недолiк теорiї Майра -заперечення можлівостi аклiматізацiї рослин. При розробцi клiматічніх iдендрологiчніх зон не враховано можливости екологiчну пластічнiсть iнтродуцентiв,їх потенцiйнi адаптацiйнi здiбностi. Для з'ясування потреб увазі до клiмату тагрунту i вiднесення Його до певної зони, Майр вважаєтся за необхiдно дерло за всевівчіті Умови природніх мiсцезростань, тобто замiсть методу "проб iпомилок "пропонується науковий пiдхiд до прогнозування результатiвiнтродукцiї.
Росiйській клiматологВ.Кеппен роздiлу земної кулю на п'ять клiматічніх поясiв i у межах шкірного зних відiлів найголовнiшi тіпі клiмату (всього 11) у вiдповiдностi зхарактерними Рослін угрупуваннямі на основi їх географiчного Поширення.
Багато вiдгукiв віклікалатеорiя толерантностi американського вченого Д.Гуда. Згiдно з цiєю теорiєю вітрівалiстьувазі не зумовлена ​​зовнiшнiмі умів, бо еволюцiя Його пристосувальнихвластівостей протiкає Дуже повiльно i вiдстає вiд порiвняно швидкої змiни умівзовнiшнього середовища. Вид Може iснуваті Ліше в умів якi знаходяться в межахЙого вітрівалостi, i цею ареал Гуд назіває потенцiйнім. При iнтродукцiїкультура Може буті успiшною Ліше у межах потенцiйного ареалу, тобто новий районкультівування винен мати комплекс факторiв, Що вiдповiдають вітрівалостiiнтродуцента.
Клiматолог Г.Т.Селяніноврозробив схему клiматічніх аналогiв для сiльськогосподарськіх культур. Йогометод, Що ОТРИМАНО визнання пiд Назва методу агроклiматічніх аналогiв,будується на пріпущеннi, Що не всi клiматічнi Фактори мают однаково Вплив наРозвиток рослин. Серед головного вiн відiлів тепло i вологи, а Решт вважаєдругоряднімі, якi вплівають Ліше у Певної випадка i у взаємодiї з основнимифакторами. Таким чином, Вже на початку ХХ сторiччя вченi встановілі, Що тепло iволога є основними Показники при iнтродукцiї рослин.
У нашiй країнi склалісьдавнi традіцiї i досягнутi значнi УСПIХУ в областi iнтродукцiї та аклiматізацiїсело рослин. Дендрологiчнi фонди тут створювалісь Протяг багатьохсторiчь. Про Це свiдчать такi iсторічнi джерела, лiтопіснi зведення, межовiактивн, вказiвкі стародавнiх iсторікiв, географiв та мандрівнікiв, раннi каталогиботанiчніх садiв та садових фiрм, архiвнi данi.
О.Л. Липа відiлів 4перiоду в iсторiї iнтродукцiї i аклiматізацiї рослин в Українi:
Перший - iнтродукцiясело рослин в Українi з давнiх часiв до середини XVII сторiччя.
Другий - середина XVII -кiнець XVIII.
Третiй - качан XIXсторiччя - до Великої Жовтневої соцiалiстічної революцiї.
Четвертий -пiсляжовтневій.
М.А. Кохно Iсторiяiнтродукцiї та аклiматізацiї рослин на Українi умовно роздiляє на дванерiвнозначнi етапи: вiд давнiх часiв до качанів XIX сторiччя та XIX - XXсторiччя.
Перший етап iнтодукцiїобчіслюється декiлькома тісячолiттямі. Вiн включає освоєння селі рослинмiсцевої природної флори шляхом їх окультурування, становлення ряду давнiхкультур (яблонi, грушi, винограду, тощо), а кож iнтродукцiю iнорайонніхсело рослин. В часи Київської Русi в садах З...
