СПЕЦИФІКАПОНЯТЬ НАУКА І природознавство
Розглядаючивідносини між наукою і природознавством, ми повинні, перш за все, точновизначити, що мається на увазі під цими двома поняттями. Тому - невдаючись у детальні аналізи та міркування, які відвернули б нас від мети, -розглянемо деякі характерні риси науки і природознавства.
Наука- Це специфічна діяльність людей, головною метою якої єотримання знань про реальність.
ЗгідноВеликої радянської енциклопедії наука, це сфера людської діяльності,функцією якої є вироблення і теоретична систематизація об'єктивнихзнань про дійсність; одна з форм суспільної свідомості. В ходіісторичного розвитку наука перетворюється на продуктивну силу суспільства інайважливіший соціальний інститут.
Формипізнання навколишньої дійсності значно різняться за своїмихарактеристикам, проте існували завжди і скрізь. Історія показує, що зсамого початку свого існування людство намагалося зрозуміти і усвідомити яквлаштований і існує наш світ.
Всучасної історії та філософії науки в даний час більше визнанняотримує та точка зору, згідно з якою наука як своєрідна формапізнання почала розвиватися відносно самостійно в епоху становленнякапіталістичного способу виробництва (XVI-XVII ст.), епоху Нового часу. Передумовамирозвитку науки були історичні етапи накопичення знань про навколишній нас світі- Преднаука, що включає в себе діяльність вчених античності та середніх віків.Це час спроб пояснити і описати виникнення, розвиток і структуру світуі речей в цілому і речей, які його складають, філософське умогляднетлумачення природи, розгляд до цілісності і опора на деякі природничонауковіпоняття - тобто натурфілософія.
Однакантична культура за дуже короткий історичний термін створила чудовіматематичні теорії (Евклід), космологічні моделі (Аристарх Самоський),сформулювала цінні ідеї цілого ряду майбутніх наук - фізики, біології і т.д.Але найважливіше - був апробований перший зразок справді наукового знання,інтуїтивно зрозумілі основні його особливості, різко відрізняють його від донауковихта позанаукового знання. Перерахуємо їх:
•наукове знання характеризується систематичністю, а також логічноївиводимість одних знань з інших;
•об'єктами наукового (теоретичного) пізнання виступають не самі по собі предметиі явища реального світу, а їх своєрідні аналоги - ідеалізованіоб'єкти; • важливою ознакою наукового пізнання є усвідомлений контроль надсамою процедурою отримання нового знання, фіксація і пред'явлення строгихвимог до методів пізнання;
•науковий опис досліджуваних об'єктів вимагає строгості і однозначності мови,чітко фіксує зміст і значення понять;
•наукове знання претендує на загальнообов'язковість і об'єктивність відкриваютьсяістин, тобто їх незалежність від суб'єкта, що пізнає, безумовнувідтворюваність;
•наука вивчає не всі явища підряд, а тільки ті, які повторюються, ітому її головне завдання - шукати закони, за якими ці явища існують
Класичнанаука починається з 1687 року зі знаменитої праці І. Ньютона В«Математичніпочатки натуральної філософії В», коли з'являється принцип експериментальності ідоказовості наукового знання. Наступні етапи розвитку науки -некласичний і постнекласичний задають нові параметри знання, якеможе називатися науковим.
Зкласичного етапу науки починається і поділ колишнього до цього ціліснимпоняття науки. Самостійно виділяються фізика, біологія, хімія та іншігалузі науки. Саме тоді поняття науки починає включати в себе не простоотримання нових знань, але знань відповідають певним критеріям.
1.Перша і основна задача наукового пізнання, як ми вже з'ясували, - виявленняоб'єктивних законів дійсності - природних, соціальних (громадських),законів самого пізнання, мислення та ін Звідси орієнтація дослідження головнимчином на істотні властивості предмета і їх вираження в системі абстракцій.Без цього не може бути науки, бо саме поняття науковості припускає відкриттязаконів, заглиблення в сутність досліджуваних явищ.
2.Безпосередня мета і вища цінність наукового пізнання - об'єктивна істина,осягається переважно раціональними засобами і методами, але,зрозуміло, не без участі живого споглядання. Активність суб'єкта - найважливішаумова і передумова наукового пізнання. Але пріоритет у ньому віддаєтьсяоб'єктивності. ОБ'ЄКТИВНІСТЬ - характерна риса наукового пізнання.
3.Наука в більшій мірі, ніж інші форми пізнання, орієнтована на практичнувтіленості. Життєвий сенс наукового дослідження може бути виражений формулою: В«Знати,щоб передбачати, передбачати, щоб практично діяти В»- не тільки всьогоденні, але і в майбутньому.
4.Наукове пізнання в гносеологічному плані - це складний, суперечливий процесвідтворення знань, які утворюють цілісну розвивається системупонять, теорій, гіпотез, законів та інших ідеальних форм, закріплених у мові- Природному або, що більш характерно, - штучному (математичнасимволіка, хімічні формули і т. п.). Процес безперервного самооновленнянаукою свого концептуального арсеналу - важливий показник науковості.
5.У процесі наукового пізнання застосовуються такі специфічні матеріальнізасоби, як прилади, інструменти, інше т. н. В«Наукове обладнанняВ»,найчастіше дуже складне і дороге (синхрофазотрони, радіотелескопи,ракетно-космічна техніка і т. д.). Крім того, для науки в більшій мірі, ніжінших форм пізнання, характерне використання в дослідженнях своїх об'єктів ісамої себе таких ідеальних (духовних) засобів і методів, як сучасналогіка, математичні методи, діалектика, системний, кібернетичний і іншізагальнонаукові прийоми і методи (про це - нижче). природознавствонаука пізнання
6.Науковому пізнанню властиві строга доказовість, обгрунтованість отриманихрезультатів, достовірність висновків. Разом з тим у ньому чимало гіпотез, здогадок,припущень, імовірнісних суджень. Ось чому найважливіше значення тутмає логіко-методологічна підготовка дослідників, їх філософськакультура, вміння правильно використовувати закони і принципи мислення.
Всучасної методології виділяють різні критерії науковості. До них відносять,крім вище названих, такі, як внутрішня системність знання, його формальнанесуперечність, досвідчена перевірюваність, відтворюваність, відкритість длякритики, свобода від упередженості, строгість і ін В інших формах пізнаннязазначені критерії виявляються в різній мірі, але не є визначальними.
Отже,наука це сукупна цільна система знань про об'єктивні закони розвиткусвіту. В залежності від вивчення тієї чи іншої форми матерії, сторониНасправді, наука розділяється на безліч галузей знання.
Запредмету і методу пізнання можна виділити науки про природу - природознавство ісуспільстві - суспільствознавство (гуманітарні, соціальні науки), про пізнання,мисленні (логіка, гносеологія й ін), окрему групу становлять технічнінауки.
Всвою чергу кожна група наук піддається більш детальному членуванню - так, всклад природничих наук входять механіка, фізика, хімія, біологія та ін, кожназ яких підрозділяється на ряд наукових дисциплін - фізична хімія,біофізика і т. п. наукою про найбільш загальні закони дійсності єфілософія.
Засвоїй віддаленості від практики науки можна розділити на два великих типи:фундаментальні, де немає прямої орієнтації на практику, і прикладні -безпосереднє застосування результатів наукового пізнання для вирішеннявиробничих і соціально-практичних проблем.
Якформа пізнання і соціальний інститут наука сама себе вивчає за допомогоюкомплексу дисциплін, в який входять історія і логіка науки, психологіянаукової творчості, соціологія наукового знання і науки, наукознавство, історіяі філософія науки.
Такимчином, ми бачимо, що з поділом наук виділяється і цікавить нас вданій роботі дисципліна природознавства.
ВНині під природознавством розуміється позначення традиційноїсукупності наук про природу, орієнтованої на дослідженняпросторово-часової структури природних...
