ЗМІСТ
1. Поняття природничо-наукової картинисвіту
2. Еволюція природничо-наукової картинисвіту
3. Науковий метод і його еволюція
Список літератури
1. ПОНЯТТЯ природничонауковихКАРТИНИ СВІТУ
природничонауковакартина світу еволюція
Природничонауковакартина світу це - безліч теорій в сукупності описують відомий людиніприродний світ, цілісна система уявлень про загальні принципи і законипристрої світобудови. Оскільки картина світу це системне утворення, їїзміна не можна звести ні до якого одиничного, нехай і самому великому ірадикальному відкриттю. Як правило, мова йде про цілу серію взаємопов'язанихвідкриттів, в головних фундаментальних науках. Ці відкриття майже завждисупроводжуються радикальною перебудовою методу дослідження, а так самозначними змінами в самих нормах і ідеалах науковості.
Наукова картина світу -це особлива форма теоретичного знання, репрезентує предмет дослідженнянауки відповідно певному етапу її історичного розвитку, за допомогоюякої інтегруються й систематизуються конкретні знання, отримані в різнихобластях наукового пошуку. Термін "картина світу" використовується врізних сенсах. Він застосовується для позначення світоглядних структур,лежать у фундаменті культури певної історичної епохи. У цьому жзначенні використовуються терміни "образ світу", "модель світу","Бачення світу", що характеризують цілісність світогляду. Термін"Картина світу" використовується також для позначення наукових онтології,тобто тих уявлень про світ, які є особливим типом науковоготеоретичного знання. У цьому сенсі поняття В«наукова картина світуВ»використовується для позначення горизонту систематизації знань, отриманих врізних наукових дисциплінах. Наукова картина світу при цьому виступає якцілісний образ світу, який включає уявлення про природу і суспільство. По-друге,термін В«наукова картина світуВ» застосовується для позначення системи уявленьпро природу, що складаються в результаті синтезу природничонаукових знань(Аналогічним чином цим поняттям позначається сукупність знань, отриманихв гуманітарних і суспільних науках). По-третє, за допомогою цього поняттяформується бачення предмета конкретної науки, яка складається навідповідному етапі її історії та змінюється при переході від одного етапу доіншому. Відповідно зазначеним значенням, поняття наукова картина світурозщеплюється на ряд взаємопов'язаних понять, кожне з яких позначаєособливий тип наукової картини світу як особливий рівень систематизації науковихзнань: "загальнонаукову", "естественнонаучную" і "соціально-наукову";"Спеціальну (приватну, локальну) наукову" картини світу. Основнимикомпонентами наукової картини світу є уявлення про фундаментальніоб'єктах, про типологію об'єктів, про їх взаємозв'язку і взаємодії, пропросторі та часі.
У реальному процесірозвитку теоретичного знання наукова картина світу виконує ряд функцій,серед яких головними є евристичні (функціонування її якдослідницької програми наукового пошуку), систематизуючі ісвітоглядні. Ці функції мають системну організацію та характерні як дляспеціальних, так і для загальнонаукової картини світу. Наукова картина світуявляє собою розвивається освіту. В історичній динаміці її можнавиділити три великих етапи: Н.К.М. додісціплінарной науки, Н.К.М. дисциплінарно-організованоїнауки і сучасну Н.К.М., відповідну етапу посилення міждисциплінарнихвзаємодій. Перший етап функціонування пов'язаний із становленням в культуріНового часу механічної картини світу як єдиної, виступаючої і якзагальнонаукова, і як природничонаукова, і як спеціальна Н.К.М. Її єдністьзадавалося через систему принципів механіки, які транслювалися в сусіднігалузі знання і виступали в них в якості пояснюючих положень. Формуванняспеціальних Н.К.М. (Другий етап в динаміці) пов'язаний із становленнямдисциплінарної організації науки. Виникнення природничонаукового,технічного, а потім гуманітарного знання сприяло оформленню предметнихобластей конкретних наук і призводило до їх диференціації. Кожна наука в цейперіод не прагнула до побудови узагальненої картини світу, а вироблялавсередині себе систему уявлень про власний предмет дослідження(Спеціальну Н.К.М.). Новий етап у розвитку наукової картини світу (третій)пов'язаний з формуванням постнекласичної науки, що характеризується посиленнямпроцесів дисциплінарного синтезу знань. Цей синтез здійснюється на основіпринципів глобального еволюціонізму. Особливістю сучасної наукової картинисвіту є не прагнення до уніфікації всіх областей знання і їх редукції доонтологічним принципам небудь однієї науки, а єдність в різноманіттідисциплінарних онтології. Кожна з них постає частиною більш складного цілогоі кожна конкретизує всередині себе принципи глобального еволюціонізму. Розвитоксучасної наукової картини світу виступає одним з аспектів пошуку новихсвітоглядних смислів і відповідей на історичний виклик, що стоїть передсучасною цивілізацією. Загальнокультурний сенс Н.К.М. визначається їївключеністю в рішення проблеми вибору життєвих стратегій людства,пошуку нових шляхів цивілізаційного розвитку. Зміни, що відбуваються всучасній науці і фіксуються в Н.К.М., корелюють з пошуками новихсвітоглядних ідей, які виробляються в різних сферах культури (філософії,релігії, мистецтві і т.д.). Сучасна Н.К.М. втілює ідеали відкритоїраціональності, і її світоглядні слідства сполучені зфілософсько-світоглядними ідеями та цінностями, виникаючими на грунтірізних і багато в чому альтернативних культурних традицій.
2. ЕВОЛЮЦІЯ наукової картини світу
В історії розвиткунауки можна виділити три чітко і однозначно фіксуються радикальних зміннаукової картини світу, наукових революцій, зазвичай їх прийнято персоніфікувати поіменах трьох учених зіграли найбільшу роль в відбувалися зміни.
1.Аристотелівська(VI-IV століття до нашої ери) в результаті цієї наукової революції виникла саманаука, відбулося відділення науки від інших форм пізнання і освоєння світу, створеніпевні норми і зразки наукового знання. Найбільш повно ця революціявідображена в працях Аристотеля. Він створив формальну логіку, тобто вчення продоказі, головний інструмент виведення і систематизації знання,розробив категоріально понятійний апарат. Він у твердив своєрідний канонорганізації наукового дослідження (історія питання, постановка проблеми,аргументи за і проти, обгрунтування рішення), диференціював саме знання,відокремивши науки про природу від математики й метафізики
2.Ньютонівськанаукова революція (XVI-XVIII століття), Її вихідним пунктом вважається перехід відгеоцентричної моделі світу до геліоцентричної, цей перехід був обумовленийсерією відкриттів, пов'язаних з іменами М. Коперника, Г. Галілея, І. Кеплера, Р.Декарта, І. Ньютон, підбив підсумок їх дослідженням і сформулював базовіпринципи нової наукової картини світу в загальному вигляді. Основні зміни:
1.Класичнеприродознавство заговорило мовою математики, зуміло виділити суворо об'єктивнікількісні характеристики земних тіл (форма величина, маса, рух) івисловити їх у строгих математичних закономірностях.
2.НаукаНового часу знайшла потужну опору в методах експериментального дослідження,явищ в строго контрольованих умовах.
3.Природознавствацього часу відмовилося від концепції гармонійного, завершеного, доцільноорганізованого космосу, по їх представлення Всесвіт нескінченний і об'єднанатільки дією ідентичних законів.
4.Домінантоюкласичного природознавства, стає механіка, все міркування, заснованіна поняттях цінності, досконалості, цілепокладання, були виключені зі сферинаукового пошуку.
5.Впізнавальної діяльності малася на увазі чітка опозиція суб'єкта й об'єктадослідження. Підсумком всіх цих змін з'явилася механістична науковакартина світу на базі експериментально математичного природознавства.
3.Ейнштейнівськареволюція (рубіж XIX-XX століть). Її зумовила сери відкриттів (відкриття складноїструктури атома, явище радіоактивності, ди...
