МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. І.І. МЕЧНИКОВА
ІНСТИТУТ МАТЕМАТИКИ, ЕКОНОМІКІ І МЕХАНІКІ
КАФЕДРА економічної Теорії ТА ІСТОРІЇ економічної ДУМКИ
Реферат
на тему:
В«Міграційна політика Швейцарії В»
Студента
МЕВ-3 (1 групи)
Соколюк Сергія
Одеса - 2009
План
1. Історичний процес формування міграційної політики Швейцарії
2. Сучасні положення міграційної політики
3. Біженці та захист від переслідування
4. Боротьба з нелегальною міграцією
5. Висновки
6. Джерела
1. Історичний процес формування міграційної політики Швейцарії
Говорячи про міграційну політиці в XX-XXI ст., можна виділити кілька основних її етапів. Так, в 1914-1945 рр.. до іммігрантів пред'являлися дуже високі вимоги по адаптації. Окремим групам населення (наприклад, В«східним євреямВ») у в'їзді було відмовлено. Під час Другої світової війни Швейцарія відмовила у в'їзді багатьом євреям, знаючи, що тих чекає загибель, за що Швейцарія офіційно принесла вибачення.
З 1945 року міграція розумілася лише як тимчасове залучення приїжджих у ринок праці. Вважалося, що інтеграція мігрантів не потрібна, так як заплановано їх повернення на батьківщину. Поширеними були судження про те, що мігрантів повинні підтримувати ті країни, звідки вони родом, а також дискусії про засилля іноземців. У 1960-х роках виникла помітна напруженість навколо питання про великому числі робітників з країн П
івденної Європи, які приїхали на заробітки до Швейцарії.
Незважаючи на традиційний інтернаціональний характер країни та необхідність участі іноземців в її економічному житті, багато швейцарців виявляли вороже ставлення до мігрантів з Південної Європи і вважали їх винними у внутрішніх проблемах країни, таких як нестача житла. У відповідності з цим уряд запровадило обмеження, різко скоротили частку іноземців серед працюючих.
У 1982 році виборці відхилили пропозицію уряду про лібералізацію правил, що регулюють перебування іноземних робітників і їхніх сімей, а в 1987 році імміграція була ще більш обмежена. Основним В«ударомВ» по політичній імміграції стало прийняття влітку 1990 року федерального закону, різко обмежила можливості влаштуватися в Швейцарії для багатьох категорій іммігрантів. Спростивши і прискоривши процедуру розгляду заяв, закон дозволив в найкоротші терміни видворити з країни переважну масу заявників, бо всього 6% з них отримують позитивну відповідь. Він заборонив чекаючим вирішення своєї долі іммігрантам найматися на роботу протягом перших трьох місяців перебування в країні. Саме цього терміну в більшості випадків достатньо, щоб дати відмову.
І, нарешті, закон запровадив поняття В«безпечнихВ» країн, де, на думку швейцарських законодавців, не порушуються права людини, а, отже, громадянам цих країн не може надаватися політичний притулок. У число таких країн, крім Росії, потрапили Туреччина, а також Югославія.
Були застосовані й інші заходи, зокрема, посилення прикордонного контролю (найбільш уразливі ділянки кордони були обладнані відеокамерами інфрачервоного випромінювання), введення централізованих і закритих пунктів реєстрації, вимога візи, скорочення посібники на харчування і житло, відмова у клопотанні без попереднього слухання, насильницька висилка. Крім того, швейцарські влади утримували 7% з зарплати осіб, які не мають дозволу на проживання, на покриття витрат на їх висилку, яка вважалася справою заздалегідь вирішеним.
До законодавчих заходів додався цілий ряд адміністративних. Завдяки стандартному запитальнику, яким користувалися чиновники та юристи федерального управління у справах біженців та комп'ютерної обробки відповідей, всі біографії прохачів виглядали суперечливими, а тому оголошувалися брехливими і не відповідають реальної політичній обстановці в даній країні, яку апріорі вважали цілком нормальної. Наслідки подібних заходів позначилися дуже швидко: відсоток прийому осіб, які шукають притулку, скоротився з 94% в 1981 р. до менш ніж 3% у 1992 р. (Піднявшись у 1993 р. до 20% за рахунок тимчасово прийнятих 2 тис. боснійців).
З 1991 року Федеральний Рада Швейцарії оголосив про проведення В«нової імміграційної політикиВ». Заснована на принципі В«трьох кілВ», вона ставить у привілейоване становище іммігрантів з так званих В«традиційних зонВ» (Європейський союз та Європейська асоціація вільної торгівлі), де В«культурні, релігійні та соціальні цінності відповідають швейцарським В». У друге коло входять США і Канада, в третій - всі інші країни. Одночасно федеральна влада запропонували серйозний перегляд закону про тимчасову і постійному проживанні іноземців. Під приводом боротьби із злочинністю була введена серія В«Примусових заходівВ».
Так, передбачається В«Превентивне ув'язненняВ» іноземців, ще не отримали дозволу на проживання, тюремне ув'язнення терміном на 6 місяців біженців, приречених на висилку, і проживання під наглядом поліції іноземців, В«загрожують громадському порядком В».
У 1994 учасники референдуму схвалили посилення закону про перебування іноземців. Тим не менше контингент іноземних робітників залишається великим - 25% від загального числа зайнятих. У той же час число іноземних громадян, які проживають у Швейцарії, зросла приблизно до 1,4 млн.
2.Современние положення міграційної політики
З 2000 р. підхід до питань імміграції та інтеграції можна охарактеризувати як В«ресурснийВ» (в відміну від В«дефіцитногоВ» попередніх років). Слід зазначити, що в справжній момент поточна політика Швейцарії в сфері імміграції виглядає наступним чином:
- Запровадження принципу вільного пересування і повсюдного проживання громадян (принцип діє в відношенні держав - членів ЄС або ЄАВТ). Іншими словами, той, хто знайде роботу, має право залишитися в країні.
- Політика строгого обмеження імміграції (проводиться по відношенню до держав, які не є членами ЄС/ЄАВТ). Імміграція можлива тепер тільки для висококваліфікованих кадрів.
- Возз'єднання сімей - найважливіша підстава для переселення в країну. Частка прибулих лінією возз'єднання сімей складає в цілому більше 40%.
У Швейцарії діють також політичні рухи і партії, які дотримуються антиіммігрантські риторики, для якої характерні такі висловлювання: - Іноземці віднімають у нас роботу! - Швейцарія - християнська нація! - Торгівля наркотиками і насильство - цим займаються саме іноземці! - Інтегруватися - це завдання іноземців! - Іноземці приїжджають до нас тільки для того, щоб покористуватися благами нашої системи соціального забезпечення! - Мультикультурне суспільство зазнало невдачі! - Підлаштовуватися і адаптуватися повинен той, хто сюди приїжджає! - Ми визначаємо самі, хто входить в наше коло, а хто - ні!
Особливо варто відзначити діяльність однієї з найбільш потужних крайніх правих політичних сил - Швейцарську народну партію (Schweizerische Volkspartei, SVP). Радикальні праві вважають, що значна кількість іноземців порушує федеральні закони. За словами представників партії, багато з наркодилерів країни - це В«прибульціВ» з інших держав, а 70% ув'язнених - не корінні швейцарці.
Необхідно зауважити, що гострота спору по міграційному питанні, з питання надання свободи пересування з часом зменшилася. Так, 25 вересня 2005 року в Швейцарії відбувся референдум щодо поширення принципу свободи пересування між Швейцарією та ЄС на нових членів Євросоюзу. Незадовго до цього Федеральний рада, уряд країни, рекомендував народу дати позитивну відповідь на поставлене запитання. Навіть К. Блохер, лідер Швейцарської народної партії, трохи змінив тон і 12 вересня у В«Зверненні до народуВ» зі сторінок самої читаних в Швейцарії газети бульварного штибу В«БлікВ» заявив про те, що В«ми повинні ризикнутиВ».
Загальнонаціональний ре...
